Рішення № 93697154, 02.12.2020, Франківський районний суд м. Львова

465/3013/18

2/465/910/20

РІШЕННЯ

Іменем України

02.12.2020 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова у складі:

головуючої-судді Марків Ю.С.

при секретарі Цунівській А.І.

за участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про повернення безпідставно збережених коштів, -

В С ТА Н О В И В:

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про повернення безпідставно збережених коштів. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 12 жовтня 2017 року уклала з ОСОБА_4 , що діяв у якості фізичної особи – підприємця, Договір №1 на виконання ремонтно-будівельних робіт від 12.10.2017 року. Відповідно до вказаного Договору №1 на виконання ремонтно-будівельних робіт від 12.10.2017 року, ОСОБА_4 зобов`язався власними та залученими силами та засобами виконати всі передбачені договором роботи на об`єкті, забезпечити необхідну якість робіт у відповідності до БНіП та інших нормативних документів, здати їх в обумовлені строки замовнику з передачею всієї виконавчої документації. Об`єктом, на виконання робіт у якому було укладеного Договір №1 від 12.10.2017 року, був житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно досягнутої домовленості вартість робіт з ремонту приміщень другого поверху об`єкту без врахування вартості матеріалів повинна була становити суму, еквіваленту 4.400,00 доларів США, а вартість матеріалів мала оплачуватись позивачкою додатково. Відповідно до п.6.1. Договору №1 від 12.10.2017 року, поставка на об`єкт матеріалів, необхідних для виконання робіт, здійснюється підрядником, якщо інше не буде передбачено письмовою домовленістю сторін. Пунктом 5.2. Договору №1 від 12.10.2017 року було передбачено, що термін виконання робіт та здачі закінченого об`єкта – до 30.12.2017 року. У жовтні 2017 року відповідач розпочав виконання робіт з ремонту другого поверху об`єкта, проте роботи виконувалися надто повільно. У листопаді-грудні 2017 року виконання робіт з невідомих для позивачки причин протягом тривалого періоду взагалі не відбувалося, на її зауваження щодо цього ОСОБА_4 не реагував. Оскільки виконання робіт на об`єкті не було закінчено у погоджений між нею та ОСОБА_4 строк, то 03.01.2018 року позивачка проінформувала ОСОБА_4 про відмову від Договору №1 від 12.10.2017 року та між ними було досягнуто домовленості про припинення виконання ОСОБА_4 робіт на об`єкті і про необхідність визначення стану взаємних розрахунків. Щодо проведених розрахунків, то на вимогу ОСОБА_4 24.10.2017 року у якості авансової оплати за роботу з ремонту приміщень другого поверху об`єкту позивачкою було оплачено ОСОБА_4 4.400,00 доларів США, що згідно домовленого між ними курсу (26,8 грн. за 1 долар США) становило 117.920,00 грн. Крім того, 23.11.2017 року позивачкою було оплачено ОСОБА_4 у якості авансу на придбання матеріалів для ремонту приміщень третього поверху об`єкту 500,00 доларів США, що згідно домовленого між ними курсу (26,8 грн. за 1 долар США) становило 13.400,00 грн., а 10.12.2017 року у якості авансу на придбання матеріалів для ремонту приміщень третього поверху об`єкту нею було оплачено ОСОБА_4 600,00 доларів США, що згідно курсу НБУ (27,119363 грн. за 1 долар США) становило 16.271,62 грн. В цілому, на придбання матеріалів для ремонту приміщень третього поверху об`єкту ОСОБА_4 було оплачено 1.100,00 доларів США, що становило 29.671,62 грн. Відповідачем було виконано робіт по другому поверсі об`єкту лише на суму 60.884,00 грн. Решти робіт по другому поверсі об`єкту ОСОБА_4 виконано не було. Таким чином, різниця між оплаченою ОСОБА_4 сумою коштів (117.920,00 грн.) та вартістю фактично виконаних робіт (60.884,00 грн.), як зазначає позивач становить 57.036,00 грн. (117.920,00 – 60.884,00 = 57.036,00). Крім того, за надані на придбання матеріалів для ремонту приміщень третього поверху об`єкту 29.671,62 грн. ОСОБА_4 придбав і поставив на об`єкт лише ОСБ плиту на суму 5.625,00 грн. Будь-яких інших матеріалів для ремонту приміщень третього поверху об`єкту ОСОБА_4 не придбав та на об`єкт не поставив. Позивач зазначає, що різниця між оплаченою ОСОБА_4 сумою коштів (29.671,62 грн.) та вартістю фактично придбаних та поставлених на об`єкт матеріалів для ремонту приміщень третього поверху об`єкту (5.625,00 грн.) становить 24.046,62 грн. (29.671,62 – 5.625,00 = 24.046,62) і також збережена ОСОБА_4 , на її думку, без достатньої правової підстави. 31 березня 2018 року позивачка надіслала ОСОБА_4 . Вимогу від 30.03.2018 року з проханням повернути їй кошти, що збережені ним без достатньої правової підстави, однак жодної відповіді не отримала. Просить суд стягнути з ОСОБА_4 на її користь 81.082,62 грн. збережених без достатньої правової підстави, а також судові витрати.

