Рішення № 93703017, 16.12.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2020 р. справа № 300/1897/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Тимощука О.Л.,

за участю:

секретаря судового засідання - Ткачук О.П.,

представника позивача – Шпільчак М.З.,

представника відповідача – Яремака Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі, також – позивач, ОСОБА_1 ) 03.08.2020 звернувся в суд з позовною заявою до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (надалі, також – відповідач, ГУ ДПС в Івано-Франківській області), у якій просить скасувати податкове повідомлення-рішення за №0002730506 від 30.04.2020.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки відповідача, викладені у акті перевірки №090069 від 11.03.2020 є безпідставними і необґрунтованими та, як наслідок, винесене податкове повідомлення-рішення, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафну санкцію у розмірі 22 846 гривень 00 копійок, є незаконним і підлягає скасуванню. Так, ОСОБА_1 зазначає, що він, будучи фізичною особою-підприємцем, може вести облік товарних запасів за власним бажанням, із запитом про надання документів щодо обліку товарів позивача відповідач до нього не звертався, та не визначив достовірну кількість пляшок алкогольних напоїв, які належать саме ОСОБА_1 , що свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.08.2020 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження, згідно вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також – КАС України), судовий розгляд справи призначено на 07.09.2020 о 10:00 год (а.с.18-19).

Відповідач скористався правом подання відзиву на позов, який отримано судом 21.08.2020 (а.с.31-34). У відзиві представник відповідача проти заявлених ОСОБА_1 вимог заперечив, вказав на їх безпідставність, зокрема з огляду на те, що контролюючим органом дотримано вимог Податкового кодексу України щодо умов проведення фактичної перевірки, під час якої інспекторами встановлено відсутність будь-яких документів щодо надходження підакцизного товару, який знаходиться в реалізації (горілка «Неміров»), а сума вартості фактичного залишку не облікованого товару підтверджується складеною під час перевірки відомістю фактичних залишків запасів, що знаходились в кафе-барі «Червона Рута», скріпленою підписами інспекторів та особою, яка проводила фактичні розрахункові операції – ОСОБА_2 . Представник ГУ ДПС також звернув увагу на те, що ОСОБА_2 10.03.2020 вручено вимогу про надання до 11:00 год 11.03.2020 документів, що стосуються фінансово-господарської діяльності кафе-бару, однак у визначений термін жодних документів не подано. Підсумовуючи, у відзиві представник не погодився і з твердженнями ОСОБА_1 щодо його сумлінності в частині сплати податків та належного оформлення усіх документів, що підтверджують походження виявленого інспекторами товару, просив у задоволенні позову відмовити.

У зв`язку із неявкою позивача у судове засідання 07.09.2020 без поважних причин, судом ухвалено відкласти розгляд справи на 23.09.2020 о 10:00 год (а.с.51).

Від ОСОБА_1 21.09.2020 до суду надійшла відповідь на відзив (а.с.58-63), у якій позивач із висновками та доводами представника відповідача у відзиві на позов не погодився та зазначив, що при здійсненні опису залишків товарів у відомості про результат перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів станом на 10 березня 2020 року інспекторами ГУ ДПС в Івано-Франківській області вказано про алкогольні напої, які не належать ФОП ОСОБА_1 , та про муляжі алкогольних напоїв, не перевіривши при цьому вмісту жодної такої пляшки. Інспекторами також безпідставно не взято до уваги усних пояснень ОСОБА_2 з приводу права власності третіх осіб на виявлені алкогольні напої. Відтак, враховуючи невстановлення відповідачем факту реалізації необлікованого товару та кількості такого товару, підстав для застосування штрафної санкції позивач не вбачає. З приводу обліку товару, ОСОБА_1 повторно вказав на відсутність такого обов`язку у нього як у фізичної особи-підприємця та зауважив, що сумлінно веде Книгу обліку доходів і витрат та має відповідні документи для підтвердження походження товару.

Позивач 21.09.2020 подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі (а.с.81).

