Ухвала суду № 93702239, 21.12.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

21 грудня 2020 р. Справа №200/9014/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Бабіч С.І., розглянувши у порядку письмового провадження питання зміни способу та порядку виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську в Донецькій області про визнання неправомірними дії та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2019 року у справі № 200/9014/19-а позовні вимоги ОСОБА_1 (далі - заявник) задоволено частково.

Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську в Донецькій області (далі - боржник) щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську в Донецькій області (місцезнаходження: вул. Поштова, буд. 5, м. Краматорськ, Донецька область, 84302, код ЄДРПОУ 23346787) сплатити заборгованість з пенсії ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за період з 01 березня 2016 року по червень 2018 року включно.

Присуджено до стягнення на користь Державного бюджету України (Державна судова адміністрація України, розрахунковий рахунок: 31211256026001, ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, код класифікації 22030106) судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 (сорок) копійок за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську в Донецькій області (місцезнаходження: вул. Поштова, буд. 5, м. Краматорськ, Донецька область, 84302, код ЄДРПОУ 23346787).

11 грудня 2020 року до суду від представника ОСОБА_1 надійшла заяв, відповідно до якої заявник просить : “зміни зобов`язання Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську в Донецькій області сплатити заборгованість з пенсії ОСОБА_1 за період з 01 березня 2016 року по червень 2018 року включно», на: «стягнення з Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області на користь позивача ОСОБА_1 заборгованість з виплати пенсії за період з 01 березня 2016 року по червень 2018 року включно».

В обґрунтування заяви заявник, серед іншого, зазначив, що оскільки нарахування заборгованості з виплати пенсії було здійснене ще 07.11.2019 року, а станом на сьогодні позивач так і не отримала нарахованих коштів, існують обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення.

Позивач вважає за необхідне просити суд змінити спосіб виконання рішення з “зобов`язати сплатити заборгованість з пенсії” на “стягнути заборгованість з виплати пенсії”.

На переконання позивача, це сприятиме фактичному повному стягненню суми пенсії та поновленню її прав.

Представники сторін у судове засідання, призначене 21 грудня 2020 року не з`явились, про дату, час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на те, що представник позивача та представник відповідача у судове засідання не з`явились, суд приходить висновку про можливість розгляду справи без участі сторін в порядку письмового провадження.

Розглянувши заяву про зміну способу та порядку виконання рішення суду, суд вважає її такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно із ч.ч.1,3 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, установлених законом), - установити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Відповідно до частини 3 статті 33 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Отже, під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.

Поняття "спосіб" і "порядок" виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.

Судом, з матеріалів справи та заяви встановлено, що 25 листопада 2019 року судом видано виконавчий лист у справі № 200/9014/19-а зобов`язального характеру, який було направлено на адресу позивача.

26.02.2020 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень УЗПВР у Донецькій області Східного МУ Міністерства юстиції (м. Харків) (далі - ВДВС) Григорян Г.Ю. було відкрито виконавче провадження № 61389161 з примусового виконання вказаного виконавчого листа.

Як зазначено у листі ВДВС від 08.10.2020 року представнику позивача, боржник, у листі до ВДВС від 04.03.2020 р. (який заявником не надано суду), повідомив, що 07.11.2019 р. було добровільно виконано рішення суду.

Зазначено про те, що ОСОБА_1 було відновлено виплату пенсії з 01.03.2016 р.

Проте, ВДВС повідомляє заявника, що боржник, зазначає про те, що виплата нарахованої заявнику за період з 01.03.2016 року по 01.06.2018 року пенсії в сумі 70 583,66 грн., яка обліковується на її особовому рахунку, буде проведена пізніше - в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, рішення суду у даній справі боржником не було виконано, оскільки ним проведено лише нарахування пенсії, а її фактична виплата (наприклад, на банківський рахунок заявника) так і не була здійснена боржником і він сам зазначає про те, що таку виплату буде проведено пізніше - в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (який, станом на момент розгляду даної заяви, досі не прийнято).

Суд вважає за необхідне звернути увагу заявника на те, що судове рішення, що набрало законної сили, стає незмінним (неспростовним).

Тобто, воно не може бути скасоване (змінене) судом, що його прийняв. Основні та додаткові судження (висновки) суду по суті справи стають остаточними. Тому, суд, який прийняв рішення, може внести до нього виправлення, які не торкаються суті відомостей, що викладені у рішенні.

При цьому, суд зазначає, що відсутність затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку виплати заборгованості із соціальних виплат за минулий період, рівно як і відсутність коштів для фінансування цих видатків, не є обставинами, що істотно ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення суду зобов`язального характеру, оскільки відповідно до ст.124 Конституції України, ч.2 ст.14 КАС України судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

З огляду на наведене, відсутність коштів для фінансування не є обставиною, яка свідчить про наявність підстав для висновку про неможливість виконання судового рішення, що відповідно до ст.263 КАС України було б підставою для зміни способу і порядку його виконання, адже виплата нарахованих сум буде здійснена відповідачем після надходження відповідних сум із державного бюджету.

Таке правозастосування відповідає висновкам, висловленим Верховним Судом України в постанові від 11.11.2014 року (справа №21-394а14), постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 року (справа №800/203/17), постановах Верховного Суду від 30.07.2019 року (справа №281/1618/14-а), від 12.04.2018 року (справа №759/1928/13-а), від 08.05.2018 року (справа №266/935/17), від 10.07.2018 року (справи №755/7078/16-а (755/10524/17), №490/9519/16-а).

Згідно з правовим висновком, викладеним в постановах Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 759/1928/13-а, від 30.07.2019 у справі № 281/1618/14-а, зміна на підставі статті 263 КАС України способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом відповідно до статті 162 КАС України при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права.

Отже, зміна способу і порядку виконання рішення суду про зобов`язання суб`єктів владних повноважень здійснити виплату на стягнення такої виплати є незаконною.

Між тим, суд, аналізуючи норми статті 378 КАС України у системному зв`язку із нормами, які гарантують право на судовий захист і передбачають форми й способи його реалізації, прийшов до висновку, що в контексті спірних правовідносин обставини, якими обґрунтовується необхідність зміни способу і порядку виконання судового рішення, не можуть бути підставами для такої зміни, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не може бути змінений на стадії виконання судового рішення і поза межами судового розгляду позову по суті.

Відтак, оскільки зміна способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права, тому у задоволенні заяви про зміну способу та порядку виконання рішення суду по справі № 200/11870/19-а слід відмовити.

Аналогічна правова позиція при вирішенні спорів цієї категорії була неодноразово висловлена Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 11.11.2014 року (справи №21-394а14, №21-475а14), від 25.11.2014 року (справа №21-506а14), від 13.01.2015 року (справа №21-604а14), від 17.02.2015 року (справа №21-622а14), від 14.04.2015 року (справа №21-78а15).

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічні положення передбачено приписами ч.5 ст.13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, за якими висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Відповідно до ч.6 ст.13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Враховуючи викладене, суд враховує всі вищезазначені висновки Верховного Суду при виборі і застосуванні норм права для вирішення даної заяви по суті.

З рішення суду від 16 серпня 2019 року видно, що суд захистив порушене право позивача, визнавши протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську в Донецькій області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 , а також зобов`язавши Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську в Донецькій області сплатити заборгованість з пенсії ОСОБА_1 за період з 01 березня 2016 року по червень 2018 року включно.

Слід також зазначити, що судові рішення про стягнення коштів і про зобов`язання боржника вчинити дії (перерахувати та виплатити пенсію) є різними видами рішень, які виконуються в різному порядку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №440/85/19.

Суд звертає увагу заявника на те, що встановлення конкретного розміру (суми) заборгованості з пенсії позивача не було предметом розгляду та не встановлювалось у рішенні Донецького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2019 року у справі № 200/9014-19а.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання рішення суду у даній справі задоволенню не підлягає.

У той же час, відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, зокрема, шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Повноваження суду при вирішенні справи визначені ст.245 КАС України.

Так, відповідно до ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю;

7) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об`єднання громадян;

8) примусовий розпуск (ліквідацію) об`єднання громадян;

9) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України;

10) інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів;

11) затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України або про продовження строку такого затримання;

12) затримання іноземця або особи без громадянства до вирішення питання про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні;

13) затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

14) звільнення іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації;

15) зобов`язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

Таким чином, відмова у задоволенні даної заяви не позбавляє заявника права звернутись до суду з відповідним позовом у загальному порядку.

Керуючись Кодексом адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську в Донецькій області про визнання неправомірними дії та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Ухвала складена та підписана 21 грудня 2020 року.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.І. Бабіч