Згідно ч. 1 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи.

Як встановлено частиною 8 статті 178 ЦПК України у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву не подав.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з`явився, подав письмові пояснення в яких не заперечуючи факту укладення між сторонами договору 12 жовтня 2017, пояснив, що підписаний ним документ є графіком платежів та кошторисом, який складався ним особисто та підписувався також ним особисто. Зазначає, що не згідний з позовними вимогами позивачки, адже ним були виконані всі роботи та закуплені всі матеріали згідно наданих йому коштів.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив щодо задоволення позову, додатково пояснив, що долучений до договору документ є кошторисом, а не розпискою про фактично отримані кошти, просив взяти до уваги письмові пояснення надані відповідачем. З приводу стягнення судових витрат пояснив, що вважає такі завищені з огляду на нескладність справи.

Свідок ОСОБА_5 , який працював разом з відповідачем, в судовому засіданні 14.07.2020 року пояснив, що він був найнятий ОСОБА_4 для проведення ремонту на об`єкті, разом з ним працювали також його батько, двоюрідний брат, а також ще двоє працівників, яких надав ОСОБА_4 . Також пояснив, що зі спливом 2 місяців від часу, коли вони почали ремонт у даному об`єкті, почались затримки з виплати коштів, які повинен був заплатити йому відповідач, адже саме він постійно домовлявся з клієнтами про умови оплати, близько двох тижнів він працював безоплатно. Окрім цього, додав, що ремонт вони повинні були виконати за три місяці, однак не встигли, приблизно було виконано 80% робіт.

Свідок ОСОБА_6 , який являється чоловіком позивачки, в судовому засіданні 14.07.2020 року пояснив суду, що дружина, з метою проведення ремонтних робіт, знайшла відповідача в мережі Інтернет. В процесі проведення ремонтних робіт, були постійні затримки, відповідач відправляв працівників на інші об`єкти, жодних актів виконаних робіт його дружині відповідач не надавав.

Суд, вислухавши доводи сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступного висновку.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 202 ЦК України договір є правочином.

За положеннями статей 626 - 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Позовна заява ОСОБА_3 обґрунтована укладенням між нею та ОСОБА_4 Договору №1 на виконання ремонтно-будівельних робіт від 12.10.2017 року, здійсненням оплати за цим Договором, відмовою ОСОБА_3 від укладеного Договору та збереженням ОСОБА_4 отриманих від ОСОБА_3 грошових коштів без достатньої правової підстави.

Судом встановлено, що 12 жовтня 2017 року між ОСОБА_3 (замовник) та ФОП ОСОБА_4 (підрядник) було укладено договір №1 на виконання ремонтно-будівельних робіт на об`єкті в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 , частка 50/100 якого згідно витягу про державну реєстрацію прав №30171376 належить ОСОБА_7 .

Згідно з умовами договору замовник доручає, а підрядник, в межах договірної ціни виконує власними та залученими силами та засобами всі передбачені договором роботи на об`єкті, забезпечує необхідну якість робіт у відповідності до БНіП та інших нормативних документів, здає їх в обумовлені строки замовнику з передачею всієї виконавчої документації, усуває зауваження та дефекти, допущені з його вини, протягом гарантійного строку екплуатації об`єкту, а замовник зобов`язується передати підряднику фронт робіт, затверджену проектно-кошторисну документацію, прийняти та оплатити роботи.

