Рішення № 93702672, 16.12.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

16 грудня 2020 року м. Ужгород№ 260/3555/20

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гебеш С.А.

при секретарі судових засідань - Жирош С.Ю.

та осіб, що беруть участь у справі:

представника позивача - Йосипчук О.В.;

представника відповідача - Щадей С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги мотивує тим, що його притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано найсуворіше дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції за скоєння дисциплінарного проступку, грубого порушення п. 1 пп. 1, 3, 6, 11 п.3 ст. 1 Дисциплінарного Статуту Національної поліції України, недотримання вимог пп. 1 п. 1 ст. 18, п. 1 ст. 64 Закону України "Про національну поліції", пп. 1, 2, 7, 8 п. 1 п. 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 216 року № 1179, п. 7 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, а також п. 2.5, 16.3 Правил дорожнього руху. Однак, вказує на те, що жодного дисциплінарного проступку не вчиняв і безпідставно притягнутий до дисциплінарної відповідальності, а викладені в оскаржуваному наказі обставини про нібито вчинення дисциплінарного проступку є надуманими і не відповідають дійсності. Звертає увагу на те, що відповідачем не вірно встановлено місце і час вчинення дисциплінарного проступку, що в свою чергу вже виключає можливість притягнення особи до відповідальності, оскільки однією з обов`язкових умов для цього є встановлення точного місця і часу вчинення проступку. Зазначає, що з наявних в матеріалах службового розслідування письмових пояснень поліцейських вбачається, що такі не узгоджуються навіть між собою, суперечать фактичним обставинам справи і не відповідають тому змісту пояснень, які висвітлені у висновку службового розслідування. Крім того, зазначає, що службове розслідування відносно нього по факту зазначеному в оскаржуваному наказі № 2173 від 13 жовтня 2020 року проведено у порушення вимог Прядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України та Дисциплінарного статуту Національної поліції України, так як службове розслідування було проведено поспішно, упереджено, не об`єктивно, без повного з`ясування усіх обставин справи, у період тимчасової непрацездатності та навіть без відібрання пояснень. Дисциплінарною комісією не було належним чином повідомлено про час, дату та місце проведення засідання дисциплінарної комісії, а також про виклик для дачі пояснень. Вказує, що вийшовши з лікарняного його поставили перед фактом про звільнення з служби в органах поліції.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року відкрито загальне позовне провадження.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд позов задоволити, з мотивів наведених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечила, просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог, з мотивів наведених у письмовому відзиві. Заперечуючи проти позову, вказує на те, що позивач своїми діями, пов`язаними із відмовою від надання пояснень порушив вимоги п. 7 розділу IV Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України Проігнорував вимоги ст. 18 Закону України "Про Національну поліції", статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України та Правила етичної поведінки поліцейських у частині обов`язку неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та Присяги поліцейського, тобто вчинив дисциплінарний проступок, який полягає у грубому порушенні службової дисципліни, відмові від проходження огляду на предмет перебування в стані алкогольного сп`яніння, порушення етичних Правил поведінки поліцейських, допущені порушень транспортної дисципліни під час керування автомобілем, за що підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності а також своїми діями скоїв вчинок, який компрометує його як поліцейського.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку наступного висновку.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон № 580-VIII), відповідно до частини 1 статті 59 якого служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Частиною 1 статті 18 Закону № 580-VIII встановлено, що поліцейський зобов`язаний, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, поважати і не порушувати прав і свобод людини.

Зобов`язання дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, закріплено і у тексті Присяги на вірність Українському народові, яку складає особа, яка вступає на службу в поліції (стаття 64 Закону № 580-VIII).

Згідно із статтею 19 Закону № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут) відповідно до статті 1 якого службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського, зокрема, бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень.

Відповідно до статті 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (стаття 12 Дисциплінарного статуту).

Статтею 13 Дисциплінарного статуту встановлено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Відповідно до положень статті 14 Дисциплінарного статуту з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування.

Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.

Проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії (частина 1 статті 15 Дисциплінарного Статуту).

Аналіз змісту положень Дисциплінарного статуту вказує на те, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законних і підзаконних актів із питань службової діяльності, бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативно-правовими актами передбачені.

З метою формування в поліцейських почуття відповідальності стосовно дотримання професійно-етичних норм поведінки під час виконання службових обов`язків, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до Національної поліції України, Наказом міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 № 1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських, які є узагальненим зібранням професійно-етичних вимог щодо правил поведінки поліцейських та спрямовані на забезпечення служіння поліції суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей (далі – Правила).

Згідно з пунктом 1 розділу І Правил ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України. Дотримання вимог цих Правил є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.

Відповідно до пункту 3 розділу ІV Правил за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики.

Пунктом 4 Розділу IV Правил встановлено, що поліцейський повинен бути коректним та не повинен допускати застосування насильства чи інших негативних дій щодо членів суспільства, а також, незважаючи на провокації, повинен залишатися об`єктивним.

З матеріалів справи встановлено, що 26 вересня 2020 року ОСОБА_2 скеровано інформаційну довідку начальникові Департаменту кадрового забезпечення НПУ О. Хоменко, в якій у зв`язку з складенням стосовно ОСОБА_3 постанови серії ДПО18 №763475 за скоєння адміністративних правопорушень, передбачених ч.2 ст.122, КУпАП та протоколу про адміністративне правопорушення за правопорушення передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Наказом ГУ НП в Закарпатській області № 2047 від 26 жовтня 2020 року "Про створення дисциплінарної комісії та проведення службового розслідування" призначено проведення службового розслідування за вказаним фактом.

Так, порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України затверджений Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 № 893 (далі - Порядок №893).

Відповідно до пункту 1 розділу V Порядку №893 проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.

Службове розслідування розпочинається із дня видання наказу про його призначення та завершується в день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка виконує його обов`язки, висновку службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Згідно з пунктом 1 розділу VІІ Порядку №893 у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.

Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.

Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19-22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Відповідно до пункту 2 розділу VІ Порядку №893 підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.

Згідно з частиною 3 статті 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

09 жовтня 2020 року дисциплінарною комісією складено висновок про наслідки службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни та керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння старшим оперуповноваженим УКР ГУНП полковником поліції ОСОБА_4 , яким встановлено наступне.

25 вересня 2020 року близько 02.30 на площі Народній в м. Ужгород старший інспектор роти ТОР УПП в Закарпатській області старший лейтенант поліції ОСОБА_5 під час несення служби на службовому автомобілі марки "Mitsubishi Otlander", д.н.з 4612 разом із поліцейським роти ТОР УПП в Закарпатській області сержантом поліції Я. Бадзо, зупинили за порушення Правил дорожнього руху (п. 16.3 - не надання переваги у русі), автомобіль марки "BMW Х5", д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням старшого оперуповноваженого відділу розкриття злочинів проти власності УКР ГУНП в Закарпатській області полковника поліції ОСОБА_1 , у якого працівником УПП були виявлені явні ознаки алкогольного сп`яніння (порушення координації рухів, зміна забарвлення шкіри обличчя та виразний різкий запах алкоголю з ротової порожнини. Від проходження огляду на предмет вживання алкогольних напоїв, у присутності свідків та під запис нагрудної бодікамери ОСОБА_6 відмовився. Під час вказаної події ОСОБА_3 перебував поза службою у цивільному одязі.

Згідно протоколу серії ДПР18 № 366011, який складено старшим лейтенантом поліції Є. Хотіною, 26 вересня 2020 року о 00.10 за адресою м. Ужгород, пл. Дружби Народів, 2 В.Мацола, 25 вересня 2020 року о 23.30 у м. Ужгороді на пл. Дружби Народів, 2 керував автомобілем марки "BMW Х5", д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнина рота, різкі зміни забарвлення шкірного покриву обличчя, порушення координації, почервоніння очей, нечітка мова, нестійка хода.

До вказаного адміністративного протоколу долучено запис із нагрудної боді - камери MOV камера DSJX03842 та DSJX03857 та постанову за ч. 1 ст. 122 КУпАП (серія ДПО18 № 763475).

Під час службового розслідування дисциплінарною комісією здійснювалися телефонні розмови із ОСОБА_4 , під час яких його викликали для надання письмового пояснення на 01 жовтня 2020 року та 08 жовтня 2020 року, однак ОСОБА_6 на такі не реагував і на письмове запрошення, надіслане рекомендованим листом за адресою місця проживання, яка зазначена в особовій справі не з`явився.

При цьому, ОСОБА_6 надіслав за допомогою мережі "Вацап" фото протоколу медичного освідчення для встановлення факту вживання алкоголю та стану сп`яніння, яке він пройшов внаслідок самозвернення у обласному наркологічному диспансер о 01,30 год. 26 вересня 2020 року. За наслідками освідчення виявлено наявність у нього алкоголю (0,18 проміле).

При повторному надсиланні рекомендованого листа та сповіщення поштарем адресата В. Мацолу, останній на повідомлення не відреагував, на телефонні дзвінки не відповідав, що свідчить про те, що ОСОБА_6 , обіймаючи посаду старшого оперуповноваженого управління карного розшуку ГУНП, маючи спеціальне звання "полковник поліції", проявив якості, що не личить поліцейському, який повинен бути взірцем для молодшого складу поліцейських.

Своїми діями, встановленими в ході проведеного службового розслідування ОСОБА_6 проігнорував вимоги ст. 18 закону України "Про національну поліцію", статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України та Правила етичної поведінки поліцейських у частині обов`язку неухильно дотримуватися положень Конституції україни, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та Присяги поліцейського, тобто вчинив дисциплінарний проступок, який полягає у грубому порушенні службової дисципліни, відмові від проходження огляду на предмет перебування в стані алкогольного сп`яніння, порушення етичних Правил поведінки поліцейських, допущених порушень транспортної дисципліни під час керування автомобілем.

Із змісту вищевказаного Висновку від 09 жовтня 2020 року вбачається, що відомості, які стали підставою для проведення службового розслідування вважаються такими, що підтвердилися.

На підставі вказаного висновку, 13 жовтня 2020 року Головним управлінням Національної поліції в Закарпатській області винесено наказ № 2173 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУНП в Закарпатській області".

П. 1 вказаного наказу, старшого оперуповноваженого відділу розкриття злочинів проти власності УКР ГУНП в Закарпатській області полковника поліції ОСОБА_1 відповідно до пп. 7 п. 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції звільнено зі служби в поліції.

16 жовтня 2020 року Головним управлінням Національної поліції в Закарпатській області винесено наказ № 216 о/с "По особовому складу", яким відповідно до ч. 1 ст. 77 Закону України "Про національну поліцію" звільнено зі служби в поліції за п 6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) полковника поліції ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого відділу розкриття злочинів проти власності управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, з 16 жовтня 2020 року.

У судовому засіданні встановлено, що 28 жовтня 2020 року, відповідачем по справі винесено наказ № 224 о/с про часткову зміну пункту наказу ГУНП в Закарпатській області від 16 жовтня 2020 року № 216 о/с, яким пенкт наказу в частині звільнення зі служби в поліції полковника поліції ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого відділу розкриття злочинів проти власності управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, з 16 жовтня 2020 року, частково змінити. Вважати його звільненим з 22 жовтня 2020 року, з оголошеним стажем служби в поліції 18 років 01 місяць 14 днів та вислугою у календарному обчисленні 20 років 06 місяців 08 днів.

Підставою для винесення вказаного наказу став рапорт ОСОБА_1 від 21 жовтня 2020 року та листок непрацездатності серії АДН № 523901, виданий комунальним некомерційним підприємством "Ужгородський міський центр первинної медико-санітарної допомоги" Закарпатської області 16 жовтня 2020 року.

Відповідно до частини 8 статті 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Із матеріалів службового розслідування вбачається, що ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду, хоча відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Однак, суд не може погодитись із вказаним, так як у матеріалах справи міститься протокол медичного освідчення для встановлення факту вживання алкоголю та стану сп`яніння, з якого судом встановлено наступне: зовнішній вигляд - охайний, видимих пошкоджень не має: поведінка - адекватна, скарг не має; стан свідомості - свідомість ясна; мовна здатність - не порушена, артеріальний тиск - 125/85; рухова сфера - не порушена; чи є наявні ознаки нервово-психічних захворювань - заперечує; дані щодо недавнього вживання алкоголю - заперечує. Заключення - ознак сп`яніння не виявлено.

Разом з тим, у матеріалах даної справи та матеріалах службового розслідування, які оглянуті у судовому засіданні, міститься Постанова Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 жовтня 2020 року, якою провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 13 КУпАП закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

При цьому, суд зауважує, що закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення вказує на відсутність складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, в межах розгляду цієї справи не досліджується питання наявності або відсутності вини в діях позивача складу адміністративного правопорушення, а надається правова оцінка обставинам наявності або відсутності вчинення ним дисциплінарного проступку.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка в силу приписів статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06.10.1982 у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви №9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07.10.1987 у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85).

Більше того, гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11.02.2003 у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

Разом з тим, суд зазначає, що підтвердження факту перебування позивача в спірний момент в стані алкогольного сп`яніння не має вирішального значення ні для вирішення цієї справи, ні для вирішення питання про наявність підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, оскільки санкція частини 1 статті 130 КУпАП має альтернативні види складів правопорушення, та, крім як за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, передбачає також відповідальність і за відмову від пропозиції працівника поліції щодо проходження медичного огляду на встановлення стану алкогольного сп`яніння. Аналогічний зміст вимог до водія містить і пункт 2.5 Правил дорожнього руху.

Крім того, згідно з Дисциплінарним статутом підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою службової дисципліни, які вказують на його низькі морально-ділові якості, що суперечать інтересам законності, компрометують звання поліцейського. Такими обставинами є виключно фактичні дані, що підтверджують реальну наявність у діях особи ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією порушника дисципліни.

Мета службового розслідування полягає в тому, щоб повністю, об`єктивно та всебічно встановити: обставини (час, місце) і наслідки правопорушення, з приводу якого було призначено розслідування; осіб, винних у правопорушенні, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли негативним наслідкам або створювали загрозу їх спричинення; наявність причинного зв`язку між неправомірним діянням особи, щодо якої призначено службове розслідування, та його наслідками; причини правопорушення та умови, що сприяли правопорушенню; вимоги законів чи інших нормативно-правових актів, розпорядчих документів або службових обов`язків, що були порушені; ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення, та мотиви протиправної поведінки працівника і його ставлення до вчиненого.

При здійсненні службового розслідування на предмет дотримання службової дисципліни оцінці підлягала, окрім того, поведінка позивача, обставини тих подій, що мали місце під час зупинки транспортного засобу під керуванням позивача, що зафіксовані на долученому до матеріалів справи з боді-камери.

Як вбачається із Постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 жовтня 2020 року, досліджений відеозапис, який надісланий до суду разом з протоколом про адміністративне правопорушення, який було досліджено в судовому засіданні, не містить достатніх та достовірних даних про те, що 25 вересня 2020 року ОСОБА_1 близько 23 год. 30 хв. керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння. У вказані Постанові зазначено те, що суд не вважає що даний відеозапис може слугувати належним доказом, оскільки він не відтворює факт вчинення адміністративного правопорушення, при цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд констатує, що обставини встановлені у судовому рішенні, яке набуло законної сили, не підлягають встановленню чи доказуванню, згідно вимог КАС України.

Крім того, суд констатує, що у матеріалах даної справи містяться нотаріально посвідчені заяви свідків, а саме - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .

Із зазначених заяв встановлено, що вказані особи були свідками подій, що відбулися в ході складання працівниками поліції відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення. Також встановлено, що ОСОБА_1 поводив себе тактовно, спілкувався ввічливо та коректно, поліцейським званням не хизувався, пояснював, що тверезий тому для достовірності цього готовий пройти такий огляд виключно у медичному закладі, так як сумнівався в неупередженості працівників поліції та правильності показника приладу.

Враховуючи наведене, судом не встановлено вчинення позивачем дій, які б вказували на неадекватну, зверхню та неетичну поведінку, зокрема, шляхом використання службового становища.

Статтею 18 Дисциплінарного статуту гарантовано забезпечення поліцейському права на захист. Так, ч. 1 цієї статті Дисциплінарного статуту встановлено, що під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.

Частинами 2 та 3 ст. 18 Дисциплінарного статуту передбачено, що поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право: 1) надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; 2) подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають відношення до справи; 3) ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, законами України "Про захист персональних даних", "Про державну таємницю" та іншими законами; 4) подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; 5) користуватися правничою допомогою.

Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень. Факт такої відмови фіксується шляхом складення акта, що підписується членом дисциплінарної комісії, присутнім під час відмови, та іншими особами, присутніми під час відмови.

Згідно ч. 6 - 11 Дисциплінарного статуту, у разі відсутності поліцейського на службі дисциплінарна комісія викликає його для надання пояснень. Виклик для надання пояснень надсилається рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі. Виклик про надання пояснень надсилається з таким розрахунком, щоб поліцейський, який викликається, мав не менше двох діб для прибуття на засідання дисциплінарної комісії.

Фактом, що підтверджує отримання або неотримання поліцейським виклику про надання пояснень, є отримання органом, що проводить службове розслідування, поштового повідомлення про вручення або про відмову від отримання такого виклику чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.

Поліцейський, який з поважних причин не може прибути для надання пояснень, зобов`язаний не менше ніж за добу до визначеного часу повідомити про це дисциплінарну комісію з наданням підтвердних документів.

Якщо поліцейський, викликаний для надання пояснень у визначеному цією статтею порядку, не з`явився та не повідомив про причини свого неприбуття, він вважається таким, що відмовився від надання пояснень.

Пунктом 16 розділу V Порядку встановлено, що виклик поліцейського для надання пояснень у разі його відсутності на службі дисциплінарна комісія здійснює в порядку, визначеному частинами шостою - десятою статті 18 Дисциплінарного статуту.

Судом встановлено, що у період з 25 вересня 2020 року по 09 жовтня 2020 року та з 12 жовтня по 15 жовтня 2020 року, з 16 жовтня 2020 року по 22 жовтня 2020 року позивач був непрацездатний, що підтверджується довідками 707, 766 про тимчасову непрацездатність та листком непрацездатності № 523901.

Матеріалами справи встановлено, що позивач отримав листи про необхідність прибуття до УКЗ ГУНП в Закарпатській області на засідання дисциплінарної комісії, що були призначені на 01 жовтня 2020 року та на 08 жовтня 2020 року після виходу із лікарняного, що підтверджено копією трекінгу відправлень Укрпошти.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що відповідач провів службове розслідування без дотриманням визначеної ст. 18 Дисциплінарного статуту процедури забезпечення поліцейському права на захист, так як позивач пояснення щодо обставин вчинення ним дисциплінарного проступку не надавав та відповідачем не складено акт про відмову від надання таких пояснень.

Статтею 16 Дисциплінарного статуту визначено, що службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником. У разі потреби за вмотивованим письмовим рапортом (доповідною запискою) голови дисциплінарної комісії, утвореної для проведення службового розслідування, його строк може бути продовжений наказом керівника, який призначив службове розслідування, або його прямим керівником, але не більш як на один місяць. При цьому загальний строк проведення службового розслідування не може перевищувати 60 календарних днів. До строку проведення службового розслідування не зараховується документально підтверджений час перебування поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, у відрядженні, на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) або у відпустці. Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Згідно із ст. 21 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одною місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарною наказу. У разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування. Отже, строки проведення службового розслідування, початок перебігу строку застосування дисциплінарного стягнення надавали відповідачу можливість забезпечити право на захист позивача під час дисциплінарного провадження.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що відповідачем під час проведення службового розслідування не забезпечив гарантоване право на захист позивача.

Стаття 13 Дисциплінарного статуту передбачає, що дисциплінарному стягненню у вигляді звільнення із служби в поліції можуть передувати такі дисциплінарні стягнення як зауваження, догана, сувора догана, попередження про неповну службову відповідність, пониження у спеціальному званні на один ступінь, звільнення з посади.

Порядок застосування дисциплінарних стягнень врегульовано ст. 19 Дисциплінарного статуту. Так, ч. 1 цієї статті встановлено, що у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.

Висновок підписується всіма членами дисциплінарної комісії, що проводила розслідування. Члени дисциплінарної комісії мають право на окрему думку, що викладається письмово і додається до висновку.

Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби (ч. 2 - 3 ст. 19 Дисциплінарного статуту).

Згідно ч. 4 ст. 19 Дисциплінарного статуту, обставинами, що пом`якшують відповідальність поліцейського, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка; 3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород; 4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.

Обставинами, що обтяжують відповідальність поліцейського, є: 1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння; 2) вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення; 3) вчинення дисциплінарного проступку умисно на ґрунті особистої неприязні до іншого поліцейського, службовця, у тому числі керівника, чи помсти за дії чи рішення стосовно нього; 4) настання тяжких наслідків, у тому числі збитків, завданих вчиненням дисциплінарного проступку; 5) вчинення дисциплінарного проступку на ґрунті ідеологічної, релігійної, расової, етнічної, гендерної чи іншої нетерпимості (ч. 6 ст. 19 Дисциплінарного статуту).

У відповідності до ч. 8 ст. 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Судом встановлено, що при визначенні позивачу дисциплінарного стягнення відповідачем не було враховано тяжкість проступку, обставини, за яких вони ним скоєні, його попередня поведінка та ставлення до виконання службових обов`язків тощо.

При визначенні міри дисциплінарного стягнення та при прийнятті оскаржуваних наказів відповідачем також не вказано мотивів надання переваги обраного виду дисциплінарного стягнення (звільнення зі служби в поліції) і не можливості застосування більш м`якого виду дисциплінарної відповідальності враховуючи обставини справи.

Суд констатує, що ні у висновку службового розслідування, ні у спірних наказах відповідачем не доведено, яка шкода була заподіяна позивачем внаслідок допущеного ним порушення та чим це підтверджується, не вказано, що саме характеризує проступок позивача з найтяжчої сторони, враховуючи те, що звільнення як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

В силу приписів статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд враховує, що для притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності, обов`язковою умовою є підтвердження матеріалами службового розслідування факту умисного чи з необережності скоєння ним дисциплінарного проступку. Вирішуючи спір та встановлюючи істину в справі, суд повинен базуватися передусім на доказах, які належно, достовірно й достатньо підтверджують ті чи інші обставини таким чином, щоби в суду не залишалося щодо них жодного обґрунтованого сумніву.

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 29 жовтня 2019 року у справі №813/2564/17, у разі існування сумніву чи неоднозначного трактування певних нормативних актів чи фактичних обставин, слід керуватися принципом in dubio pro reo, тобто тлумачити закон на користь звинуваченої (в цьому випадку в службових проступках) особи.

Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд приходить до висновку, що фактичні дані, що підтверджують реальну наявність у діях позивача ознак дисциплінарного проступку, зокрема, протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією порушника, в межах службового розслідування встановлені не були, висновки службового розслідування не відповідають вимогам щодо обґрунтованості, оскільки такі не містить всі необхідні відомості, які повинні враховуватися при прийнятті вмотивованого рішення.

При цьому, як зазначено Верховним Судом у постанові від 14 травня 2020 року (справа №804/3394/17) наявність у органу державної влади дискреційних повноважень не означає, що він не повинен дотримуватись механізму, правової процедури, що законодавчо визначена для, зокрема, проведення службового розслідування в межах дисциплінарної справи, а також регулює підстави та порядок застосування дисциплінарних стягнень.

З урахуванням встановленої судом протиправності винесення відповідачем наказу 13 жовтня 2020 року № 2173 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників поліції Тячівського відділу поліції ГУНП в Закарпатській області", в частині звільнення зі служби ОСОБА_1 та наказу про звільнення позивача, позовні вимоги щодо звільнення позивача зі служби в поліції та поновлення на посаді старшого оперуповноваженого відділу розкриття злочинів проти власності управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Закарпатській області підлягають до задоволення.

З огляду на частину 1 статті 235 Кодексу законів про працю України, норми якого застосовуються субсидіарно до спірних правовідносин, враховуючи, що позивача без дотримання законодавчих приписів звільнено зі служби в поліції, слід його поновити на тій посаді та у тому органі, з якого позивача протиправно звільнено.

Частиною 2 статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу є невід`ємним правом позивача, захист якого гарантований частиною першою статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод.

Суд, враховуючи дані довідки про заробітну плату для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, а також час вимушеного прогулу з 23 жовтня 2020 року по 16 жовтня 2020 року (55 календарних днів), приходить до переконання, що слід стягнути на користь позивача 35 733,50 грн. грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, а саме: 39631,51/2=19815,77 грн. - середньомісячна заробітна плата; 19815,77 (середньомісячна заробітна плата)/30,5 (31 день - серпень + 30 днів вересень) = 649,70 грн. середньоденна заробітна плата.

Відповідно до п. 2 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду, зокрема, про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Відтак, рішення суду в частині присудження виплати заробітної плати у межах стягнення за один місяць у розмірі 19815,77 грн. підлягає до негайного виконання.

Відповідно до ч. 3 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 317 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставин, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Керуючись статтями 230, 241, 243, 308, 310, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 13 жовтня 2020 року № 2173 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників поліції ГУНП в Закарпатській області", в частині звільнення зі служби в поліції старшого оперуповноваженого відділу розкриття злочинів проти власності управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_1 .

Визнати протиправними та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Закарпатській області від 16 жовтня 2020 року № 216 о/с "По особовому складу" в частині звільнення зі служби в поліції старшого оперуповноваженого відділу розкриття злочинів проти власності управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Закарпатській області ОСОБА_1 .

Поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_2 ) на посаді старшого оперуповноваженого відділу розкриття злочинів проти власності управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, днем 23 жовтня 2020 року.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Закарпатській області (вул. Ф.Ракоці, буд. 13, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОРУ - 40108913) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_3 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 35733,50 грн. (тридцять п`ять тисяч сімсот тридцять три грн. п`ятдесят коп.), із утриманням податків та інших обов`язкових платежів.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_3 ) на посаді та стягнення на його користь заробітної плати у межах одного місяця в розмірі 19 815, 77 грн. (дев`ятнадцять тисяч вісімсот п`ятнадцять грн. сімдесят сім коп. підлягає до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

В разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текс рішення виготовлено та підписано 21 грудня 2020 року

Суддя С.А. Гебеш