Рішення № 93703338, 21.12.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

21 грудня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3953/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Луганського окружного адміністративного суду на розгляді перебуває справа за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління ДПС у Луганській області (далі – відповідач), в якому фізична особа-підприємець ОСОБА_1 просить визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у Луганській області від 09 липня 2020 року № 68559-51, якою позивачу визначено податковий борг станом на 08 липня 2020 року в сумі 12178,50 грн, у тому числі 330,00 грн за основним платежем з єдиного податку з фізичних осіб та 11848,50 грн штрафних (фінансових) санкцій.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він у встановленому діючим законодавством порядку зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності, перебуває на обліку в Рубіжанській об`єднаній державній податковій інспекції та є платником єдиного податку з фізичних осіб другої групи. 14 липня 2020 року позивач поштою отримав податкову вимогу від 09 липня 2020 року № 68559-51 з вимогою терміново сплатити суму податкового боргу у розмірі 12178,50 грн. За змістом податкової вимоги від 09 липня 2020 року № 68559-51 станом на 08 липня 2020 року позивач нібито має суму податкового боргу в розмірі 12178,50 грн, у тому числі 330,00 грн основного платежу та 11848,50 грн штрафу зі сплати єдиного податку. Позивач не погоджується з вимогою про сплату податкового боргу від 09 липня 2020 року № 68559-51 та вважає, що дана вимога є протиправною і підлягає скасуванню з таких підстав.

У січні 2017 року позивач не в повній мірі сплатив єдиний податок за січень 2017 року, а саме замість 640,00 грн (20 % від розміру мінімальної зарплати, встановленого на 1 січня податкового (звітного) року (на 01 січня 2017 року - 3200 грн)) позивач сплатив лише 276,00 грн.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Узгоджене грошове зобов`язання у випадку позивача - це зобов`язання, самостійно розраховане, і зазначене в податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені Податковим кодексом України, або зобов`язання, розраховане контролюючим органом, не оскаржене у встановлений строк (статті 54, 56 Податкового кодексу України).

Платники єдиного податку 1 та 2 групи сплачують єдиний податок не на підставі декларації, а за встановленими ставками шляхом здійснення авансового внеску до 20-го числа поточного місяця (пункт 295.1 статті 295 Податкового кодексу України).

Пунктом 295.2 статті 295 Податкового кодексу України визначено, що нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами.

Строки на оскарження, у випадку, коли за нарахування зобов`язання відповідає контролюючий орган, обчислюється від дня надходження платникові податкового повідомлення-рішення (пункт 56.12 статті 56 Податкового кодексу України).

Позивачу ж контролюючий орган не направляв податкове повідомлення-рішення щодо нарахування основного платежу з зобов`язання по сплаті єдиного податку. Отже, не сплачений позивачем вчасно єдиний податок у січні 2017 року та нарахований в оскаржуваній податковій вимозі від 09 липня 2020 року № 68559-51 взагалі неможливо вважати податковим боргом. Тим більше, недоплачений позивачем у січні 2017 року єдиний податок сплачено у січні 2019 року, що підтверджується інформацією, наданою Головним управлінням ДПС у Луганській області.

Крім того, відповідач зазначив, що відповідно до пункту 59.3 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Згідно з абзацом третім пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Аналогічне положення міститься і в пункті 2 розділу III Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 червня 2017 року № 610.

Проте, сума недоплати позивачем січні 2017 року єдиного податку склала 364,00 грн, що значно менше шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З посиланням на положення статті 122 Податкового кодексу України, позивач зазначив, що відповідачем безпідставно нараховувався штраф щомісячно починаючи з червня 2016 року, тоді як недоплата єдиного податку відбулася у січні 2017 року. До того ж нарахування будь-яких зобов`язань за період до 20 липня 2017 року знаходяться за межами строку давності, встановленого пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України (1095 днів).

З урахуванням викладеного, позивач просить визнати протиправною та скасувати оскаржувану податкову вимогу.

Головне управління ДПС у Луганській області адміністративний позов не визнало, про що 18 листопада 2020 року через відділ діловодства та обліку звернень громадян (канцелярію) за вхідним реєстраційним № 47077/2020 подало відзив на позовну заяву від 17 листопада 2020 року № 6991/9/12-32-05-00-29, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю (арк. спр. 39-42).