Як вбачається з документу на аркуші справи 10 (оригінал якого досліджено в судовому засіданні) відповідач своїм підписом та печаткою підтвердив аванс в сумі 25000 грн. – 12.10.2017, за роботу на 2 поверсі 4400 $ - 24.10.2017 (курс 26,8); за матеріали на 3 поверсі – 23.11.2017 – 500$ (курс 26,8); за фарбу - 08.12.2017 1400 $; за матеріали на 3 поверх 600$ - 10.12.2017.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 30.03.2018 року ОСОБА_3 на адресу відповідача ОСОБА_4 було направлено вимогу про повернення безпідставно збережених коштів, в якій вимагалось повернути їй 3098,30 доларів США, що збережні відповідачем без достатньої правової підстави, в тому числі 2230,78 доларів США переплати за виконані ним роботи та 867,52 доларів США невикористаного авансу на придбання будівельних матеріалів.

Таку вимогу, згідно поштового відстеження №7900047727517 відповідач отримав особисто 02.04.2018 (а.с. 14, 15).

Також, з пояснень відповідача та його представника вбачається , що факт отримання коштів від позивачки ним не заперечується, відповідач зазначає, що всі оплачені послуги ним були надані, а матеріали закуплені. Однак, жодного доказу цього, суду не надав.

Окрім того, суд не бере до уваги твердження відповідача про те, що документ на а.с. 10 є графіком платежів та кошторисом одночасно, оскільки, серед іншого, в такому документі зазначені курс валют на день платежу, що не міг передбачати наперед відповідач складаючи такий графік завчасно. Окрім цього, такий документ не містить ознак, які притаманні кошторису.

Додатково слід зазначити, що ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 03.12.2018 за клопотанням відповідача у даній справі було призначено судову будівельну –технічну експертизу. Однак, відповідач не здійснив оплату за проведення експертизи, необхідних документів експерту також не надано, відтак, така проведена не була.

Відповідно до ч. 1 ст. 865 ЦК України за договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Отже, між сторонами укладений договір побутового підряду.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 5.2. Договору №1 від 12.10.2017 року було передбачено, що термін виконання робіт та здачі закінченого об`єкта – до 30.12.2017 року.

Згідно ч.2 ст.849 ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ч.2 ст.867 ЦК України, замовник має право у будь-який час до здачі йому роботи відмовитися від договору побутового підряду, сплативши підрядникові частину встановленої ціни роботи пропорційно роботі, фактично виконаній до повідомлення про відмову від договору, та відшкодувавши йому витрати, здійснені до цього моменту з метою виконання договору, якщо вони не входять до частини ціни роботи, яка підлягає сплаті. Умови договору, що позбавляють замовника цього права, є нікчемними.

Згідно ч.1 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим. Якщо значну частину обсягу послуги чи робіт (понад сімдесят відсотків загального обсягу) вже було виконано, споживач має право розірвати договір лише стосовно частини послуги або робіт, що залишилася.

Факт відмови позивачки від Договору №1 на виконання ремонтно-будівельних робіт від 12.10.2017 року підтверджується вимогою позивачки від 30.03.2018 року про повернення безпідставно збережених коштів, поштовими квитанціями про її надіслання відповідачу, копії яких знаходяться у матеріалах справи (ст.95 ЦПК України), показами свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_6 (ст.90 ЦПК України).

Частиною 2 ст.78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Укладеним між позивачкою та відповідачем Договором №1 на виконання ремонтно-будівельних робіт від 12.10.2017 року передбачено:

1) обов`язок підрядника здати виконані роботи в обумовлені строки замовнику з передачею всієї виконавчої документації (п.2.1. Договору);

2) обов`язком підрядника є ведення всієї виконавчої документації, обов`язковість ведення якої передбачено чинними нормами та правилами (п.7.5. Договору);

3) основним документом, що відображає хід виконання робіт підрядником є журнал виконання робіт (п.п.7.6. Договору);

4) після виконання всього комплексу робіт, обумовлених договором, підрядник повинен здати, а замовник прийняти виконані роботи в відповідності з нормами і правилами, діючими в Україні (п.8.1. Договору);

5) здача та приймання виконаних підрядником робіт здійснюється після повідомлення замовника підрядником. Повідомлення має бути передане (надіслане) замовнику не пізніше трьох днів до моменту здачі робіт з вказівкою часу та місця (п.8.1. Договору).

