Рішення № 93701971, 21.12.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2020 року Справа № 160/12191/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, оформленого листом №0400-0305-8/37413 від 03.06.2020р., зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

28.09.2020р. (згідно штемпеля поштового зв`язку) ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та, з урахуванням адміністративного позову в уточненій редакції від 15.10.2020р., просить:

- визнати противоправним та скасувати рішення відділу з питань призначення пенсій Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом №0400-0305-8/37413 від 03.06.2020р. в частині відмови позивачеві у виплаті грошової допомоги, що надається на основі п.7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

- зобов`язати відповідача зарахувати період роботи позивача до спеціального стажу з 01.08.1980р. по 01.01.1989р. на посаді старшого бібліотекаря Царичанської центральної районної бібліотеки; з 02.01.1989р. по 31.08.1996р. на посаді завідуючої відділом комплектування Царичанської центральної районної бібліотеки; з 01.09.1996р. по 31.07.2001р. на посаді бібліотекаря 1 категорії Царичанської центральної районної бібліотеки; з 01.08.2001р. по 02.02.2010р. на посаді завідуючої відділом обробки і комплектування літератури Царичанської районної бібліотеки; з 03.02.2010р. по 22.04.2020р. на посаді бібліотекаря 1 категорії по комплектуванню (0,5 ставки) та на посаді бібліотекаря відділу обслуговування (0,5 ставки) КЗК "Царичанська центральна бібліотека" Царичанської селищної ради" та виплатити позивачеві грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення (яка не підлягає оподаткуванню) у зв`язку з тим, що вона має спеціальний (бібліотечний) стаж більш ніж 30 років та вийшла на пенсію за віком.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 01.08.1980р. вона працює в Царичанській центральній бібліотеці та має спеціальний бібліотечний стаж більше 39 років, з квітня 2020 року вона перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Позивач звернулась до пенсійного органу із заявою від 14.05.2020р., у якій просила надати їй одноразову виплату грошової допомоги у зв`язку з тим, що вона працювала на посадах, які дають право на пенсію за вислугою років, має загальний трудовий стаж більше 39 років, з них весь час працювала в бібліотеці, проте, листом №0400-0305-8/37413 від 03.06.2020р. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача про те, що пенсія позивачеві буде призначена без виплати 10 пенсій, так як підстави для зарахування до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, а відтак, і до стажу, що дає право на виплату грошової допомоги, періоди роботи на посаді бібліотекара відсутні, оскільки в постанові Кабінету Міністрів України від 04.11.1993р. №909 в позашкільних навчальних закладах відсутня бібліотека як заклад освіти. Позивач з такою відмовою пенсійного органу не погоджується та вважає, що останнім порушені її права, оскільки в Переліку №909 бібліотека зазначена не в розділі «Позашкільні навчальні заклади», а зазначена як окремий розділ «Бібліотеки», а тому будь-який працівник бібліотеки має право на гарантії, передбачені п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; посада завідуючої відділом бібліотеки зазначена в пункті 1 Переліку №909; згідно трудової книжки позивач працювала та працює в комунальній бібліотеці, яка надає і освітні послуги. В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається ухвали Вищого адміністративного суду України, Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду та рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду. У відповіді на відзив, що надійшла на адресу суду 06.10.2020р., позивач посилається на ті ж самі обставини (а.с.75-77).

Ухвалою суду від 21.10.2020р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язано відповідача, зокрема, надати відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.32).

16.11.2020р. засобами поштового зв`язку, на виконання вищенаведеної ухвали суду, від відповідача надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, у якому останній просив відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог в повному обсязі посилаючись на те, що таких посад як завідуюча відділом комплектування та завідуюча відділом обробки і комплектування літератури у постанові Кабінету Міністрів України взагалі немає, а в Переліку №909 зазначено посади бібліотекарів бібліотек галузі освіти, що мають статус юридичної особи відповідно до чинного законодавства, при цьому, згідно ст.22 Закону України «Про освіту» юридична особа має статус закладу освіти, якщо основним видом її діяльності є освітня діяльність, тоді як Царичанська центральна бібліотечна система та Комунальний заклад культури «Царичанська центральна бібліотека» Царичанської селищної ради такими закладами освіти не являються (а.с.36-38).

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у даній справі приймається 21.12.2020р. в межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі розгляду адміністративної справи за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

З квітня 2020 року ОСОБА_1 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, що не оспорюється сторонами.

