Рішення № 93711622, 17.12.2020, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/1575/20

Провадження № 2/209/732/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

17 грудня 2020 року м. Кам`янське

Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Замкової Я.В.

за участі секретаря - Швець О.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , треті особи - Кам`янська міська рада Відділ формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам`янського, Виконавчий комітет Кам`янської міської ради в особі Служби у справах дітей Кам`янської міської ради Дніпропетровської області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такими, що втратили право користування житловим приміщенням в будинку АДРЕСА_1 .

В обґрунтування своїх вимог позивач в позові зазначив, що він на підставі договору дарування є власником будинку АДРЕСА_1 , в якому зареєстровані але не мешкають його донька ОСОБА_2 та онука ОСОБА_3 . Вказує, що з 2016 року по теперішній час відповідач з донькою не проживають у його будинку, комунальні платежі не сплачують, в утриманні житла участі не беруть, особистих речей в будинку не мають, будинком не цікавляться. Де проживають відповідачі, за якою адресою, позивачеві невідомо, оскільки останні взагалі не спілкуються з ним, в т.ч. по телефону. Перешкод в користуванні жилим приміщенням ні позивач, ні інші члени його сім`ї відповідачам не чинили. Факт реєстрації відповідачів порушує право позивача на вільне розпорядження і користування майном, він позбавлений можливості отримати субсидію та інші пільги на утримання будинку.

10 липня 2020 року було відкрито провадження у вказаній цивільній справі і призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Сторони у судове засідання не з`явилися.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Представник третіх осіб у судове засідання не з`явилися, надали суду заяви, згідно яких просили розглядати справу за їх відсутності, не заперечують проти позовних вимог.

Відповідач причину неявки суду не повідомив, відзив не подав, про місце та час розгляду справи відповідно до ст. 128 ЦПК України повідомлений належним чином.

Враховуючи згоду представника позивача, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи у відсутність сторін на підставі наявних у справі даних та доказів, відповідно до ст.280 ЦПК України.

В порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування від 06 грудня 1989 року, посвідченого державним нотаріусом Третьої Дніпродзержинської державної нотаріальної контори Іванко Т.С., за яким позивачу - ОСОБА_1 був подарован його батьком ОСОБА_4 жилий будинок по АДРЕСА_1 , на земельної дільниці 500 кв. м. (а.с. 8-9), технічним паспортом на будинок (а.с. 13-15).

На теперішній час в будинку АДРЕСА_1 , рахуються зареєстрованими власник ОСОБА_1 член його сім`ї ОСОБА_5 , а також донька і онука власника - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 і ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які з 2016 року добровільно в будинку позивача не проживають і не знялися з реєстрації за вказаною адресою без вчинення їм будь-яких перешкод, що підтверджується домовою книгою на будинок (а.с.10-12), інформаційними відомостями про склад осіб зареєстрованих у житловому приміщенні (а.с. 17 оберт), актами про непроживання № 5 і № 6 від 20.05.2020 року (а.с. 18).

Факт реєстрації відповідача з донькою у будинку позивача порушує його права та інтереси, оскільки останній не має можливості реалізувати свої права як власника та несе додаткові витрати за оплату комунальних послуг.

На час розгляду справи минуло 4 роки як відповідач з донькою добровільно залишили своє місце реєстрації в будинку позивача, проживаючи весь цей час за іншою адресою і не маючи потреби у даному житловому приміщенні, тому відповідно до ст. 405 ЦК України, сплинув річний строк, за яким за відповідачем зберігається її право на користування будинком АДРЕСА_1 . Інших домовленостей між відповідачем і позивачем та третіми особами судом не встановлено.

Відповідно до вимог ст. 7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша стаття 321 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Аналіз положень глави 32 ЦК України свідчить, що сервітут - це право обмеженого користування чужою нерухомістю в певному аспекті, не пов`язане з позбавленням власника нерухомого майна правомочностей володіння, користування та розпорядження щодо цього майна.

Відповідач до 2016 року проживав у спірному будинку в якості члена сім`ї власника житлового будинку і набув право користуванням чужим майном, яке по своїй суті є сервітутом.

Частиною 2 ст. 405 ЦК України встановлено, що член сім`ї власника житла втрачає право користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до частини другої статті 406 ЦК України сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.

Як зазначено позивачем у позовній заяві, відповідач спільним побутом із позивачем не пов`язаний, тому його право на користування чужим майном підлягає припиненню на вимогу власника цього майна.

Згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом у складі колегії суддів Другої цивільної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 16 січня 2019 року в справі № 243/7004/17-ц (провадження № 61-25371св18) та у постанові від 14.08.2019 року в справі № 702/101/18 (провадження № 61-42856св18).

З урахуванням встановлених судом обставин, позовні вимоги позивача про визнання відповідача таким, що втратила право у користуванні житловим приміщенням за місцем її реєстраціїї, суд визнає обґрунтованими, надані позивачем докази належними та допустимими, що є підставою для втрати відповідачем її права на користування квартирою за місцем реєстрації, тому позов у цій частині підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача відносно втрати права у користуванні житловим приміщенням його онуки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд вважає їх необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з частинами першою, четвертою статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає (частина друга статті 3 Сімейного кодексу України).

Відповідно до частини другої статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Відмовляючи в задоволенні позову в цій частині, суд виходить з того, що малолітня ОСОБА_3 не може самостійно обирати місце свого проживання, тому факт її не проживання у спірному будинку не є безумовною підставою для втрати у неї права на користування цим житлом, оскільки факт її непроживання обумовлений поважними причинами і не є підставою для позбавлення дитини права користування належним її діду житлом.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 223, 258-259, 263-265, 274, 279, 280-284, 288-289 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , зареєстрованих за адресою: АДРЕСА_1 , треті особи - Кам`янська міська рада Відділ формування та ведення реєстру територіальної громади міста Кам`янського (ЄДРПОУ, 24604168, пр. Василя Стуса, 10/12, м. Кам`янське, 51900), Виконавчий комітет Кам`янської міської ради в особі Служби у справах дітей Кам`янської міської ради Дніпропетровської області(ЄДРПОУ 04060855, пр. Свободи, 2/1 м. Кам`янське, 51925) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням у будинку АДРЕСА_1 .

У частині позовних вимог щодо визнання втратившою право користування житловим приміщення малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 -відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач може оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання відповідачем заяви про перегляд заочного рішення або позивачем та іншими учасниками справи апеляційної скарги, якщо заяву та апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення 22 грудня 2020року.

Суддя Я.В. Замкова