З метою виклику та допиту в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судовому розгляді оголошено перерву, наступне засідання призначено на 05.10.2020 о 14:00 год (а.с.86).

На адресу суду 29.09.2020 надійшла заява позивача про проведення наступного судового засідання, призначеного на 05.10.2020 в режимі відеоконференції (а.с.111), за результатом розгляду якої 30.09.2020 судом постановлено ухвалу про відмову у задоволенні заяви з огляду на відсутність технічної можливості проведення відеоконференцій (а.с.115).

Представником позивача ОСОБА_5 на електронну адресу суду 05.10.2020 надіслано заяву про відкладення розгляду справи та проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції (а.с.118-120).

Від свідка ОСОБА_2 05.10.2020 надійшла заява про неможливість прибути в судове засідання (а.с.128).

У судовому засіданні 05.10.2020 судом постановлено ухвалу, якою заяву представника позивача Шпільчак М.З. задоволено, розгляд справи відкладено, наступне судове засідання призначено на 30.10.2020 о 09:00 год у режимі відеоконференції (а.с.129-131).

З огляду на неможливість забезпечення проведення відеоконференції в Івано-Франківському окружному адміністративному суді судове засідання, призначене на 30.10.2020 о 09:00 год не відбулось, про що секретарем судового засідання складено повідомлення (а.с.148).

Ухвалою суду від 26.11.2020 розгляд даної адміністративної справи в режимі відеоконференції призначено на 16.12.2020 о 10:00 год (а.с.158-159).

Свідок ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснила суду, що під час проведення інспекторами ГУ ДПС в Івано-Франківській області ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перевірки в належному їй на праві власності приміщенні, де знаходиться кафе-бар «Червона Рута», нею на вимогу інспекторів надано ліцензію на право торгівлі алкогольними напоями ФОП ОСОБА_1 , касову книгу та витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про реєстрацію позивача в якості фізичної особи-підприємця. Також, свідок розповіла, що в ході здійснення перевірки, інспекторами здійснено закупку товару, зокрема, 100 грам горілки «Козацька рада», тому нею під час здійснення реалізації алкогольного напою через РРО вказано фактичну назву відпущеного алкогольного напою «Козацька рада», проте при наданні письмових пояснень, свідок помилково, зі слів перевіряючих, вказала, що нею була реалізована горілка «Неміров». Також, свідок пояснила, що у вказаному приміщенні зберігається товар як позивача, так і іншої особи – ОСОБА_6 , з яким в неї є усна домовленість про зберігання алкогольної продукції в належному їй на правах власності приміщенні, в тому числі, виявленої та описаної інспекторами під час перевірки. Разом з цим, ОСОБА_2 зазначила, що нею надавались інспекторам усні пояснення, які ними до уваги безпідставно не взято, у визначений в акті перевірки строк документи інспекторам не надано, оскільки такі не з`явились 11.03.2020 за адресою кафе-бару.

Під час допиту свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 пояснили суду, що жодних зауважень в ході проведення перевірки присутньою ОСОБА_2 не заявлялося, місця зберігання алкогольної продукції, що належить позивачу, показала сама ОСОБА_2 , ліцензії на реалізацію алкогольних напоїв остання не має. Свідки також звернули увагу суду на те, що долучена позивачем до матеріалів справи Книга обліку доходів і витрат зареєстрована уже після проведення фактичної перевірки - 11.03.2020. Жодних дій, спрямованих на подання контролюючому органу необхідних документів, підтверджуючих походження товару чи його належність іншим особам позивачем не вживались, а під час повторних відвідувань кафе-бару " ІНФОРМАЦІЯ_1 " 11.03.2020 в період між 11-12 годиною вхідні двері приміщення були зачинені, інспектори вказали на правомірність своїх дій та висновків.

Представник позивача позовні вимоги ОСОБА_1 підтримала з підстав, зазначених у позовній заяві і відповіді на відзив, просила позов задовольнити.

Представник відповідача із вимогами позивача не погодився, вважає такі безпідставними, необґрунтованими, та зважаючи на доводи, викладені у відзиві на позов, просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження, заслухавши позиції сторін та пояснення свідків, дослідивши в сукупності позовну заяву, відзив на позов, відповідь на відзив, письмові докази, наявні в матеріалах даної адміністративної справи, встановив такі обставини.

На підставі наказу про проведення перевірки від 10.03.2020 №397 та направлень від 10.03.2020 №№516, 517 заступником начальника відділу Кравцем І.В. та головним державним ревізором-інспектором Левицьким Н.Г. 10 березня 2020 здійснено фактичну перевірку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (кафе-бар « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ) (а.с.44-46).

В ході проведення перевірки станом на 10.03.2020 інспекторами виявлено фактичні залишки товарів (алкогольних напоїв) на загальну суму 11 380 гривень 50 копійок, що вбачається з наявної в матеріалах справи копії відомості про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей) (а.с.39-40).

Відповідно до письмового пояснення ОСОБА_2 (а.с.41), в присутності якої проведено перевірку, 10.03.2020 ОСОБА_2 в приміщенні кафе-бару « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реалізувала товар на загальну суму 143 гривні 80 копійок, а саме: дві порції борщу за ціною 25,00 грн, дві порції вареників за ціною 29,90 грн, 4 шматки хліба вартістю 1,00 грн, 100 гр. горілки «Неміров» вартістю 30,00 грн. Розрахункова операція проведена через касовий апарат виключно щодо алкогольного напою. Проданий товар, згідно пояснення ОСОБА_2 , належить ФОП ОСОБА_1 .

Того ж дня, ОСОБА_2 отримано вимогу про надання документів ФОП ОСОБА_1 , що стосуються фінансово-господарської діяльності, зокрема, реєстраційного посвідчення реєстратора розрахункових операцій (надалі – РРО); довідки про опломбування РРО, книги обліку розрахункових операцій на РРО; книги обліку доходів і витрат; накладні на товар, що знаходиться в реалізації; ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами; документи щодо наявних основних засобів (власних або орендованих (договори оренди).

Вказані документи зобов`язано надати до перевірки за місцем її здійснення не пізніше 11:00 год 11 березня 2020 року та роз`яснено, що ненадання вищевказаних документів у встановлений строк є підставою для притягнення до відповідальності, відповідно до статті 121 Податкового кодексу України та буде розцінюватись контролюючим органом як відсутність таких документів у платника податків. Про отримання вимоги 11.03.2020 ОСОБА_2 свідчить власний підпис останньої.

З матеріалів справи та пояснень сторін і свідків судом встановлено, що у межах визначеного терміну жодних документів позивачем до ГУ ДПС в Івано-Франківській області не надано. Відтак, за результатами перевірки 11.03.2020 складено акт (довідку) №090069, відповідно до змісту якого, в ході проведення перевірки інспекторами встановлено такі порушення:

- проведення розрахункової операції через РРО без використання режиму попереднього програмування найменування товарів, а саме, при реалізації 100 гр горілки «Неміров» за ціною 30,00 грн, фіскальний чек видано на продаж 100 гр горілки «Козацька Рада» за ціною 30 грн;

- порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, здійснення продажу товарів, які не обліковані у встановленому порядку, а саме: не відображено обліку товарних запасів у книзі обліку доходів і витрат; загальна вартість товарів, отриманих для їх реалізації становить 11 380 гривень 50 копійок;

- не забезпечено відповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків, сумі коштів, яка зазначена у денному звіті РРО.

Зважаючи на встановлені обставини, інспектори дійшли висновку про порушення позивачем вимог пунктів 11, 12, 13 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України, наказу Міністерства доходів і зборів України №481 від 16.09.2013 «Про затвердження форми Книги обліку доходів і зборів та порядок її ведення».

Зі змістом акта перевірки ОСОБА_2 ознайомилась, однак від його підпису та отримання примірника відмовилась.

