Рішення № 93700878, 21.12.2020, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.12.2020 Справа № 920/1111/20 м. Суми

м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши матеріали позовної заяви від 04.11.2020 № 22/6883 (вх. № 3364 від 05.11.2020) у справі № 920/1111/20

за позовом Комунального підприємства “Міськводоканал” Сумської міської ради (40009, м. Суми, вул. Білопільський шлях, 9, код ЄДРПОУ 03352455)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Сумитеплоенерго” (40022, м. Суми, вул. Друга Залізнична, буд. 10, код ЄДРПОУ 33698892)

про стягнення 15127 грн 87 коп.,

УСТАНОВИВ:

05.11.2020 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 15127 грн 87 коп. пені за несвоєчасну сплату зобов`язань за отримані послуги за жовтень та листопад 2019 року по Договору № 2116/1 від 01.07.2014; а також просить стягнути з відповідача судовий збір.

Ухвалою суду від 06.11.2020 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву, позивачу - відповіді на відзив.

27.11.2020 відповідач надав до суду відзив від 25.11.2020 № 5829 на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує, зазначає, про помилковість розрахунку заборгованості по пені.

27.11.2020 відповідач надав до суду клопотання від 25.11.2020 № 5828 про зменшення пені та приєднання (долучення) доказів до матеріалів справи, відповідно до якого просить суд зменшити на 50% розмір пені, яка підлягає стягненню при задоволенні позовної заяви.

04.12.2020 позивачем надано до суду Відповідь на відзив від 02.12.2020 № 22/7577, в якому погоджується що допустив помилку при нарахуванні пені та надає новий розрахунок пені, відповідно до якого розмір пені становить 14907,17 грн. Щодо задоволення клопотання про зменшення пені заперечує.

Також подав заяву про продовження процесуальних строків від 02.12.2020 № 22/7573, відповідно до якої просить суд продовжити строк на подачу позивачем відповіді на відзив у справі.

Суд, розглянувши дане клопотання проходить до висновку про доцільність його задоволення та продовження строку на подачу позивачем відповіді на відзив.

Ухвалою суду від 11.12.2020 відкладено розгляд справи на 21.12.2020.

18.12.2020 відповідачем надано до суду Заперечення на відповідь на відзив по справі від 17.12.2020 № 6310.

Судом при розгляді справи враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Слід також відзначити, що у частині 2 статті 129 Конституції України визначено одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З огляду на зазначене, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів, що є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами за у відповідності до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Сумської області встановив наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2014 між комунальним підприємством “Міськводоканал” Сумської міської ради (далі — Позивач, КП “Міськводоканал” СМР, Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю “Сумитеплоенерго” (далі — Відповідач, ТОВ “Сумитеплоенерго”, Покупець) укладено договір про надання послуг з постачання холодної води № 2116/1.

Умови Договору діють з урахуванням мирової угоди між Сторонами, затвердженої ухвалою господарського суду Сумської області по справі № 920/1531/14 від 30.01.2015.

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується надавати Покупцю послуги з постачання питної (холодної) води, яка використовується для надання послуг з централізованого постачання гарячої води споживачам, за адресами суб`єктів водопостачання, зазначеними у дислокації, яка є невід`ємною частиною цього договору, а Покупець зобов`язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому Постачальником послуг та дотримуватись порядку користування питною водою з комунальних водопроводів.

Відповідно до п. 1.3 Договору послуги з постачання питної (холодної) води, що призначена для надання послуги з постачання гарячої води споживачам, надаються Постачальником до точки надання послуги з постачання питної (холодної води, обладнаної приладами обліку питної (холодної) води, встановленими на відгалуженні водопроводу до водопідігрівача в тепловому пункті (далі по тексту - прилад обліку води), окрім випадків, передбачених даним Договором зі змінами та доповненнями.

