Рішення № 93710549, 22.12.2020, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/17426/19

Провадження № 2-а/263/73/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2020 року м.Маріуполь

Жовтневий районний суд м.Маріуполя Донецької області в складі головуючого судді Шевченко О.А., за участю секретаря Ковальової О.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Маріуполь адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради про визнання рішення незаконним,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з адміністративним позовом про визнання незаконним рішення Маріупольської міської ради від 30.07.2019 року №7/43-4217 «Про розгляд заяви громадянки ОСОБА_1 про надання дозволу на викуп земельної ділянки по АДРЕСА_1 », яким позивачці відмовлено у викупі земельної ділянки площею 0,0049 га для будівництва прибудови до перукарні по АДРЕСА_1 .

На обґрунтування позову зазначено, що позивачка є власником нежитлового приміщення АДРЕСА_2 , яке вона використовувала для підприємницької діяльності. 13.06.2017 року позивачка, яка фізична особа-підприємець, подала заяву для погодження місця розміщення прибудови до перукарні за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 49 кв.м. 23.10.2007 року було прийнято рішення №5/15-2793 «О согласовании размещения пристройки к парикмхерской и разрешении на изготовление землеустроительной документации». У даному рішенні зазначено, що розташування прибудови до перукарні буде на земельній ділянці із земель житлової громадської забудови. Відповідно до кадастрового плану прибудова розташовувалась між будинками АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 . Для виділу земельної ділянки позивачка отримала всі необхідні дозволи та погодження. Після всіх погоджень був складений Акт вибору земельної ділянки, підписаний членами комісії, затверджений першим заступником міського голови. Згідно зазначеного акту, межі запитуваної ділянки межують з землями міської ради. Був розроблений проект земле відводу та 29.07.2008 року було прийнято рішення №5/23-4161 про надання ФОП ОСОБА_2 ділянки в оренду. Після будівництва позивачка подала дозвільні документи до БТІ, де їй було видано новий технічний паспорт, до якого ввійшла прибудова. Однак, на теперішній час, позивачка не може набути право власності на неї, оскільки міською радою не продовжено договір оренди земельної ділянки, наразі міська рада вимагає зносу прибудови. 20.07.2019 року Маріупольська міська рада винесла рішення №7/43-4217, яким позивачці відмовлено у викупі земельної ділянки для будівництва прибудови, на обґрунтування зазначено, що згідно з проектом розподілу території, зазначена ділянка розташована на прибудинковій території жилого будинку АДРЕСА_3 . Позивачка вважає рішення необґрунтованим, оскільки в будинку АДРЕСА_3 створено ОСМД, однак не мається договору оренди, держакту на право володіння. Також зазначено, що прибудова збудована до будинку АДРЕСА_1 , однак не до будинку АДРЕСА_3 . У будинку АДРЕСА_1 так само створено ОСМД, однак не мається договору оренди, держакту на право володіння. Крім того, прибудова вже збудована, а в рішення зазначено про відмову в викупі земельної ділянки для забудови.

Ухвалою суду від 02.12.2019 року позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 09.12.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження, призначено судове засідання у справі.

