Ухвала суду № 93710614, 18.12.2020, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

263/12845/20

1-кп/264/1376/2020

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2020 колегія суддів Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області під головуванням судді Матвєєвої Ю.О., суддів Пустовойт Т.В., Іванченко А.М., за участю секретаря судового засідання Ткачук Г.В., прокурорів Ігнатенко Н.В., Крамчанінова А.І., потерпілої ОСОБА_1 , представника потерпілих Грицишен К.П., захисника Строгого В.І., обвинуваченого ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м.Маріуполі кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Маріуполі Донецької області, громадянина України, Російської Федерації та Республіки Греція, раніше судимого Жовтневим районним судом м.Маріуполя 13 травня 2009 року за ч. 1 ст. 121, ч.1 ст.263, ст.128 КК України до 5 років позбавлення волі з випробовуванням на 3 роки, одруженого, який має на утриманні неповнолітніх дітей ОСОБА_3 2005р.н., ОСОБА_4 , 2008р.н., ОСОБА_5 2015р.н., що зареєстрований та мешкає в АДРЕСА_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.4 ч.2 ст.115, ч.1 ст.309, ч.3 ст.358, ч.5 ст.27, ст.290 КК України,

В С Т А Н О В И Л А :

В провадженні Іллічівського районного суду м. Маріуполя перебуває вказане кримінальне провадження, яке надійшло з Донецького апеляційного суду після визначення підсудності.

Заслухавши думку прокурора, а також інших учасників по справі, ознайомившись з обвинувальним актом та додатками, суд вважає за можливе призначити судовий розгляд.

Обвинуваченому ОСОБА_2 колегією суддів роз`яснено право на розгляд кримінального провадження судом присяжних, від якого він відмовився и просив суд розглядати справу у раніше визначеному складі суду.

Підстав для закриття кримінального провадження або його призупинення не вбачається. Обвинувальний акт складений відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства, при його затвердженні прокурором дотримані вимоги закону. Дане кримінальне провадження підсудне Іллічівському районному суду м.Маріуполя Донецької області.

Прокурорами були заявлені клопотання про обрання запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 без визначення розміру застави, обґрунтовуючи його тим, що останній раніше судимий за вчинення тяжких умисних злочинів, в даному провадженні обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину та інших умисних злочинів, має громадянство Російської Федерації та Республіки Греція, де проживав разом із своєю сім`єю, переховувався від органів досудового розслідування, перебуваючи на волі, може надалі переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих.

Представник потерпілих ОСОБА_7 та потерпіла ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримали клопотання прокурорів, зазначили, що обвинувачений є громадянином Республіки Греція, де проживає його дружина та діти, тобто на території України і, зокрема, в м. Маріуполі в нього відсутні міцні соціальні зв`язки, тривалий час перебував у розшуку, може впливати на свідків в кримінальному провадженні.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник заперечували проти задоволення клопотання прокурорів, просили обрати більш м`який запобіжний захід, оскільки прокурором не доведено жодного із ризиків, обвинувачений не переховувався, а самостійно з`явився до органів слідства.

Суд, вислухавши сторони, приходить до наступного.

Частиною 3 статті 315 КПК України передбачено, що під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому Главою 18 цього кодексу.

Відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Відповідно до ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів».

Згідно з пунктом 36 Рішення ЄСПЛ по справі «Москаленко проти України» №37466/04 від 20.08.2010 року Європейський суд з прав людини зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачується. У цьому контексті ЄСПЛ нагадав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Також ЄСПЛ зазначив, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому Главою 18 цього кодексу.

Відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Відповідно до ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів».

Згідно з пунктом 36 Рішення ЄСПЛ по справі «Москаленко проти України» №37466/04 від 20.08.2010 року Європейський суд з прав людини зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачується. У цьому контексті ЄСПЛ нагадав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Також ЄСПЛ зазначив, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Так, обвинувачений ОСОБА_2 , будучі особою раніше судимою за тяжкі злочини, обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжкого злочинів, за одне з яких передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або до довічного позбавлення волі, є громадянином Республіки Греція та РФ, тривалий час перебував у розшуку, офіційно не працевлаштований, що свідчить про відсутність джерела прибутку, за місцем реєстрації характеризується посередньо,має сім,ю, дітей, які проживають поза межами держави Україна, що в сукупності з великою часткою ймовірності спонукатиме обвинуваченого до втечі у разі обрання більш м`якого запобіжного заходу, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що інші запобіжні заходи ніж тримання під вартою не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого під час розгляду справи.

Будь-яких даних про усунення ризиків, наявність яких слугувала підставою для обрання стосовно обвинуваченого більш м,якого запобіжного заходу в судовому засіданні не встановлено.

На підставі викладеного та з метою виконання процесуальних рішень у справі, з урахуванням наведених вище ризиків, суд вважає за доцільне обрати обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Маріупольський слідчий ізолятор» строком на шістдесят днів, в зв`язку з чим відмовити з цих підстав в задоволенні клопотання сторони захисту та обвинуваченого.

Прокурорами було заявлено клопотання про накладення арешту на автомобіль «TOYOTA LAND CRUIZER PRADO», 2006 року випуску, кузов НОМЕР_1 , шасі НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію автомобіля НОМЕР_4 , яким користувався обвинувачений ОСОБА_2 на підставі довіреності від імені ОСОБА_8 , який є речовим доказом по справі, оскільки у вказаному автомобілі під час огляду 09.08.2011 року вилучено грошові купюри зі слідами нашарування крові, яка може належати потерпілому ОСОБА_9 , виявлено, що номер кузова автомобіля не співпадає з номером кузова автомобіля, зазначеного в виявлених на цей автомобіль документах, в листопаді 2014 року невідомі озброєні особи вивезли вказаний автомобіль в невідомому напряму, тому вказаний автомобіль було оголошено в розшук, на теперішній час місце його знаходження встановлено на автомобільній стоянці в м.Дніпро, проспект Богдана Хмельницького, 105, а довіреність, видана ОСОБА_8 на ім`я ОСОБА_2 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу відповідно до висновку експерта підроблені.

Представник потерпілих та потерпіла підтримали клопотання прокурора.

Захисник не заперечував проти арешту майна, між тим зазначив, що вказаний автомобіль ОСОБА_2 не належить.

Обвинувачений підтримав думку свого захисника.

Колегія суддів, вислухавши сторони, вважає, що клопотання прокурорів про арешт майна підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арешт майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Постановою слідчого від 25.08.2020 року автомобіль «TOYOTA LAND CRUIZER PRADO» визнано речовим доказом.

Зважаючи на те, що вилучений під час обшуку від 22.07.2020 року автомобіль «TOYOTA LAND CRUIZER PRADO» визнаний речовим доказом по кримінальному провадженню, оскільки є предметом правопорушення, а завданням арешту майна у даному випадку є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, з метою встановлення обставин кримінального правопорушення та забезпечення кримінального провадження, клопотання прокурора підлягає задоволенню.

Прокурорами заявлено клопотання про здійснення судового виклику певних осіб до суду для допиту та наданий відповідний перелік.

Представник потерпілих та потерпіла не заперечували проти задоволення клопотання, представник потерпілих додатково заявив про виклик в якості свідка спеціаліста в кримінальному провадженні, захисник, не заперечуючи проти клопотання прокурорів, в свою чергу, також зазначив про необхідність виклику в судове засідання свідка, зазначеного в реєстрі матеріалів досудового розслідування, обвинувачений підтримав думку захисника.

Колегія суддів, у відповідності до вимог п. 4 ч. 2 ст. 315 КПК України, задовольняє клопотання сторін та викликає в судове засідання свідків відповідно до наданого переліку.

Представником потерпілих осіб заявлено клопотання про розгляд вказаного кримінального провадження в закритому судовому засіданні з огляду на те, що під час судового розгляду будуть досліджуватися та можуть бути розголошені відомості про особисте та сімейне життя ОСОБА_9 та його сім`ї, у тому числі і потерпілих, крім того маються дані про надходження погроз від інших осіб потерпілій.

Прокурори не заперечували проти розгляду справи у закритому судовому засіданні.

Обвинувачений та його захисник заперечували проти клопотання представника потерпілих, оскільки необхідності розгляду справи в закритому режимі немає і суспільство має спостерігати за перебігом вказаного провадження.

Колегія суддів, вислухавши сторони, задовольняє клопотання представника потерпілих про розгляд справи в закритому судовому засіданні з огляду на норми ст. 27 КПК України, якою передбачено можливість суду прийняти рішення про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні у разі необхідності запобігти розголошенню відомостей про особисте та сімейне життя чи обставини, які принижують гідність особи та необхідності забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у справі, оскільки доводи представника потерпілих щодо розголошення в подальшому таких відомостей в судовому засіданні не спростовані.

Керуючись ст.ст. 27, 170, 314, 315, 331, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Призначити кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.4 ч.2 ст.115, ч.1 ст.309, ч.3 ст.358, ч.5 ст.27, ст.290 КК України, до судового розгляду у закритому судовому засіданні о 12.30 28 грудня 2020 року в приміщенні Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області.

Порядок розгляду кримінального провадження судом присяжних обвинуваченому роз`яснено.

Обрати обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Маріупольський слідчий ізолятор» строком на 60 днів до 15 лютого 2021 року включно.

В задоволенні клопотання захисника Строгого В.І. та обвинуваченого ОСОБА_2 про обрання більш м`якого запобіжного заходу – відмовити.

Клопотання прокурорів, представника потерпілих осіб, захисника щодо здійснення судового виклику певних осіб, зазначених у переліку клопотання, до суду для допиту – задовольнити.

Клопотання прокурора про накладення арешту на майно – задовольнити.

Накласти арешт на автомобіль «TOYOTA LAND CRUIZER PRADO», 2006 року випуску, кузов НОМЕР_1 , шасі НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію автомобіля НОМЕР_4 , яким користувався обвинувачений ОСОБА_2 на підставі довіреності від імені ОСОБА_8 , який є речовим доказом по справі, і перебуває на території спеціального майданчика, розташованого по проспекту Богдана Хмельницького, 105 в м. Дніпро.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, надіслати начальнику Державної установи «Маріупольський слідчий ізолятор».

На ухвалу може бути подана апеляція до Донецького апеляційного суду через Іллічівський районний суд м.Маріуполя Донецької області в частині обрання запобіжного заходу - протягом семи днів з дня її оголошення, в частині накладення арешту на майно - протягом п`яти днів з дня її оголошення. В решті частині ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали буде виготовлено протягом п`яти діб та проголошено 22.12.2020 року о 13.00

Головуючий суддя : Ю. О. Матвєєва

Суддя: Т.В. Пустовойт

Суддя: А.М. Іванченко