Рішення № 93702043, 22.12.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2020 року Справа № 160/10180/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АСКОМ СЕРВІС» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0022701411 від 01.08.2019р., -

ВСТАНОВИВ:

26.08.2020р. Товариство з обмеженою відповідальністю «АСКОМ СЕРВІС» звернулося з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «ПС» №0022701411 від 01.08.2019р., винесене відповідачем.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оспорюване податкове повідомлення-рішення про нарахування позивачеві штрафу у розмірі 510 грн. за порушення вимог ст.121 ПК України було прийняте відповідачем на підставі акту від 31.07.2019р. №42711/04-36-14-11/34561966 щодо не надання документів позивачем для проведення документальної позапланової перевірки на запит податкового інспектора №2 від 30.07.2019р. у строк до 31.07.2019р. до 12.00 години., який був отриманий позивачем 30.07.2019р. о 17.00 годині. Позивач вважає, що вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню посилаючись на те, що наведений запит №2 не відповідає вимогам п.73.3 ст.73 та п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України, оскільки не містить жодних обставин про протиріччя або недостовірність даних, які містяться у податковій звітності, не зазначено фактів, що свідчать про порушення позивачем приписів законодавства, у запиті відсутня печатка контролюючого органу, що звільняє платника податку від обов`язку надання відповіді на такий запит, що прямо передбачено п.73.3 ст.73 ПК України. Також позивач зазначає, що при оформленні вказаного запиту відповідачем не було дотримано вимог щодо надання платнику податків достатнього часу для формування запитуваних документів, а саме: у запиті №2 від 30.07.2019р., отриманого позивачем 30.07.2019р. о 17.00 годині, відповідачем надано час для надання документів до 31.07.2019р. до 12.00 години, що не відповідає строку, встановленому п.73.3. ст.73 ПК України (протягом 15 робочих днів з дня отримання запиту), при цьому, позивач посилається і на те, що, незважаючи на такі скорочені строки, позивач все ж таки надав всі необхідні копії документів, необхідні для проведення перевірки, про що зазначено у акті перевірки від 13.08.2019р. №45049/04-36-14-11/34561966, що, на думку позивача, виключає наявність вини платника податків у ненаданні необхідних документів до перевірки.

Ухвалою суду від 09.09.2020р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі, розгляд даної справи було призначено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 08 жовтня 2020 року та зобов`язано відповідача протягом 15 днів з дня отримання цієї ухвали надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст.162,261 Кодексу адміністративного судочинства України та виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.109).

На виконання вищезазначених вимог ухвали суду, 12.10.2020р. відповідачем подано до канцелярії суду відзив на позов, у якому останній просив у задоволенні даного адміністративного позову відмовити посилаючись на те, що у відповідності до вимог податкового законодавства була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача за результатами якої було встановлено сукупність фактів та обставин, що характеризують діяльність суб`єкта господарювання, задіяних в ланцюгу, які свідчать про те, що метою їх функціонування є створення виключно документообігу по нереальним господарським операціям для отримання податкової вигоди, що призвело до порушення позивачем вимог п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України внаслідок чого завищено податковий кредит на загальну суму 2929678 грн., що зафіксовано актом перевірки від 13.08.2019р. (а.с.115-121).

Також, 12.10.2019р. відповідачем було подано клопотання, у якому відповідач просив замінити первісного відповідача – Головне управління ДФС у Дніпропетровській області правонаступником – Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на підставі ст.52 Кодексу адміністративного судочинства України посилаючись на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2018р. №1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» встановлено, що Державна податкова служба України є правонаступником прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби України у відповідних сферах діяльності та з 12.07.2019р. Головне управління ДПС в Дніпропетровській області розпочало виконання своїх функцій і повноважень Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, що припиняється (а.с.114).

Розглянувши вищевказане клопотання відповідача, вивчивши надані на його підтвердження докази, суд вважає за можливе здійснити заміну відповідача - Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на його правонаступника – Головне управлення ДПС у Дніпропетровській області, виходячи з наступного.

За приписами ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

У даному випадку, постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 року №1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу. Установлено, що Державна податкова служба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок). Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.

У постанові зазначено, що Державна фіскальна служба продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики у сфері державної митної справи, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску до завершення здійснення заходів з утворення Державної податкової служби, Державної митної служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року №537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» реорганізовано Головне управління ДФС у Дніпропетровській області шляхом приєднання до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 року №1074 «Про затвердження Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією aбо ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади», розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року №682-р «Питання Державної податкової служби», наказу Державної податкової служби України від 28.08.2019 року №36 «Про початок діяльності Державної податкової служби України», наказу Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області від 03.09.2019 року №17 «Про початок діяльності Головного управління ДПС у Дніпропетровській області», листа Державної податкової служби України від 28.08.2019 №536/7/99-00-01-01-02, Положення про Головне управління ДПС у Дніпропетровській області, затверджене наказом Державної податкової служби України від 12.07.2019 року №17; Головне управління ДПС у Дніпропетровській області розпочало виконання покладених на нього Положенням про ГУ ДПС у Дніпропетровській області функцій і повноважень Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, що припиняється.

Отже, з 03.09.2019 року повноваження перейшли до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, а тому Головне управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області вибула зі спірних відносин, у зв`язку з чим не може виконувати свої функції та повноваження.

Вказана правова позиція узгоджується із правовою позицією Третього апеляційного адміністративного суду, викладеною у його постанові від 28.07.2020р. по справі №160/810/19.

За викладеного, суд вважає, що вищенаведені встановлені судом обставини та аналіз норм чинних нормативно-правових актів свідчать про те, що вони є достатніми підставами для задоволення заяви відповідача про заміну сторони у даній справі первісного відповідача - Головне управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на його правонаступника – Головне управління ДПС у Дніпропетровській області у відповідності до вимог ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 01.12.2020р. у зв`язку із перебуванням судді Конєвої С.О. з 23.10.2020р. по 20.11.2020р. включно на лікарняному та з 23.11.2020р. по 30.11.2020р. включно у щорічній відпустці, строк розгляду даної справи був продовжений до 25.12.2020р. у відповідності до вимог ст.121 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене, дана справа вирішується 22.12.2020р., тобто у межах строку, визначеного ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Із наданих учасниками справи документів, судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АСКОМ СЕРВІС» зареєстроване 09.09.2015р. як юридична особа за адресою: м. Дніпро, вул. Сухий Острів, буд.3, перебуває на обліку у Головному управлінні ДФС у Дніпропетровській області, що підтверджується інформацією, наведеною у акті перевірки від 13.08.2019р. (а.с.17-18).

У період з 29.07.2019р. по 06.08.2019р. на підставі наказу №4661-п від 02.08.2019р., направлення від 24.07.2019р. №5083 посадовою особами контролюючого органу головним державним ревізором – Махинею Н.В. була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства України з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «СЕНТОЛ», ТОВ «МІРА ЛЮКС», ТОВ «ОМЛІС» ТЗОВ «ЗАХІД БЕСТ», ТОВ «БАЛОР ТРЕЙД» ТОВ «АВЕРАЖ ЗАХІД», ТОВ «КАЙРУС ПРАЙМ», за результатами якої був складений акт від 13.08.2019р. за № 45049/04-36-14-11/34561966 за висновками якого було встановлено порушення позивачем вимог п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 2 292 678 грн., що підтверджується змістом його копії, наявного у справі (а.с.17-92).

При цьому, у рамках вищенаведеної позапланової виїзної перевірки, головним державним ревізором Махинею Н.В. також був складений акт за №42711/04-36-14-11/34561966 від 31.07.2019р. за яким встановлено порушення позивачем вимог п.п.20.1.2, п.п.20.1.6 п.20.1 ст.20, ст.44, п.85.2, п.85.4, п.85.8 ст.85 ПК України, а саме: не надання необхідних для проведення перевірки документів, зокрема, договорів з постачання, накладні, актів виконаних робіт, видаткових накладних, платіжних доручень, журнали-ордери по бухгалтерським рахункам та інші на обов`язковий запит вищенаведеного ревізора №2 від 30.07.2019р. у строк до 31.07.2019р. до 12.00 години, що є підставою для накладення штрафу у розмірі 510 грн. на підставі п.121.1 ст.121 ПК України, що підтверджується змістом копії наведеного акту (а.с.15-16).

На підставі вказаного вище акту від 31.07.2019р. посадовою особою контролюючого органу 01.08.2019р. було прийнято податкове повідомлення-рішення №0022701411 форми «ПС» за яким на підставі п.121.1 ст.121 ПК України до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 510 грн., що підтверджується копією відповідного податкового повідомлення-рішення та копією розрахунку до нього (а.с.11-12).

