Рішення № 93703616, 17.12.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2020 року справа №380/3646/20

Львівський окружний адміністративний суд в складі :

головуючого - судді Кухар Н.А.

секретаря судового засідання Шавель М.М.

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника позивача – Мельник Л.Я.

представника відповідача – Риб`як В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку, визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської митниці ДФС ( 79000 м. Львів вул..Костюшка,1 код ЄДРПОУ 39420875) , Галицької митниці Держмитслужби ( 79000 м. Львів вул..Костюшка,1 код ЄДРПОУ 43348711) та просить :

- визнати протиправним та скасувати наказ Львівської митниці ДФС від 17.04.2020 № 220-о “Про звільнення ОСОБА_1 ”;

- поновити позивача на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС;

- стягнути з Львівської митниці ДФС на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23 квітня 2020 по день поновлення на посаді;

- визнати протиправною бездіяльність Львівської митниці ДФС, щодо невжиття заходів з забезпечення переведення позивача на роботу до правонаступника Львівської митниці ДФС – Галицької митниці Держмитслужби, у зв`язку із звільненням з причини реорганізації Львівської митниці ДФС та зобов`язати Львівську митницю ДФС забезпечити переведення позивача на посаду головного державного інспектора відділу №4 митного поста «Рава-Руська» Галицької митниці Держмитслужби, а за її відсутності - іншу рівнозначну посаду у Галицької митниці Держмитслужби;

- визнати протиправною бездіяльність Галицької митниці Держмитслужби щодо пропонування вакантної посади та не проведення позивача на вакантну посаду у Галицькій митниці Держмитслужби, що відповідає кваліфікації позивача або нижчу посаду за згодою останнього та зобов`язати Галицьку митницю Держмитслужби запропонувати позивачу вакантну посаду та перевести ( призначити) позивача на посаду головного державного інспектора відділу №4 митного поста «Рава-Руська» Галицької митниці Держмитслужби, за її відсутності - іншу рівнозначну посаду у Галицької митниці Держмитслужби;

- стягнути з Львівської митниці ДФС на користь позивача моральну шкоду в розмірі 25 000 грн.;

- стягнути з Галицької митниці Держмитслужби на користь позивача моральну шкоду в розмірі 25 000 грн.;

- судові витрати покласти на відповідачів.

Позивач обґрунтовує рішення суду тим, що майже 29 років працював в системі митної служби. Наказом від 14.04.2020 за № 220-о його звільнено із займаної посади з 15.04.2020 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Наказ винесено у зв`язку з реорганізацією Львівської митниці ДФС шляхом її ліквідації та приєднання до новоствореної Галицької митниці Держмитслужби. Зазначає, що відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.10.2019р. № 858 “Про утворення територіальних органів Державної митної служби” постановлено реорганізувати деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної митної служби, згідно якої територіальні органі ДФС, а саме: Івано-Франківська митниця ДФС; Львівська митниця ДФС; Тернопільська митниця ДФС; повинні бути реорганізовані шляхом приєднання до новоствореного (згідно додатку 1 до ПКМУ) територіального органу - Галицької митниці Держмитслужби. На виконання цієї постанови КМУ, винесено наказ Державної фіскальної служби України від 25.11.2019 за №30-рг “Про реорганізацію митниць ДФС”, яким розпочато процедуру реорганізації у тому числі й Львівської митниці ДФС. Даним наказом, зокрема, визначено строк проведення реорганізації митниць ДФС - три місяці з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. Наказом Львівської митниці ДФС від 21.12.2019 № 666 “Про попередження про наступне вивільнення” Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС працівники Львівської митниці ДФС мали бути письмово попереджені про вивільнення із займаних посад та звіт про заплановане вивільнення мав бути скерований до центру зайнятості. Згідно п. 213 Додатку до наказу від 21.12.2019 № 666 прізвище позивача потрапило у список, якого повинні були письмово попередити про вивільнення із займаною посади. Однак, в порушення діючого законодавства жодної пропозиції позивачеві надано не було та попередження про наступне вивільнення позивачеві також не надано, хоча, згідно наданої інформації, станом на 25.03.2020 року у Галицькій митниці було 5 вакантних посад головного державного інспектора відділу 4 митного поста «Рава-Руська». 13.02.2020 набрала чинності редакція ч. 3 ст. 87 Закону України “Про державну службу” відповідно до якої суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Вважає, що такі норми до нього не мали бути застосовані, оскільки реорганізацію було здійснено, коли діяли норми КЗпП України, які передбачали обов`язкову пропозицію посади в органі, що створюється. Оскільки до правовідносин щодо попередження про його вивільнення підлягав застосуванню КЗпП України, стверджує, що митницею порушений порядок попередження про звільнення визначений КЗпП, не взято до уваги його бажання на переведення до Галицької митниці, не виконано обов`язку по пропонуванню іншої роботи в той час коли була можливість його працевлаштування, тобто не виконано обов`язку по працевлаштуванню, не проведено консультацій з профспілковим органом, що є підставою для визнання наказу про його звільнення протиправним та зобов`язання Галицької митниці Держмитслужби запропонувати йому посаду в Галицької митниці Держмитслужби, стягнути заробітну плату за вимушений прогул та моральну шкоду.