Частиною 4 ст.882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Пунктом 91 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, що затверджені постановою КМУ №668 від 01.08.2005 року, передбачено, що передача виконаних робіт (об`єкта будівництва) підрядником і приймання їх замовником оформлюється актом про виконані роботи.

ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 Правила визначення вартості будівництва, що затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №293 від 05.07.2013 року, затверджено додаток Т – форму акту приймання виконаних будівельних робіт та додаток У – форму довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати.

Таким чином, лише виконавча документація (в тому числі журнал виконання робіт) може бути допустимим доказом ходу виконання відповідачем будівельних робіт на об`єкті, повідомлення про готовність до здачі виконаних робіт може бути допустимим доказом готовності відповідача до здачі фактично виконаних робіт, а акти приймання виконаних будівельних робіт та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати можуть бути допустимими доказами здачі виконаних робіт відповідачем та прийняття їх позивачкою.

Проте, жодного повідомлення про готовність до здачі виконаних робіт відповідач позивачці не надіслав, будь-яких актів приймання виконаних будівельних робіт та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати відповідач на розгляд позивачці не надавав, будь-якої виконавчої документації, а тому числі журналу виконання робіт, відповідач позивачці на надав. Вказані документи у матеріалах справи відсутні, а про їх наявність відповідач суд не повідомляв.

Таким чином, відповідач не довів іншого обсягу і вартості фактично виконаних робіт за Договором №1 на виконання ремонтно-будівельних робіт від 12.10.2017 року та іншої вартості придбаних ним і поставлених на об`єкт будівельних матеріалів для ремонту приміщень третього поверху, ніж ті обсяг та вартість, що визнані самою позивачкою.

Відповідно до ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У зв`язку з неподанням відповідачем відзиву на позовну заяву у матеріалах справи немає заперечень відповідача проти позову, а відтак і немає для відповідача предмету доказування – обставин, що підтверджують заперечення відповідача.

В той же час, сама позивачка стверджує, що відповідач виконав будівельних робіт по другому поверсі об`єкту лише на суму 60.884,00 грн. та придбав і поставив на об`єкт ОСБ плиту на суму 5.625,00 грн. Тим самим, позивачка за відсутності заперечень відповідача сама визнала цю обставину і таке визнання у відповідності до ч.1 ст.82 ЦПК України звільняє відповідача від її доказування.

Розмір вартості виконаних відповідачем будівельних робіт та придбаних будівельних матеріалів узгоджується з обсягом таких робіт і матеріалів, про який повідомили суд свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_6 . При цьому, вказані свідки ствердили, що відповідач не виконав усього обсягу робіт за Договором №1 на виконання ремонтно-будівельних робіт від 12.10.2017 року і такі невиконані ним роботи в подальшому було доручено виконувати свідку ОСОБА_8 .

Виконання відповідачем більшого обсягу будівельних робіт та на більшу вартість (ніж на 60.884,00 грн.) та придбання і поставка ним на об`єкт будівельних матеріалів на більшу вартість (5.625,00 грн.) підлягає доказуванню відповідачем у загальному порядку, якщо відповідач заперечує проти позову, однак останнім жодних доказів обсягу виконаних робіт до суду не надано, іншого в судовому засіданні не встановлено, оскільки провести експертизу виявилось неможливим у зв`язку з неналежною процесуальною поведінкою відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Підпунктом 3 ч.3 ст.1212 ЦК України передбачено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Саме з таких міркувань виходив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 15.02.2019 року у справі №910/21154/17, зазначивши, що з припиненням дії договору підряду така грошова сума втрачає ознаки авансу та стає майном (грошовими коштами), набутими підрядником без достатньої правової підстави. Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Відтак, зазначена норма застосовується за наявності сукупності таких умов: набуття (збереження) майна (майном також є грошові кошти) однією особою за рахунок іншої; відсутність для цього підстав; або коли така підстава згодом відпала. Випадок, коли зобов`язання було припинено на вимогу однієї із сторін відповідно до закону чи умов договору належить до таких підстав.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі у зв`язку з тим, що позивач належним чином довів те, що передав відповідачу грошові кошти на виконання умов договору, однак ним такі виконані не були, відповідач належним чином н е спростував наведені доводи позивача, відзив у встановлений законом строк суду не надав, відтак з відповідача слід стягнути 81 082,62 гривень як різницю між оплаченою йому сумою коштів та вартістю фактично виконаних робіт (57.036,00 грн.), а також як різницю між оплаченою йому сумою коштів та вартістю фактично придбаних та поставлених на об`єкт матеріалів для ремонту приміщень третього поверху об`єкту (24.046,62 грн.).

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до наступного висновку.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу, суд виходить із диспозиції ч.1 ст. 137 ЦПК України, у відповідності до якої, витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Так, згідно ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачкою було укладено з Адвокатським бюро Андрія П`ятковського "Веблекс" договір про надання правничої/правової допомоги №ДП/1_2018 від 10.05.2018 року.

Додатком №1 до Договору №ДП/1_2018 про надання правничої/правової допомоги від 10.05.2018 року є Тарифи на правничу допомогу, які розраховані виходячи з базової винагороди за надання правничої послуги і включають різні види правничих послуг, одиницю виміру кількості правничих послуг, коефіцієнт складності правничих послуг, мінімальну та середню тривалість правничих послуг, мінімальну та середню винагороду за надання правничих послуг тощо.

Відповідно до п.1.6. Договору №ДП/1_2018 про надання правничої/правової допомоги від 10.05.2018 року, від імені Адвокатського Бюро особами, уповноваженими на надання правничої допомоги Клієнту, є адвокат П`ятковський Андрій Петрович (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1126 від 23.11.2005 року) та адвокат Ільків Олена Володимирівна (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №874 від 07.05.2012 року).

В подальшому до вказаного Договору №ДП/1_2018 про надання правничої/правової допомоги від 10.05.2018 року додатковими угодами було внесено зміни: 1) Додатковою угодою №1 від 20.12.2018 року продовжено дію Договору до 31.12.2020 року; 2) Додатковою угодою №2 від 15.01.2020 року викладено Тарифи на правничу допомогу (додаток №1 до Договору) у новій редакції.

Згідно п.3.23 Договору №ДП/1_2018 про надання правничої (правової) допомоги від 10.05.2018 року, вартість наданої Клієнту правничої допомоги визначається у Акті прийому-передачі наданих послуг, який готується Адвокатським бюро та передається Клієнту для розляду та підписання.

На виконання Договору №ДП/1_2018 про надання правничої/правової допомоги від 10.05.2018 року, АБ «Веблекс» надало ОСОБА_3 правничу допомогу, яка вказана у Акті №2019/12 прийому-передачі наданих послуг від 15.01.2020 року, Рахунку на оплату вартості правничої допомоги №2019/12 від 15.01.2020 року, Акті №2020/09 прийому-передачі наданих послуг від 30.09.2020 року, Рахунку на оплату вартості правничої допомоги №2020/09 від 30.09.2020 року.

У відповідності до п.3.25 Договору №ДП/1_2018 про надання правничої (правової) допомоги від 10.05.2018 року, Клієнт повинен розглянути наданий Адвокатським Бюро Акт прийому-передачі наданих послуг, підписати його або висловити свої застереження до нього.

ОСОБА_3 прийняла надані їй послуги з правничої допомоги в повному обсязі, що підтверджується підписаними нею актами прийому-передачі наданих послуг №2019/12 від 15.01.2020 року та №2020/09 від 30.09.2020 року.

Відповідно до квитанції АТ КБ «Приватбанк» №0.0.1885767463.1 від 27.10.2020 року та квитанції АТ КБ «Приватбанк» №0.0.1882048177.1 від 23.10.2020 року ОСОБА_3 оплатила АБ «Веблекс» правничі послуги в розмірі 29320,00 гривень.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року, витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги-це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).

Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (п.268).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що з відповідача слід стягнути 29320,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Окрім цього, згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду з позовом ОСОБА_3 оплатила 810,83 грн. судового збору.

Відтак, з відповідача слід стягнути на користь позивача 810,83 грн. судового збору.

Керуючись 12, 13, 258, 259, 265, 268, ЦПК України суд,-

В И Р І Ш И В:

позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про повернення безпідставно збережених коштів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 81 082 (вісімдесят одну тисячу вісімдесят дві) гривні 62 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 810 (вісімсот десять) гривень 83 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 29320 (двадцять дев`ять тисяч триста двадцять) гривень 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у випадку відкладення складання повного рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до розділу ХІІІ Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Позивач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя Марків Ю.С.