Рішення № 93697132, 08.12.2020, Городоцький районний суд Львівської області

441/2248/19 2/441/295/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.12.2020 м. Городок

Городоцький районний суд Львівської області в складі:

головуючого – судді Малахової-Онуфер А.М.,

з участю секретаря судових засідань Чорного О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Городок Львівської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

Банк в особі представника Гребенюка О.С., звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 13 123 грн. 35 коп. боргу за кредитним договором № б/н від 18.04.2014 мотивуючи тим, що 18.04.2014, з метою створення сприятливих умов для виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором від 27.07.2009, між позивачем та відповідачкою укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов і Правил надання продукту кредитних карт (далі - Генеральна угода), згідно умов якої позивач надав відповідачці 4 963 грн. 57 коп. кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1, 5 % на місяць (18 % на рік) на суму залишку заборгованості за кредитом на строк 24 місяці. У порушення умов угоди, відповідачка свої зобов`язання належним чином не виконувала, через що у неї перед позивачем виникла заборгованість, яка станом на 21.11.2019 склала 13 123 грн. 35 коп. з яких: 3 955 грн. 69 коп. - заборгованість за кредитом, 3 099 грн. 42 коп. – заборгованість по відсоткам за користування кредитом та 6 068 грн. 24 коп. складає пеня. Просив стягнути заборгованість за кредитним договором та судові витрати.

Ухвалою судді від 20.01.2020 провадження у справі відкрито, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача ОСОБА_2 у клопотанні від 17.12.2019 просив про задоволення позову та про розгляд справи за його відсутності (а.с. 40).

Відповідачка у відзиві від 30.01.2020 та в судовому засіданні 18.09.2020 позов визнала частково, не заперечила про стягнення з неї 5 324 грн. 52 коп. боргу за кредитним договором № б/н від 18.04.2014 станом на 30 травня 2017 року і зокрема: 3 955 грн. 69 коп. - заборгованості за кредитом, 1 368 грн. 83 коп. заборгованості за відсотками за користування кредитом та частково пені, окрім цього пояснила, що дійсно 27.07.2009 уклала з Банком кредитний договір №SAMDN50OTC002058013, а 18.04.2014 - Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов і Правил надання продукту кредитних карт, що внаслідок довготривалої хвороби та відповідно важкого матеріального становища допустила заборгованість, що Умов та Правил надання банківських послуг, при укладені 18.04.2014 кредитного договору, не підписувала, із змістом таких не ознайомлювалась, що утворення заборгованості з червня 2017 року спровоковано неправомірними діями Банку, стосовно вимог в частині стягнення пені просила застосувати позовну давність. У судове засідання 08.12.2020 не з`явилася, у заяві від 18.11.2020 просила про розгляд справи за її відсутності (а.с. 99-102, 164).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд доходить висновку про часткове задоволення позову.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 означеного Кодексу, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною другою статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтями 610, 611 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (штрафу, пені).

Із змісту заяви від 27.07.2009 убачається, що того дня ОСОБА_1 підписала анкету-заяву ПАТ КБ «ПриватБанк» про укладення кредитного договору з кредитним лімітом 2 000 грн. та сплатою 2,5 % на місяць на залишок заборгованості (а.с. 7).

18.04.2014 між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено Генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт, з метою створення сприятливих умов для виконання останньою зобов`язань за вищеозначеним кредитним договором, а також приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт (а.с. 8).

Відповідно до змісту Генеральної угоди сторони домовились про реструктуризацію, тобто зменшення розміру заборгованості, що виникла в період з дати надання 27.07.2009 відповідачці кредиту і зокрема: відсотків на 131 грн. 35 коп., комісії – 95 грн. 51 коп., пені та штрафу на 0.0 грн., заборгованість за договором від 27.07.2009 з дати підписання Угоди склала 5 460 грн. 34 коп. (п.1.1.1 та 1.1.2).

Згідно з пунктом 2.1. Генеральної угоди, Банк надав ОСОБА_1 строковий кредит в розмірі 4 963 грн. 57 коп. на строк 24 місяці, з 18.04.2014 по 30.04.2016, шляхом встановлення кредитного ліміту на платіжну картку на споживчі цілі, в обмін на зобов`язання останньої повернути кредит, сплатити відсотки в розмірі 1, 5 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом у вказані у заяві, Умовах та Правилах строки. Сплата заборгованості проводиться у період з 01 до 25 числа кожного місяця (щомісячним платежем) в розмірі 248 грн. 38 коп. Дата останньої сплати заборгованості повинна бути не пізніше 30.04.2016.