Галицька митниця Держмитслужби подала відзив на позов, у якому відповідач зауважив, що наказ Львівської митниці ДФС № 220-о від 17 квітня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади головного державного інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС відповідно до пункту 4 частини 1 статті 83, пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII “Про державну службу”, пункту 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України є законним. Зауважив, що визначальним моментом встановлення події, з якої слід визначати початок настання правовідносин, пов`язаних із припиненням державної служби, є вручення працівнику попередження про наступне вивільнення. Саме на даному етапі виникають правовідносини, пов`язані із припиненням державної служби. Оскільки попередження про наступне вивільнення позивачу вручено 11 березня 2020 року, до цих правовідносин підлягає застосуванню Закон України “Про державну службу”, в редакції Закону України від 14.01.2020 №440-ІХ “Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи”, що встановлює 30-денний строк для попередженню про вивільнення, а також право (не обов`язок) суб`єкта призначення або керівника державної служби пропонувати будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності).

Львівська митниця ДФС подала відзив на позов, у якому вказала про законність і обґрунтованість оскаржуваного наказу. Зазначила, що попередження про наступне вивільнення позивачу вручено 11 березня 2020 року, до цих правовідносин підлягає застосуванню Закон України “Про державну службу”, в редакції Закону України від 14.01.2020 №440-ІХ “Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи”, що встановлює 30-денний строк для попередженню про вивільнення, а також право (не обов`язок) суб`єкта призначення або керівника державної служби пропонувати будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності).

Представником позивача подано відповідь на відзиви, у якій вважає доводи відповідачів не обґрунтованими, просить позов задоволити.

Представником позивача подана заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, у якій просить стягнути на користь позивача 5 тис грн.

26.11.20 представником позивача подана додаткова заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, у якій просить стягнути на користь позивача 5тис грн..

Ухвалою від 19 травня 2020 відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

Ухвалою від 28 липня 2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та дав пояснення аналогічні викладеним доводам.

Представник відповідача заперечив щодо задоволення позову з підстав, викладених у відзиві.

Представник відповідача Львівської митниці ДФС у судове засідання не з`явився, належно повідомлений про день та час розгляду справи.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач працював в органах митної служби з 1991 року.

Наказом Львівської митниці ДФС №241-о від 03.04.2018 (т.1 а.с.94) позивача призначено на посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста “Рава-Руська” Львівської митниці ДФС.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 №858 “Про утворення територіальних органів Державної митної служби” утворено Галицьку митницю Держмитслужби та реорганізовано Львівську митницю ДФС шляхом її приєднання до Галицької митниці Держмитслужби.

Згідно з п.1 наказу ДФС України від 25.11.2019 №30-рг “Про реорганізацію митниць ДФС” розпочато реорганізацію Львівської митниці ДФС. Пунктом 2 даного наказу утворено комісію з реорганізації Львівської митниці ДФС. Пунктом 4 визначено строк проведення реорганізації митниць ДФС три місяці з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. (т.1 а.с.46-49)

В Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 28.11.2019 внесено інформацію про рішення щодо припинення юридичної особи - Львівської митниці ДФС.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України “Питання Державної митної служби” від 04.12.2019 №1217-р погоджено пропозицію Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення з 08.12.2019 Державною митною службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2019 №227 “Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України”, функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи.

З дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України про початок роботи Державної митної служби України повноваження Львівської митниці ДФС перейшли до Галицької митниці Держмитслужби.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, 14.11.2019 проведена державна реєстрація як юридичної особи - Галицької митниці Держмитслужби.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України про початок роботи Державної митної служби України повноваження Львівської митниці ДФС перейшли до Галицької митниці Держмитслужби з 00.00 год. 08.12.2019.