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначив, що положеннями статті 67 Конституції України встановлюється обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України визначено, що кожна особа зобов`язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу.

Позивач є платником податків і зборів, передбачених Податковим кодексом України. Відповідно до пункту 61.1 статті 61 та статті 41 Податкового кодексу України податковий контроль щодо правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів здійснюється державними податковими органами та іншими державними органами у межах повноважень, визначених цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 291.2 статті 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Пунктом 291.3 статті 291 Податкового кодексу України передбачено, що юридична особа чи фізична особа-підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Відповідно до пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на чотири групи платників єдиного податку.

Так, 19 січня 2012 року позивачем подано заяву про застосування до нього спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності другої групи. Друга група - фізичні особи-підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень.

Згідно з пунктом 293.1 статті 293 Податкового кодексу України ставки єдиного податку для платників другої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Відповідно до пункту 293.2 статті 293 Податкового кодексу України відсоткова ставка єдиного податку для платників другої групи встановлюється у межах до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Пунктом 294.1 статті 294 Податкового кодексу України передбачено, що податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку другої групи є календарний рік. Згідно з пунктом 294.2 статті 294 Податкового кодексу України податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду.

Головним управлінням ДПС у Луганській області на підставі підпунктів 19-1.1.1, 19-1.1.2 пункту 19-1.1 статті 19, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75, пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України проведено перевірку термінів сплати узгодженого податкового зобов`язання по єдиному податку з фізичних осіб фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 . Перевіркою встановлено порушення пунктів 295.1, 295.3 статті 295 Податкового кодексу України, а саме несвоєчасну сплату єдиного податку з фізичних осіб, та за результатами перевірки складно акт від 09 червня 2020 року № 502/12-32-51-06/ НОМЕР_1 . На підставі висновків акта перевірки Головним управлінням ДПС у Луганській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 19 червня 2020 року № 0006555106 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 11848,50 грн.

Позивач у позові зазначає, що йому не було направлено податкових повідомлень-рішень, проте, відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення податкове повідомлення-рішення вважається врученим 21 липня 2020 року.

Пунктом 42.1 статті 42 Податкового кодексу України визначено, що податкові повідомлення-рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролю ю чого органу. Пунктом 42.2 статті 42 Податкового кодексу України регламентовано, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Відповідно до пункту 42.5 статті 42 Податкового кодексу України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення. Пунктом 45.1 статті 45 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси. Згідно з пунктом 58.3 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Щодо посилань позивача відносно вказаної у податковій вимозі суми заборгованості з основного платежу у розмірі 330,00 грн відповідач зазначив таке.

Відповідно до пункту 295.2 статті 295 Податкового кодексу України нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої та другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності. Платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа поточного місяця (пункт 295.1 статті 295 Податкового кодексу України). Отже, резюмує відповідач, діючим податковим законодавством передбачено нарахування авансових внесків єдиного податку платникам першої і другої груп з моменту реєстрації платником єдиного податку до останнього дня місяця анулювання реєстрації.

Згідно з інтегрованою карткою платника єдиного податку з фізичних осіб по коду платежу 18050400 за січень-червень 2020 року відповідно до пункту 295.2 статті 295 Податкового кодексу України підлягав сплаті єдиний податок у сумі 5667,60 грн; фактично до бюджету сплачено 5337,60 грн; залишок несплаченої суми - 330,00 грн.

Відповідно до пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

З огляду на зазначене, з урахуванням норм пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, заборгованість з основного платежу з єдиного податку виникла 20 червня 2020 року та станом на 08 липня 2020 року складає 330,00 грн.

Згідно з пунктом 1 розділу III Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 червня 2017 року № 610 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 липня 2017 року за № 902/30770, податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючих органів.

Станом на 09 липня 2020 року відповідно до даних інтегрованої картки платника податків з єдиного податку з фізичних осіб за позивачем обліковувалась заборгованість зі сплати єдиного податку з фізичних осіб в сумі 12178,50 грн. Відповідачем з метою погашення податкового боргу відповідно до статті 59 Податкового кодексу України сформовано та надіслано на адресу позивача податкову вимогу форми «Ф» від 09 липня 2020 року № 68559-51 станом на 08 липня 2020 року на суму 12178,50 грн, яку відповідно до поштового повідомлення вручено 14 липня 2020 року.