Відповідно до п.п. 2.4.1 п. 2.4 Договору Покупець зобов`язаний: Оплатити Постачальнику вартість отриманої питної (холодної) води на умовах, які визначені даним Договором згідно з показниками приладів обліку води встановлених Покупцем на центральних теплових пунктах, бойлерах, котельних.

Відшкодувати Постачальнику вартість послуг з централізованого водовідведення, яка складається з різниці між показаннями засобів обліку води встановлених на центральних теплових пунктах, бойлерних, котельнях, та показаннями квартирних засобів обліку гарячої води.

Відповідно до п.п. 3.1.2 п. 3.1 Договору обсяг послуг з постачання питної холодної) води за цим договором визначається виходячи з обсягу (об`єму) питної води, визначеної у метрах кубічних, за показаннями засобів обліку води, що зареєстровані та прийняті на абонентський (комерційний) обліку. За наявності у Покупця декількох об`єктів водопостачання, облік отриманої ним води здійснюється з урахуванням показів всіх засобів обліку води - зареєстрованих за покупцем та розміщених у точках надання послуг.

Відповідно до п.п. 3.1.1 п. 3.1 Договору обліковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до п.п. 3.1.7 п. 3.1 Договору щомісячно до 30 числа, після оформлення актів про зняття показань засобів обліку холодної (питної) води та передачі показань квартирних засобів обліку гарячої води, Сторони складають та підписують двосторонній акт приймання - передачі наданих послуг, який є підставою для проведення розрахунків та відображення даних у бухгалтерському та податковому обліку Сторін.

Відповідно до п.п. 3.2.1 п. 3.2 Договору Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до п.п. 3.2.2 п. 3.2 Договору Покупець у строк до 20-го числа місяця, наступного за місяцем отримання послуг, оплачує Постачальнику вартість наданих послуг з постачання питної (холодної) води.

Оплату послуг з постачання питної (холодної) води Покупець здійснює згідно з показаннями приладів обліку води встановлених на центральних теплових пунктах, бойлерних, котельнях, згідно з виставленим рахунком, складеним на підставі актів приймання-передачі послуг.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що він як Постачальник виконав свої зобов`язання за Договором, відповідач як Покупець отримав послуги, однак оплатив їх не своєчасно, а саме:

Позивачем за вих. №24/8454 від 06.11.2019 направлено Відповідачу рахунок № 2116/1 від 31.10.2019, акти приймання-передачі питної води, якими визначено, загальну суму до сплати за надані послуги, у тому числі за жовтень 2019 року - 1611 954,19 грн. (загальна сума за жовтень 2019 року 1 682 152,41 грн. — сума коригування 70 198,22 грн.).

Вказана сума за надані послуги 1 611 954,19 грн. у подальшому погашена:

- 15.11.2019 на суму 409 139,94 грн. згідно акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 15.11.2019, складеного між Сторонами (пеня не нараховувалась);

- 29.11.2019 на суму 847 536,25 гри. згідно платіжного доручення № 8383 від 29.11.2019 на суму 847 536,25 грн., термін прострочення - 2 дні

З 01.12.2019, беручи до уваги коригування листопада 2019 року на суму 88645,65 грн., на яку зменшено суму 355278,00 грн. унаслідок чого залишкова сума складає 266632,34 грн., яка погашена 18.12.2019 на суму 355 278,00 грн. згідно акту зарахування зустрічних однорідних вимог від 18.12.2019, складеного між Сторонами із суми зарахування зустрічних вимог 516 731,11 грн.

Позивачем за вих. №24/9077 від 04.12.2019 направлено Відповідачу рахунок № 2116/1 від 29.11.2019, акти приймання-передачі питної води, якими визначено, загальну суму до сплати за надані послуги, у тому числі за листопад 2019 року - 1 573 557,62 грн. (загальна сума за жовтень 2019 року 1 662 203,27 грн. — сума коригування 88 645,65 гри.).

Вказана сума за надані послуги 1 573 557,62 грн. у подальшому погашена:

- 18.12.2019 на суму 161 453,11 грн. згідно акту зарахування зустрічних днорідних вимог від 18.12.2019, складеного між Сторонами, із суми зарахування зустрічних стрічних вимог 516 731,11 грн.;

- 18.12.2019 на суму 355 278,00 грн. згідно платіжного доручення № 8964 18.12.2019 на суму 355 278,00 грн.;

- 21.12.2019 на суму 758 488,28 грн. згідно платіжного доручення № 9092 від 21.12.2019 на суму 758 488,28 грн.;

- 15.01.2020 на суму 298 338,23 грн. згідно платіжного доручення № 9350 від 15.01.2020 на суму 100 658,45 грн., а також згідно платіжного доручення № 9349 від 15.01.2020 на суму перерахування 834420,61 грн. в частині зарахування 197 679,78 грн.

Аналізуючи правовідносини, що склалися між сторонами суд керується наступним:

На підставі ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов`язання, яке в силу ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі виконання певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно вимог ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем, що оплата за послуги з постачання питної (холодної) води проведена з порушенням умов договору.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання неналежне виконання).

Статтею. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гослодарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктом 1 і 2 ст. 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Пунктом 6 ст. 231 ГК України, передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В обґрунтування позовних вимог, в частині стягнення пені позивач зазначає, що відповідно до п. 4.3 Договору у разі порушення строків виконання зобов`язання по оплаті за надані послуги Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Оплата Покупцем пені не звільняє останнього від оплати несплаченого рахунку в повному обсязі.

З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу за жовтень та листопад 2019 року розмір нарахованої позивачем пені за період з 21.11 по 31.12.2019 складає 14907,17 грн., що підтверджується детальним розрахунком Позивача.

Відповідачем надано контррозрахунок пені, відповідно до якого відповідач зазначає що позивачем зайво нараховано 220,70 грн.

Перевіривши розрахунки пені, судом встановлено, що в період розрахунків включений день проведення платежів, зокрема 29.11.2019 та 21.12.2019, в зв`язку з чим зазначений розрахунок виконано з порушенням норм закону.

Зокрема, відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань”, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Судом здійснено розрахунок пені за періоди визначені позивачем, за виключенням днів початку періоду, в якіх відбулася оплата за допомогою інструменту “Калькулятори” системи інформаційно-правового забезпечення “ЛІГА:ЗАКОН”, можливість використання якого визнано Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 917/1622/16, відповідно до якого загальна сума пені 14158, 36 грн.

Здійснені судом розрахунки долучені до матеріалів справи.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про правомірність позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 14158,36 грн.

Щодо заявленого клопотання відповідача про зменшення розміру пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В даній нормі під «іншими учасниками господарських відносин» слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь у правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами.

Якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 3, ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Основна заборгованість за договором була повністю погашена відповідачем до звернення позивача в суд із даним позовом.

З врахуванням обставин справи та враховуючи баланс інтересів позивача та відповідача, суд приходить до висновку часткове задоволення клопотання відповідача та зменшення розміру належної до стягнення суми пені на 30%, а саме на 4247 грн. 50 коп.

Отже до стягнення з відповідача на користь позивача, підлягає пеня в розмірі 9910 грн. 86 коп., а тому позов в цій частині підлягає до задоволення.

В іншій частині позовних вимог суд відмовляє.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог, а саме 1996 грн 48 коп.

Керуючись ст. ст. 123, 129, ст. 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (40022, м. Суми, вул. Друга Залізнична, буд. 10, код ЄДРПОУ 33698892) на користь Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради (40009, м. Суми, вул.. Білопільський шлях, 9, код ЄДРПОУ 03352455) 9910 (дев`ять тисяч дев`ятсот десять) гривень 86 коп. пені, та 1996 (одна тисяча де`ятсот дев`яносто шість) гривень 48 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору

3. В інший частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набранням рішенням законної сили.

Згідно статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 22.12.2020.

Суддя С.В. Заєць