Керівником комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС 21.12.2019 прийнято наказ №666 “Про попередження про наступне вивільнення”, яким наказано письмово попередити про наступне вивільнення із займаних посад працівників Львівської митниці ДФС відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України від 10 грудня 2015 року №889-УШ “Про державну службу” згідно зі списком, в який був включений позивач . (т.2 а.с.136-143).

Наказом Львівської митниці ДФС №03 від 07.02.2020 скасовано наказ №666 як такий, що не реалізований з причин відсутності на роботі члена Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС, на якого було покладено обов`язок вжиття заходів щодо вручення попереджень про наступне вивільнення, які не були вручені. (т.2 а.с.51).

Наказом Львівської митниці ДФС від 10.03.2020 №07 “Про попередження про наступне вивільнення” (том 2 а.с.144) наказано Комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС письмово попередити про наступне вивільнення працівників Львівської митниці ДФС із займаних посад на підставі п.4 ч.1 ст.83, п.1 ч.1 ст.87 Закону №889-VІІ та п.1 ч.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) згідно списку, що додається. В додатку до вищезазначеного наказу “Про попередження про наступне вивільнення” зазначений позивач (т.2 а.с.144-150).

Із попередженням про наступне вивільнення позивач ознайомлений 11.03.2020 (том 1 а.с.29).

Наказом Львівської митниці ДФС від 17.04.2020 № 220-0 позивач звільнений 22.04.2020 із посади головного державного інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста “Рава-Руська” Львівської митниці ДФС відповідно до пункту 4 частини 1 статті 83, пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України “Про державну службу” від 10 грудня 2015 року № 889-VIII, із змінами, пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАСУ) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою та шостою статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України “Про державну службу”. Пунктом 1 ст.1 цього Закону визначено, що державна служба – це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

Згідно ч.ч.1,2 ст.3 Закону України “Про державну службу” цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Частинами 2 – 3 ст.5 Закону України “Про державну службу” передбачено, що відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.83 Закону України “Про державну службу” державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення (статті 87, 87-1 цього Закону).

Підстави припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення визначені, статтею 87 Закону України “Про державну службу”, зокрема, відповідно до п.1 ч.1 цієї статті підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Частиною 3 зазначеної статті ( в редакції згідно із Законом України від 14.01.2020 р. N 440-IX) встановлено, що суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 11 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

Процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини 1 статті 87 цього Закону регулюється також нормами Кодексу законів про працю України, а саме статтями 40 та 49-2 КЗпП України.

Відповідно до пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 “Про практику розгляду судами трудових спорів” при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 статті 40 КЗпП України суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

Наказ про звільнення повинен обов`язково містити підставу звільнення з нормативним посилання, тобто роботодавець повинен зазначити як причину, так і підставу звільнення з покликанням на назву, статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт нормативно-правового акту на підставі якого проводиться звільнення працівника.

Як видно з оскаржуваного наказу про звільнення позивача з посади, останній містить лише посилання на пункт 4 частини 1 статті 83, пункт 1 частини 1 статті 87 Закону України “Про державну службу” від 10 грудня 2015 року №889-VІІІ із змінами, пункт 1 частини 1 статті 40 КЗпП України без зазначення конкретної причини та підстави звільнення, з покликанням на всі наявні три правові підстави передбачені вищенаведеним законом (скорочення чисельності або штату державних службовців; скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців; реорганізація державного органу”).

Отже, зазначене рішення відповідача про звільнення позивача прийнято без конкретизації причин та підстав, а лише містить формальний перелік пунктів передбачених ч. 1 ст. 87 Закону України “Про державну службу”, які по своїй юридичні природі є різними, а тому потребують чіткого правового визначення та диференціації, оскільки відсутність чіткої та однозначної причини звільнення призводить до порушення принципу “правової визначеності”, адже загальні формулювання унеможливлюють чітке розуміння підставності звільнення.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.04.2019 у справі №815/1554/17, принцип правової визначеності має застосовуватись не лише на етапі нормотворчої діяльності, а й під час безпосереднього застосування існуючих норм права, що даватиме можливість особі в розумних межах передбачати наслідки своїх дій, а також послідовність дій держави щодо можливого втручання в охоронювані Конвенцією та Конституцією України права та свободи цієї особи.