У пункті 2.2 Генеральної угоди сторони погодили, що заборгованість за кредитом, починаючи з 32-го дня порушення, вважається простроченою. Позичальник сплачує банку штраф у розмірі 226 грн. 86 коп.

Генеральна угода, укладена 18.04.2014 між Банком та ОСОБА_1 , по суті є самостійним зобов`язанням між сторонами, направленим на реструктуризацію фіксованої суми заборгованості за кредитним договором від 27.07.2009, обов`язок виконання якого передбачений ст. ст. 526, 1049 ЦК України.

З матеріалів справи, зокрема розрахунку заборгованості від 21.11.2019 вбачається, що ОСОБА_1 , взяті на себе зобов`язання за Генеральною угодою від 18.04.2014 належним чином не виконувала, через що у неї перед позивачем виникла заборгованість, яка станом на 21.11.2019 склала 13 123 грн. 35 коп. з яких: 3 955 грн. 69 коп. - заборгованість за кредитом, 3 099 грн. 42 коп. – заборгованість за відсотками за користування кредитом та 6 068 грн. 24 коп. складає пеня, а тому порушенні права АТ КБ «ПриватБанк» підлягають судовому захисту (а.с. 5-6).

Ураховуючи вищенаведене, а саме те, що ОСОБА_1 неналежним чином виконувала зобов`язання за укладеною з Банком Генеральною угодою від 18.04.2014 і має непогашену заборгованість за кредитом та процентами у загальному розмірі 7 055 грн. 11 коп., вимоги позивача в частині стягнення з відповідачки вказаних сум, є підставними та підлягають до задоволення.

Підстав для задоволення вимоги АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_1 6 068 грн. 24 коп. пені за неналежне виконання умов укладеного 18.04.2014 між сторонами договору, суд не убачає, з огляду на наступне.

Позивач, обгрунтовуючи право вимоги в частині стягнення пені, покликається на положення ст. ст. 204, 611 ЦК України, а також на Умови та Правила надання банківських послуг, затверджені наказом від 06.03.2010 № СП-2010-256 (а.с. 8).

Із змісту Генеральної угоди від 18.04.2014 зокрема п. 2.8 убачається, що при порушенні позичальником обов`язків з погашення кредиту, боржник сплачує Банку пеню, розмір якої зазначений в Умовах та Правилах надання банківських послуг за кожен прострочення.

Між тим, Умови та Правила надання банківських послуг, що долучені до матеріалів позову не місять підпису ОСОБА_1 , а отже, Банком не доведено, що саме ці умови розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи Генеральну угоду від 18.04.2014, а також, що означені документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати пені (а.с. 60-83).

Надані позивачем Правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку, - в Генеральній угоді позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року № 39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту й Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Ураховуючи вищевикладене, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 , АТ КБ «ПриватБанк» дотрималося вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо повідомлення споживача про умови кредитування та їх погодження зі споживачем.

Такий правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), у якій зазначено, що відповідно до принципу справедливості, добросовісності та розумності неможливе покладення на слабшу сторону договору - споживача невиправданого тягаря з`ясування змісту кредитного договору.

Оскільки з Умовами та Правилами надання банківських послуг ОСОБА_1 не ознайомлювалась, такі не підписувала, що є підставою для відмови у стягненні пені за неналежне виконання умов укладеного 18.04.2014 між нею та Банком договору, в обговорення строків позовної давності, суд не входить.

Покликання відповідачки про визнання заборгованості за договором станом на травень 2017 року, тобто на час отримання нею звіту від «Українського бюро кредитних історій», не обгрунтовані.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 81, 89, 141, 259, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, ст. 526, 549, 610, 1049, 1054 ЦК України, суд,-

в и р і ш и в :

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 , що значиться зареєстрованою на АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (місцезнаходження вул. Грушевського, 1Д в м. Київ, ЄДРПОУ: 14360570) заборгованість за кредитним договором №б/н від 18.04.2014 в сумі 7 055 грн. 11 коп., з яких: 3 955 грн. 69 коп. - заборгованість за кредитом та 3 099 грн. 42 коп. – заборгованість по відсотках за користування кредитом, а також 1 130 грн. 00 коп. судового збору, а всього 8 185 грн. 11 коп.

В іншій частині вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: А.М. Малахова-Онуфер