Вирок № 93709696, 21.12.2020, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/18321/20

Провадження № 1-кп/161/1379/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Луцьк 21 грудня 2020 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області під головуванням

головуючого - судді Калькової О.А.,

за участю секретаря Ющак Ю.В.,

прокурора Католик І.А.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020030010002969 від 08 жовтня 2020 року про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Луцька, Волинської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з середньою – спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, раніше судимого:

01.09.2020 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ч.ч. 1, 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік, на підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку терміном на 1 рік;

12.11.2020 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області за ч. 1 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 1 місяць, на підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку терміном на 1 рік;

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

Обвинувачений ОСОБА_1 , 07 жовтня 2020 року, близько 14 год. 55 хв., діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів та керуючись метою таємного викрадення чужого майна, знаходячись в приміщенні магазину «Сім-23» ТОВ «Клевер Сторс», який розташований по вул. Конякіна, 12а у м. Луцьку, шляхом вільного доступу, таємно намагався викрасти із торгової полиці три банки слабоалкогольного напою «Рево», закупівельною вартістю 27 грн. 24 коп. кожна, загальною вартістю 81 грн. 72 коп., проте у подальшому був викритий працівником служби безпеки ТОВ «Клевер Сторс», після чого розуміючи, що його злочинні дії викриті, утримуючи викрадене майно в руках, вибіг із приміщення магазину «Сім-23», таким чином відкрито викрав зазначений товар, чим спричинив потерпілому ТОВ «Клевер Сторс» майнову шкоду на загальну суму 81 грн. 72 коп.

Таким чином ОСОБА_1 своїми умисними протиправними діями, які виразились у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненими повторно, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 186 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у пред`явленому йому обвинуваченні визнав повністю та показав, що дійсно, він, за вказаних обставин, місця та часу вчинив дане кримінальне правопорушення. Суму викраденого не заперечував. У вчиненому розкаявся, просив суворо його не карати.

Обвинувачений ОСОБА_1 правильно розуміє зміст пред`явленого йому обвинувачення та не заперечує про визнання недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, крім того, у суду не має сумнівів у добровільності та істинності його позиції, а тому суд, роз`яснивши обвинуваченому порядок та наслідки розгляду кримінального провадження в порядку передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, переконавшись, що ніхто із учасників судового провадження не заперечує, щодо такого порядку судового розгляду, визнав недоцільним досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У своєму рішенні «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що винність обвинуваченого ОСОБА_1 «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження.

Аналізуючи наведені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковано за ч. 2 ст. 186 КК України, оскільки він вчинив дії, які виразились у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненими повторно.

Відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину і тяжкості наслідків, що настали.

При обранні міри покарання суд враховує вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, а також вимоги ст. 65 КК України, відповідно до яких суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті КК відповідно до положень Загальної частини Кодексу, ураховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

До обставин, які, відповідно до вимог ст. 66 КК України, пом`якшують покарання ОСОБА_1 , суд відносить щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які відповідно до вимог ст.67 КК України, обтяжують покарання ОСОБА_1 , суд не вбачає.

Поряд з цим, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує інформацію про стан його здоров`я, який не перебуває на обліку у лікарів нарколога і психіатра та за допомогою до них не звертався, вину визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, має постійне місце реєстрації та проживання, являється особою молодого віку, представник потерпілого у своїй заяві претензій ні матеріального ні морального характеру не має, щодо міри призначення покарання, поклався на розсуд суду, шкода є незначною, тому суд призначає покарання в межах санкції ч. 2 ст. 186 КК України, у виді позбавлення волі, із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України, ст.75 КК України та покладенням у відповідності до ст.76 КК України певних обов`язків.

Суд вважає, що дане покарання буде необхідним і достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, так і іншими особами.

Речові докази підлягають вирішенню в порядку ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

На підставі ст.70 ч.4 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарання призначеного за даним вироком та вироком Луцького міськрайонного суду від 12.11.2020 призначити ОСОБА_1 остаточне покарання – 4 (чотири) роки 1 (один) місяць позбавлення волі.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, якщо він, протягом іспитового строку, тривалістю 3 (три) роки, не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки, а саме: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази: бейсболку коричневого кольору, куртку з капюшоном чорного кольору «DSG», кофту в горизонтальні полоси різних кольорів, спортивні штани темного кольору «Puma», кросівки темного кольору, захисну медичну маску чорного кольору – залишити за належністю ОСОБА_1 ; пошкоджену банку з-під слабоалкогольного напою «Рево», яка передана на зберігання до камери схову Луцького ВП ГУНП у Волинській області – знищити; дві банки із слабоалкогольним напоєм «Рево» - залишити за належністю ТОВ «»Клевер Сторс»; сліди рук на двох липких стрічках, оптичний диск для лазерних систем зчитування із відеозаписом за 07.10.2020 з камер внутрішнього відеоспостереження магазину «Сім 23», що за адресою: м. Луцьк, вул. Конякіна, 12а – залишити при матеріалах кримінального провадження.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Луцький міськрайонний суд.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий: