Рішення № 93700900, 23.11.2020, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 листопада 2020 року м. ТернопільСправа № 921/361/20

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л. за участі секретаря судового засідання Карпи М.Ю.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Приватного підприємства “БІЗОН-ТЕХ 2006”, вул. Лесі Українки, буд. 162, кв. 11, м. Пологи, Пологівський р-н., Запорізька область, 70605

відповідачів: 1. Фермерського господарства “БАВОРОВСЬКОГО”, с. Грабовець, Тернопільський р-н., Тернопільська обл., 47743, 2. ОСОБА_1 , с. Грабовець, Тернопільський р-н., Тернопільська обл., 47743

про :

- стягнення солідарно заборгованості в сумі 578 125 грн 89 коп., з яких: 382 695 грн 00 коп. - основний борг, 5 357 грн 73 коп. - інфляційні втрати, 76 539 грн 00 коп. - штраф, 113 534 грн 16 коп. – проценти.

- зазначення в резолютивній частині рішення : "Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нарахувати проценти за такою формулою: (СОБ х48 х КДП) : КДР : 100 = сума процентів, де: СОБ - сума основного боргу, простроченого боржником за наказом, виданого на виконання цього рішення; 48 - розмір процентів; КДП - кількість днів прострочення сплати суми основного боргу за період: з 29.05.2020 року і до моменту виконання цього рішення в частині сплати основного боргу; КДР - кількість днів у році, у якому нараховуються проценти, і стягнути отриману суму процентів з боржника, вказаного в наказі, виданого на виконання цього рішення, на користь Приватного підприємства “БІЗОН-ТЕХ 2006” (ідентифікаційний код 34216986)".

За участі представників:

Позивача: адвокат Бєлая Ольга Сергіївна, довіреність №31/19 від 09.04.2019 (видана строком до 31.12.2020); свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ЗП 002118 від 09.04.2019;

Відповідача 1: адвокат Гарагуц Іван Федорович, довіреність без номера від 17.09.2020 (дійсна до 16.09.2021); договір №7 про надання юридичних послуг від 17.09.2020; посвідчення адвоката України №000299 від 12.07.2018;

Відповідача 2 : не з`явився.

1. Судові процедури. Суть та рух справи.

Позивач - Приватне підприємство “БІЗОН-ТЕХ 2006” звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою вих.№291/20-юр від 28.05.2020 (вх.№418 від 03.06.2020) до відповідачів: 1. Фермерського господарства “БАВОРОВСЬКОГО”, 2. ОСОБА_1 , у якій просить суд стягнути солідарно з відповідачів 578 125 грн 89 коп., що складається з : 382 695 грн 00 коп. основного боргу, 5 357 грн 73 коп. інфляційних втрат, 76 539 грн 00 коп. штрафу, 113 534 грн 16 коп., процентів.

Ухвалою від 14.08.2020 суд відкрив провадження у справі, постановив розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

04.09.2020 до суду надійшов відзив на позов б/н від 01.09.2020 (вх№6021 від 04.09.2020), у якому відповідач 1 - Фермерське господарство “БАВОРОВСЬКОГО” із позовними вимогами не погоджується та просить суд здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 07.09.2020 відмовлено відповідачу 1- Фермерському господарству “БАВОРОВСЬКОГО” у задоволенні клопотання про перехід до здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження, на даній стадії розгляду справи. Постановлено перейти до розгляду справи № 921/361/20 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін із призначенням судового засідання на 14 вересня 2020 року о 16 год. 30 хв.

Відповідно до частини 4 статті 233 ГПК України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Згідно пункту 7 частини 2 статті 223 ГПК України, у протоколі судового засідання зазначаються серед іншого ухвали суду, постановлені в судовому засіданні, не виходячи до нарадчої кімнати.

Відповідно до частин 2, 6 статті 216 ГПК України, якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.

Якщо в судовому засіданні було оголошено перерву, провадження у справі після її закінчення продовжується зі стадії, на якій було оголошено перерву.

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020р. "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" та постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року №239 “Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України» установити з 12 березня на усій території України карантин (на час прийняття рішення у справі карантин продовжено до 31 грудня 2020 року).

Із змісту Рекомендацій Ради суддів України затверджених рішенням РСУ №19 від 17.03.2020р., серед іншого, рекомендовано суддям, у період карантину роз`яснити громадянам можливість відкладення розгляду справ, зменшення кількості судових засідань, необхідності утримуватись від відвідування приміщення суду, усі заяви та необхідні документи подавати, як і ознайомлюватись з уже поданими документами та із матеріалами справи, в електронному та дистанційному порядку, з використанням електронної адреси суду та/або через особистий кабінет в системі “Електронний суд”.

Відповідно до Розпорядження голови Господарського суду Тернопільської області №9-р від 31.03.2020 "Про встановлення режиму роботи Господарського суду Тернопільської області в умовах карантину" рекомендовано суддям розгляд справ призначати (відкладати) за межами строку карантину встановленого Постановою КМУ № 211 від 11.03.2020 з подальшими змінами і доповненнями.

Одночасно, 02.04.2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020, яким внесено зміни зокрема і до Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

В подальшому, згідно пункту 2 Розділу ІІ Закону України від 18.06.2020 № 731-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (набрав чинності 17.07.2020) передбачено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)"№ 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом.

У свою чергу станом на даний час із змісту пункту 4 розділу X "Прикінцевих положень" Господарського процесуального кодексу України передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Отже, законом №731-ІХ встановлено, що процесуальні строки, які були подовжені відповідно до Закону № 540-IX, закінчуються через 20 днів після набрання чинності Законом №731-ІХ, а саме - 06.08.2020.

Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у випадках наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій), мають право на продовження процесуальних строків на встановлених підставах.

Враховуючи зазначене вище, беручи до уваги, що розгляд даної справи припав на період дії карантину, враховуючи продовженні законом процесуальні строки розгляду судових справ під час дії карантину, зокрема і їх розгляд по суті, а також продовжені законом права учасників справи, подавати заяви/клопотання про продовження процесуальних строків на подання ними своїх пояснень, заперечень, доказів, тощо, на час дії карантину, судом надано таке право сторонам та витримано усі продовжені строки судового провадження згідно наведених вище законів.

Ухвалою від 14.09.2020 судове засідання відкладалось на 29.09.2020 року о 10 год. 00 хв., про що учасники справи повідомлені належним чином у відповідності до статей 120, 121 ГПК України.

У судовому засіданні 29.09.2020 продовжено строк розгляду справи по суті у справі №921/361/20. Відкладено розгляд справи по суті у спрощеному провадженні на 13 жовтня 2020 року об 11 год. 00 хв., про що учасники справи повідомлені ухвалою від 01.10.2020.

У судовому засіданні 13.10.2020 продовжено строк спрощеного позовного провадження у справі № 921/361/20 по 22.10.2020. Відкладено судове засідання по розгляду справи по суті на 22 жовтня 2020 року о 16 год. 00 хв., про учасники сторін повідомлені ухвалою від 13.10.2020.

У судовому засіданні 22.10.2020 продовжено строк спрощеного позовного провадження у справі №921/361/20 по 09.11.2020. Відкладено судове засідання по розгляду справи по суті на 09 листопада 2020 року о 14 год. 30 хв., про що сучасники справи повідомлені ухвалою від 10.11.2020.

У судовому засіданні 09.11.2020 продовжено строк спрощеного позовного провадження у справі №921/361/20 по 09.11.2020. Відкладено судове засідання по розгляду справи по суті на 18 листопада 2020 року о 14 год. 30 хв., про що учасники справи повідомлені ухвалою від 10.11.2020.

У призначеному судовому засіданні 18.11.2020 взяли участь : представниця позивача (по відеоконферензв`язку) та представник відповідача1. Відповідач2 участі уповноваженого представника у судовому засіданні не забезпечив.

У судовому засіданні 18.11.2020 оголошено перерву у судовому засіданні у справі №921/361/20 до 23 листопада 2020 о 12 год. 00 хв. без постановлення окремого процесуального документу із зазначенням про постановлення ухвали про оголошення перерви у протоколі судового засідання.

У призначене судове засідання 23.11.2020 з`явились представники позивача та відповідача -1.

Відповідач2 участі уповноваженого представника у судовому засіданні 23.11.2020 не забезпечив, будь яких заяв чи клопотань по суті справи суду не надав.

З`ясувавши обставин справи, дослідивши докази, суд, у відповідності до статті 240 ГПК України, у судовому засіданні 23.11.2020, після виходу з нарадчої кімнати, ухвалив рішення, оголосивши його скорочену (вступну та резолютивну) частину.

2. Аргументи сторін.

2.1. Аргументація позивача, викладена ним у позові.

У позовній заяві (№291/20-юр від 28.05.2020 (вх. № 418 від 03.06.2020) позивач, серед іншого, зазначає, що звернувся до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів, порушених:

- відповідачем-1 (як покупцем) неналежним виконанням на користь позивача (як постачальника) грошового зобов`язання з оплати товару за укладеним між ними Договором поставки № ТР-101 від 26.06.2019 року (далі - Договір поставки),

- відповідачем-2 (як поручителем) невиконанням Договору поруки від 26.06.2019 року (далі - Договір поруки), укладеного з позивачем (як кредитором), за яким відповідач2 як поручитель зобов`язався відповідати перед позивачем за порушення відповідачем-1 грошових зобов`язань за Договором поставки, а також зобов`язався сплатити позивачу за відповідача-1 усі суми, належні позивачу від відповідача-1 за вказаним Договором поставки.

Необхідність звернення до суду з цим позовом викликана тим, що відповідач1 прострочив виконання грошового зобов`язання перед позивачем з оплати товару за Договором поставки, а відповідач2 також ухиляється від виконання взятих на себе зобов`язань за Договором поруки - не сплачує позивачу належні з відповідача-1 санкції (незважаючи на вжиті позивачем заходи досудового врегулювання спору) за порушення ним свого зобов`язання.

Відповідач2, будучи керівником та засновником відповідача-1, знаючи про невиконання відповідачем - 1 грошового зобов`язання перед позивачем, не вжив жодних заходів для вирішення спору з позивачем в позасудовому порядку та для виконання зобов`язань за відповідача-1.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає таке.

26.06.2019 між позивачем і відповідачем-1 був укладений Договір поставки, в якому вони домовились, що:

- у порядку, строки та на умовах, визначених цим Договором поставки і Специфікаціями до нього, позивач (постачальник за Договором поставки) зобов`язався поставляти та передавати у власність відповідача-1 (покупець за Договором поставки) насіння для сівби, пестициди в препаративних формах, що є засобами захисту рослин, регулятори росту рослин і мікродобрива, мінеральні добрива (далі - товар), а відповідач1 зобов`язався приймати цей товар й оплачувати його (п. 1.1. Договору поставки);

- асортимент, кількість і ціна товару вказуються в Специфікаціях до Договору поставки, що є невід`ємними його частинами (п. 2.1. Договору поставки). Строк поставки товару вказується в Специфікаціях (п. 4.2. Договору поставки);

- кожна наступна Специфікація після першої регулює окрему поставку товару в рамках Договору поставки й не скасовує та не змінює попередні Специфікації ні повністю, ні частково, якщо тільки інше не вказано в ній (п. 2.2. Договору поставки).

Згідно із укладеними між позивачем і відповідачем-1 Специфікаціями до Договору поставки, позивач зобов`язався поставити відповідачу-1 товар на загальну суму 481 128,84 грн, а саме:

- за Специфікацією № 1 від 26.06.2019 року на загальну суму 94 587,24 грн;

- за Специфікацією № 2 від 24.07.2019 року на загальну суму 97 386,96 грн;

- за Специфікацією № 4 від 06.09.2019 року на загальну суму 228 651,12 грн;

- за Специфікацією № 5 від 25.09.2019 року на загальну суму 60 503,52 грн.

Специфікація № 3 між позивачем та відповідачем не укладалася та не підписувалася.

Позивач, на виконання своїх договірних зобов`язань, поставив відповідачу-1 товар на загальну суму 481 128,84 грн, що підтверджується Видатковими накладними на такі суми:

- № 35294 від 27.06.2019 року - 94 587,24 грн;

- № 44319 від 16.09.2019 року - 228 651,12 грн;

- № 39599 від 14.08.2019 року - 97 386,96 грн;

- № 45594 від 25.09.2019 року - 60 503,52 грн.

Факт здійснення позивачем відповідачу-1 зазначених поставок підтверджується й Актом звірки взаєморозрахунків від 23.03.2020 року, які від імені відповідача-1 підписані його керівником.

Акт звірки відповідачем-1 підписаний без застережень, а в п. 3 актів відповідач1 підтвердив, що позивач свої зобов`язання з поставки товару за Договором поставки виконав повністю та належним чином. Претензій до позивача стосовно виконання ним Договору поставки, стосовно кількості, асортименту та якості поставленого товару у відповідача немає.

Таким чином, позивач зазначає, що ним належним чином виконано свої договірні зобов`язання: своєчасно передано відповідачу-1 весь товар на загальну суму 481 128,84 грн = 94 587,24 грн + 97 386,96 грн + 228 651,12 грн + 60 503,52 грн.

У зв`язку із досягненням між собою домовленості про відстрочення переказу авансових платежів за товар і про збільшення ціни товару внаслідок такого відстрочення, за окремими специфікаціями позивач і відповідач уклали Акти коригування (збільшення) ціни, а саме:

Дата складення Акту коригування (збільшення) ціни Специфікація, за якою коригується ціна Сума, на яку було збільшено ціну товару, (у т.ч. ПДВ), грн.

25.09.2019 року № 2 від 24.07.2019 року 5 356,32 грн ;

20.12.2019 року № 4 від 06.09.2019 року 36 349,44 грн;

20.12.2019 року № 5 від 25.09.2019 року 9 860,40 грн.

Всього: 51 566,16 грн.

Таким чином, загальна сума, на яку було збільшено ціну товару, склала 51 566,16 грн.

Обсяг зобов`язання позивача з поставки товару в натурі, а саме щодо кількості та асортименту товару у зазначених Специфікаціях не змінився.

Таким чином, загальна сума, на яку було поставлено товар позивачем відповідачу, становить 532 695,00 грн, що розраховано як: 481 128,84 грн (базова ціна поставленого відповідачу товару) + 51 566,16 грн (сума, на яку було збільшено ціну за поставлений товар).

Щодо умов Договору поставки про строк і порядок оплати товару відповідачем-1, позивач зазначає наступне.

Згідно з п. 5.2. Договору поставки оплата товару здійснюється відповідачем-1 у гривнях через банки у безготівковій формі шляхом переказу платіжним дорученням коштів на поточний рахунок позивача. Підставою для платежу є Договір поставки.

Згідно з п. 5.1. і пп. 6.1.1. Договору поставки відповідач1 зобов`язався оплатити позивачу товар у строки, що вказані в Специфікаціях.

Строки розрахунку затовар вказані в пункті 3 Специфікацій, згідно з якими граничною датою повного та остаточного розрахунку за товар є 15.10.2019 року.

Позивач, посилаючись на обставини і докази, що підтверджують невиконання відповідачем-1 свого грошового зобов`язання з оплати товару за Договором поставки і його прострочення зазначає, що у встановлені Договором поставки строки відповідач1 не повністю виконав свої грошові зобов`язання.

Товар оплатив лише частково, на загальну суму 150 000,00 грн, перерахувавши її 03.03.2020.

Таким чином, станом на дату складання цієї позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем з оплати товару (основний борг) за Договором поставки становить 382 695,00 грн (532 695,00 грн (загальна ціна поставленого відповідачу товару) - 150 000,00 грн (сума платежів, здійснених відповідачем в оплату товару).

Стосовно обставин і доказів, що підтверджують виникнення поруки у відповідача-2 за відповідача-1 за Договором поставки (тобто обов`язку сплатити позивачу усі суми, належні від відповідача-1 за Договором поставки, у т.ч. суми санкцій за порушення відповідачем-1 зобов`язань за Договором поставки) позивач вказує, що враховуючи ризики позивача в неотриманні грошей від відповідача-1, якому товар постачався на умовах відстрочення його оплати, позивачем з відповідачем-2 був укладений Договір поруки для забезпечення виконання відповідачем-1 грошових зобов`язань перед позивачем за Договором поставки.

Підписавши Договір поруки, позивач і відповідач2 досягли домовленості про те, що:

- відповідач2 поручився перед позивачем за своєчасне та повне виконання відповідачем-1 (що в Договорі поруки пойменований як «Боржник») Договору поставки (що в Договорі поруки пойменований як «Основний договір»), і зобов`язався відповідати перед позивачем за порушення відповідачем-1 Договору поставки в тому ж обсязі, що і відповідач1 (пункти 2.1. і 2.2. Договору поруки, враховуючи його підпункти 1.1.1. і 1.1.2.);

- зобов`язання відповідача-1 перед позивачем за Договором поставки забезпечуються порукою відповідача-2 в повному обсязі (пп. 1.2.4. Договору поруки);

- порука діє на всі зміни та доповнення до Договору поставки, а відповідач2 заздалегідь погоджується з майбутніми змінами (доповненнями, специфікаціями) до нього, у т.ч. і з такими, внаслідок яких збільшується обсяг відповідальності відповідача-1. що додатково не потребує укладення між сторонами додаткових угод до Договору поруки (п. 2.3. Договору поруки);

- відповідач2, підписуючи Договір поруки, підтвердив, що отримав копію Договору поставки, ознайомився в повному обсязі з його змістом та його додатками (специфікаціями), розуміє всі умови Договору поруки, Договору поставки, правові наслідки невиконання відповідачем-1 Договору поставки, свої права та обов`язки, і погоджується з ними (пп. 2.4.1. Договору поруки), а також розуміє та зобов`язується відповідати за відповідача-1 перед позивачем всім своїм майном та коштами, на яке згідно з чинним законодавством може бути звернуто стягнення (пп. 2.4.3. Договору поруки);

- у разі порушення відповідачем-1 Договору поставки відповідач2 зобов`язався за будь-яких обставин сплатити позивачу усі суми, належні позивачу від відповідача-1 за Договором поставки на тих же умовах, що і відповідач1. Факт порушення відповідачем-1 Договору поставки є достатньою самостійною підставою для відповідача-2 виконати їх на користь позивача. Пред`явлення відповідачем-1 вимоги до відповідача-2 або до відповідача-1 або здійснення їх попереднього повідомлення, надання будь-якої інформації або документів відповідачу-2, не є обов`язковим і необхідним для виконання Договору поруки відповідачем-2. Відповідач2 зобов`язується самостійно контролювати своєчасність і належність виконання відповдіачем-1 Договору поставки (п. 3.1. Договору поруки);

- причини невиконання відповідачем-1 Договору поставки ніяким чином не можуть впливати на виконання відповідачем-2 зобов`язань за відповідача-1 (п. 3.2. Договору поруки);

- Договір поруки складений його сторонами при повному розумінні ними їхнього змісту, перед підписанням прочитаний ними повністю, відповідає їх волі, у ньому враховано пропозиції обох сторін і він містить усі істотні умови, з яких сторони бажали домовитися. Умови Договору поруки сторони визнають розумними і справедливими (п. 4.9. Договору поруки);

- порука (дія Договору поруки) припиняється з припиненням всіх обов`язків (зобов`язань) відповідача-1 за Договором поставки, а також, якщо позивач протягом 5 (п`яти) років від дня настання строку виконання обов`язку відповідачем-1 за Договором поставки не пред`явить вимоги до відповідача-2 (п. 4.6. Договору поруки).

Враховуючи те, що граничною датою повного та остаточного розрахунку за Договором поставки є 15.10.2019 року, то станом на дату складання цього позову порука відповідача-2 за Договором поруки не припинилась, оскільки граничною датою її припинення є лише 15.10.2024. Отже, цей позов пред`явлено позивачем до відповідача-2 в межах строку дії поруки, визначеного п. 4.6. Договору поруки.

З урахуванням наведених положень Договору поруки відповідач2 зобов`язаний виконати грошове зобов`язання відповідача-1 перед позивачем за Договором поставки і нести відповідальність за його невиконання у тому ж обсязі, як і відповідач1, а позивач вправі пред`явити такі вимоги до відповідача-2.

Відповідно до частини 1 статті 554 ЦК: «У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя».

Згідно з п. 3.3. Договору поруки, відповідач2 і відповідач1 відповідають перед позивачем як солідарні боржники.

Таким чином, відповідачі є солідарними боржниками і несуть солідарну відповідальність перед позивачем. Враховуючи ч. 2 ст. 554 ЦК, підпункти 1.2.3., 1.2.4., 1.2.4., пункти 2.2. і 3.4. Договору поруки, обсяг відповідальності відповідачів перед позивачем є однаковим. Позивач вправі вимагати солідарної сплати відповідачами суми штрафу і процентів.

На підставі зазначеного позивач просить стягнути солідарно з Фермерського господарства «Баворовського» (ідентифікаційний код 25346403) та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства «БІЗОН-ТЕХ 2006» (ідентифікаційний код 34216986) 578 125 грн 89 коп., що складається з : 382 695 грн 00 коп. основного боргу, 5 357 грн 73 коп. інфляційних втрат, 76 539 грн 00 коп. штрафу, 113 534 грн 16 коп., процентів, а також стягнути з кожного з відповідачів окремо на користь позивача судові витрати у рівних частинах.

Зазначити в резолютивній частині рішення таке:

«Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нарахувати проценти за такою формулою: (СОБ х48 х КДП) : КДР : 100 = сума процентів, де: СОБ - сума основного боргу, простроченого боржником за наказом, виданого на виконання цього рішення; 48 - розмір процентів; КДП - кількість днів прострочення сплати суми основного боргу за період: з 29.05.2020 року і до моменту виконання цього рішення в частині сплати основного боргу; КДР - кількість днів у році, у якому нараховуються проценти, і стягнути отриману суму процентів з боржника, вказаного в наказі, виданого на виконання цього рішення, на користь Приватного підприємства «БІЗОН-ТЕХ 2006» (ідентифікаційний код 34216986)».

2.2. Правова позиція відповідача-1, викладена у відзиві на позов.

У поданому відзиві на позов від 01.09.2020 (вх. № 6021 від 04.09.2020) відповідач 1, із заявленими вимогами не погоджується, вважає їх безпідставними, при цьому щодо стягнення з ФГ "Баворовського" за порушення строків оплати товару інфляційних втрат, штрафу та 48 відсотків річних, серед іншого, зазначає таке.

ФГ «Баворовського» є сільськогосподарським господарством, яке характеризується сезонністю робіт. Несвоєчасне проведення розрахунків з позивачем спричинено:

кризою неплатежів, обвалом цін на сільгосппродукцію, подорожчанням паливно-мастильних матеріалів, міндобрив, засобів захисту рослин, запчастин та комплектуючих, підвищенням орендної плати за землю, неплатоспроможністю покупців сільськогосподарської продукції. Все це є тими об`єктивними факторами, які безпосередньо вплинули на господарську діяльність нашого господарства та привели до погіршення його фінансового стану в 2019 та в 2020 роках. Крім цього, частина товару, отриманого від Позивача, не була використана, зокрема, насіння ріпаку, через несприятливі погодні умови. На наші неодноразові звернення щодо повернення частини отриманого Товару по причині, що він не був використаний, Позивачем не було надано жодної відповіді.

З огляду на викладене, своєчасно виконати зобов`язання по договору поставки №ТР-101 від 26.06.2019 ФГ «Баворовського» не мало можливості з об`єктивних причин.

Проте, незважаючи на всі труднощі, на сьогоднішній день ФГ «Баворовського» проведені розрахунки з Позивачем в сумі 422 469,80 грн по погашенню основного боргу.

Таким чином, виконання зобов`язань по договору становить майже 80 відсотків.

Вказане свідчить про те, що Відповідач1 приклав всіх зусиль для погашення боргу перед Позивачем в добровільному порядку.

Крім того, із посиланням на приписи статті 233 Господарського кодексу України Відповідач1 просить суд врахувати, що:

термін прострочення виконання грошового зобов`язання не є надмірно великим; відповідачем повністю погашено значну суму основного боргу (422469,80 грн);

договором передбачено штраф, а також збільшено встановлений законом розмір відсотків за користування коштами до 48% річних;

застосування штрафних санкцій у розмірах, нарахованих позивачем, у позовній заяві, є надмірно великими порівняно із сумою боргу;

відповідач є сільськогосподарським підприємством, яке характеризується сезонністю робіт, а також те, що ФГ «Баворовського» знаходиться у скрутному фінансовому становищі; неможливість повного використання отриманого товару (не посіяно насіння ріпаку).

З огляду на зазначене відповідач 1 просить суд зменшити розмір нарахованого Позивачем штрафу до 1 гривні, в задоволенні позовних вимог щодо стягнення відсотків у розмірі 48% відмовити, задоволити стягнення відсотків в розмірі 3%.

Разом з тим, у наданих суду Додаткових поясненнях до відповіді на відзив, Відповідач1 щодо зменшення судом розміру штрафних санкцій та відсотків річних зазначає, серед іншого, таке.

Об`єктивними обставинами, що спричинили виникнення заборгованості перед позивачем, є важкий матеріальний стан господарства, який виник внаслідок фінансової кризи, спричиненої пандемією корона вірусу SАRS-СоV-2, обвалу цін на сільгосппродукцію, суттєвого подорожчання паливно-мастильних матеріалів, міндобрив, засобів захисту рослин, запчастин та комплектуючих, підвищення відсоткових ставок по кредитам, підвищення орендної плати за землю, неплатоспроможності покупців сільськогосподарської продукції. Все це вплинуло на господарську діяльність господарства та привели до погіршення його фінансового стану в 2019 та в 2020 роках. Нарахування штрафних санкцій та надмірно великих відсотків річних та їх подальше стягнення з господарства може привести до негативних наслідків в господарській діяльності для ФГ «Баворовського». Господарство, враховуючи його важкий фінансовий та матеріальний стан, буде позбавлено можливості проводити розрахунки за спожиті енергоносії, проводити закупівлю паливно-мастильних матеріалів для проведення посіву озимих культур, осіннього обробітку землі, існуючих) посівів, проводити підготовку та провести весняні польові роботи, що суттєво вплине в майбутньому на отримання врожаю 2021 року, а внаслідок цього - і поставить під сумнів отримання позитивного фінансового результату від господарської діяльності, а також виконання інших зобов`язань перед своїми партнерами, в тому числі, і кредитних.

Беручи до уваги наші додаткові пояснення, просимо звернути увагу на наступне: в 2019 році господарство через вплив погодних умов на процес вирощування сільськогосподарських культур недоотримало значну частку врожаю по причині пересіву майже 300 га площ посіяних сільськогосподарських культур Це було спричинене тим, що сильні дощі повністю змили посіви, що в свою чергу призвело до збільшення затрат на проведення посівних робіт. Восени 2019 року через зниження цін на сільськогосподарську продукцію в період її реалізації господарство недоотримало виручку від цих господарських операцій, тому і відповідно не було змоги виконати зобов`язання перед постачальниками і кредиторами за 2019 рік.

Відповідач1 звертає увагу також на те, що позивачем проведено індексацію ціни товару, з чим Відповідач погодився. Ця дія з боку ПП «Бізон-Тех 2006» говорить про те, що інтереси Позивача у разі невчасної оплати вартості товару враховано та компенсовано затрати його у зв`язку з затримкою оплати Відповідачем, Крім цього, однією з позовних вимог ПП «Бізон-Тех 2006» є відшкодування інфляційних витрат. Тобто, Позивачем цими вимогами забезпечено відшкодування тих збитків, які понесені внаслідок невчасної оплати відповідачем. Проте, ПП «Бізон-Тех 2006» у позовній заяві просить стягнути з ФГ «Баворовського», також, ще й штраф в сумі 76 539,00 грн та 48 % річних в сумі 113 534,16 грн. Ці надмірні нарахування на суму простроченого зобов`язання є завищеними та не відповідають передбаченим у п.3ст.509 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Також, просить звернути увагу, що Конституційний суд України зауважує, що захист від цих зловживань має базуватись на положеннях законодавства, зокрема п.3ст.551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. За практикою судів загальної юрисдикції України істотними обставинами в розумінні вказаних положень Кодексу вважаються, зокрема, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов`язання). Про більшість таких обставин ФГ "Баворовського" наголошувало у відзиві на позов.

З огляду на зазначене, відповідач1 вважає позовні вимоги позивача безпідставними та просить суд відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог.

2.3. Правова позиція відповідача-2.

Відповідач 2 - ОСОБА_1 у призначені судові засідання не з`явився, заперечень щодо позову не заявив, хоча про рух справи повідомлявся судом своєчасно ухвалами та повідомленнями. Вказані ухвали отримувались відповідачем-2, про що свідчать відмітки про вручення, проставлені на повідомленнях про вручення судової кореспонденції.

2.4. Правова позиція позивача, викладена у відповіді на відзив та у Додаткових поясненнях до відповіді на відзив.

21.09.2020 на адресу суду від позивача надійшла відповідь (вих№543/20-юр від 15.09.2020 (вх№6478)) на відзив від 01.09.2020 на позов, у якій позивач, ознайомившись із аргументами відповідача 1, викладеними у відзиві на позов та у додаткових поясненнях до відповіді на відзив, вважає вимоги відповідача 1, викладені у відзиві безпідставними, нормативно необґрунтованими і документально непідтвердженими.

При цьому, позивач зазначає, що всупереч статтям 13,74,п.5ч.3ст.165 ГПК України, відповідач 1 у відзиві посилається виключно на власні оціночні судження щодо позовних вимог, не надавши належних і достовірних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовані його заперечення і вимоги, що підтверджується наступним.

Останній (і єдиний) платіж за Договором поставки у сумі 150 000,00 грн відповідачем-1 був здійснений ще 03.03.2020 року, про що зазначено у п. 1.1.4 позовної заяви. Після цього зобов`язання відповідачем-1 не виконувалося.

При цьому відповідачем-1 у відзиві не наведено жодної з підстав припинення зобов`язання із сплати основного боргу за Договором поставки, передбачених Главою 50 ЦК України.

В обґрунтування свого твердження про нібито виконане на 80% зобов`язання за Договором поставки №ТР-101 від 26.06.2019 відповідач надає копію Накладної №1408-1 від 14.09.2020 та Акт звірки взаєморозрахунків від 02.09.2020, які, на думку позивача, не є належними доказами виконання зобов`язань за Договором поставки з огляду на таке.

По перше. Згідно з Накладною відповідач 1 передав (здійснив поставку) позивачу пшеницю врожаю 2020 року у кількості 49,540 т на загальну суму 272 469,80 грн за Договором поставки №14/08 від 14.08.2020.

Проте, оскільки у цій справі розглядаються вимоги про стягнення боргу і штрафних санкцій за порушення відповідачем-1 зобов`язань за Договором поставки №ТР-101 від 26.06.2019 року, а надана відповідачем-1 Накладна не має жодного відношення до вказаного Договору поставки та не зумовлює припинення зобов`язань відповідача-1 за Договором поставки.

Таким чином, Накладна не підтверджує і не може підтверджувати відповідачем 1 грошових зобов`язань по сплаті основного боргу за Договором поставки.

По друге. За умовами Договору №14/08 : - п.4.1. : "Покупець зобов`язується оплатити Постачальнику товар після його отримання у такі строки : п.4.1.2. протягом 120 днів із моменту отримання вимоги (рахунку) Постачальника про оплату поставленого товару, якщо в Постачальника є грошові зобов`язання перед Покупцем, що виникли на підставі інших правочинів, ніж цей Договір";- п.4.4 : "Покупець має право припинити своє грошове зобов`язання з оплати товару за цим Договором (повністю або частково) шляхом зарахування зустрічних вимог, для чого достатньо лише його заяви".

Враховуючи, що у відповідача-1 є невиконані грошові зобов`язання перед позивачем за Договором поставки (з приводу чого позивачем і заявлено позовну заяву), а вимога про оплату поставленого за Договором №14/08 товару відповідачем-1 не заявлялася, строк виконання зобов`язань позивача перед відповідачем-1 за Договором №14/08 ще не настав. Позивач не направляв відповідачу-1 заяву про припинення грошового зобов`язання за Договором №14/08 за рахунок грошових зобов`язань відповідача-1 за Договором поставки. Правочинів про припинення зобов`язань за Договором поставки між позивачем та відповідачем-1 не укладалось.

Щодо наданої відповідачем-1 до відзиву копії Акту звірки, позивач вважає, що відображена у ньому інформація про передачу 02.09.2020 в рахунок погашення заборгованості за Договором поставки 272 469, 80 грн не відповідає дійсності та є хибною.

Між позивачем і відповідачем-1 не відбулось господарської операції та не укладалось правочину, наслідком яких було б зменшення грошових зобов`язань відповідача-1 перед позивачем за Договором поставки на суму 272 469,80 грн. (не було поставок в рахунок виконання зобов`язань за Договором поставки, не було зарахування зустрічних вимог однорідних вимог та не було оплати). Доказів такого не існує. У свою чергу сам по собі Акт звірки, без первинних документів здійснення господарської операції чи вчинення правочину за результатами яких припинялося б зобов`язання відповідача-1 саме за Договором поставки, не вважає доказом припинення зобов`язань за Договором поставки;

- відображена в Акті звірки інформація про припинення грошових зобов`язань відповідача 1 за Договором поставки, не визнається позивачем.

Таким чином, відповідач1, стверджуючи про виконання зобов`язання з оплати частини основного боргу за Договором поставки, не надає належних доказів такого виконання, як і доказів припинення цього зобов`язання з інших підстав.

Позивач, також, вказує на те, що відповідач1 не надав жодного доказу існування передбачених законом обставин, які б дозволяли суду зменшити заявлену в позові до стягнення суму штрафу і процентів.

А зменшення неустойки, відповідно до положень ч.1 ст.233 ГК України та ч.3 ст.551 ЦК України, є можливим, але лише за умови встановлення судом факту значного перевищення штрафними санкціями розміру збитків, а також існування інших істотних обставин, які визначають винятковість випадку (наприклад причини порушення зобов`язання, вжиті боржником заходи для своєчасного виконання зобов`язання).

Щодо неможливості зменшення штрафу, позивач звертає увагу на те, що відповідачем-1 не надано жодного доказу значного перевищення сумою штрафу, заявленої до стягнення у позовній заяві, заподіяних позивачу збитків.

Відповідач ані нормативно, ані документально не обґрунтував відсутність у позивача збитків внаслідок порушення Договору поставки. У відзиві не вказано причини, які б виключали можливість заподіяння позивачу збитків внаслідок невиконання Договору поставки відповідачу-1.

Несплачена відповідачем-1 сума основного боргу, також, є збитком позивача. А враховуючи, що штраф становить лише 20% від суми несплаченого відповідачем-1 основного боргу, то сума штрафу навіть теоретично не може перевищувати заподіяні позивачу збитки.

Ця обставина виключає можливість зменшення штрафу з причин відсутності обов`язкової ознаки визначеної законом - перевищення сумою штрафу завданих позивачу збитків.

Окрім того, позивач звертає увагу, що відповідач1 визнав ставку штрафу 20% розумною і справедливою, а сума штрафу залежала тільки від виконання відповідачем 1 грошових зобов`язань за Договором.

Погоджена між позивачем та відповідачем-1 у п.7.1.3. Договору ставка штрафу (20%) не є значною, хоча б у порівнянні із встановленими законодавцем ставками штрафів – 25% або 50% від суми податкових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом платнику податків (ст.123 Податкового кодексу України).

Проте, у Договорі не фіксована сума штрафу, а лише погоджений між сторонами Договору відсоток від суми простроченого відповідачем-1 грошового зобов`язання зі сплати ціни отриманого товару. Відповідно, відповідач1 просить зменшити суму штрафу, саме розмір якого залежав виключно від виконання ним грошових зобов`язань за Договором, які відповідач1 не оспорює.

Єдиний зроблений за Договором поставки платіж здійснений відповідачем-1 із порушенням граничного строку розрахунку за Договором .

Тобто, у межах погодженого між позивачем і відповідачем-1 у Договору строку остаточного розрахунку за товар – до 15.10.2020 відповідач1 не здійснив жодного платежу. І це при тому, що товар був поставлений відповідачу-1 на умовах безпроцентного відстрочення платежу майже на 4 місяці.

Прострочення зобов`язань за Договором є наслідком власних волі та рішень відповідача-1 не пов`язано з існуванням обставин, які б виключали можливість своєчасного виконання відповідачем-1 зобов`язань за Договором.

Відсутність повідомлень відповідача-1 про існування обставин, які б впливали на виконання Договору, а також відсутність посилань у відзиві на обставини, які б перешкоджали своєчасному виконанню грошових зобов`язань за Договором, підтверджує те, що відповідач1 сам не визнавав і не визнає існування таких обставин, оскільки їх не існує.

Зазначаючи про кризу неплатежів, обвал цін на сільськогосподарську продукцію, подорожчання паливно-мастильних матеріалів, підвищення орендної плати за землю, неплатоспроможність покупців сільськогосподарської продукції, відповідач1 не надає жодного доказу ані щодо існування таких взагалі, ані щодо існування таких обставин відносно відповідача-1, ані результатів їх впливу (знову ж таки, якщо такі обставини мали місце) на відповідача-1. Також, позивач звертає увагу, що відповідач 1 взагалі обмежився загальними фразами не вказавши конкретних даних (наскільки обвалилась ціна і на яку продукцію, наскільки зросла орендна плата тощо) і знову ж таки як все це стосується відповідача-1.

Оскільки не існувало незалежних від волі відповідача-1 обставин перешкоджаючих належному виконанню зобов`язань за Договором, то порушення Договору є наслідком результатом волі та рішення відповідача 1.

Посилання відповідача-1 на те, що ним не було використано частину отриманого від позивача товару і він неодноразово звертався до позивача з приводу його повернення також відповідачем-1, позивач вважає хибним, адже відповідач 1 не підтвердив це жодним доказом і , знову ж таки не вказав конкретної інформації (який товар не використав, коли звертався, тощо).

З огляду на зазначене, позивач вважає недопустимим зменшення штрафу у цій справі. Також, звертає увагу, що грошовий характер зобов`язань відповідача 1 перед позивачем за Договором виключає можливість звільнення від відповідальності за їх невиконання відповідно до ч.1статті 617 ЦК України.

Щодо неможливості зменшення процентів, позивач зазначає, що відповідачем 1 не обґрунтовано вимоги про відмову в задоволенні вимог про стягнення процентів річних, нарахованих позивачем, посиланням на норми права.

Положеннями ч.1ст.233 ГК України і ч.3ст.551 ЦК України не передбачено зменшення процентів, які нараховуються відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України.

Водночас, у п.п.9.9. Договору поставки відповідач1 погодився із тим, що усі без виключення умови Договору поставки, у тому числі і умови щодо розміру процентів річних, встановлені п.7.2.3. є розумними та справедливими.

Копію Договору поставки №14/08 від 14.08.2020 позивачем додано до відповіді на відзив від 01.09.2020 на позов.

2.5. Правова позиція відповідача 1, викладена у Запереченні на відповідь на відзив.

Відповідач1 - ФГ "Баворовського" у наданих суду запереченнях (№б/н від 29.09.2020 (вх.№6865 від 02.10.2020)) на відповідь на відзив із твердженнями представника ПП «Бізон-Тех 2006», що містяться у відповіді на відзив, не погоджується посилаючись на те, що позивач, на думку відповідача 1, позивач жодним доказом не підтвердив розмір нанесених йому збитків внаслідок порушення відповідачем-1 термінів оплати. Навпаки, всі його дії та умови, викладені в договорі, направлені на надмірне збагачення кредитора за рахунок боржника, а також говорять про заінтересованість кредитора у порушенні зобов`язання боржником. Аналіз наступного підтверджує це:

Позивачем проведено індексацію ціни товару, з чим відповідач погодився. Ця дія з боку ПП «Бізон-Тех 2006» говорить про те, що інтереси Позивача у разі невчасної оплати вартості товару враховано та компенсовано затрати його у зв`язку із затримкою оплати відповідачем. Крім цього, однією з позовних вимог ПП «Бізон-Тех 2006» є відшкодування інфляційних витрат. Тобто, позивачем цими вимогами забезпечено відшкодування тих збитків, які понесені внаслідок невчасної оплати відповідачем. Проте, ПП «Бізон-Тех 2006» у позовній заяві просить стягнути з ФГ «Баворовського», також, ще й штраф в сумі 76539,00 грн та 48 % річних в сумі 113 534,16 грн. Ці надмірні нарахування на суму простроченого зобов`язання є завищеними, не відповідають передбаченим у п.3 ст. 509 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Всі ці вимоги свідчать про те, що наявність у кредитора можливості стягувати із покупця надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для покупця та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Конституційний суд України зауважує, що захист від цих зловживань має базуватись на положеннях законодавства, зокрема ч.3ст.551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. За практикою судів загальної юрисдикції України істотними обставинами в розумінні вказаних положень Кодексу вважаються, зокрема, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов`язання). Про більшість таких обставин ФГ «Баворовського» наголошувало у відзиві на позовну заяву.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, відповідач2 вважає позовні вимоги позивача безпідставними та просить суд відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог.

2.6. Правова позиція позивача, викладена у Заяві про закриття провадження на суму 227 058 грн 17 коп.

21.10.2020 Позивач звернувся до суду із заявою про закриття провадження у справі на суму 227 058 грн 17 коп. зазначивши при цьому таке.

У цій справі розглядається позов про стягнення з відповідачів Фермерське господарство «БАВОРОВСЬКОГО» та ОСОБА_1 на користь позивача 578 125,89 грн, що складається з 382 695,00 грн основного боргу, 5 357,73 грн інфляційних втрат, 76 539,00 грн штрафу та 113 534,16 грн процентів, а також судових витрат. Позивач також заявив клопотання про застосування ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України. Вказані вимоги заявлені у зв`язку з порушенням відповідачами грошових зобов`язань за Договором поставки № ТР-101 від 26.06.2019.

Позивач підтверджує той факт, що грошові зобов`язання відповідача-1 перед позивачем, що заявлені до стягнення у цій справі, були частково припинені шляхом заліку зустрічних однорідних вимог на суму 227 058,17 грн внаслідок чого були припинені такі зобов`язання відповідача-1: 5 357 грн 73 коп. інфляційних втрат, 76 539 грн 00 коп. штрафу; 113 534 грн 16 коп. процентів річних; 31 627 грн 28 коп. часткове погашення основного боргу.

Про порядок зарахування цих сум позивачем відповідачу-1 було направлено Лист вих. № 605/20-юр від 15.10.2020 із назвою «ВІДПОВІДЬ на проект Угоди від 07.10.2020 про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог (далі - Угода про зарахування) і ЗАЯВА ПП «Бізон-Тех 2006» про припинення грошових зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог» (далі - Лист-відповідь).

Таким чином, на думку позивача, провадження у цій справі у частині стягнення з відповідачів коштів у сумі 227 058,17 грн, що складається з 5 357 грн 73 коп. інфляційних втрат, 76 539 грн 00 коп. штрафу, 113 534 грн 16 коп. процентів річних, 31 627 грн 28 коп., підлягає закриттю відповідно до п.2ч.1ст.231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Одночасно, позивач підтримує позовні вимоги в іншій частині, а саме:

- про стягнення 351 067,72 грн основного боргу:

- про стягнення судових витрат:

- про зазначення в резолютивній частині рішення такого: «Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нарахувати проценти за такою формулою:

(СОБ х 48 х КДП) : КДР : 100 = сума процентів, де: СОБ - сума основного боргу, простроченого боржником за наказом, виданого на виконання цього рішення; 48 - розмір процентів; КДП - кількість днів прострочення сплати суми основного боргу за період: з 29.05.2020 і до моменту виконання цього рішення в частині сплати основного боргу; КДР — кількість днів у році, у якому нараховуються проценти, і стягнути отриману суму процентів з боржника, вказаного в наказі, виданого на виконання цього рішення, на користь Приватного підприємства «БІЗОН-ТЕХ 2006» (ідентифікаційний код 34216986)».

Одночасно зазначає, що Лист-відповідь на підтвердження часткового припинення грошових зобов`язань відповідача-1 перед позивачем надається суду тільки зараз, оскільки Угода від 07.10.2020 надійшла від відповідача-1 лише 15.10.2020, що підтверджується роздруківкою з сайту https://trасk.ukrposhta.ua/ щодо відстеження поштового відправлення з трек-номером 4600806878911, копією конверта, у якому на адресу позивача надійшло поштове відправлення з трек-номером 4600806878911.

Як вбачається із Угоди про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог, Фермерське господарство «Баворовського» (надалі — Сторона І), в особі голови Баворовського А. А., який діє на підставі Статуту, в одного боку та Приватне підприємство «Бізон - Тех 2006» (надалі — Сторона 2), в особі керівника Тернопільського структурного підрозділу Руденького І.О., який діє на підставі довіреності №15/19 від 02.01.2019, з іншого боку, склали дану угоду про наступне:

1. Предмет договору

1.1. Керуючись ст. ст. 598, 601 Цивільного кодексу України та ст. 203 Господарського кодексу України, Сторони домовились припинити взаємні зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних грошових вимог на умовах та у порядку зазначених у даній Угоді.

1.2. Станом на дату укладення даного Договору Сторони мають взаємні грошові зобов`язання, що наведені нижче:

1.2.1. Сторона 1 має перед Стороною 2 непогашене грошове зобов`язання у сумі 532 695,00 грн, яке виникло на підставі Договору №ТР-10І від 26 червня 2019 року, укладеного між Стороною І та Стороною 2.

1.2.2. Сторона 2 має перед Стороною 1 непогашене грошове зобов`язання у сумі 272 469,80 грн, яке виникло згідно Договору поставки № 14/08 від 14.08.2020, укладеного між Стороною 2 та Стороною І.

2. Строк виконання зобов`язань, зазначених у п. 1.2.1. та п. 1.2.2. цієї Угоди, настав.

3. Сторони підтверджують реальність та обсяг взаємних заборгованостей, зазначених у н. 1.2.1. та п. 1.2.2. цієї Угоди.

4. Сторони дійшли згоди про зарахування зустрічних однорідних вимог за зобов`язаннями, зазначеними у п. 1.2.1. та п. 1.2.2. цієї Угоди, у сумі 272 469,80 грн і таким чином з моменту підписання цієї Угоди вважатимуть:

- зобов`язання Сторони І таким, що припинено частково, залишкова заборгованість Сторони 1 перед Стороною 2 за Договору №ТР-І01 від 26 червня 2019 року, становить 110 225,20 грн:

- зобов`язання Сторони 2 таким, що припинено у повному обсязі, заборгованості Сторони 2 перед Стороною І згідно Договору поставки № 14/08 від 14.08.2020, немає.

5. Сторони погоджуються з вищевказаними підрахунками, згідно з якими проводять зарахування зустрічних однорідних вимог і претензій одна до одної не мають.

2. Порядок виконання сторонами дій, що забезпечують цю угоду.

2.1. Сторони виконують усі необхідні дії. що забезпечують припинення взаємних зобов`язань на умовах даної Угоди.

3. Відповідальність сторін

3.1. За неналежне виконання зобов`язань за даною Угодою, така Сторона відшкодовує іншій Стороні спричинені цим збитки, понад штрафну неустойку, у порядку, передбаченому чинним законодавством У країни.

При цьому, від позивача судом отримано Повідомлення про часткове погашення сум, заявлених до стягнення (вих.№666/20-юр від 18.11.2020 (вх№8467 від 19.11.2020)), у якому зазначає, що у судовому засіданні 18.11.2020 року представник відповідача-1 повідомив суду, що 17.11.2020 сплатив на користь позивача суму у розмірі 38 225,20 грн, а у позивача на момент засідання така інформація була відсутня.

Проте позивач повідомляє, що грошова сума у розмірі 38 225,20 грн дійсно надійшла на рахунок позивача 17.11.2020 від відповідача-1, і ця сума була зарахована позивачем на погашення частини основного боргу відповідача-1 за Договором поставки № ТР-101 від 26.06.2019.

Оскільки факт сплати відповідачем-1 позивачу коштів у сумі 38 225,20 грн був заявлений відповідачем-1 і підтверджується позивачем, він не підглядає доказуванню, як такий, що визнається сторонами, на підставі ч.1ст.75 ГПК України.

Враховуючи це, а також те, що раніше грошові зобов`язання відповідача-1 перед позивачем, що заявлені до стягнення у цій справі, були частково припинені шляхом заліку зустрічних однорідних вимог на суму 227 058,17 грн, провадження у цій справі у частині стягнення з відповідачів коштів у сумі 337 283,37 грн, що складається з 5 357 грн 73 коп. інфляційних втрат, 76 539 грн 00 коп. штрафу, 113 534 грн 16 коп. процентів річних, 141 852 грн 48 коп. основного боргу, підлягає закриттю відповідно до п. 2 ч.1 ст. 231 ГПК у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Позивач підтримує позовні вимоги в іншій частині, а саме:

- про стягнення 240 842,52 грн основного боргу:

- про стягнення судових витрат:

- про зазначення в резолютивній частині рішення такого: «Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нарахувати проценти за такою формулою: (СОБх 48 х КДП) : КДР : 100 = сума процентів, де: СОБ - сума основного боргу, простроченого боржником за наказом, виданого на виконання цього рішення: 48 - розмір процентів; КДП - кількість днів прострочення сплати суми основного боргу за період: з 29.05.2020 і до моменту виконання цього рішення в частині сплати основного боргу: КДР - кількість днів у році, у якому нараховуються проценти, і стягнути отриману суму процентів з боржника, вказаного в наказі, виданого на виконання цього рішення, на користь Приватного підприємства «БІЗОН-ТЕХ2006» (ідентифікаційний код 34216986)».

2.7. Правова позиція позивача, викладена у Повідомленні про часткове погашення сум, заявлених позивачем до стягнення у цій справі.

19.11.2020 на адресу суду від ПП “БІЗОН-ТЕХ 2006” надійшло Повідомлення (вих.№666/20-юр від 18.11.2020 (вх№8467)) про часткове погашення сум, заявлених до стягнення у цій справі, у якому позивач зазначає, що у судовому засіданні 18.11.2020 у цій справі представник відповідача-1 повідомив суду, що 17.11.2020 сплатив на користь позивача суму у розмірі 38 225,20 грн, а у позивача на момент засідання така інформація була відсутня.

Цим позивач повідомив суд, що грошова сума у розмірі 38 225,20 грн дійсно надійшла на його рахунок 17.11.2020 від відповідача-1, і ця сума була зарахована позивачем на погашення частини основного боргу відповідача-1 за Договором поставки № ТР-101 від 26.06.2019.

Оскільки факт сплати відповідачем-1 позивачу коштів у сумі 38 225,20 грн був заявлений відповідачем-1 і підтверджується позивачем, він не підглядає доказуванню як такий, що визнається сторонами, на підставі ч.1ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи це, а також те, що раніше грошові зобов`язання відповідача-1 перед позивачем, що заявлені до стягнення у цій справі, були частково припинені шляхом заліку зустрічних однорідних вимог на суму 227 058,17 грн, провадження у цій справі у частині стягнення з відповідачів коштів у сумі 337 283,37 грн, що складається з 5 357 грн 73 коп. інфляційних втрат, 76 539 грн 00 коп. штрафу, 113 534 грн 16 коп. процентів річних, 141 852 грн 48 коп. основного боргу, підлягає закриттю відповідно до п. 2 ч.1ст. 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Позивач підтримує позовні вимоги в іншій частині, а саме:

- про стягнення 240 842,52 грн основного боргу:

- про стягнення судових витрат:

- про зазначення в резолютивній частині рішення такого: «Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення нарахувати проценти за такою формулою: (СОБ х 48 х КДП) : КДР : 100 = сума процентів, де: СОБ - сума основного боргу, простроченого боржником за наказом, виданого на виконання цього рішення: 48 - розмір процентів; КДП - кількість днів прострочення сплати суми основного боргу за період: з 29.05.2020 року і до моменту виконання цього рішення в частині сплати основного боргу: КДР - кількість днів у році, у якому нараховуються проценти, і стягнути отриману суму процентів з боржника, вказаного в наказі, виданого на виконання цього рішення, на користь Приватного підприємства «БІЗОН-ТЕХ 2006» (ідентифікаційний код 34216986)».

3. Фактичні обставини встановлені судом.

Норми права, законодавство, судова практика, які застосував суд.

Мотивована оцінка судом аргументів, наведених учасниками справи.

3.1. Щодо основної заборгованості.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, судом встановлено таке.

У відповідності до ст. 7 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Згідно із ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі – ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Предметом даного спору є заявлені вимоги позивача до відповідачів-1,2 про стягнення солідарно із відповідачів-1,2 заборгованості в сумі 578 125 грн 89 коп., з яких: 382 695 грн 00 коп. - основний борг, 5 357 грн 73 коп. - інфляційні втрати, 76 539 грн 00 коп. - штраф, 113 534 грн 16 коп. – проценти.

Як вбачається із матеріалів справи, 26.06.2019 між позивачем – Приватним підприємством “БІЗОН-ТЕХ 2006” та відповідачем 1 – Фермерським господарством "Баворовського" укладено Договір поставки №ТР-101.

У порядку, строки та на умовах, визначених цим Договором поставки і Специфікаціями до нього, позивач (постачальник за Договором поставки) зобов`язався поставляти та передавати у власність відповідача-1 (покупець за Договором поставки) насіння для сівби, пестициди в препаративних формах, що є засобами захисту рослин, регулятори росту рослин і мікродобрива, мінеральні добрива (далі - товар), а відповідач1 зобов`язався приймати цей товар й оплачувати його (п. 1.1. Договору поставки);

- погоджені Сторонами асортимент, кількість і ціна товару вказуються в Специфікаціях до Договору поставки, що є невід`ємними його частинами (п. 2.1. Договору поставки). Строк поставки товару вказується в Специфікаціях (п. 4.2. Договору поставки);

- кожна наступна Специфікація після першої регулює окрему поставку товару в рамках Договору поставки й не скасовує та не змінює попередні Специфікації ні повністю, ні частково, якщо тільки інше не вказано в ній (п. 2.2. Договору поставки).

Згідно із укладеним між позивачем і відповідачем-1 Специфікаціями до Договору поставки, позивач зобов`язався поставити відповідачу-1 товар на загальну суму 481 128,84 грн, а саме:

- за Специфікацією № 1 від 26.06.2019 року на загальну суму 94 587,24 грн;

- за Специфікацією № 2 від 24.07.2019 року на загальну суму 97 386,96 грн;

- за Специфікацією № 4 від 06.09.2019 року на загальну суму 228 651,12 грн;

- за Специфікацією № 5 від 25.09.2019 року на загальну суму 60 503,52 грн.

Специфікація № 3 між позивачем та відповідачем не укладалася та не підписувалася, що не заперечується жодною із сторін.

На виконання своїх зобов`язань за Договором поставки позивач поставив відповідачу 1 товар на загальну суму 481 128 грн 84 коп., що підтверджується Видатковими накладними:

- № 35294 від 27.06.2019 року - 94 587,24 грн; - № 44319 від 16.09.2019 року - 228 651,12 грн;

- № 39599 від 14.08.2019 року - 97 386,96 грн; - № 45594 від 25.09.2019 року - 60 503,52 грн.

У зв`язку із досягненням між собою домовленості про відстрочення переказу авансових платежів за товар і про збільшення ціни товару внаслідок такого відстрочення, за окремими специфікаціями позивач і відповідач уклали Акти коригування (збільшення) ціни, а саме:

Дата складення Акту коригування (збільшення) ціни Специфікація, за якою коригується ціна Сума, на яку було збільшено ціну товару, (у т.ч. ПДВ), грн.

25.09.2019 року № 2 від 24.07.2019 року 5 356,32 грн ;

20.12.2019 року № 4 від 06.09.2019 року 36 349,44 грн;

20.12.2019 року № 5 від 25.09.2019 року 9 860,40 грн.

Таким чином, загальна сума, на яку було збільшено ціну товару, склала 51 566,16 грн.

Обсяг зобов`язання позивача з поставки товару в натурі, а саме щодо кількості та асортименту товару у зазначених Специфікаціях не змінився.

Вказане не заперечене жодною стороною.

Загальна сума, на яку було поставлено товар позивачем відповідачу, становить 532 695,00 грн, що розраховано як : 481 128,84 грн (базова ціна поставленого відповідачу товару) + 51 566,16 грн (сума, на яку було збільшено ціну за поставлений товар).

Строк і порядок оплати товару відповідачем-1, встановлено умовами Договору, а саме: згідно п. 5.2. Договору поставки оплата товару здійснюється відповідачем-1 у гривнях через банки у безготівковій формі шляхом переказу платіжним дорученням коштів на поточний рахунок позивача. Підставою для платежу є Договір поставки.

Згідно п. 5.1. і пп. 6.1.1. Договору поставки відповідач1 зобов`язався оплатити позивачу товар у строки, що вказані в Специфікаціях.

Строки розрахунку за товар вказані в пункті 3 Специфікацій, згідно з якими граничною датою повного та остаточного розрахунку за товар є 15.10.2019 року.

Судом встановлено, що, станом на час звернення позивача з позовом у суд, відповідач1 свої зобов`язання по оплаті товару виконав частково, а саме перерахувавши 03.03.2020 кошти в сумі 150 000, 00 грн, чим порушив строки про оплату товару, встановлені та погоджені Договором поставки №ТР-101 від 26.06.2019.

У зв`язку із наведеним позивачем, згідно із позовними вимогами, нараховано та заявлено до стягнення заборгованість в сумі 578 125 грн 89 коп., з яких: 382 695 грн 00 коп. - основний борг, 5 357 грн 73 коп. - інфляційні втрати, 76 539 грн 00 коп. - штраф, 113 534 грн 16 коп. – проценти.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до вимог статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

До виконання господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (стаття 193 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до статей 627, 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається зі змісту укладеного сторонами договору, він по своїй правовій природі є договором поставки.

Положеннями частини 1 статті 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічне визначення містить стаття 712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В свою чергу, згідно статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як визначено статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 629 Цивільного кодексу України).

Як визначено статтями 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивачем підтверджено належними та допустими доказами, що ним свої зобов`язання за Договором виконано і поставлено відповідачу товар. Проте, відповідачами вказаний товар не оплачено своєчасно та в повному обсязі.

Разом з тим, позивач звертався до суду із Повідомленнями (вих№658/20-юр від 16.11.2020(вх№8375 від 179.11.2020)) та (вих№666/20-юр від 18.11.2020(вх№8467 від 19.11.2020)) про часткове погашення відповідачем-1, під час розгляду справи, сум, заявлених позивачем до стягнення в цій справі, а саме :

06.11.2020 відповідачем-1 сплачено на користь позивача 72 000 грн 00 коп. та 17.11.2020 сплачено 38 225 грн 20 коп., що підтверджується копією квитанції №34 від 06.11.2020 на суму 72 000 грн 00 коп. та копією квитанції №ПН1798743 від 17.11.2020 на суму 38 225 грн 20 коп., а також відповідач1 – ФГ «Баворовського» поставив сільськогосподарську продукцію на суму 279 469,80 грн.

Вказані суми були зараховані позивачем на погашення частини основного боргу відповідача-1 за Договором поставки № ТР-101 від 26.06.2019.

3.2. Щодо поруки відповідача-2 за Договором поруки.

Стосовно обставин і доказів, що підтверджують виникнення поруки у відповідача-2 за відповідача-1 за Договором поставки (тобто обов`язку сплатити позивачу усі суми, належні від відповідача-1 за Договором поставки, у т.ч. суми санкцій за порушення відповідачем-1 зобов`язань за Договором поставки) із врахуванням ризиків позивача в неотриманні грошей від відповідача-1, якому товар постачався на умовах відстрочення його оплати, то як встановлено судом, 26.06.2019 позивачем з відповідачем-2 був укладений Договір поруки для забезпечення виконання відповідачем-1 грошових зобов`язань перед позивачем за Договором поставки.

Із змісту Договору поруки, позивач і відповідач2 досягли домовленості про те, що:

- відповідач2 поручився перед позивачем за своєчасне та повне виконання відповідачем-1 (що в Договорі поруки пойменований як «Боржник») Договору поставки (що в Договорі поруки пойменований як «Основний договір»), і зобов`язався відповідати перед позивачем за порушення відповідачем-1 Договору поставки в тому ж обсязі, що і відповідач1 (пункти 2.1. і 2.2. Договору поруки, враховуючи його підпункти 1.1.1. і 1.1.2.);

- зобов`язання відповідача-1 перед позивачем за Договором поставки забезпечуються порукою відповідача-2 в повному обсязі (пп. 1.2.4. Договору поруки).

При цьому, як встановлено судом, граничною датою повного та остаточного розрахунку за Договором поставки є 15.10.2019, відповідно станом на дату звернення позивача до суду із даним позовом порука відповідача-2 за Договором поруки не припинилась, оскільки граничною датою її припинення є лише 15.10.2024 року. Таким чином суд вважає, що цей позов пред`явлено позивачем до відповідача-2 в межах строку дії поруки, визначеного п. 4.6. Договору поруки.

З урахуванням наведених положень Договору поруки відповідач2 зобов`язаний виконати грошове зобов`язання відповідача-1 перед позивачем за Договором поставки і нести відповідальність за його невиконання у тому ж обсязі, як і відповідач1, а позивач вправі пред`явити такі вимоги до відповідача-2.

Відповідно до частини 1 статті 554 ЦК: «У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя».

Згідно з п. 3.3. Договору поруки, відповідач2 і відповідач1 відповідають перед позивачем як солідарні боржники.

Таким чином, суд вважає, що відповідачі є солідарними боржниками і несуть солідарну відповідальність перед позивачем. Враховуючи ч. 2 ст. 554 ЦК, підпункти 1.2.3., 1.2.4., 1.2.4., пункти 2.2. і 3.4. Договору поруки, обсяг відповідальності відповідачів перед позивачем є однаковим. Позивач вправі вимагати солідарної сплати відповідачами суми штрафу і процентів.

3.3. Пояснення заборгованості відповідачем.

Як зазначає відповідач1, ним, після звернення позивача з позовом у суд, в погашення заборгованості за Договором поставки №ТР-101 від 26.06.2019 сплачено кошти :

06.11.2020 згідно квитанції №34 сплачено на користь позивача суму у розмірі 38 225,20 грн ;

17.11.2020 згідно квитанції №ПН1798743 сплачено на користь позивача суму у розмірі 38 225,20 грн.

Також, в погашення заборгованості за Договором поставки відповідач1 – ФГ «Баворовського» поставив сільськогосподарську продукцію на суму 279 469,80 грн. Вказане підтверджується Актом звірки від 02.09.2020.

21.10.2020 позивачем подано суду Заяву (вих№666/20-юр від 18.11.2020 (вх№8467 від 19.11.2020)), у якій ПП "БІЗОН-ТЕХ 2006" підтверджує той факт, що грошові зобов`язання відповідача-1 перед позивачем, що заявлені до стягнення у цій справі, були частково припинені шляхом заліку зустрічних однорідних вимог на суму 227 058,17 грн внаслідок чого були припинені такі зобов`язання відповідача-1: 5 357 грн 73 коп. інфляційних втрат, 76 539 грн 00 коп. штрафу; 113 534 грн 16 коп. процентів річних; 141 852 грн 48 коп. часткове погашення основного боргу.

У матеріалах справи наявний, також, Лист вих. № 605/20-юр від 15.10.2020 року із назвою «ВІДПОВІДЬ на проект Угоди від 07.10.2020 року про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог (далі - Угода про зарахування) і ЗАЯВА ПП «Бізон-Тех 2006» про припинення грошових зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог», які направлялись позивачем на адресу відповідача-1.

Таким чином, позивач прийняв оплату відповідача-1 в розмірі 337 283,37 грн та подав заяву про закриття провадження у частині стягнення з відповідачів коштів у сумі 227 058,17 грн, що складається з 5 357 грн 73 коп. інфляційних втрат, 76 539 грн 00 коп. штрафу, 113 534 грн 16 коп. процентів річних, 141 852 грн 48 коп. основного боргу, відповідно до п. 2 ч.1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Одночасно, позивачем підтримано позовні вимоги в іншій частині, а саме:

- про стягнення 240 842,52 грн основного боргу:

- про стягнення судових витрат:

- про зазначення в резолютивній частині рішення такого: «Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нарахувати проценти за такою формулою: (СОБ х 48 х КДП) : КДР : 100 = сума процентів, де: СОБ - сума основного боргу, простроченого боржником за наказом, виданого на виконання цього рішення; 48 - розмір процентів; КДП - кількість днів прострочення сплати суми основного боргу за період: з 29.05.2020 року і до моменту виконання цього рішення в частині сплати основного боргу; КДР — кількість днів у році, у якому нараховуються проценти, і стягнути отриману суму процентів з боржника, вказаного в наказі, виданого на виконання цього рішення, на користь Приватного підприємства «БІЗОН-ТЕХ 2006» (ідентифікаційний код 34216986)».

3.4. Зарахування оплат в погашення заборгованості.

Як уже зазначено вище позивачем погоджено взаємозалік зустрічних однорідних вимог а також прийнято частину оплати суми боргу від відповідача.

Разом з тим, позивач зарахував вказані суми спочатку на штраф, інфляційні, річні, а тоді лише в погашення основної заборгованості.

Проте, відповідач1 вважає, що спочатку слід було зараховувати вказані платежі у рахунок погашення основного боргу за поставлений товар.

Розглянувши зазначені заперечення відповідача1, суд розглядає їх критично і відхиляє, з огляду на таке.

У відповідності до статті 534 ЦК України, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Згідно п. 5.4. Договору поставки, сторони погодили, що : "… у разі прострочення Покупцем виконання грошових зобов`язань за цим Договором, Постачальник має право самостійно вирішити в погашення яких саме його вимог (зі сплати штрафних санкцій або процентів, або збитків, або основного не проіндексованого боргу, або суми індексації ціни товару тощо), в першу чергу зарахувати кошти, що надійшли від Покупця, незалежно від вказаного ним призначення платежу, з повідомленням Покупцеві про таке зарахування".

Отже, сторони, за умовами Договору поставки, погодили порядок та черговість зарахування платежів надаючи право Постачальнику (позивачу) самостійно визначати цю черговість.

Щодо посилання відповідача1 на Інструкцію про безготівкові розрахунки, то вони відхиляються судом, так як, у призначеннях платежу не вказано чітко за що оплачено, а лише зазначено : у квитанції №34 від 06.11.2020 – "Інші платежі юридичних осіб. За товари зг. Дог. №ТР-101 від 26.06.2019" та у квитанції №ПН1798743 від 17.11.2020 – "Оплата за товар зг. дог.№ТР-101 від 26.06.2019".

При цьому слід зазначити, що і штраф, і проценти, також, передбачені умовами Договору поставки, і є у сукупності з основним боргом – «заборгованістю за Договором поставки». У свою чергу, і інфляційні втрати, також, нараховані позивачем за заборгованість, яка виникла за Договором поставки.

3.5. Щодо зменшення штрафу та процентів, нарахованих за Договором поставки.

04.11.2020 відповідач1 звернувся до суду із клопотанням (№б/н від 30.10.2020 (вх№7931)) про зменшення суми штрафу та 48% річних.

При цьому у вказаному клопотанні відповідач1 посилається на те, що причиною невчасної оплати заборгованості стало тяжке матеріальне становище господарства. Вказане підтверджує інформаційною довідкою №35 від 28.10.2020, яка створена на базі звіту про фінансові результати за відповідний рік. У 2019 році різко погіршилися фінансові показники фермерського господарства, зокрема, прибуток на 1 га землі зменшився більше, ніж у 3 рази в порівнянні з попередніми періодами. Це стало основною причиною невиконання господарством своїх зобов`язань.