Отже, посилання відповідача в наказі про звільнення на пункт 1 ч. 1 ст. 87 Закону України “Про державну службу” без зазначення конкретної підстави для звільнення, лише з покликанням на норму закону породжує для позивача негативні наслідки у вигляді стану юридичної невизначеності щодо підстав такого звільнення.

Враховуючи викладене, оскаржуваний наказ прийнято у спосіб та не на підставі визначеній ст. 87 Закону України “Про державну службу”.

Щодо реорганізації Львівської митниці, як підстави звільнення позивача з посади згідно доводів відповідачів, суд зазначає наступне.

За своєю суттю приєднання - це така форма реорганізації, за якої одна юридична особа включається до складу іншої юридичної особи, яка продовжує існувати далі, але вже в більшому масштабі. При цьому реорганізовані юридичні особи припиняють своє існування, а їх права та обов`язки переходять до юридичної особи, до якої вони приєдналися.

Як наслідок, в процесі реорганізації юридичної особи виникають правовідносини, пов`язані з припиненням трудових договорів з працівниками. В цьому контексті в роботодавця виникає обов`язок чіткого дотримання законодавства про працю, в частині дотримання трудових прав працівників.

Судом встановлено, що Постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 №858 “Про утворення територіальних органів Державної митної служби” утворено, зокрема, Галицьку митницю Держмитслужби та реорганізовано Львівську митницю ДФС шляхом її приєднання до Галицької митниці Держмитслужби.

Цією постановою, зокрема, передбачено, що Львівська митниця ДФС реорганізується шляхом приєднання до Галицької митниці Держмитслужби. При цьому, Львівська митниця ДФС продовжує здійснювати свої повноваження до моменту передачі таких Галицькій митниці Держмитслужби.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, 14.11.2019 проведена державна реєстрація юридичної особи – Галицької митниці Держмитслужби.

Постановою Кабінету Міністрів України №1074 від 20.10.2011 (зі змінами і доповненнями) затверджено Порядок здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі порядок №1074). Цей Порядок визначає механізм здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів.

Відповідно до пунктів 4, 5 та 6 Порядку №1074 орган виконавчої влади утворюється шляхом утворення нового органу виконавчої влади або в результаті реорганізації (злиття, поділу, перетворення) одного чи кількох органів виконавчої влади. Орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Права та обов`язки органів виконавчої влади переходять, зокрема, у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади – до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади.

Пунктом 12 Порядку №1074 передбачено, що орган виконавчої влади, утворений в результаті реорганізації, здійснює повноваження та виконує функції у визначених Кабінетом Міністрів України сферах компетенції з дня набрання чинності актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення таким органом повноважень та виконання функцій органу виконавчої влади, що припиняється. Орган виконавчої влади, щодо якого набрав чинності акт Кабінету Міністрів України про його припинення, продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції з формування і реалізації державної політики у визначеній Кабінетом Міністрів України сфері до набрання чинності актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення утвореним органом виконавчої влади його повноважень та виконання функцій.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України “Питання Державної митної служби” від 04.12.2019 №1217-р погоджено пропозицію Міністерства фінансів України щодо можливості забезпечення здійснення з 08.12.2019 Державною митною службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 6 грудня 2019 року №227 “Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України”, функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи.

Відповідно до пункту 13 Порядку №1074 акт Кабінету Міністрів України про можливість забезпечення здійснення утвореним органом виконавчої влади повноважень та виконання функцій органу виконавчої влади, що припиняється, видається після здійснення заходів, пов`язаних з державною реєстрацією утвореного органу виконавчої влади як юридичної особи публічного права, затвердженням положення про нього, структури та штатного розпису його апарату, кошторису та заповненням 30 відсотків вакансій.

Отже, повноваження Львівської митниці ДФС перейшли до Галицької митниці Держмитслужби 08.12.2019.

На момент початку здійснення діяльності Галицькою митницею Держмитслужби в цьому органі були затверджені структура, штатний розпис та кошторис видатків на його утримання.

Згідно зі штатним розписом Галицької митниці Держмитслужби на 2019 рік, затвердженим головою Державної митної служби України 29.11.2019 (том 3), штатна кількість працівників становила 1150 осіб, в тому числі по митному посту “ Рава-Руська ”відділ 4 - 27 штатних одиниць.

Аналогічні показники щодо кількості посад були затверджені в організаційній структурі Галицької митниці Держмитслужби на 2020 рік (том 1 а.с.135-171).

