Ухвала суду № 93703591, 21.12.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №380/9383/20

У Х В А Л А

про закриття провадження в адміністративній справі

21 грудня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сасевича О.М.,

за участю секретаря судового засідання Шиц А.А.,

представника позивача Миколіва А.М.,

представника відповідача 1 - Кріля А.Ю.,

розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження клопотання представника відповідача - Державної служби України з безпеки на транспорті - про закриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Управління Укртрансбезпеки в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Товариства з обмеженою відповідальністю «Геосан» про визнання протиправним та скасування розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту №027737 від 28.04.2020 року,-

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Управління Укртрансбезпеки в Одеській області про визнання протиправним та скасування розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту №027737 від 28.04.2020 року у сумі 262,44 євро, складеного Державною службою України з безпеки на транспорті.

Ухвалою судді від 28.10.2020 року в адміністративній справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом у судове засідання) сторін та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Товариство з обмеженою відповідальністю «Геосан».

17.11.2020 року від третьої особи надійшли до суду письмові пояснення по суті спору.

04.12.2020 року від представника відповідача 1 засобами електронного зв`язку до суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України. Клопотання мотивоване тим, що оскаржуваний розрахунок не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 19 КАС України, оскільки не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для позивача, а тому він не може бути предметом спору. Водночас, представник відповідача у клопотанні звернув увагу суду на те, що аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі №803/3/18.

Представник позивача у судовому засіданні вирішення клопотання про закриття провадження у справі залишив на розсуд суду.

Представник відповідача 1 подане клопотання підтримав.

Відповідач 2 явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, хоча своєчасно та належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку представника позивача та представника відповідача 1, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі, з наступних підстав.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до п.1 ч.2 ст.4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Під публічно-правовим спором розуміється спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (п.2 ч.2 ст.4 КАС України).

Частиною 1 ст.19 КАС України визначено справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів. Так, п.1 вказаної вище частини передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до юрисдикції адміністративних судів, серед іншого, належать справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) відповідно до прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Таким чином, предметом судового розгляду можуть виступати як рішення, так і дії чи бездіяльність відповідного суб`єкта.

Разом із тим, як свідчить зміст позовної заяви, предметом оскарження є розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту №027737 від 28.04.2020 року у сумі 262,44 євро, що складений Державною службою України з безпеки на транспорті.

Суд зазначає, що розрахунок плати за проїзд сам по собі не спричиняє виникнення будь-яких прав та обов`язків осіб чи суб`єктів владних повноважень, а отже, не породжує правовідносин, що можуть бути предметом спору, тому не може бути предметом спору в суді, оскільки цей документ не має обов`язкового характеру, а викладені в ньому обставини можуть бути враховані керівником відповідного органу при застосуванні відповідних заходів.

Такий розрахунок носить інформаційний характер, не є правовим актом індивідуальної дії та, відповідно, не тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав і обов`язків у позивача.

За своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

За таких обставин, розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту №027737 від 28.04.2020 року не є рішенням суб`єкта владних повноважень в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, що може бути оскаржене в судовому порядку.

Тому відсутність спору виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 30 січня 2019 року за результатами розгляду справи №803/3/18 та у постанові від 29.01.2020 року у справі №814/1460/16.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду у згаданому судовому рішенні вказала на те, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

З огляду на викладене, такі вимоги не підлягають розгляду як в порядку адміністративного судочинства, так і взагалі не підлягають судовому розгляду.

Згідно з ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Пунктом 1 ч.1 ст.238 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що клопотання представника відповідача 1 про закриття провадження у справі є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст.239 КАС України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Згідно із частиною першою статті 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини другої статті 238 КАС України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Як передбачено частинами першою, другою статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За приписами пункту 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VI сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Таким чином, оскільки провадження у цій справі закрито з інших підстав, ніж у зв`язку з відмовою позивача від позову, а саме на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України, тому позивачу необхідно повернути з бюджету сплачений судовий збір.

Керуючись статтями 238, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

клопотання представника відповідача - Державної служби України з безпеки на транспорті - про закриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Управління Укртрансбезпеки в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Товариства з обмеженою відповідальністю «Геосан» про визнання протиправним та скасування розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту №027737 від 28.04.2020 року задоволити.

Закрити провадження в адміністративній справі №380/9383/20 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Управління Укртрансбезпеки в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Товариства з обмеженою відповідальністю «Геосан» про визнання протиправним та скасування розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту №027737 від 28.04.2020 року.

Повернути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. судового збору, сплаченого згідно з квитанцією №0.0.1834468694.1 від 14.09.2020 року.

Попередити позивача, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції порядку та в строки, передбачені ст.ст.295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Сасевич О.М.

Повний текст ухвали складений та підписаний 22.12.2020 року.