Враховуючи всі обставини та доводи, відповідач1 зазначає, що нарахування штрафних санкцій та надмірно великих відсотків річних та їх подальше стягнення з господарства може привести до негативних наслідків в господарській діяльності для ФГ «Баворовського», тому, просить суд відповідно до ч. 3 ст.551 ЦК України зменшити розмір штрафу та 48 % річних, адже він, на думку відповідача, значно перевищує розмір збитків, понесених позивачем.

При цьому просить врахувати всі обставини, на які посилається ФГ "Баворовського", зокрема, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов`язання). А тому із посиланням на правила частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України направлені па запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником, та, враховуючи норми статей 236, 237 ГІІК України, просить господарський суд об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання зобов`язання, незначного строку прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру непі наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Суд, розглянувши подане відповідачем-1 клопотання, звертає увагу на таке.

Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно до статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Позивач провівши взаємозалік з відповідачем1, вважає, що на даний час відсутній спір, щодо стягнення штрафу та процентів, так як взаємозалік, як і платежі здійснені відповідачем-1 зараховано ним в першу чергу у погашення штрафних і компенсаційних санкцій за Договором поставки.

Проте, суд вважає, що чинне законодавство (ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України) дає право суду зменшити, у виняткових випадках нараховані та заявлені до стягнення, належні до сплати, штрафні санкції. А тому, враховуючи, що позивачем первинно нараховано і заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 76 539,00 грн (20% від суми заборгованості), суд вправі розглянути питання про його зменшення.

При цьому суд враховує таке.

Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно із змісту частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання за положенням частини першої статті 550 ЦК України.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 27.01.2020 у справі № 916/469/19, від 04.02.2020 року справа № 918/116/19.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Із змісту відзиву на позов, відповідач1, із посиланням на ч.1 ст.233 Господарського кодексу України та ч.3ст.551 Цивільного кодексу України, просить зменшити розмір штрафу до 1 гривні, який підлягає до стягнення таким чином, щоб фактично звільнити його від нього, із врахуванням його майнового стану.

Проте, на думку суду, зменшення розміру пені і штрафу на 100 % чи на 99 % фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 року справа № 918/116/19.

При цьому суд, дослідивши наведені в клопотанні про зменшення штрафних санкцій доводи відповідачем та надані на їх підтвердження докази, дійшов висновку про те, що обґрунтування відповідачем-1 щодо важкого майнового стану та окремих добросовісних дій зі сторони відповідача дійсно мають місце.

Як вбачається із матеріалів справи, та визнається позивачем у наданих суду відповіді на відзив та у письмових поясненнях, грошові зобов`язання відповідача1 перед позивачем були частково припинені внаслідок їх сплати відповідачем1 та шляхом заліку зустрічних однорідних вимог, зокрема, були припинені такі зобов`язання відповідача-1:

5 357 грн 73 коп. інфляційних втрат,

76 539 грн 00 коп. штрафу;

113 534 грн 16 коп. процентів річних;

141 852 грн 48 коп. основного боргу.

Таким чином, непогашеною і такою, що підтримана позивачем у Повідомленні про часткове погашення сум (вх№8467 від 19.11.2020) заборгованість відповідачів, в розмірі 240 842 грн 52 коп.

Вказане, на думку суду, свідчить, про те що відповідач1 намагався та намагається добросовісно виконувати свої зобов`язання з оплати поставки товару за Договором.

Також суд враховує ту обставину, що відповідач1 – Фермерське Господарство "Баворовське" є сільськогосподарським господарством, яке характеризується сезонністю робіт, що в свою чергу передбачає особливість даного виду діяльності, а саме те що виробництво сільськогосподарської продукції мас сезонний характер та безпосередньо залежить від природно-кліматичних умов, в яких здійснюється господарювання.

Суд також бере до уваги і те, що призначення штрафу як способу забезпечення виконання зобов`язання за договором є спонукання сторони, винної у порушенні зобов`язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб отримання надприбутків іншою стороною.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про те, що обґрунтованим та справедливим буде зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу на 50 %, враховуючи, що зменшення розміру штрафних санкцій на 100% чи 99 % нівелюватиме саме значення штрафу як відповідальності за порушення грошового зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв`язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених договором) отримання грошових коштів за надані ним послуги.

Таким чином, суд зменшує на 50 % правомірно заявлені до стягнення позивачем з відповідача штрафні санкції, а саме на 38 269 грн 50 коп.

Щодо стягнення процентів, то суд має за необхідне зазначити таке.

Згідно зі ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання потрібно виконувати належним чином відповідно до їх умов, а також вимог закону та інших правових актів. Якщо в зобов`язанні встановлено строк (дату) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (ч.1 ст. 530 ЦК України).

Пунктом 7.2.3. Договору відповідач1 і позивач домовились, що в разі прострочення виконання грошових зобов`язань за цим Договором Покупець замість трьох процентів річних, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, зобов`язується сплатити Постачальнику сорок вісім процентів річних від простроченої суми за весь час її прострочення.

Пунктом 9.9. Договору поставки відповідач1 погодився із тим, що усі без виключення умови Договору поставки, у тому числі і умови щодо розміру процентів річних, встановлені п.7.2.3., є розумними та справедливими.

Положеннями ч. 1 ст. 233 ГК України і ч.3 ст. 551 ЦК України не передбачено зменшення процентів, які нараховуються відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, вказані статті дозоляють зменшувати лише штрафні санкції.

Таким чином, щодо стягнення процентів, то суд вважає, що вони не є штрафними санкціями і до них не можуть застосовуватись ч. 1 статті 233 ГК України та ч.3 статті 551 ЦК України.

6. Висновки суду.

Із змісту частин 1,2 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Стаття 129 Конституції України вказує, що до однієї із основних засад судочинства відноситься змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості

Згідно із частинами 2-3 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 73, частин 1,3 статті 74 статей 76,77,78,79 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п.58 рішення від 10.02.2010 (заява №4909/04) Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303-А, п.29)

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (п. 54 рішення від 28.10.2010 (заява №4241/03) Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме : стягнути солідарно з Фермерського господарства “БАВОРОВСЬКОГО” та ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства “БІЗОН-ТЕХ 2006” 202 573 грн 02 коп. основного боргу.

В частині стягнення 38 269 грн 50 коп. штрафу, відмовити в позові.

В іншій частині стягнення заявленого у позові закрити провадження у справі.

7. Судові витрати.

Відповідно до частин 1,2 статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 9 статті 129 ГПК України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

При цьому, суд вважає за необхідне скористатись своїм правом визначеним частиною 9 статті 129 ГПК України та покласти судовий збір повністю на відповідача1 у справі так як вважає, що спір у справі виник внаслідок невиконання ним своєчасно взятих на себе зобов`язань за договором поставки.

А тому, відповідно до вимог частини 9 статті 129 ГПК України, судовий збір в розмірі 8 671, 89 грн суд покладає на відповідача1 у справі та він підлягає стягненню в користь позивача.

Враховуючи зазначене вище, керуючись положеннями статей 1,2, 7, 12, 13, 42, 74-79, 86,129, 130, 233, 236, 238, 240, 241, з 247 по 252, з 253 по 259 у сукупності з іншими статтями Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Фермерського господарства “БАВОРОВСЬКОГО” та ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства “БІЗОН-ТЕХ 2006” 202 573 (двісті дві тисячі п`ятсот сімдесят три) грн 02 коп. основного боргу.

3. В частині стягнення 38 269 грн 50 коп., відмовити в позові.

4. В іншій частині стягнення заявленого у позові закрити провадження у справі.

5. Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нарахувати проценти за такою формулою: (СОБ х48 х КДП) : КДР : 100 = сума процентів, де: СОБ - сума основного боргу, простроченого боржником за наказом, виданого на виконання цього рішення; 48 - розмір процентів; КДП - кількість днів прострочення сплати суми основного боргу за період: з 29.05.2020 року і до моменту виконання цього рішення в частині сплати основного боргу; КДР - кількість днів у році, у якому нараховуються проценти, і стягнути отриману суму процентів з боржника, вказаного в наказі, виданого на виконання цього рішення, на користь Приватного підприємства “БІЗОН-ТЕХ 2006” (ідентифікаційний код 34216986).

6. Судові витрати покласти на відповідача 1 - Фермерське господарство “БАВОРОВСЬКОГО”.

7. Стягнути з Фермерського господарства “БАВОРОВСЬКОГО” на користь Приватного підприємства “БІЗОН-ТЕХ 2006” 8 671(вісім тисяч шістсот сімдесят одну) грн 89 коп. судового збору.

8. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Позивач - Приватне підприємство “БІЗОН-ТЕХ 2006”, вул. Лесі Українки, буд. 162, кв. 11, м. Пологи, Пологівський р-н., Запорізька область, 70605 (код ЄДРПОУ 34216986);

Відповідач 1 - Фермерське господарство “БАВОРОВСЬКОГО”, с. Грабовець, Тернопільський р-н., Тернопільська обл., 47743 (код ЄДРПОУ 25346403);

Відповідач 2 - ОСОБА_1 , с. Грабовець, Тернопільський р-н., Тернопільська обл., 47743(РНОКПП НОМЕР_1 ).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в порядку статей з 253 по 259 ГПК України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише скорочену (вступну та резолютивну) частину рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до п.17.5 Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності нової редакції Господарського процесуального кодексу України, а саме до 15.12.2017 року. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повне рішення із врахуванням неробочих днів (вихідних днів, днів відрядження судді для викладацької роботи до НШСУ, днів перебування судді у відпустці, днів тимчасової непрацездатності судді (лікарняне)) складено судом на протязі десяти робочих днів - 21.12.2020.

Повний текст рішення надіслати учасникам справи рекомендованою кореспонденцією із повідомленням про вручення поштового відправлення або вручити наручно, особисто уповноваженим представникам.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб -порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя В.Л. Гевко