З урахуванням викладеного, відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою від 20 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі, визначено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. спр. 20-22).

Ухвалою від 16 листопада 2020 року Головному управлінню ДПС у Луганській області відмовлено у поновленні та продовженні процесуального строку (арк. спр. 32-33).

Ухвалою від 19 листопада 2020 року Головному управлінню ДПС у Луганській області поновлено строк на подання відзиву на позовну заяву разом зі всіма доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується заперечення відповідача, та витребуваних судом доказів (арк. спр. 83-84).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) з 29 грудня 1994 року по 04 грудня 2020 року був зареєстрований фізичною особою-підприємцем та перебував на обліку у Головному управлінні ДПС у Луганській області, Рубіжанське управління, ДПІ у м. Рубіжне (м. Рубіжне) як платник податків та платник єдиного внеску, про що свідчать свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії В03 № 719114 від 17 березня 2009 року, довідка про взяття на облік платника податків від 01 березня 2012 року № 93, витяг з реєстраційних та облікових даних платника податків та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18 грудня 2020 року (арк. спр. 9, 11, 43, 90-91).

Відповідно до свідоцтва платника єдиного податку серії А № 230259 від 29 травня 2012 року та інформації з Реєстру платників єдиного податку ОСОБА_1 з 01 січня 2012 року був платником єдиного податку другої групи (арк. спр. 11 зв., 19).

На підставі підпунктів 19-1.1.1, 19-1.1.2 пункту 19-1.1 статті 19, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75, пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України Головним управлінням ДПС у Луганській області проведено камеральну перевірку термінів сплати узгодженого податкового зобов`язання по єдиному податку з фізичних осіб фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , за наслідками якої складено акт про результати перевірки своєчасності сплати єдиного податку з фізичних осіб від 09 червня 2020 року № 502/12-32-51-06/ НОМЕР_1 . Дані камеральної перевірки свідчать про несвоєчасну сплату платником податків узгоджених податкових зобов`язань з єдиного податку з фізичних осіб (арк. спр. 46).

Акт про результати перевірки своєчасності сплати єдиного податку з фізичних осіб від 09 червня 2020 року № 502/12-32-51-06/ НОМЕР_1 направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу позивача та повернуто відповідачу у зв`язку з неврученням адресату (арк. спр. 47).

На підставі акта про результати перевірки своєчасності сплати єдиного податку з фізичних осіб від 09 червня 2020 року № 502/12-32-51-06/ НОМЕР_1 Головним управлінням ДПС у Луганській області відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 винесено податкове повідомлення-рішення від 19 червня 2020 року за № 0006555106, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 11848,50 грн (арк. спр. 48-49).

Податкове повідомлення-рішення від 19 червня 2020 року № 0006555106 направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу позивача та повернуто відповідачу у зв`язку з неврученням 23 червня 2020 року адресату під час доставки (арк. спр. 50, 92).

Доказів оскарження податкового повідомлення-рішення від 19 червня 2020 року № 0006555106 позивачем суду не надано.

Згідно з інтегрованою карткою платника за платежем «єдиний податок з фізичних осіб» станом на 08 липня 2020 року податковий борг фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 становив 12178,50 грн, у тому числі: основний платіж – 330,00 грн, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) – 11484,50 грн, пеня – 0,00 грн. Зазначений борг виник на підставі нарахованого 20 червня 2020 року контролюючим органом авансового внеску в сумі 944,60 грн, зменшеного на суму переплати у розмірі 614,60 грн, та податкового повідомлення-рішення від 19 червня 2020 року № 0006555106 (арк. спр. 51-78).

Головним управлінням ДПС у Луганській області сформовано податкову вимогу форми «Ф» від 09 липня 2020 року № 68559-51, якою повідомлено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 , що станом на 08 липня 2020 року сума податкового боргу платника податків становить 12178,50 грн, у тому числі 12178,50 грн зі сплати єдиного податку з фізичних осіб, з яких: основний платіж – 330,00 грн, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) – 11848,50 грн, пеня – 0,00 грн (арк. спр. 12).