ОСОБА_1 звернулась до пенсійного органу із заявою від 14.05.2020р., у якій просила надати їй одноразову виплату грошової допомоги у зв`язку з тим, що вона працювала на посадах, які дають право на пенсію за вислугою років, має загальний трудовий стаж більше 39 років, з них весь час працювала в бібліотеці, що підтверджується копією відповідної заяви, наявної в матеріалах справи (а.с.45).

Листом №0400-0305-8/37413 від 03.06.2020р. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача про те, що пенсія позивачеві буде призначена без виплати 10 пенсій, так як підстави для зарахування до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, а відтак, і до стажу, що дає право на виплату грошової допомоги, періоди роботи на посаді бібліотекаря відсутні, оскільки в постанові Кабінету Міністрів України від 04.11.1993р. №909 в позашкільних навчальних закладах відсутня бібліотека як заклад освіти, що підтверджується змістом відповідного листа (а.с.10).

Вказаний спір виник у зв`язку із незгодою позивача з рішенням відповідача, оформленим листом №0400-0305-8/37413 від 03.06.2020р. в частині відмови позивачеві у виплаті грошової допомоги, що надається на основі п.7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у зв`язку з чим позивач просить захистити її порушені права на пенсійне забезпечення шляхом визнання такого рішення протиправним та його скасування, а також зобов`язання відповідача зарахувати період роботи позивача до спеціального стажу з 01.08.1980р. по 01.01.1989р. на посаді старшого бібліотекаря Царичанської центральної районної бібліотеки; з 02.01.1989р. по 31.08.1996р. на посаді завідуючої відділом комплектування Царичанської центральної районної бібліотеки; з 01.09.1996р. по 31.07.2001р. на посаді бібліотекаря 1 категорії Царичанської центральної районної бібліотеки; з 01.08.2001р. по 02.02.2010р. на посаді завідуючої відділом обробки і комплектування літератури Царичанської районної бібліотеки; з 03.02.2010р. по 22.04.2020р. на посаді бібліотекаря 1 категорії по комплектуванню (0,5 ставки) та на посаді бібліотекаря відділу обслуговування (0,5 ставки) КЗК "Царичанська центральна бібліотека" Царичанської селищної ради" та виплатити позивачеві грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення (яка не підлягає оподаткуванню) у зв`язку з тим, що вона має спеціальний (бібліотечний) стаж більш ніж 30 років та вийшла на пенсію за віком.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача повністю, виходячи з наступного.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пунктом “е” статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” (далі – Закон №1788) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, зокрема, з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років.

Відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі – Закон №1058) встановлено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України №1191 від 23.11.2011р. затверджено Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, яким визначено умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі – Порядок №1191).

Пунктом 2 Порядку №1191 встановлено, що до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені, зокрема, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. N 909 ( 909-93-п ) "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".

Згідно до п.5 Порядку №1191 визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 (далі – Перелік №909) затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, відповідно до пункту 1 якого посада завідуючого відділом (лабораторією, кабінетом) в позашкільних навчальних закладах всіх типів та посади завідуючих, бібліотекарів в бібліотеках віднесені до посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.

Аналіз вказаних вище норм свідчить про те, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах і виходом на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058 будь-якого іншого виду пенсії.

Так, як встановлено судом з матеріалів справи, з 01.08.1980р. по 22.04.2020р. позивач працювала в КЗК «Царичанська центральна бібліотека» Царичанської селищної ради на посадах бібліотекара та завідуючої відділами в бібліотеці, що підтверджується копіями трудової книжки позивача, наказів по підприємству та довідок (а.с.8-9,56-59,60-63).

Зазначений період роботи позивача не було зараховано пенсійним органом до спеціального стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років у зв`язку з тим, що підстави для зарахування до спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, а, відтак, і до стажу, що дає право на виплату грошової допомоги, періоди роботи на посаді бібліотекара відсутні, оскільки в постанові Кабінету Міністрів України від 04.11.1993р. №909 в позашкільних навчальних закладах відсутня бібліотека як заклад освіти, що підтверджується змістом листа пенсійного органу №0400-0305-8/37413 від 03.06.2020р. (а.с.33-34).

Разом з тим, зі змісту Переліку №909 вбачається, що бібліотеки є окремим закладом освіти, а тому посилання відповідача в оскаржуваному рішенні про відсутність такого закладу саме в розділі – «Позашкільні навчальні заклади» є безпідставними.