Згідно відповіді на запит Державної митної служби України від 05.06.20 р. № 08-1/12-01/10/5931 штатна чисельність Галицької митниці Держмитслужби перевищує штатну чисельність Львівської, Івано-Франківської та Тернопільської митниць ДФС на 19 штатних одиниць. (т.1 а.с. 184).

Отже, загальна штатна чисельність працівників Львівської , Тернопільської та Івано-Франківської митниць ДФС на момент їх реорганізації шляхом приєднання до Галицької митниці Держмитслужби, була меншою на 19 штатних одиниць від затвердженого штатного розпису Галицької митниці Держмитслужби.

Як видно з матеріалів справи, на момент попередження позивача про наступне звільнення у Галицькій митниці Держмитслужби було вакантними – 269 посад, а також на день винесення наказу про звільнення позивача з посади, було вакантними 244 посад. ( т.1 а.с.153).

Отже, кількість працівників митниці внаслідок приєднання до Галицької митниці Держмитслужби не зменшилась, а навпаки – збільшилась. При цьому, кількість працівників підрозділу, в якому працював позивач, також зменшена не була, що не заперечується відповідачами і на момент звільнення у цьому підрозділі були наявні вакантні посади.

Однією з гарантій забезпечення прав громадян на працю є передбачений статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботі і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Суд зазначає, що сам факт реорганізації державного органу, що фактично не потягнув зміни в організації праці, не може бути підставою для беззаперечного звільнення працівника з роботи.

Якщо реорганізація державного органу є підставою для припинення відносин державної служби незалежно від скорочення чисельності або штату державних службовців, мають бути інші об`єктивні підстави для звільнення державних службовців, і такими причинами не може бути лише одне бажання суб`єкта призначення.

Відповідач як суб`єкт призначення не навів жодного аргументу як підставу для звільнення позивача та не прийняття рішення про його переведення до реорганізованого органу.

ЄСПЛ у справі “Полях та інші проти України” від 17.02.2020 року (набуло статусу остаточного 24.02.2020) визнав, що звільнення заявників становило втручання у їхнє право на повагу до приватного життя та наголосив, що таке втручання відбулось без жодної індивідуальної оцінки їхньої поведінки.

Аналогічно, у цій адміністративній справі звільненню позивача з посади не передувала будь-яка індивідуальна оцінка його роботи на посаді державного службовця, йому не інкриміновано жодних незаконних дій, прорахунків у роботі чи незадовільної поведінки, яка була б несумісна зі статусом державного службовця.

Так, частиною 3 ст. 87 цього Закону передбачено, що суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності).

Отже, надання за цим Законом можливості керівнику органу або суб`єкту призначення пропонувати будь-яку вакантну посаду державної служби у цьому органі (за наявності) кореспондує обов`язку суб`єкта владних повноважень використовувати це право обґрунтовано і мотивувати рішення про звільнення працівника з посади.

Як видно з матеріалів справи, позивач має тривалий безперервний стаж роботи в митних органах, до нього не застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення, однак відповідачі ні в рішенні про звільнення його з посади, ні при розгляді даного публічно-правового спору не довели неможливості продовження позивачем державної служби у новоствореному органі.

Отже, оскільки у Галицькій митниці Держмитслужби були наявні вакантні посади, в тому числі ті, що позивач обіймав до реорганізації, в тому ж структурному підрозділі і жодних перешкод у зайнятті такої посади відповідачем не наведено, його звільнення не може бути визнано обґрунтованим, отже оскаржуваний наказ порушує конституційне право позивача на працю.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про протиправність наказу Львівської митниці ДФС від 17.04.2020р. № 220-0 “Про звільнення ОСОБА_1 ” і його скасування.

Відповідно до частини третьої статті 5 Закону України “Про державну службу” дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Відповідно до статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

За правилами частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що належним способом захисту порушених прав позивача та охоронюваних законом інтересів позивача є поновлення його на роботі.

День звільнення – це останній день, коли працівник перебуває у трудових відносинах з роботодавцем.

З огляду на те, що позивача було протиправно звільнено з Львівської митниці ДФС 22 квітня 2020 року, суд дійшов висновку, що позивач підлягає поновленню на тій посаді та у тому органі, з якого він був протиправно звільнений, а саме на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста “Рава-Руська” Львівської митниці ДФС з 23 квітня 2020 року.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постановах від 28.02.2019 у справі № 817/860/16 та від 03.10.2019 у справі № 826/10460/16.