Податкова вимога від 09 липня 2020 року № 68559-51 отримана позивачем 14 липня 2020 року (арк. спр. 44).

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (тут і надалі положення наведені у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) у цьому Кодексі поняття вживаються в такому значенні:

грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);

податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу (підпункт 14.1.153 пункту 14.1);

податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);

податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 14.1.175 пункту 14.1);

штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.265 пункту 14.1).

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом (пункти 36.2, 36.3 статті 36 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 36.5 статті 36 Податкового кодексу України відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Пунктами 37.1, 37.2 статті 37 Податкового кодексу України визначено, що підстави для виникнення, зміни і припинення податкового обов`язку, порядок і умови його виконання встановлюються цим Кодексом або законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов`язує сплату ним податку.

Відповідно до пункту 291.2 статті 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються, зокрема, на другу групу платників єдиного податку - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень (підпункт 2 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 293.1 статті 293 Податкового кодексу України ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Підпунктом 2 пункту 293.2 статті 293 Податкового кодексу України передбачено, що фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними, міськими радами або радами об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: для другої групи платників єдиного податку - не більше 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати.

Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої, другої та четвертої груп є календарний рік (абзац перший пункту 294.1 статті 294 Податкового кодексу України).

Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду (абзац перший пункту 294.2 статті 294 Податкового кодексу України).

Відповідно до абзаців першого, другого пункту 295.1 статті 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

Згідно з пунктом 295.2 статті 295 Податкового кодексу України нарахування авансових внесків для платників єдиного податку першої і другої груп здійснюється контролюючими органами на підставі заяви такого платника єдиного податку щодо розміру обраної ставки єдиного податку, заяви щодо періоду щорічної відпустки та/або заяви щодо терміну тимчасової втрати працездатності.

Відповідно до пункту 295.4 статті 295 Податкового кодексу України сплата єдиного податку платниками першої - третьої груп здійснюється за місцем податкової адреси.

З інтегрованої картки платника податків за платежем «єдиний податок з фізичних осіб» за 2016-2020 роки судом встановлено, що відповідачем в порушення вимог абзацу першого пункту 295.1 статті 295 Податкового кодексу України у період з 20 червня 2016 року по 20 травня 2020 року неповністю сплачувались авансові внески, у зв`язку з чим згідно з абзацом першим пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України кошти, що сплачувались фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , зараховувались контролюючим органом в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення.

Згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Пунктом 122.1 статті 122 Податкового кодексу України передбачено, що несплата (неперерахування) або сплата (перерахування) не в повному обсязі фізичною особою - платником єдиного податку, визначеною підпунктами 1 і 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 113.1 статті 113 Податкового кодексу України строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов`язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.

У разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення – рішення (пункт 116.1 статті 116 Податкового кодексу України).

Згідно з абзацом першим пункту 58.2 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Пунктом 42.2 статті 42 Податкового кодексу України визначено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

При цьому, податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі (абзац другий пункту 45.1 статті 45 Податкового кодексу України).

Пунктом 42.3 статті 42 Податкового кодексу України передбачено, що якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.

Згідно з абзацом другим пункту 42.5 статті 42 Податкового кодексу України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

У межах спірних правовідносин податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Луганській області від 19 червня 2020 року за № 0006555106, яким до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 11848,50 грн, направлено контролюючим органом на податкову адресу платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в подальшому повернуто поштою з інших причин – 23 червня 2020 року відправлення не вручене під час доставки, у зв`язку з чим вказане податкове повідомлення-рішення згідно з абзацом другим пункту 42.5 статті 42 Податкового кодексу України вважається врученим платнику податків 23 червня 2020 року 2020 року.

Абзацом першим пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що уразі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження (абзац другий пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України).

Пунктами 56.1, 56.2 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня.

Відповідно до абзацу першого пункту 56.15 статті 56 Податкового кодексу України скарга, подана із дотриманням строків, визначених абзацом першим пункту 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою (абзац другий пункту 56.15 статті 56 Податкового кодексу України).