В результаті проведеної перевірки, в частині виявлених порушень, 30.04.2020 відповідачем винесено оскаржене податкове повідомленні-рішення №0002730506, яким на підставі статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосовано до ФОП ОСОБА_1 штрафну санкцію у розмірі 22 846 гривень 00 копійок, тобто у розмірі подвійної вартості товарів, які не обліковані у встановленому порядку (а.с.9).

Не погоджуючись із висновками, викладеними у акті перевірки та правомірністю зазначеного податкового повідомлення-рішення, з метою захисту своїх прав на інтересів позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд при вирішенні даної справи керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (надалі, також – ПК України), для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР (надалі, також – Закон №265/95-ВР) суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Згідно зі статтею 6 цього ж Закону, облік товарних запасів фізичною особою-підприємцем ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб`єктів малого підприємництва. Обов`язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Статтею 20 Закону №265/95-ВР передбачено, що до суб`єктів господарювання, які здійснюють реалізацію товарів, що не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Таким чином, фізичні особи-підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, при продажі товарів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, зобов`язані вести облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації. Недотримання вказаного обов`язку має наслідком застосування фінансової санкції у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації.

Як уже зазначено вище судом, встановлене відповідачем порушення ОСОБА_1 вимог пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» полягає у нездійсненні обліку товарних запасів у порядку, встановленому законодавством, на складах та/або за місцем їх реалізації, здійсненні продажу товарів (послуг), що не відображені в такому обліку.

Зі змісту матеріалів справи судом встановлено, що позивач перебуває на загальній системі оподаткування, яка передбачає наявність та ведення обліку товарних запасів, а тому, доводи ОСОБА_1 стосовно того, що ведення обліку товарних запасів на нього не поширюється спростовуються вищенаведеними нормами податкового законодавства.

Аналогічну позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 11.06.2013 у справі №21-147а13, а також Верховний Суд у постановах від 16.04.2020 по справі №808/714/17, від 12.11.2020 по справі №806/5119/15, від 18.12.2018 у справі №813/3621/17.

Підставою для застосування штрафних санкцій за реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, є встановлений факт наявності товарів в місцях їх реалізації та/або зберігання, які не обліковані у встановленому порядку, тобто виявлення товарів у надлишку (перевищення кількості товару в наявності над облікованим товаром).

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (надалі, також – Закон №996-XIV ) метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пунктом 177.10 статті 177 ПК України встановлено, що фізичні особи-підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

З копій сторінок Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування і фізичні особи-підприємці, які провадять незалежну професійну діяльність (реєстраційний номер 20090902029) (а.с.88-104 та зворотна сторона) вбачається, що таку Книгу ОСОБА_1 зареєстровано у Головному управлінні ДПС в Івано-Франківській області лише 11 березня 2020 року (зворотна сторона а.с.104), що зумовлює виникнення обґрунтованих сумнівів стосовно того, чи здійснювався позивачем облік товару протягом жовтня 2019 року – березня 2020 року та спростовує твердження останнього в частині сумлінного ведення Книги.

Згідно із приписами пунктів 44.3, 44.6 статті 44, пункту 85.2 статті 85 ПК України, платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до пояснень свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , з метою завершення перевірки та дослідження документів, які зобов`язано позивача надати до 11:00 год 11 березня 2020 року, інспектори з`явились за адресою здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 11.03.2020, однак, вхідні двері в приміщення були зачиненими, ні позивача ні ОСОБА_2 на місці не було, відтак, жодних документів, зазначених у вимозі, отриманій ОСОБА_2 10.03.2020 інспекторами не досліджено.

У свою чергу, ОСОБА_2 показання інспекторів не заперечила, зазначивши, що протягом дня 11.03.2020 могла відлучатися у своїх справах, а тому існує ймовірність не можливості надання витребуваних документів за адресою місцезнаходження кафе-бару «Червона Рута».