Частиною 2 ст. 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно поданої відповідачем Львівською митницею ДФС довідки від 29 травня 2020 року № 13-70-05/38-279 середньоденна заробітна плата позивача складала 438,37 грн., середньомісячна – 8986,53 грн.

Із урахуванням кількості робочих днів вимушеного прогулу за період з 23 квітня по 17 грудня 2020 року (165 днів), розмір середнього заробітку, що підлягає виплаті позивачу становить 72331,05 гривні (165 дні * 438,37 грн.) (без відрахування податків і зборів).

Суд не враховує пояснення представника позивача щодо нарахування у лютому 2020 позивачу 16580,77 грн, тому у середньоденний заробіток слід враховувати дану суму повністю, так як згідно розрахункового листа ( а.с. 109 т.1) у лютому позивачу виплачено лікарняні за січень 2020, які не враховуються для обчислення середньої заробітної плати (ч.2 п.4 постанови 100).

Оскільки позивача було звільнено з Львівської митниці ДФС, яка на день розгляду справи в суді апеляційної інстанції не виключена з ЄДРПОУ, запису про її припинення немає, відповідно саме з неї необхідно стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Позовна вимога щодо визнання протиправною бездіяльності Львівської митниці ДФС, щодо невжиття заходів з забезпечення переведення позивача на роботу до правонаступника Львівської митниці ДФС – Галицької митниці Держмитслужби, у зв`язку із звільненням з причини реорганізації Львівської митниці ДФС та зобов`язання Львівську митницю ДФС забезпечити переведення позивача на посаду головного державного інспектора відділу №4 митного поста «Рава-Руська» Галицької митниці Держмитслужби, а за її відсутності - іншу рівнозначну посаду у Галицької митниці Держмитслужби задоволенню не підлягає, оскільки такою бездіяльністю відповідача права позивача порушені не були і відповідно відсутня необхідність їх захисту.

Щодо визнання протиправною бездіяльності Галицької митниці Держмитслужби щодо пропонування вакантної посади та не проведення позивача на вакантну посаду у Галицькій митниці Держмитслужби, що відповідає кваліфікації позивача або нижчу посаду за згодою останнього та зобов`язання Галицьку митницю Держмитслужби запропонувати позивачу вакантну посаду та перевести ( призначити) позивача на посаду головного державного інспектора відділу №4 митного поста «Рава-Руська» Галицької митниці Держмитслужби, за її відсутності - іншу рівнозначну та посаду у Галицької митниці Держмитслужби, суд зазначає наступне.

Положення ч.3 ст.87 Закону №889-VIII передбачають можливість керівника державної служби пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі.

Оскільки на момент виникнення спірних правовідносин, трудові відносини позивача з Львівською митницею ДФС були припинені, а порушені права позивача поновлені шляхом скасування наказу про звільнення з поновленням на раніше займаній посаді, зазначені позовні вимоги є передчасними.

Також суд вважає, що не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідачів на користь позивача моральної шкоди, завданої незаконним звільненням з таких підстав.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.23 Цивільного кодексу України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Позивач не надав суду жодних пояснень в обґрунтування розрахунку суми моральної шкоди (чому виходив саме з відповідної суми коштів, що оцінював для розрахунку тощо). Окрім того, не надав жодних доказів щодо характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з оскаржуваними діями відповідача, характеру немайнових втрат, тяжкості вимушених змін у його життєвих і професійних стосунках, моральних переживаннях, стану здоров`я тощо. Також не зазначив, з яких міркувань він виходив, визначаючи суму шкоди (кратність співвідношення з мінімальною заробітною платою, прожитковим чи неоподаткованим мінімумом доходів громадян тощо).

Враховуючи викладене, такі вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позову частково.

Представником позивача зроблено заяву щодо подачі доказів про розмір судових витрат протягом 5 днів після ухвалення рішення суду.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -

В и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Львівської митниці ДФС від 17.04.2020 № 220-о “Про звільнення ОСОБА_1 ”.

Поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення №4 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС з 23 квітня 2020 року.

Стягнути з Львівської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23 квітня 2020 по день винесення рішення в розмірі 72331,05 ( сімдесят дві тисячі триста тридцять одну грн.05 коп) без відрахування податків і зборів.

Рішення в частині стягнення за один місяць у розмірі 8986,53 ( вісім тисяч дев`ятсот вісімдесят шість грн. 53 коп) та поновлення на роботі допустити до негайного виконання.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, як що апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний суд.

Повний текст рішення виготовлений 22.10.2020 року.

Суддя Кухар Н.А.