У межах спірних правовідносин податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Луганській області від 19 червня 2020 року за № 0006555106 платником податків в адміністративному або судовому порядку не оскаржено, у зв`язку з чим фізична особа-підприємець ОСОБА_1 мав сплатити штраф у розмірі 11848,50 грн до 08 липня 2020 року.

Пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків. Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з пунктом 59.3 статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Механізм формування, надсилання (вручення) та відкликання податкових вимог контролюючими органами визначає Порядок направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затверджений наказом Міністерства фінансів України 30 червня 2017 року № 610 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24 липня 2017 року за № 902/30770 (далі – Порядок № 610).

Пунктами 1, 2 розділу II «Умови формування контролюючими органами податкових вимог» Порядку № 610 визначено, що податкова вимога платнику податків, у якого виник податковий борг, формується контролюючим органом, на який згідно з Кодексом покладається виконання такої функції. Податкова вимога формується у разі, якщо платник податків не сплатив у встановлені Кодексом строки суму: узгодженого грошового зобов`язання; непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Кодексом.

Протягом періоду оскарження суми грошових зобов`язань, визначених контролюючим органом відповідно до Кодексу, податкова вимога з податку, що оскаржується, не надсилається (пункт 3 розділу II «Умови формування контролюючими органами податкових вимог» Порядку № 610).

Згідно з пунктами 1, 3 розділу III «Порядок формування контролюючими органами податкової вимоги» Порядку № 610 податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних інформаційно-телекомунікаційних систем (далі - ІТС) контролюючих органів. Податкова вимога, крім загальних реквізитів, повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов`язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Сума податкового боргу в податковій вимозі проставляється в гривнях з двома десятковими знаками (пункт 4 розділу III «Порядок формування контролюючими органами податкової вимоги» Порядку № 610).

Відповідно до пункту 5 розділу III «Порядок формування контролюючими органами податкової вимоги» Порядку № 610 форма податкової вимоги для платника податків - юридичної особи (або відокремленого підрозділу юридичної особи) наведена в додатку 1 до цього Порядку, а для платника податків - фізичної особи – у додатку 2 до цього Порядку.

В ході судового розгляду судом встановлено, що згідно з інтегрованою карткою платника за платежем «єдиний податок з фізичних осіб» станом на 08 липня 2020 року податковий борг фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 становив 12178,50 грн, у тому числі: основний платіж – 330,00 грн, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) – 11484,50 грн, пеня – 0,00 грн.

Таким чином, зазначений у вимозі форми «Ф» від 09 липня 2020 року № 68559-51 розмір податкового боргу з єдиного податку з фізичних осіб в сумі 12178,50 грн, у тому числі: основний платіж – 330,00 грн, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) – 11484,50 грн, пеня – 0,00 грн, відповідає даним інформаційно-телекомунікаційної системи контролюючого органу, на підставі якої автоматично сформована оскаржувана податкова вимога.

Отже, податкова вимога Головного управління ДПС у Луганській області форми «Ф» від 09 липня 2020 року № 68559-51 є законною та такою, що у повній мірі відповідає критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, дотримання яких перевіряє адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Доводам позовної заяви щодо застосування штрафу поза межами строку давності, визначеного пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, суд не надає правову оцінку, оскільки встановлення таких обставин виходить за межі предмету доказування у даній справі. Суд вважає за необхідне зазначити, що у разі незгоди платника податків із податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДПС у Луганській області від 19 червня 2020 року за № 0006555106, позивач має право оскаржити його в судовому порядку.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, оскільки в межах даної адміністративної справи основні (суттєві) аргументи позовної заяви є необґрунтованими, а відповідач як суб`єкт владних повноважень, на якого частиною другою статті 77 КАС України покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, довів суду правомірність оскаржуваного рішення, суд дійшов висновку, що позовні вимоги належить залишити без задоволення.

За правилами статті 139 КАС України понесені позивачем витрати у виді судового збору за подання даного позову покладаються на позивача та відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Луганській області (ідентифікаційний код 43143746, місцезнаходження: 93401, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Енергетиків, буд. 72) про визнання протиправною та скасування податкової вимоги відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.І. Чернявська