Окрім того, відповідно до статті 28 Закону України «Про освіту», система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти.

Згідно зі статтею 29 Закону України «Про освіту», структура освіти включає, поряд з іншими видами, також позашкільну освіту.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про позашкільну освіту», позашкільна освіта є складовою системи безперервної освіти, визначеної Конституцією України, Законом України "Про освіту", цим Законом, і спрямована на розвиток здібностей та обдарувань вихованців, учнів і слухачів, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні.

Згідно з частиною 4 статті 21 Закону України «Про позашкільну освіту» педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів мають право на пенсію за вислугу років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.

Переліком №909 передбачені, зокрема, наступні посади в позашкільних навчальних закладах, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, а саме: директори, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

Аналізуючи норми матеріального права та встановлені судом обставини у їх сукупності, суд приходить до висновку, що періоди роботи позивача з 01.08.1980р. по 01.01.1989р. на посаді старшого бібліотекаря Царичанської центральної районної бібліотеки; з 02.01.1989р. по 31.08.1996р. на посаді завідуючої відділом комплектування Царичанської центральної районної бібліотеки; з 01.09.1996р. по 31.07.2001р. на посаді бібліотекаря 1 категорії Царичанської центральної районної бібліотеки; з 01.08.2001р. по 02.02.2010р. на посаді завідуючої відділом обробки і комплектування літератури Царичанської районної бібліотеки; з 03.02.2010р. по 22.04.2020р. на посаді бібліотекаря 1 категорії по комплектуванню (0,5 ставки) та на посаді бібліотекаря відділу обслуговування (0,5 ставки) КЗК "Царичанська центральна бібліотека" Царичанської селищної ради", мають зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні п. «е» ст. 55 Закону № 1788-ХІІ при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України відповідних заяв, а тому оспорюване рішення пенсійного органу, оформлене листом №0400-0305-8/37413 від 03.06.2020р. в частині відмови позивачеві у виплаті грошової допомоги, що надається на основі п.7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" є протиправним та підлягає скасуванню.

У відповідності до вимог ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, відповідачем не було надано суду жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про правомірність прийняття пенсійним органом рішення, оформленого листом №0400-0305-8/37413 від 03.06.2020р. в частині відмови позивачеві у виплаті грошової допомоги, що надається на основі п.7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням аналізу норм вищенаведеного законодавства та обставин встановлених судом.

При цьому, є безпідставними та відхиляються судом посилання відповідача у відзиві на позов на те, що таких посад як завідуюча відділом комплектування та завідуюча відділом обробки і комплектування літератури у постанові Кабінету Міністрів України взагалі немає, а в Переліку №909 зазначено посади бібліотекарів бібліотек галузі освіти, що мають статус юридичної особи відповідно до чинного законодавства, при цьому, згідно ст.22 Закону України «Про освіту» юридична особа має статус закладу освіти, якщо основним видом її діяльності є освітня діяльність, тоді як Царичанська центральна бібліотечна система та Комунальний заклад культури «Царичанська центральна бібліотека» Царичанської селищної ради такими закладами освіти не являються, оскільки, по-перше, такі твердження пенсійного органу спростовуються встановленими судом вищенаведеними обставинами у даній справі; по-друге, жодних доказів на підтвердження наведеного відповідачем суду не надано; по-третє, за приписами абз. 2 ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, тоді як оспорюване рішення пенсійного органу №0400-0305-8/37413 від 03.06.2020р. таких мотивів та обґрунтувань не містить.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, перевіривши правомірність прийняття пенсійним органом рішення, оформленого листом №0400-0305-8/37413 від 03.06.2020р., в частині відмови позивачеві у виплаті грошової допомоги, що надається на основі п.7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи оспорюване рішення, діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, судом встановлено порушення вищенаведеним оспорюваним рішенням відповідача прав та інтересів позивача на належне пенсійне забезпечення, які підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправним та скасування такого рішення, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача у наведеній частині підлягають задоволенню.

