Ухвала суду № 93702342, 21.12.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

21 грудня 2020 року м. Житомир справа № 240/19150/20

категорія 106030000

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Чернова Г.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Житомирської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування пункту наказу, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати п. 2 наказу Генерального прокурора України за № 300 к від 22 березня 2002 року про звільнення його з посади та органів прокуратури з позбавленням класного чина;

- визнати протиправною бездіяльність Житомирської обласної прокуратури щодо непоновлення його на посаді, з якої він був незаконно звільнений на підставі оскаржуваного наказу та зобов`язати Житомирську обласну прокуратуру вчинити певні дії, а саме поновити його в органах прокуратури на посаді старшого прокурора відділу нагляду за виконанням законів спец підрозділами та іншими державними органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією прокуратури Житомирської області або на різнозначній посаді з 16 березня 2002 року, а також внести зміни до трудової книжки відповідно до вимог чинного законодавства;

- стягнути з Житомирської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 3000000 (три мільйони) грн.;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення його, в органах прокуратури на посаді старшого прокурора відділу нагляду за виконанням законів спецпідрозділами та іншими державними органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією прокуратури Житомирської області

- допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Житомирської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 заробітну плату в межах одного місяця.

Ухвалою від 09 листопада 2020 року позовну заяву залишено без руху для надання позивачем до суду обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовом та доказів поважності причини такого пропуску.

На усунення недоліків позовної заяви позивачем 30 листопада 2020 року подано заяву про поновлення строку звернення до суду з позовом.

В обґрунтування заяви зазначає, що позов неможливо було подати протягом усього часу пропуску звернення до суду з об`єктивних причин, на які позивач жодним чином не мав можливості вплинути. Наказом прокурора Житомирської області від 15.03.2002 № 43 його було звільнено з посади та органів прокуратури за вчинення проступку, який порочить його як працівника прокуратури. В подальшому, оскаржуваним у даній справі наказом Генерального прокурора України від 22.03.2002 № 300к наказ прокурора Житомирської області від 15.03.2002 № 43 був скасований, а ОСОБА_1 за вчинення ним проступку, який порочить працівника прокуратури, було звільнено з посади та органів прокуратури з позбавленням класного чину. Із оскаржуваним наказом його не ознайомлювали та копію оскаржуваного наказу йому не надавалось. Крім того, позивач зазначив, що згідно з мотивувальною частиною наказу від 22.03.2002 № 300к підставою його звільнення була причетність до скоєння злочину. Оскільки в період з 15 березня 2002 року по 17 березня 2020 року здійснювалось досудове слідство та судовий розгляд кримінальної справи за фактом його причетності до скоєння злочину в межах якого він декілька разів був заарештований, то позивач вказав, що він не міг протягом вказаного строку звернутися до суду. З огляду на вказане, позивач вважає, що строки звернення з позовом до суду ним пропущено з поважних причин.

Вирішуючи заяву про поновлення строків звернення до суду слід звернути увагу на наступне.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1, 2 статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними, після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Встановлений ст. 122 КАС України строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Процесуальне законодавство пов`язує початок перебігу строку на звернення до адміністративного суду з моментом коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

При визначенні початку цього строку суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Суд також зазначає, що доказами того, що особа знала про порушення своїх прав є не тільки її дії, спрямовані на захист порушених прав, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Відповідно до ч.6 ст.161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

У постанові від 24.09.2019 по справі №420/6389/18 Верховний Суд зауважив, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Позивачем серед доводів поважності причин пропуску звернення до суду зазначає, що він був затриманий, а потім декілька разів був заарештований, однак такі доводи не свідчать про те, що з моменту прийняття оскаржуваного наказу до прийняття ухвали Верховного Суду від 17.03.2020 у кримінальній справі №1-26-12 за його обвинуваченням у скоєнні злочину, він перебував під вартою. Крім того суд зазначає, що перебування особи під вартою або під арештом ніяким чином не обмежує її у звернені до адміністративного суду за захистом своїх прав.

Доводи позивача про проведення досудового розслідування та судового розгляду кримінальної справи також не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду, оскільки саме по собі кримінальне провадження щодо певної особи, скасування вироків судів першої інстанції відносно цієї особи, не можуть бути об`єктивними причинами, які перешкоджають такій особі звернутися до суду з позовом.

Судом встановлено, що позивач оскаржує наказ прокурора Житомирської області від 22.03.2002 №300к про звільнення ОСОБА_1 з посади та органів прокуратури за вчинення проступку, який порочить його як працівника прокуратури з позбавленням класного чину. Отже, кінцевою датою для звернення до суду з даним позовом була 23.04.2002, тоді як, апелянт звернувся до суду лише в листопаді 2020 року, з пропуском строку, передбаченого ч.5 ст.122 КАС України.

З мотивувальної частини оскаржуваного наказу вбачається, що він прийнятий, з огляду причетності ОСОБА_1 до скоєння злочину, а також, що він своїми діями скомпрометував себе як працівник прокуратури, при наступних обставинах - на квартирі ОСОБА_1 третіми особами вживались спиртні напої і одному з присутніх, в той час як ОСОБА_1 спав в іншій кімнаті перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, а у нього викрадено посвідчення працівника прокуратури області та інші речі.

Отже, звільнення позивача пов`язане не лише з причетністю до скоєння злочину, але й із вчиненням ним дій, які компрометують його як працівника прокуратури.

Посилання позивача на те, що він не звертався до суду з даним позовом понад 18 років, чекаючи чи буде доведена його вина у вчиненні злочину, суд не може вважати таким, що свідчать про наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду.

Суд зауважує, що предмети дослідження в кримінальному провадженні та адміністративній справі є різні; в даному випадку підставою звільнення позивача з посади було не скоєння злочину, а порушення ним Дисциплінарного статуту прокуратури України - вчинення проступку, який порочить його як працівника прокуратури. Та обставина, що по кримінальній справі відносно ОСОБА_1 тривалий час не було постановлено вироку, який набрав законної сили, не є об`єктивною непереборною причиною, яка перешкоджала йому своєчасно звернутися до суду, якщо він вважав, що був неправомірно звільнений.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позивачем не наведено поважних причин, за яких він не міг звернутися до адміністративного суду в межах передбаченого законом строку. Будь-яких істотних і вагомих причин пропуску строку на звернення до суду, які б непереборно перешкоджали позивачу звернутись до суду та вважати строк звернення до суду не пропущеним або пропущеним, але з поважних причин, матеріали справи - не містять.

Частиною 2 статті 123 КАС України передбачено, що у разі, якщо вказані позивачем підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Враховуючи те, що судом визнано неповажними підстави, зазначені позивачем у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду, відтак, адміністративний позов підлягає поверненню позивачу.

Керуючись статтями 169, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Житомирської обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування пункту наказу, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду, у строк та в порядку, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г.В. Чернова