Рішення № 93709880, 10.12.2020, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/6135/20

Провадження № 2/161/2188/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 грудня 2020 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді - Олексюка А.В.,

при секретарі - Кубяк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Другий відділ державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає до виконання, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, Другий відділ державної виконавчої служби у місті Луцьку Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає до виконання.

Свої вимоги мотивує тим, що про вчинення вищезазначеного виконавчого напису їй стало відомо після того, як 13.03.2020 року її представник отримав виконавчий напис в Другому відділі ДВС м. Луцька (головний державний виконавець Наглій Н.В.).

Зазначене у виконавчому написі № 1351 від 10.09.2018 року нерухоме майно передано в іпотеку АТ КБ «Приватбанк» на підставі договору іпотеки, посвідченого 13.12.2006 року приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Масаловою М.В. за реєстровим номером № 3999. За рахунок коштів отриманих від реалізації нерухомого майна, нотаріусом запропоновано задовольнити вимоги АТ КБ «Приватбанк» у розмірі: заборгованості за відсотками 176371,17 грн., пеня 403066,37 грн., та витрати пов`язані з вчиненням виконавчого напису в розмірі 3500 грн., що разом становить 582937,54 грн. Строк нарахування заборгованості з 13.12.2006 р. по 17.07.2018 р

Зазначає, що виконавчий напис є протиправним, безпідставним та вчинений з порушенням норм чинного законодавства.

Так, при вчиненні виконавчого напису нотаріус керувався пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою КМУ №1172 від 29.06.1999 року, зі змінами, внесеними Постановою КМУ № 662 від 26.11.2014 року, тоді як даний пункт не регулює звернення стягнення за договорами іпотеки як особливим видом застави врегульованим ЗУ «Про іпотеку». Для врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки до Даного переліку вносилися зміни в 2014 році, які в подальшому були визнані судом нечинними.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року по справі № 826/20084/14 було визнано незаконною та не чинною Постанову КМУ № 662 в частині змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, пункт 2 змін. Ухвалою ВАСУ від 01.11.2017 року вказана постанова залишена без змін. Таким чином, перелік документів, за якими стягнення проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватного нотаріуса, стосувався лише нотаріально посвідчених договорів.

Крім того, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання. В даному випадку пункт б) не поширюється на договори іпотеки, адже це особливий вид застави, який регулюється спеціальним ЗУ «Про іпотеку», яким визначено особливості позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно ст. 35 ЗУ «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. І якщо така вимога не буде виконана впродовж 30 днів – іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки. Також відповідно до ч. 4 ст. 16 ЗУ «Про споживче кредитування» якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту , такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюється споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла – 60календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

У зв`язку з відсутністю такої вимоги – рішенням суду по справі № 2-4957/10 в 2012 році було відмовлено ЗАТ КБ «Приватбанк» у зверненні стягнення на вищевказаний предмет іпотеки. Так, рішенням Апеляційного суду Волинської області від 03.08.2012 року рішення Луцького міськрайонного суду від 03.08.2011 року було скасовано, а в позові ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення відмовлено.

Постановою Волинського апеляційного суду від 28.01.2019 року скасовано рішення Луцького міськрайонного суду від 10.06.2016 року і в задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

Вказані рішення свідчать про існування спору з приводу розміру заборгованості та безпідставності проведених банком нарахувань. А тому нараховану суму боргу за відсотками та пенею в розмірі 579437,54 грн. не можна не вважати безспірною та підставною до стягнення в даному випадку.

Зазначає, що банком не надано документів, що підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед банком.

Вважає, що дані обставини в сукупності повністю виключали для нотаріуса факт безспірності її заборгованості перед АТ КБ «Приватбанк», а вчинення виконавчого напису від 10.09.2018 року зареєстрованого в реєстрі за № 1172 було неправомірним.

Посилаючись на вказані обставини, норми діючого законодавства, просила задовольнити позов.

Сторони в судове засідання не з`явились, про час та місце слухання справи повідомлені, при цьому, позивач надав суду заяву про розгляд справи у її відсутності та підтримання позовних вимог, приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. подала заяву про розгляд справи у її відсутності.

Належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи представник АТ КБ «Приватбанк» в судове засідання не з`явився без поважних на те причин.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 10.09.2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., на підставі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172, було вчинено виконавчий напис за № 1351, яким нерухоме майно: квартира АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , на підставі договору іпотеки, посвідченого 13.12.2006 року приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Масаловою М.В. за реєстровим № 3999, передане в іпотеку АТ КБ "Приватбанк", яке є правонаступником ЗАТ КБ «Приватбанк». За рахунок коштів, отриманих від реалізації даного нерухомого майна, нотаріус пропонує задовольнити вимоги АТ КБ «Приватбанк» шляхом перерахування коштів на відповідний рахунок АТ КБ «Приватбанк» у розмірі: заборгованості за відсотками – 176371,17 грн., пені – 403066,37 грн., а також витрати, пов`язані із вчиненням виконавчого напису – 3500 грн.

Правовідносини щодо видачі виконавчого напису нотаріуса регулюються Законом України «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про нотаріат», нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та в Порядку вчинення нотаріальних дій.

При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статей 50,87,88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.

Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

В постанові Верховного Суду (справа № 310/9293/15ц від 23.01.2018 року) зазначається, що: «При вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису».

Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі № 6-887цс17.

Отже, в основі вчинення вищевказаної нотаріальної дії лежить факт безспірності наявної у боржника заборгованості.

Відповідно п. 1 Переліку документів (із змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»), для одержання виконавчого напису по нотаріально посвідченим договорам, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також звернення стягнення на заставлене майно подаються а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року (справа № 826/20084/14) визнано незаконною та не чинною з моменту прийняття Постанову Кабінету Міністрів України № 662від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та не чинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.

Підставою для скасування вказаного нормативного акту слугувало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.

При прийнятті постанови 22.02.2017 року колегією суддів застосовано вимоги положення п. 10.2 постанови Пленуму ВАС України від 20.05.2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно якого визнання акта суб`єкта владних повноважень не чинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

У зв`язку з цим, суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважав за необхідне визнати не чинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.

Ухвалою від 06.03.2017 року у справі № 826/20084/14 Вищий адміністративний суд України відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року та до закінчення касаційного розгляду зупинив її виконання.

Суд враховує, що касаційний розгляд справи було закінчено винесенням ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, яка згідно інформації ЄДРСР України була опублікована 13.11.2017 року. Тобто на момент вчинення оскаржуваного виконавчого напису дія постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 була відновлена.

Встановлено, що резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21.03.2017 року № 23; резолютивну частину ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року у справі № 826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 24.11.2017 року № 92.

Відповідно до статті 124 Конституції України, ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису від 10.09.2018 року не врахував обставин, що норми, які дозволяють вчиняти виконавчі написи по кредитним договорам, укладених у простій письмовій формі вже не чинні і повинен був відмовити АТ КБ «Приватбанк» у вчиненні виконавчого напису у відповідності до норм Закону України «Про нотаріат».

Пункт 1 Переліку № 1172 стосується лише нотаріально посвідчених договорів, яким договір № 200204-13518-1 від 04.02.2020 року не являється.

Зважаючи на те, що сам виконавчий напис містить вказівку про те, що його вчинено на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року № 1172, дає підстави суду стверджувати, що вищезазначений договір не входять до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів та не можуть підтвердити безспірність заборгованості позивача перед відповідачем (а.с. ).

Крім того, в своєму позові ОСОБА_1 посилається на судові рішення в справах № 2-4957/10, № 161/1090/16-ц, як на факт існування спору з приводу розміру заборгованості та безпідставності проведених банком нарахувань, що свідчить про відсутність у нотаріуса правових підстав для вчинення виконавчого напису (а.с. ).

На підставі вищенаведеного, дослідивши в судовому засіданні наявні матеріали справи суд приходить до висновку, що виконавчий напис № 1351, вчинений 10.09.2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною про звернення стягнення на нерухоме майно – квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , в рахунок кредитних зобов`язань ОСОБА_2 за кредитним договором №UАН343 від 13.12.2006 року укладеного з ЗАТ КБ «Приватбанк» слід визнати таким, що не підлягає до виконанню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 16 ЦК України, ст.ст. 87, 88 «Закону України «Про нотаріат», ст.ст. 4, 10, 17, 18, 76, 141, 259, 263-265, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 1351, вчинений 10.09.2018 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною про звернення стягнення на нерухоме майно – квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , в рахунок кредитних зобов`язань ОСОБА_2 за кредитним договором №UАН343 від 13.12.2006 року укладеного з ЗАТ КБ «Приватбанк».

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного суду А.В.Олексюк