Також і підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про зобов`язання відповідача зарахувати період роботи позивача до спеціального стажу з 01.08.1980р. по 01.01.1989р. на посаді старшого бібліотекаря Царичанської центральної районної бібліотеки; з 02.01.1989р. по 31.08.1996р. на посаді завідуючої відділом комплектування Царичанської центральної районної бібліотеки; з 01.09.1996р. по 31.07.2001р. на посаді бібліотекаря 1 категорії Царичанської центральної районної бібліотеки; з 01.08.2001р. по 02.02.2010р. на посаді завідуючої відділом обробки і комплектування літератури Царичанської районної бібліотеки; з 03.02.2010р. по 22.04.2020р. на посаді бібліотекаря 1 категорії по комплектуванню (0,5 ставки) та на посаді бібліотекаря відділу обслуговування (0,5 ставки) КЗК "Царичанська центральна бібліотека" Царичанської селищної ради", нарахувати та виплатити позивачеві грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, яка не підлягає оподаткуванню, з урахуванням того, що судом встановлено протиправність рішення пенсійного органу щодо відмови позивачеві у зарахуванні такого стажу до спеціального та щодо відмови у виплаті наведеної допомоги, та належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача виходячи із наданих повноважень адміністративного суду, встановлених ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, за приписами ст.245 вказаного Кодексу, встановлено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти постанову про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Окрім того, і за приписами ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.

Також слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 08.11.2005р. (остаточне) у справі “Кечко проти України” зазначив, що якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Також і у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі “Чуйкіна проти України” констатував: “ 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює “право на суд”, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі “Голдер проти Сполученого Королівства” (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції – гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати “вирішення” спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі – провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.

Таким чином, з урахуванням наведеної правової позиції, суд приходить до висновку, що задоволення позовних вимог позивача про зобов`язання відповідача зарахувати період роботи позивача до спеціального стажу з 01.08.1980р. по 01.01.1989р. на посаді старшого бібліотекаря Царичанської центральної районної бібліотеки; з 02.01.1989р. по 31.08.1996р. на посаді завідуючої відділом комплектування Царичанської центральної районної бібліотеки; з 01.09.1996р. по 31.07.2001р. на посаді бібліотекаря 1 категорії Царичанської центральної районної бібліотеки; з 01.08.2001р. по 02.02.2010р. на посаді завідуючої відділом обробки і комплектування літератури Царичанської районної бібліотеки; з 03.02.2010р. по 22.04.2020р. на посаді бібліотекаря 1 категорії по комплектуванню (0,5 ставки) та на посаді бібліотекаря відділу обслуговування (0,5 ставки) КЗК "Царичанська центральна бібліотека" Царичанської селищної ради", нарахувати та виплатити позивачеві грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, яка не підлягає оподаткуванню, є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Також і, задовольняючи позов у наведеній частині, судом враховується і те, що Конституційний Суд України у п.3.4 Рішення від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 зазначив, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов`язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України підкреслюється, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004).

Конституційне та законодавче регулювання захисту прав і свобод людини узгоджується із міжнародно-правовими актами, а саме Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), яка була ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, та відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” встановлено, що суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію і практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Європейський Суд з прав людини у п. 52, 56 рішення від 14 жовтня 2010 року у справі “Щокін проти України” зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу “якості закону”, передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати позивача по сплаті судового збору понесені позивачем згідно квитанції №0.0.1847881117.1 від 24.09.2020р. у розмірі 840 грн. 80 коп. (а.с.18,21).

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, оформленого листом №0400-0305-8/37413 від 03.06.2020р., зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, оформлене листом №0400-0305-8/37413 від 03.06.2020р. в частині відмови ОСОБА_1 у виплаті грошової допомоги, що надається на основі п.7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати періоди роботи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до спеціального стажу з 01.08.1980р. по 01.01.1989р. на посаді старшого бібліотекаря Царичанської центральної районної бібліотеки; з 02.01.1989р. по 31.08.1996р. на посаді завідуючої відділом комплектування Царичанської центральної районної бібліотеки; з 01.09.1996р. по 31.07.2001р. на посаді бібліотекаря 1 категорії Царичанської центральної районної бібліотеки; з 01.08.2001р. по 02.02.2010р. на посаді завідуючої відділом обробки і комплектування літератури Царичанської районної бібліотеки; з 03.02.2010р. по 22.04.2020р. на посаді бібліотекаря 1 категорії по комплектуванню (0,5 ставки) та на посаді бібліотекаря відділу обслуговування (0,5 ставки) КЗК "Царичанська центральна бібліотека" Царичанської селищної ради", нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, яка не підлягає оподаткуванню.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) – судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840 грн. 80 коп. (вісімсот сорок грн. 80 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва