Рішення № 93703488, 21.12.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/8718/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася з позовом, в якому просить зобов`язати відповідача провести позивачу нарахування та виплату компенсації за невикористану в році звільнення відпустку в кількості 129 діб, а також встановити розмір та виплатити за 2017-2019 роки матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при виході у відпустку в розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення.

Ухвалою судді від 20.10.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Посилається на те, що у період з 03.05.2003 року по 26.03.2019 року проходила службу в Управлінні Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці. Наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці від 26.03.2019 року №5о/с позивача звільнено із 26.03.2019 року зі служби в органах внутрішніх справ за ст.64 п.«з» (у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 року №114. У відповідності до наказу Головного управління Національної поліції у Львівській області від 27.03.2019 року №200о/с позивач прийнята із 27.03.2019 року на службу до поліції на посаду дільничного офіцера поліції відділу превенції патрульної поліції Залізничного відділу поліції ГУНП у Львівській області. 03.09.2020 року представник позивача звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату компенсації за невикористані відпустки в кількості 129 діб при звільненні із органів внутрішніх справ. Однак листом від 28.09.2020 року №Л-9/17/01-2020 відповідач відмовив у задоволенні заяви представника позивача. Вважаючи у зв`язку із цим свої конституційні права та гарантії на належний соціальний захист порушеними та такими, що потребують захисту, позивач звернулася до суду з даним позовом. Просить позов задовольнити повністю.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці від 26.03.2019 року №5о/с позивача звільнено із 26.03.2019 року зі служби в органах внутрішніх справ у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації). При цьому, звернула увагу, що у вказаному наказі не зазначено про виплату компенсації за невикористані відпустки, а також про виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з органів внутрішніх справ. Відтак, на думку представника відповідача, це право зберігається за позивачем на новому місці служби, тобто, здійснивши перехід від служби в міліції до служби в поліції, позивач «перенесла» своє право на отримання відпустки. Щодо вимог про виплату за 2017-2019 роки матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та для оздоровлення, вказала на відсутність правових підстав для їх виплати, адже позивач фактично у щорічній відпустці не перебувала, як наслідок – наказів/рапортів на виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги для оздоровлення немає. Крім того, додала, що з 2019 року позивач перебуває у статусі поліцейської органів Національної поліції України. За таких обставин, вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими. Просить відмовити в задоволенні позову повністю.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій викладено пояснення, міркування та аргументи позивача щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Позивач, ОСОБА_1 , в період з 03.05.2003 року по 26.03.2019 року проходила службу в Управлінні Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці.

Згідно наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці від 26.03.2019 року №5о/с, позивача з 26.03.2019 року звільнено зі служби в органах внутрішніх справ за ст.64 п.«з» (у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 року №114.

Наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області від 27.03.2019 року №200о/с прийнято із 27.03.2019 року на службу до поліції та призначено переможцем конкурсу ОСОБА_1 , на посаду дільничного офіцера поліції відділу превенції патрульної поліції Залізничного відділу поліції ГУНП у Львівській області.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17.12.2019 року у справі №1.380.2019.002507, яке набрало законної сили 28.01.2020 року, позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про стягнення середнього заробітку та зобов`язання вчинити дії – задоволено повністю. Зокрема, зобов`язано Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області провести ОСОБА_1 на дату звільнення із органів внутрішніх справ (26.03.2019 року) розрахунок стажу служби в органах внутрішніх справ України, вислуги років для призначення пенсії (у тому числі на пільгових умовах), вислуги років для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні із органів внутрішніх справ, а також розрахунок кількості діб невикористаних відпусток за період проходження служби в органах внутрішніх справ, у тому числі у році звільнення, з урахуванням періоду вимушеного прогулу із 16.09.2015 року по 26.03.2019 року із зазначенням вказаного у наказі Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області по особовому складу.

На виконання цього судового рішення відповідачем 11.03.2020 року видано наказ №1262о/с, згідно п.3 якого кількість діб невикористаних відпусток за період проходження позивачем служби в органах внутрішніх справ, у т.ч. у році звільнення, з урахуванням періоду вимушеного прогулу із 16.09.2015 року по 26.03.2019 року, становить 129 діб.

03.09.2020 року представник позивача звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату компенсації за невикористану в році звільнення із органів внутрішніх справ відпустку в кількості 129 діб.

Листом відповідача від 28.09.2020 року №Л-9/17/01-2020 відмовлено представнику позивача в задоволенні його заяви з посиланням на те, що в наказі Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області №2262о/с від 11.03.2020 року не зазначено про виплату ОСОБА_1 компенсації за невикористані відпустки.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач не погоджується з такими діями відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті компенсації за невикористані відпустки. Наведене і зумовило позивача звернутись до суду з даним позовом.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до п.п.9, 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію», працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Відповідно до п.13 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію», працівникам міліції, які перейшли на службу до поліції, стаж вислуги в спеціальних званнях міліції зараховується до стажу вислуги для присвоєння чергових спеціальних звань поліції.

Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію» (абз.3 п.15 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію»).

За змістом п.«з» ст.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 року №114 (далі – Положення №114), у відповідності до якого позивача звільнено з органів внутрішніх справ, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік): у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації.

Згідно з п.56 Положення №114, особам середнього, старшого і вищого начальницького складу, звільненим із органів внутрішніх справ за віком, через хворобу, обмежений стан здоров`я чи скорочення штатів, у році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої визначається відповідно до пункту 51 цього Положення. Особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.

Аналізуючи зміст вищевказаних норм, а також наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України на Львівській залізниці від 26.03.2019 року №5о/с «Про звільнення зі служби в органах внутрішніх справ України» та наказу Головного управління Національної поліції у Львівській області від 27.03.2019 року №200о/с про прийняття на службу до поліції та призначення переможців конкурсу, слідує висновок, що позивач прийнята на службу до поліції як переможець конкурсу за спеціальними умовами, визначеними у п.п.9, 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію», зокрема: являється колишнім працівником міліції, яка виявила бажання проходити службу в поліції, відповідала вимогам до поліцейських, визначеним Законом України «Про Національну поліцію», та упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону прийнята на службу до поліції шляхом проходження конкурсу.

Таким чином, з огляду на приписи п.56 Положення №114, позивач має право на компенсацію за невикористану в році звільнення відпустку.

Суд встановив, що у 2017-2019 роках, в т.ч. і в році звільнення з органів внутрішніх справ, позивачу відпустки не надавались, компенсація за невикористані відпустки не нараховувалась і не виплачувалась.

Згідно наказу відповідача від 11.03.2020 року №1262о/с, кількість діб невикористаних відпусток за період проходження позивачем служби в органах внутрішніх справ, у т.ч. у році звільнення, з урахуванням періоду вимушеного прогулу із 16.09.2015 року по 26.03.2019 року, становить 129 діб.

При цьому, вказані факти сторонами не оспорюються; таке пов`язане із неодноразовими звільненнями позивача з органів внутрішніх справ та подальшими поновленнями її на роботі на підставі рішень суду.

Відтак, суд приходить висновку, що позовні вимоги про зобов`язання відповідача провести позивачу нарахування та виплату компенсації за невикористану в році звільнення відпустку в кількості 129 діб є підставними та такими, що підлягають задоволенню.

Посилання відповідача на те, що у наказі Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області від 11.03.2020 року №1262о/с не передбачено виплати грошової компенсації за дні невикористаної відпустки є безпідставними, адже такий видано на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17.12.2019 року у справі №1.380.2019.002507, в той час як позивач звернулася до відповідача незалежно від існування такого, а саме – у зв`язку із невиплатою грошової компенсації за невикористані дні відпустки при звільненні з органів внутрішніх справ. Вказаний наказ засвідчує лише кількість днів невикористаної в році звільнення відпустки позивача.

Решта доводів, викладених у відзиві (в частині невиплати компенсації за невикористані дні відпустки при звільненні з органів внутрішніх справ), суд не враховує, оскільки такі не були покладені в основу оскаржуваного рішення (листа-відмови від 28.09.2020 року №Л-9/17/01-2020). Крім того, такі спростовуються наявними в матеріалах справи доказами та вищенаведеними положеннями розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію».

Щодо позовних вимог у частині зобов`язання відповідача встановити розмір та виплатити позивачу за 2017-2019 роки матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та для оздоровлення при виході у відпустку в розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення, суд враховує таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі – постанова №1294; в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) надано право керівникам держорганів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Відповідно до п.2 постанови №1294, виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується, зокрема, Міністерством внутрішніх справ.

Згідно підп.3 п.5 цієї ж постанови, керівникам державних органів надано право у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання: надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

На виконання постанови №1294 наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31.12.2007 року №499 затверджено Інструкцію «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ» (далі – Інструкція №499; в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно п.п.2.16.1-2.16.4 цієї Інструкції, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надається матеріальна допомога у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення на день виплати, та один раз на рік - допомога для оздоровлення в розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення.

Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань особам рядового і начальницького складу надається протягом року за мотивованим рапортом особи рядового чи начальницького складу у розмір, що не перевищує місячного грошового забезпечення, яке особа отримувала на день виплати.

Допомога для оздоровлення особам рядового і начальницького складу надається у розмірі, що не перевищує грошового забезпечення, яке особа отримувала на день виплати.

Фактичні витрати на матеріальну допомогу відповідно до вимог бюджетного законодавства проводяться тільки в межах затвердженого кошторисом фонду грошового забезпечення.

Тобто, матеріальна допомога для оздоровлення і для вирішення соціально-побутових питань надається особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ один раз на рік. Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань особам рядового і начальницького складу надається тільки за наявності мотивованого рапорту особи рядового чи начальницького складу. А умовою для надання особі матеріальної допомоги для оздоровлення є наказ по особовому складу про вибуття у щорічну основну відпустку.

При цьому, Інструкцією №499 не передбачено можливості здійснення цих виплат поза межами періоду, в якому особа перебувала в щорічній основній відпустці та/або подавала рапорт, а також після звільнення особи зі служби в органах внутрішніх справ.

Під час розгляду цієї справи судом не встановлено обставин, які б свідчили про подання позивачем протягом 2017-2019 років мотивованих рапортів про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. Обставин щодо надання позивачу основних відпусток у 2017-2019 роках також не встановлено. І позовна заява та відповідь на відзив не містять жодних доводів на спростування наведеного.

За таких обставин, суд приходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Щодо судового збору, то такий позивачем не сплачувався, оскільки відповідно до ст.5 Закону України «Про судовий збір» остання звільнена від його сплати.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, 291, 382, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (місцезнаходження: площа Генерала Григоренка, 3, м.Львів, 79007; код ЄДРПОУ: 08592247) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за невикористану в році звільнення відпустку у кількості 129 (сто двадцять дев`ять) діб.

У задоволенні позовних вимог про зобов`язання Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області встановити розмір та виплатити ОСОБА_1 за 2017-2019 роки матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення при виході у відпустку в розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.