Ухвала суду № 93705671, 18.12.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

18 грудня 2020 року м. Київ № 640/29633/20

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Гарник К.Ю., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами

Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики

та комунальних послуг

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОППОЗИТ»

про стягнення суми штрафних санкцій та пені

В С Т А Н О В И В :

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі по тексту - позивач), адреса: 03057, місто Київ, вулиця Смоленська, будинок 19 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОППОЗИТ» (далі по тексту - відповідач), адреса: 04119, місто Київ, вулиця Зоологічна, будинок 4а,офіс 139, в якій позивач просить

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОППОЗИТ» в дохід Державного бюджету України 170 000,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2020 року позовна заява Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг залишена без руху та останньому наданий десятиденний строк для усунення виявлених недоліків, зокрема,

- оригіналу документу про сплату судового збору за звернення до суду з адміністративним позовом майнового характеру у розмірі 2102,00 грн;

- заяви про поновлення строку для звернення до суду з позовною заявою разом з доказами поважності причин його пропуску.

В ухвалі суду було у тому числі зазначено про визнання неповажними причин пропуску строку для звернення до адміністративного суду, на які посилався позивач.

15 грудня 2020 року на адресу суду надійшла заява представника позивача про усунення недоліків разом з документом про сплату судового збору та заявою про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, в якій останній посилається на те, що у зв`язку з запровадженням на всій території України карантину, відповідно до наказу НКРЕКП від 17 березня 2020 року №19а (із змінами), рекомендовано керівникам структурних підрозділів комісії у період карантину, до внесення змін до Правил внутрішнього службового розпорядку НКРЕКП, дозволити у разі потреби та за ініціативою державного службовця і згодою його безпосереднього керівника та керівника самостійного структурного підрозділу (за наявності) виконувати завдання за посадою за межами адміністративної будівлі НКРЕКП.

У зв`язку з чим, як вказано у заяві, Регулятор перейшов до обмеженого та/або віддаленого режиму роботи працівниками.

Крім того, представник позивача наголошує на тому, що НКРЕКП вживаються відповідні заходи на виконання нормативних актів з метою запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби серед працівників НКРЕКП, а також для уникнення важких, в окремих випадках - смертельних наслідків.

Наведене, на переконання представника позивача, виключає можливість проведення позивачем повноцінної діяльності й, відповідно, забезпечення виконання функціональних обов`язків працівниками, в тому числі, доступ представників НКРЕКП до комп`ютерного обладнання підприємства для забезпечення підготовки роздруківки та надсилання відповідних документів поштою.

На підстав викладеного, представник позивача просив вважати причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновити пропущений строк.

Розглянувши заяву представника позивача про усунення недоліків в частині пояснень щодо своєчасності звернення до адміністративного суду, виходжу з наступного.

Так, як вбачається з наданої копії наказу НКРЕКП від 17 березня 2020 року №19-а «Про запобігання поширенню коронавірусу COVID-19 у НКРЕКП», цим наказом, зокрема, пунктом 1, лише рекомендовано керівникам самостійних структурних підрозділів НКРЕКП доручати виконувати роботу, визначену трудовим договором, працівникам підпорядкованих структурних підрозділів дистанційно у період карантину.

В той же час, пунктом 3 цього ж наказу визначено, що працівники центрального апарату та територіальних органів НКРЕКП, які виконують посадові обов`язки на робочих місцях несуть персональну відповідальність щодо дотримання вимог по запобіганню та поширенню COVID-19 відповідно до законодавства.

Наведене дозволяє дійти висновку, що НКРЕКП на період запровадження на території України не зупинило свою діяльність, а його працівники продовжували працювати, у тому числі, на робочих місцях, як у центральному апараті, так і в його територіальних органах.

Більш того, слід наголосити на тому, що до заяви про поновлення строку звернення до суду не надано доказів відсутності на робочих місцях працівників, що відповідають за юридичне супроводження позивача (юристів, юрисконсультів тощо), у період часу до 17 листопада 2020 року, як і не надано доказів обмеження доступу таких працівників або інших осіб, уповноважених на право представляти інтереси НКРЕКП у судах та на звернення до суду з позовними заявами, до приміщень НКРЕКП, де зберігаються необхідні для звернення до суду документи.

Наведені обставини свідчать про те, що позивачем не доведено, а судом не встановлено наявності поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з цим позовом, відповідно, про відсутність правових підстав для його поновлення.

При цьому, варто наголосити, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Проте, матеріалами позовної заяви не підтверджено, а представником позивача не доведено обставини, які є об`єктивно непереборними та не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду.

У відповідності до частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною 2 статті 123 цього Кодексу.

Також, необхідне ще раз наголосити, що строки звернення до адміністративного суду є аналогом інституту позовної давності, який належить до галузей матеріального приватного права. Під строком звернення до адміністративного суду з позовною заявою слід розуміти проміжок часу після виникнення спору у публічно - правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою про захист своїх прав, свобод чи інтересів, а дотримання такого строку звернення є однією з умов для реалізації права на звернення до суду. Після закінчення цього строку особа не втрачає права звернутися з адміністративним позовом, при цьому, законодавцем врегульовано питання щодо необхідності зазначення поважних підстав для поновлення такого строку.

Між тим, при визначенні наслідків пропущення строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою застосовуються правила частини 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України та не можуть застосовуватись правила статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, якими врегульовано питання поновлення, продовження або відмови в такому поновленні чи продовженні процесуального строку саме щодо вчинення окремої процесуальної дії.

Аналізуючи викладені вище обставини та надані докази у їх сукупності, враховуючи те, що підстави, на які посилається представник позивача щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду визнані неповажними, приходжу до висновку про наявність правових підстав для повернення позовної заяви.

На підставі вищевикладеного, керуючись пунктом 9 частини 4 статті 169, статтями 122, 123, 241-243, 248, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг повернути без розгляду.

2. Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

3. Копію ухвали разом з позовною заявою і доданими до неї документами надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала набирає законної сили згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.Ю. Гарник