24.01.2020 року на адресу суду від представника Маріупольської міської ради надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач, не погоджуючись з позовними вимогами, зазначив наступне. На підставі рішення Маріупольської міської ради від 29.07.2008 року № 5/22-4161 між Маріупольською міською радою та приватним підприємцем ОСОБА_1 (далі – Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 1412300000:04:006:0643) від 11.09.2008 року зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 24.09.2008 № 04.08.162.00538, згідно якого, орендодавець передає, а орендар приймає земельну ділянку розташовану за адресою АДРЕСА_4 , площею 0,0049 га., з метою та цільовим призначенням для послуг у галузі перекупень та салонів краси (будівництво та подальше обслуговування прибудови до перукарні). Договір укладено строком на 3 (три) роки до двадцять дев`ятого липня дві тисячі одинадцятого року. Згідно п. 3.2. договору, після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 2 (два) місяці до закінчення строку дії договору оренди повідомити письмово Орендодавця про намір поновлення терміну дії договору. До Маріупольської міської ради 09.06.2011 року надійшло звернення від ПП ОСОБА_1 , в якому вона просить подовжити дію договору оренди земельної ділянки від 29.07.2008 площею 0,0049га по АДРЕСА_5 . Однак, просить подовжити його не на той самий строк та на тих самих умовах а строком на 49 років та внести зміни до договору оренди в частині розміру орендної плати зменшивши відсоткову ставку з 7% до 5%, змінити цільове призначення вже відведеної земельної ділянки, яке встановлене у договорі – п.5.1. – для послуг у галузі перукарень та салонів краси (будівництво та подальше обслуговування прибудови до перукарні) на комерційну діяльність. Згідно ч. 4 ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. З таких обставин, відповідач вважає, що сторони за договором не дійшли згоди щодо істотних умов договору оренди земельної ділянки, позивач не виявила бажання та не отримала додатковий договір про продовження дії договору оренди земельної ділянки. За таких обставин, за приписами ч. 4 ст. 33 ЗУ «Про оренду землі» договір оренди земельної ділянки по. АДРЕСА_5 від 11.09.2008 зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 24.09.2008 № 04.08.162.00538 вважається припиненим у зв`язку з закінченням строку на який його було укладено. Відповідач звернув увагу суду, що рішенням Господарського суду Донецької області від 07.05.2018, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного Господарського суду від 11.02.2019 по справі №905/100/18 за позовом Маріупольської міської ради до ОСОБА_1 про повернення земельної ділянки шляхом демонтажу прибудови та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради про визнання договору оренди земельної ділянки поновленим первинні позовні вимоги Маріупольської міської ради задоволено у повному обсязі, у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено у повному обсязі. Крім того, рішенням Жовтневого районного суду від 21.07.2017 по справі № 263/16611/16-ц, яке залишено в силі Ухвалою Колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області від 06.09.2017, Вам відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання права власності на нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою АДРЕСА_1 . Як зазначено, підставою для відмови у наданні дозволу зазначено, що Рішенням Господарського суду Донецької області від 07.05.2018 по справі №905/100/18 у задоволені позовних вимог фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради про визнання договору оренди земельної ділянки від 11.09.2008 №4540 відмовлено, ОСОБА_1 зобов`язано повернути до земель запасу територіальної громади м. Маріуполя вищезазначену земельну ділянку. Також відповідач зазначив, що документи, які долучені самостійно позивачем за до матеріалів справи а саме: дозвіл на виконання будівельних робіт від 04.11.2008 № 08/04/1076 виданий ПП ОСОБА_1 , на виконання будівельних робіт з будівництва прибудови до перукарні по АДРЕСА_6 у той час, як об`єкт збудовано за адресою АДРЕСА_5 . У вищенаведеному дозволі зазначено, що строк дії дозволу до 31.12.2009 року. Тобто, фактично, об`єкт за адресою АДРЕСА_5 збудовано самочинно без наявності на те необхідних документів. Враховуючи вищенаведене, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою від 06.02.2020 року вирішено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначити у справі підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 14.12.2020 року справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивачка надала суду заяву про розгляд справи у її відсутності, на позовних вимогах наполягала.

Представник відповідач у судове засідання не з`явився, надав суду заяву, в якій просив розглянути справу за відсутності відповідача, відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, зазначених у відзиві.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч.4 ст. 229 КАС України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Враховуючи позицію сторін, дослідивши наявні в справі про адміністративне правопорушення матеріали, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником нежилого приміщення за адресою: АДРЕСА_7 на праві приватної власності, розмір частки 1/1, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно Маріупольського бюро технічної інвентаризації №7125449 від 27.04.2005 року.

Рішенням Маріупольської міської ради від 23.10.2007 року №5/15-2793 ОСОБА_1 зокрема узгоджено розміщення прибудови до перукарні на земельній ділянці земель житлової та громадської забудови площею 0,0049 га по АДРЕСА_4 , кадастровий номер: 1412300000:04:006:0643; дозволено розробку проекту відводу земельної ділянки для будівництва прибудови до перукарні.

Відповідно до попереднього узгодження місця розташування об`єкту №616 від 04.05.2007 року, Маріупольське міське управління земельних ресурсів вважає за можливе узгодити будівництво перукарні по АДРЕСА_5 . Термін дії попереднього узгодження один рік.

Згідно повідомлення головного державного санітарного лікаря м.Маріуполя №2003/032 від 23.05.2007 року, Маріупольска міська санітарно-епідеміологічна станція вважає за можливе розширення перукарні ОСОБА_1 за рахунок прибудови по АДРЕСА_6 .

Висновком відділу регуляторної політики Держуправління охорони навколишнього природного середовища України в Донецькій області від 22 травня 2007 року №14/288 узгоджено матеріали щодо вибору земельної ділянки площею 0,0094 га, розташованої на АДРЕСА_8 для будівництва перукарні.

Висновком №324 від 10 квітня 2008 року управління земельних ресурсів у м.Маріуполі Донецької області рекомендовано надати ОСОБА_1 в оренду терміном на 3 роки земельну ділянку загальною площею 0,0049 га для будівництва та подальшого обслуговування прибудови до перукарні.

Висновком головного управління архітектури та градобудівництва міської ради за результатами обстеження земельної ділянки для розміщення об`єкта від 01.06.2007 року №06-764 погоджено розміщення прибудови до перукарні на земельній ділянці по АДРЕСА_8 .

