Ухвала суду № 93693186, 21.12.2020, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/3342/20

Провадження № 2/459/1282/2020

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

21 грудня 2020 року суддя Червоноградського міського суду Львівської області Дем`яновська Ю.Д., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні квартирою,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач 23.11.2020 року звернулася до суду із даним позовом, в якому просить зобов`язати відповідача усунути перешкоди у вільному доступі до кімнати, а саме в користуванні всіх членів сім`ї кімнатою №5 (згідно плану квартири), пл.11,1 м.кв. в квартирі АДРЕСА_1 шляхом передачі ключів від вхідних дверей даної кімнати, або шляхом демонтування замка у вхідних дверях цієї кімнати; стягнути з ОСОБА_2 на її користь 3000 грн. витрат за надання правової допомоги. Разом із тим, позивач просить звільнити її від сплати судового збору. Зазначила, що не має фінансової можливості сплатити судовий збір, оскільки на її утриманні перебуває троє неповнолітніх дітей. Однак, на підтвердження зазначених обставин щодо свого майнового стану ОСОБА_1 доказів не подано.

Як зазначив Верховний суд у справі № 686/114/16-ц, 04.07.18, вичерпного і чіткого переліку документів про майновий стан особи, закон не містить, тому суд встановлює можливість сплатити судовий збір на підставі поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (п. 111 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі Шишков проти Росії ( Shishkov v. Russia )), для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» .

Так, згідно із частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Відповідно статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Крім цього, в п. 29 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах роз`яснено, що відповідно до статті 8 Закону №3674-VI та статті 82 ЦПК єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім`ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 10 ЦПК, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Вищезазначена норма закріплює дискреційне право, а не обов`язок суду відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.

Тлумачення статті 136 ЦПК України та статті 8 Закону України "Про судовий збір" свідчить, що підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, є врахування судом майнового стану сторони. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 12 ЦПК України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Враховуючи, що посилання заявника на те, що на її утриманні перебуває троє дітей, що унеможливлює сплату судового збору, не підтверджують наявність підстав для звільнення від сплати судового збору, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", а належних та допустимих доказів на підтвердження скрутного майнового становища заявника, які б підтверджували, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків річного доходу позивача за попередній календарний рік не подано, вважаю, що у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору слід відмовити.

В п. 44 рішення Європейського суду з прав людини від 12.07.2001 р. у справі "Prince Hans-Adam II of Liechtenstein проти Німеччини" зазначено, що право на доступ до суду, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, Рекомендації щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя R(81)7 Комітету міністрів Ради Європи від 14 травня 1981 року не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до правосуддя.

При цьому, згідно із положеннями частини другої статті 12 ЦПК України усі учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, а тому суд не надає привілеї тим чи іншим особам зі сплати судового збору. Надання такого привілею порушить принцип рівності сторін.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору.

Таким чином, позовна заява не відповідає вимогам ст.177 ЦПК України.

У відповідності до ч.4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України" на 2020 рік встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року становить 2102 грн.

Відтак сума судового збору за даним позовом становить 840,80 грн.

Згідно ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 ЦПК України, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

З урахуванням наведеного вище, приходжу до висновку, що позовну заяву слід залишити без руху, а позивачу надати строк у 10 днів для усунення указаних вище недоліків позовної заяви.

Вказані недоліки підлягають усуненню у спосіб: сплатити судовий збір у сумі 840,80 грн., (за реквізитами: Отримувач коштів УКу м.Червоногр./Червоноград/22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37983843; Банк отримувача Казначейство України (ЕАП); Код банку отримувача (МФО) 899998; Рахунок отримувача UA658999980313111206000013019 ; Код класифікації доходів бюджету 22030101), та долучити до справи оригінал підтверджуючого документу або надати суду докази, які могли б дати можливість оцінити майновий стан позивача відповідно до ст.136 ЦПК України для відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру належних до сплати судових витрат або звільнення від їх сплати.

Керуючись ст.ст.175,177,185, 353, 355 ЦПК України -

ухвалив:

В задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви - відмовити.

Позовну заяву залишити без руху.

Надати позивачу строк у десять днів з дня отримання ухвали для усунення недоліків, вказаних в ухвалі.

В разі, якщо недоліки не будуть усунені у десятиденний строк з дня отримання позивачем ухвали, заява вважатиметься неподаною та буде повернута позивачу.

Копію ухвали направити позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Ю. Д. Дем`яновська