Позивач, обґрунтовуючи протиправність дій та рішень відповідача посилається на долучені до матеріалів справи копії видаткових накладних за №ІФАС000778 від 17.01.2020, №3018 від 15.02.2020, №ІФАС001424 від 30.01.2020, №01-09/19 від 27.09.2019 (а.с.75-78), однак проти бездіяльності стосовно надання контролюючому органу необхідних документів у визначений час, чи будь-коли після проведення перевірки ОСОБА_1 не заперечує.

В контексті зазначеного, суд звертає увагу позивача на те, що платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів, які мають бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення. Також платник податків у разі якщо посадова особа контролюючого органу відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, має право до закінчення перевірки надіслати такі безпосередньо до контролюючого органу. В той же час, протягом п`яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

Натомість, позивачем не надано до суду доказів того, що ним вчинялись будь-які дії, передбачені ПК України щодо надання (надіслання) ним первинних документів до контролюючого органу, які інспекторами контролюючого органу не були враховані під час проведення перевірки. Позивачем також не надані і докази звернення з будь-якими заявами чи скаргами на протиправні дії відповідача при проведенні перевірки.

Враховуючи наведене, суд не вправі надавати оцінку доказам, які долучені позивачем до матеріалів справи в обґрунтування власних доводів, однак не представлені контролюючому органу під час проведення перевірки чи після неї. Жодної оцінки таким документам інспекторами ГУ ДПС в Івано-Франківській області, з незалежних від них обставин, не надано та висновки перевірки не ґрунтуються на відомостях, зазначених у таких документах.

При цьому, суд наголошує, що обставини, описані ОСОБА_2 у поясненні від 10.03.2020 (а.с.41) щодо права власності на виявлений інспекторами товар не відповідають обставинам, на які вказує у відповіді на відзив позивач. Водночас, заперечень ОСОБА_2 з приводу визначеної інспекторами ГУ ДПС у відомості вартості необлікованих алкогольних напоїв матеріали перевірки не містять.

Разом з цим, суд зазначає, що доводи позивача з приводу часткової неналежності йому виявленого інспекторами необлікованого товару не знайшли свого підтвердження у відповідних письмових доказах, жодних документів (укладених з ОСОБА_6 договорів про оренду приміщення ОСОБА_2 , чи письмових пояснень ОСОБА_6 ) на підтвердження зазначеного не надано ОСОБА_1 ні до контролюючого органу ні до суду. Аналогічно, і твердження про недостовірність визначеної інспекторами вартості і кількості залишків товару ґрунтуються виключно на свідченнях ОСОБА_2 та не обґрунтовані ніякими доказами.

Відповідно до частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні по справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (від 9 грудня 1994 року №18390/91), вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов`язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

В рішенні «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року) Суд також звернув увагу на те, що статтю 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Частинами 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, презумпція винуватості відповідача в жодному разі не звільняє позивача від обов`язку підтвердження належними доказами усіх доводів, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, що в межах даної справи ОСОБА_1 не здійснено.

Підсумовуючи наведене, з огляду на те, що на момент проведення перевірки контролюючим органом ФОП ОСОБА_1 , інспекторами виявлено не облікований товар (алкогольні напої), відсутність оформленої Книги обліку доходів і витрати, а будь-яких документів на спростування висновків, викладених в акті перевірки, чи правильності застосування штрафної санкції позивачем не надано, суд дійшов переконання про правомірність дій та рішень ГУ ДПС України, що свідчить про необґрунтованість вимог ОСОБА_1 та відсутність підстав для їх задоволення.

Враховуючи висновок суду про відмову в задоволенні позову, судові витрати не підлягають розподілу.

Керуючись статтею 129-1 Конституції України, статями 241-246, 250, 255, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер – НОМЕР_1 ;

відповідач: Головне управління ДПС в Івано-Франківській області, адреса: вул. Незалежності, буд. 20, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ – 43142559.

Рішення складене в повному обсязі 21 грудня 2020 року.

Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.