Згідно акту вибору земельної ділянки для проектування, комісія вважає, що земельна ділянка по АДРЕСА_8 , кадастровий номер 1412300000:04:006:0643, придатна для розміщення прибудови до перукарні. Акт дійсний протягом одного року.

Рішення Маріупольської міської ради від 29.07.2008 року №5/23-4161 затверджено проект землеустрою по відводу та надано з земель житлової та громадської забудови в оренду строком на 3 роки земельну ділянку (кадастровий номер 1412300000:04:006:0643) площею 0,0049 га для послуг у сфері перукарень та салонів краси (будівництво та подальше обслуговування прибудови до перукарні) по АДРЕСА_8 приватному підприємцю ОСОБА_1 .

Рішенням Маріупольської міської ради від 30.07.2019 року №7/43-4217 ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на викуп земельної ділянки площею 0,0049 га для будівництва прибудови до перукарні по АДРЕСА_1 .

Рішенням Господарського суду Донецької області від 07.05.2018, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного Господарського суду від 11.02.2019 по справі №905/100/18 за позовом Маріупольської міської ради до ОСОБА_1 про повернення земельної ділянки шляхом демонтажу прибудови та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради про визнання договору оренди земельної ділянки поновленим первинні позовні вимоги Маріупольської міської ради задоволено у повному обсязі, у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до статті 1 Земельного кодексу України (далі – ЗК України) земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується.

Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно із статтею 5 ЗК України, одним із принципів земельного законодавства є забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Положеннями частини 1 статті 128 ЗК України встановлено, що продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

В контексті положень частини 2 статті 128 ЗК України громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

До заяви (клопотання) додаються: а) документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою (у разі його наявності), та документи, що посвідчують право власності на нерухоме майно (будівлі та споруди), розташоване на цій земельній ділянці (у разі наявності на земельній ділянці будівель, споруд); б) копія установчих документів для юридичної особи, а для громадянина - копія документа, що посвідчує особу.

При цьому, частиною 3 статті 128 ЗК України передбачено, що орган державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки (крім земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд) чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови.

Аналіз наведених положень дає суду підстави дійти до висновку, що орган державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування зобов`язаний у місячний строк розглянути заяву (клопотання) громадянина чи юридичної особи та прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки (крім земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд) чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови.

Рішенням Маріупольської міської ради від 30.07.2019 року №7/43-4217 ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на викуп земельної ділянки площею 0,0049 га для будівництва прибудови до перукарні по АДРЕСА_1 .

Підставою для відмови у наданні дозволу зазначено, що Рішенням Господарського суду Донецької області від 07.05.2018 року по справі №905/100/18 у задоволені позовних вимог фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради про визнання договору оренди земельної ділянки від 11.09.2008 №4540 відмовлено. Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 зобов`язана повернути до земель запасу територіальної громади м. Маріуполя вищезазначену земельну ділянку.

Ухвалою Верховного суду України від 14.05.2019 по справі №905/100/18 касаційна скарга фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Донецької області від 07.05.2018 і постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.02.2019 по справі №905/100/18 повернуто скаржнику.

Згідно зауваження Головного управління містобудування і архітектури Маріупольської міської ради від 03.07.2019 №30.5/27128, відповідно до проекту поділу територій кварталів (мікрорайонів) міста Маріуполь, затвердженого рішенням Маріупольської міської ради від 19.10.2010 №5/466904, прошена земельна ділянка розташована на прибудинковій території житлового будинку АДРЕСА_3 . Відповідно до п. 6.3.20 Плану зонування території міста Маріуполь, затвердженого рішенням Маріупольської міської ради від 18.06.2013 №6/28-3210, та п. 3. ст. 42 Земельного кодексу України - будівництво, реконструкція, інший порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються співвласниками багатоквартирних житлових будинків.

Із аналізу цільового призначення земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, та норм статті 42 Земельного кодексу України впливає, що такі земельні ділянки належать співвласникам жилого будинку на праві спільної сумісної власності, яка разом із загальним майном і допоміжними приміщеннями є майном співвласників, які визначають порядок його використання. Нормами земельного законодавства не передбачено можливості передачі у власність чи користування окремим співвласникам багатоквартирних будинків земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний жилий будинок або його частини.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ст. 72 КАС України).

За приписами ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

ВИРІШИВ:

У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради про визнання рішення незаконним - відмовити.

Судові витрати у справі віднести на рахунок держави.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Першого Апеляційного адміністративного суду через Жовтневий районний суд міста Маріуполя протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін у справі:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ПГУ НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_9 ;

Маріупольська міська рада, код ЄДРПОУ 33852448, Донецька область, м.Маріуполь, прюМиру, буд.70, 87555.

Суддя О.А.Шевченко