Позивач оспорює вищенаведене податкове повідомлення-рішення, просить його визнати протиправним та скасувати посилаючись на те, що його прийнято з порушенням вимог п.73.3 ст.73, п.п.78.1.4 п.78.1 ст.78 ПК України, оскільки запит посадової особи відповідача (ревізора ОСОБА_1 ) №2 від 30.07.2019р. не відповідає вищенаведеним вимогам, а, відповідно, позивач був звільнений від обов`язку його виконання, а також і посилається на те, що ним було надано до перевірки всі необхідні первинні бухгалтерські документи, перевірка була проведена, що виключає наявність вини позивача у не наданні до початку перевірки таких документів, факт надання первинних документів до перевірки позивачем підтверджується змістом акту перевірки від 13.08.2019р.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача повністю, виходячи з наступного.

У відповідності до вимог п.п.20.1.6 п.20.1 ст.20 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин – 30.07.2019р.) передбачено, що контролюючі органи мають право, зокрема, запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

За приписами п.п.16.1.5 п.16.1 ст. 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов`язаний, зокрема, подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов`язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Відповідно до п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний надавати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При цьому, згідно п.85.5 ст.85 ПК України забороняється вилучення оригіналів фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів з винятком випадків, передбачених кримінальним процесуальних законодавством.

Ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень за приписами п.121.1 ст.121 ПК України.

В той же час, згідно до п.73.3 ст.73 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити:

- підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує;

- перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати;

- печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи;

2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом;

3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків;

4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків:

- податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування;

- акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної;

5) у разі проведення зустрічної звірки;

6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом).

У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п`ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов`язку надавати відповідь на такий запит.

Аналізуючи наведені норми, можна дійти висновку, що направлення відповідного запиту щодо витребування копій первинних бухгалтерських документів до платника податків відбувається один раз до початку проведення перевірки, з оформленням такого запиту контролюючим органом, який повинен містити перелік документів, які запитуються , а також підстави для надіслання запиту із зазначенням інформації, яка це підтверджує, такий запит повинен бути підписаний керівником контролюючого органу або його заступником (уповноваженою особою) та скріплений печаткою контролюючого органу.

При цьому, платник податків зобов`язаний подати на такий запит контролюючого органу витребувані копії документів протягом 15 робочих днів з наступного за днем отримання запиту, якщо запит складений з дотриманням п.73.3 ст.73 ПК України,

В свою чергу, податкове законодавство, зокрема, норма п.121.1 ст.121 ПК України передбачає відповідальність платника податку за не надання таких документів контролюючому органу на його запит у повному обсязі взагалі, а за не надання таких документів частково.

Так, як свідчить зміст запиту №2 від 30.07.2019р., підписаний головним державним ревізором - інспектором відділу позапланових перевірок ризикових платників управління аудиту ГУ ДФС у Дніпропетровській області Н. Махиня, останній не відповідає вищенаведеним вимогам п.73.3 ст.73 ПК України, оскільки, по-перше, не містить підстав, для надіслання запиту із зазначенням інформації, яка це підтверджує; по-друге, даний запит №2 підписаний ревізором-інспектором, тоді як такий запит повинен бути підписаний керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу; по-третє, вказаний запит не містить печатки контролюючого органу; по-четверте, у вказаному запиті надано строк для надання копій документів у термін до 31.07.2019р. до 12:00 години, тобто 1 день, що не відповідає строку, встановленому п.73.3 ст.73 ПК України (15 робочих днів з наступного за днем отримання запиту) – (а.с.13-14).

З огляду на наведені порушення, суд приходить до висновку, що позивач як платник податків був звільнений від обов`язку надавати відповідь на запит контролюючого органу № 2 від 30.02.2019р., який був оформлений з порушенням порядку щодо оформлення такого запиту, встановленого нормами п.73.3 ст.73 ПК України.

Проте, як встановлено судом із наданих до позову копії документів та не спростовано відповідачем жодними іншими доказами, незважаючи на оформлення контролюючим органом письмового запиту №2 від 30.07.2019р. з порушенням п.73.3 ст.73 ПК України, позивачем все ж таки надавалися до перевірки первинні бухгалтерські документи на підтвердження здійснення фінансово-господарської діяльності позивача, що підтверджується, як змістом акту перевірки від 13.08.2019р. №45049/04-36-14-11/34561966, у якому тим же ревізором інспектором Махинею Н. зазначено про те, що первинні документи для перевірки надавалися підприємством на запит №1 від 29.07.2019р., при цьому, зазначено перелік таких документів (а.с.20).

Факт надання позивачем первинних бухгалтерських документів до початку перевірки, яка проводилася з 29.07.2019р. по 06.08.2019р. на запит №1 від 29.07.2019р. у межах однієї перевірки, про що також і зазначено самою посадовою особою контролюючого органу у акті перевірки від 13.08.2019р. №45049/04-36-14-11/34561966, жодними доказами не спростовано під час розгляду даної справи (таких доказів відповідачем до відзиву не додано).

Отже, із наведених встановлених судом обставин та аналізу норм чинного податкового законодавства, слід дійти висновку, що застосування до позивача штрафу за неподання копій бухгалтерських документів контролюючому органу повторно ще і на запит №2 від 30.07.2019р. за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням у межах однієї і тієї самої перевірки, яка проводилася з 29.07.2019р. по 06.08.2019р. є безпідставним, необґрунтованим та таким, що суперечить вимогам вищенаведених норм п.73.3 ст.73 та п.121.1 ст.121 ПК України.

З огляду на викладене, та враховуючи, що із вищенаведених документів судом встановлено, що позивачем було виконано свій обов`язок по наданню контролюючому органу копій первинних документів до початку проведення перевірки, а повторний запит за №2 від 30.07.2019р., оформлений посадовою особою відповідача без дотримання вимог п.73.3 стс.73 ПК України, що звільняє позивача від обов`язку щодо його виконання, суд приходить до висновку, що застосування відповідачем до позивача штрафних санкцій у розмірі 510 грн. на підставі п.121.1 ст.121 ПК України за вищенаведеним оспорюваним податковим повідомленням-рішенням є протиправним.

При цьому судом враховується і те, що аналіз норм п.121.1 ст.121 ПК України свідчить про те, що наведені норми передбачають відповідальність платника податків за не надання контролюючому органу оригіналів чи копій документів взагалі.

Вказані норми не передбачають відповідальності у разі не надання платником податків у повному обсязі (надання їх частково).

У відповідності до вимог ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, відповідачем у ході судового розгляду справи не було доведено жодними належними, достатніми та достовірними доказами правомірність прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення, з урахуванням аналізу обставин, встановлених судом та норм податкового законодавства у відповідності до вимог ст.72-77 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, суд звертає увагу відповідача на те, що відзив на позов, складений з порушенням вимог ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не містить заперечень щодо наведених обставин позивачем та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права (п.5 ч.2 ст.162); до відзиву не додані докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача (п.1 ч.4 ст.162), тобто, відзив не містить підстав та обставин заперечень проти позову щодо предмету заявленого позову (визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про застосування штрафу у розмірі 510 грн. за неподання платником податків копій документів до перевірки) взагалі, що не відповідає вимогам ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши у відповідності до вимог ч.2 ст.2 наведеного Кодексу правомірність прийняття відповідачем як суб`єктом владних повноважень оспорюваного податкового повідомлення-рішення, суд приходить до висновку, що викладені в акті від 31.07.2019р. обставини, що слугували підставами для прийняття оспорюваного вищенаведеного рішення є неправомірними та не обґрунтованими, спростовуються вищенаведеними доказами, а тому оспорюване рішення є такими, що прийняте не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем при прийнятті оспорюваного податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій, були порушені права та інтереси позивача, які підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправним та скасування оспорюваного податкового повідомлення- рішення.

Приймаючи до уваги все вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача слід задовольнити повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Виходячи з наведеного, наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову у повному обсязі, слід стягнути з бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на користь позивача понесені ним згідно платіжного доручення №6793 від 21.08.2020р. судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102 грн. 00 коп. (а.с.10).

Керуючись ст.ст. 2-10, 11,12, 47, 52, 72-77,94,122,132,139,193,241-246,250,251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АСКОМ СЕРВІС» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0022701411 від 01.08.2019р. - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №0022701411 від 01.08.2019р.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 43145015) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АСКОМ СЕРВІС» (49000, м. Дніпро, вул. Мічуріна, буд.9, код ЄДРПОУ 34561966) – судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2102 грн. 00 коп. (дві тисячі сто дві гривні 00 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, або протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення (у разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини рішення) відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу УІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва