Рішення № 93692780, 18.12.2020, Сколівський районний суд Львівської області

Справа № 453/1336/20

№ провадження 2-а/453/18/20

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18 грудня 2020 року Сколівський районний суд Львівської області у складі: головуючого – судді Микитина В.Я.,

секретаря судового засідання Корнута Т.Б.,

без учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Сколе Львівської області за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності,-

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 26.10.2020 року у строк, визначений ч. 2 ст. 286 КАС України, звернувся у Сколівський районний суд Львівської області з позовною заявою, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення № ЛВ26400/3191/АВ/П/ПТ/ПС, винесену 16.10.2020 року відносно нього інспектором праці Головного управління Держпраці у Львівській області Пасічником Р.Ю., котрою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188-6 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 1 343 грн..

Ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області Микитина В.Я. від 27.10.2020 року вказаний адміністративний позов залишено без руху та надано позивачеві термін для виправлення недоліків, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, котрий не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою судді Сколівського районного суду Львівської області Микитина В.Я. від 30.11.2020 року, після виправлення недоліків, вказаний адміністративний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та визначенням дати судового засідання щодо її розгляду по суті – 18.12.2020 року, 10.00 год..

Розгляд справи по суті відбувся у судовому засіданні, котре було призначене на 18.12.2020 року о 10.00 год., без участі сторін та їх уповноважених представників.

Позов обґрунтовано тим, що 16.10.2020 року інспектором праці Головного управління Держпраці у Львівській області Пасічником Р.Ю. стосовно позивача як Сколівського міського голови винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення № ЛВ26400/3191/АВ/П/ПТ/ПС, котрою на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1 343 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188-6 КУпАП. Вважає, що зазначена постанова по справі про адміністративне правопорушення є протиправною. Вказує, що у його діях відсутній склад зазначеного вище адміністративного правопорушення, так як умислу на невиконання припису № ЛВ0084/460/АВ/П від 27.01.2020 року у нього не було, а такий припис неможливо було виконати з причини, що не залежали від його волі. Так, щодо внесення змін до посадової інструкції спеціаліста І-ої категорії по комп`ютерному забезпеченню Сколівської міської ради Львівської області Мельниченка В.В., то такий працівник був звільнений за три дні до того, як надано припис, що, відповідно, мало наслідком неможливість внесення змін до посадової інструкції звільненого працівника. Щодо притягнення такого працівника до дисциплінарної відповідальності за невиконання моніторингу камер відеоспостереження по місту Сколе з метою виявлення порушників благоустрою, то таке не суперечить положенням ст. 31 КЗпП України, оскільки відповідний обов`язок хоча й не визначений посадовою інструкцією цього працівника, проте був покладений на нього окремим розпорядженням міського голови від 02.01.2018 року за № 001, з котрим його було ознайомлено у встановленому порядку, і такі обов`язки були погоджені між позивачем як міським голою та ОСОБА_2 як працівником, останній їх виконував. Щодо відсутністю преміювання згаданого працівника у період з березня по вересень 2019 року, то таке мало місце в силу невиконання ним окремого покладено на нього обов`язку та, як наслідок, зменшення об`єму й навантаження у роботі, а чинне трудове законодавство не вимагає від роботодавця дій щодо обов`язкової реалізації преміювання щомісяця й надає право роботодавцеві самостійно вирішувати ці питання. Таким чином, усі три пункти припису № ЛВ0084/460/АВ/П від 27.01.2020 року суперечать встановленим під час перевірки обставинам й не узгоджуються із нормами діючого трудового законодавства, котре протрактоване інспектором праці Головного управління Держпраці у Львівській області Пасічником Р.Ю. у даному випадку на власний розсуд. Окремо звертає увагу й на грубе порушення згаданим інспектором процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, а, основне, неврахування при цьому тієї обставини, що на момент розгляду такої справи минув строк для накладення адміністративного стягнення. Це пов`язано з тим, що у приписі № ЛВ0084/460/АВ/П від 27.01.2020 року було встановлено чіткий строк для його виконання – до 24.02.2020 року, відповідно, строк для накладення адміністративного стягнення у разі його невиконання минув ще 24.04.2020 року. При цьому, невиконання законного розпорядження посадової особи інспекції праці, котре обмежене певним строком, не є триваючим правопорушенням, а тому, вищевказаний інспектор знову ж-таки, протрактував норми чинного КУпАП з приводу строків накладення адміністративного стягнення на власний розсуд. Однак, на переконання позивача, така необізнаність інспекторів Головного управління Держпраці у Львівській області із чинним законодавством не може мати наслідком притягнення невинної посадової особи до відповідальності або ж притягнення такої особи у разі встановлення її вини до відповідальності поза визначеним законом строком. Просить на підставі ст. ст. 38, 247, 268, 287-289 КУпАП, ст. 286 КАС України, позов задовольнити.

Позивач у судове засідання щодо розгляду справи по суті не з`явився, хоча про дату, час та місце судового засідання у справі був завчасно повідомленим належним чином, про що стверджує рекомендоване повідомлення про вручання йому 03.12.2020 року судової повістки про виклик. Однак позивач попередньо подав суду заяву від 18.12.2020 року за вх. № 6282 про розгляд справи без його участі, у котрій одночасно вказав, що поданий адміністративний позов підтримує повністю та просить його задовольнити.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце судового засідання у справі був завчасно повідомленим належним чином, про що стверджує рекомендоване повідомлення про вручання йому 03.12.2020 року судової повістки про виклик. У свою чергу, 18.12.2020 року за вх. № 6288 від відповідача на адресу суду у порядку, передбаченому ст. 162 КАС України, надійшов відзив на позовну заяву із доданими письмовими доказами, у котрому відповідач виклав свої заперечення проти адміністративного позову, просив у такому відмовити. Заперечення проти адміністративного позову обґрунтовані, зокрема, правомірністю складення уповноваженими особами відповідача протоколу про адміністративне правопорушення відносно позивача за ст. 188-6 КУпАП, як і постанови про вчинення ним такого правопорушення, у строки та порядку, визначеними чинним законодавством. Відповідач наполягає, що строк накладення адміністративного стягнення на позивача станом на дату винесення оскаржуваної постанови по справі про адміністративне правопорушення не сплив, оскільки такий слід рахувати не з дати закінчення строку на виконання припису, а з дати проведення чергової інспекційної перевірки, котра мала місце 22.09.2020 року. Також звертає увагу суду на ту обставину, що позивачем не було усунуто виявлені порушення, про котрі йщлося у приписі № ЛВ0084/460/АВ/П від 27.01.2020 року (два пункти), а тому його як керівника було притягнуто до відповідальності за невиконання законних розпоряджень уповноваженої посадової особи для усунення виявлених порушень трудового законодавства.

Позивач своїм правом, передбаченим ст. 163 КАС України на подання суду відповіді на відзив відповідача на позовну заяву, де б міг викласти свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення, не скористалася.

В силу ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відтак, фіксування судового засідання щодо розгляду даної адміністративної справи по суті за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали справи, давши належу оцінку письмовим доказам, зібраним у справі, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з вищенаведеного, однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, у тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема й при притягненні особи до адміністративної відповідальності.

Судом встановлено, що 27.01.2020 року інспекторкою праці Головного управління Держпраці у Львівській області Сироїжко О.С., після проведення перевірки у Сколівській міській раді Львівської області, складено припис № ЛВ0084/460/АВ/П про усунення виявлених порушень, яким Сколівського міського голову Москаля В.Б. зобов`язано усунути ряд порушень трудового законодавства. Строки усунення порушень, зазначених у приписі № ЛВ0084/460/АВ/П від 27.01.2020 року, визначено до 24.02.2020 року включно. Поряд з цим, повторні інспекційні відвідування Сколівської міської ради Львівської області було проведено інспекторкою праці Головного управління Держпраці у Львівській області Сироїжко О.С. 15.09.2020 року, а інспекторами праці Головного управління Держпраці у Львівській області Пасічником Р.Ю. та Тріль І.Б. 22.09.2020 року.

Суд вважає, що відповідачу невідкладно після закінчення строків усунення порушень припису № ЛВ0084/460/АВ/П від 27.01.2020 року, тобто одразу ж після 24.02.2020 року, слід було вжити заходів для інспекційного відвідування Сколівської міської ради Львівської області уповноваженими на те особами, для контролю виконання цього припису та, у разі виявлення його невиконання особою, якій він безпосередньо був вручений під розписку чи особою, яка його заміняла у відведений відповідачем період виконання, вирішувати питання про притягнення винної особи до адміністративної відповідальності. Натомість, як встановлено судом, виконання припису № ЛВ0084/460/АВ/П від 27.01.2020 року було перевірено лише 22.09.2020 року, тобто майже через сім місяців після закінчення строку, відведеного для його виконання, та майже через п`ять місяців після закінчення строку, визначеного ч. 1 ст. 38 КУпАП для можливості накладення адміністративного стягнення, котрий сплив ще 24.04.2020 року.

Незважаючи на це, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача за невиконання ним окремих пунктів припису № ЛВ0084/460/АВ/П від 27.01.2020 року, котре було призначене на 16.10.2020 року за місцезнаходженням відповідача, його уповноваженою особою – інспектором праці Пасічником Р.Ю. винесено постанову № ЛВ26400/3191/АВ/П/ПТ/ПС про накладення на позивача за ст. 188-6 КУпАП адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 1 343 грн., тобто поза встановленим ч. 1 ст. 38 КУпАП строком накладення такого адміністративного стягнення.

В силу ст. ст. 245, 280 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд вважає, що з`ясовуючи при розгляді справи про адміністративне правопорушення відносно позивача обставини, які мають значення для правильного її вирішення і накладення адміністративного стягнення, відповідач не врахував такі при винесенні оскаржуваної постанови, оскільки, як уже йшлося вище, не з`ясував, чи не закінчився на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строк накладення адміністративного стягнення. Твердження відповідача й його відзиві на позовну заяву про те, що строк накладення адміністративного стягнення слід рахувати з дати проведення інспекційної перевірки щодо виконання вимог припису, а не з дати закінчення двомісячного терміну після закінчення наданого на виконання припису строку, є неспроможними, так як суперечать вищенаведеним нормам законодавства, котрі визначають завдання провадження у справах про адміністративні правопорушення, а також законодавства, котре встановлює строк накладення адміністративного стягнення.

Поряд з цим, перевіряючи під час судового розгляду справи по суті обставини, викладені позивачем на підтвердження відсутності у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188-6 КУпАП, суд встановив наступне.

Так, посадова особа відповідача, приймаючи оскаржувану постанову по справі про адміністративне правопорушення, вважала доведеним умисне невиконання позивачем пункту першого припису № ЛВ0084/460/АВ/П від 27.01.2020 року щодо невнесення змін до посадової інструкції спеціаліста І-ої категорії по комп`ютерному забезпеченню Сколівської міської ради Львівської області Мельниченка В.В.. Разом з тим, такою посадовою особою не було враховано ту доведену позивачем до його відома обставину, що станом на дату внесення цього припису вищевказаний працівник Сколівської міської ради Львівської області був звільнений із займаної посади, що само по собі виключало можливість вносити зміни до посадової інструкції звільненого працівника, а надавало змогу лише вносити такі зміни при прийнятті нового працівника на цю посаду із включенням до неї нових посадових обов`язків та ознайомлення з ними під підпис. До того ж, на переконання суду, покладення цих нових посадових обов`язків у вигляді моніторингу камер відеоспостереження по місту Сколе з метою виявлення порушників благоустрою на ОСОБА_2 , який на той час був працівником, розпорядженням міського голови із ознайомленням з його змістом під підпис, не суперечить положенням ст. 31 КЗпП України, як про це помилково вважав інспектор праці, та, виходячи із домовленості між ним й роботодавцем про виконання цих обов`язків, є достатнім для правомірності їх виконання. Крім того, суд погоджується й з твердженнями позивача про те, що системний аналіз положень ст. ст. 21, 30-31, 139 КЗпП України дає підстави для висновку, що робота, обумовлена трудовим договором, складається з усіх обов`язків, погоджених між працівником та роботодавцем (власником), а не лише з обов`язків, обумовлених посадовою інструкцією працівника.

Крім того, посадова особа відповідача, приймаючи оскаржувану постанову по справі про адміністративне правопорушення, вважала також доведеним й умисне невиконання позивачем пункту третього припису № ЛВ0084/460/АВ/П від 27.01.2020 року щодо відсутності преміювання спеціаліста І-ої категорії по комп`ютерному забезпеченню Сколівської міської ради Львівської області ОСОБА_2 у період з березня по вересень 2019 року відповідно до особистого вкладу у загальні результати роботи та нарахування таких премій. Поряд з цим, суд переконаний, що інспекторка праці Головного управління Держпраці у Львівській області ОСОБА_3 , внісши у цій частині свій припис, а інспектор праці Головного управління Держпраці у Львівській області Пасічник Р.Ю., приймаючи оскаржувану постанову про притягнення позивача до відповідальності за його невиконання у цій частині, не врахували положень чинного трудового законодавства, котре не покладає на власника (роботодавця) обов`язку щодо реалізації своїх повноважень на преміювання працівників, або ж навпаки, на позбавлення такого преміювання, а лише наділяє його правом це робити, тобто залишає за власником (роботодавцем) вирішувати ці питання самостійно, на власний розсуд, у тому числі й позбавити премії на певний період внаслідок притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності. Тому, суд вважає, що на позивача як роботодавця фактично було покладено виконання того обов`язку, котрий чинним трудовим законодавством не передбачений, ще й надано вимогу про виконання цього неіснуючого обов`язку. Крім того, посадовими особами відповідача не було враховано, що премії працівник ОСОБА_2 позбавлявся внаслідок притягнення його до дисциплінарної відповідальності і такі заходи діяли на період накладеного стягнення у виді догани, а також те, що таке стягнення зазначеним працівником не оскаржувалось, з ним він погодився. Відтак, інспектори праці фактично втрутились у відносини роботодавця та працівника, пов`язані із застосуванням щодо такого працівника одного із заходів дисциплінарного стягнення, і тим самим вийшли за межі своїх повноважень, оскільки не вправі були надавати оцінку правомірності накладення цього дисциплінарного стягнення.

На усі зазначені вище обставини інспектор праці Головного управління Держпраці у Львівській області Пасічник Р.Ю., приймаючи оскаржувану постанову по справі про адміністративне правопорушення, уваги також не звернув.

Згідно із ст. 252 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

При цьому суд приймає до уваги, що у відповідності із ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010, - адміністративна відповідальність в Україні і процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпціях. Однією з таких правових презумпцій є закріплена у ст. 62 Конституції України презумпція невинуватості, згідно якої особа вважається невинуватою до тих пір, поки її вина не буде доказана у встановленому законом порядку.

Таким чином, враховуючи викладене, а також те, що в силу принципу презумпції невинуватості усі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості, суд вважає, щоінспектор праці Гогловного управління Держпраці у Львівській області Пасічник Р.Ю. не дослідив всебічно та повно усіх обставин справи, а тому передчасно встановив наявність дій та (або) бездіяльності позивача, тобто об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188-6 КУпАП, як і те, чи винен позивач у вчиненні такого правопорушення.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови інспектора праці Головного управління Держпраці у Львівській області Пасічника Р.Ю. по справі про адміністративне правопорушення № ЛВ26400/3191/АВ/П/ПТ/ПС від 16.10.2020 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188-6 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1 343 грн..

Окрім того, відповідно до п. п. 1, 7 ст. 247 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення, а також закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Оскільки судом встановлені обидві вищенаведені обставини, котрі виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення, а закриття провадженні у такій справі з підстави закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП, має певні правові наслідки, котрі погіршують становище позивача, то суд вважає, що справа підлягала закриттю за відсутності у діях позивача складу адміністративного правопорушення.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи вищенаведене та з метою захисту прав та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та справу про адміністративне правопорушення, на виконання вимог п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення.

В силу ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, оскільки позивачем при зверненні до суду із даним адміністративним позовом сплачено судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп. (квитанція № 5 від 18.11.2020 року, оригінал котрої міститься у справі), то такий слід стягнути з відповідача як суб`єкта владних повноважень, на користь позивача, за рахунок бюджетних асигнувань. Доказів про понесення інших судових витрат по справі позивачем суду не представлено.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 72-77, 90, 139, 229, 241-246, 250, 257-258, 262, 286 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову інспектора праці Головного управління Держпраці у Львівській області Пасічника Романа Юрійовича по справі про адміністративне правопорушення № ЛВ26400/3191/АВ/П/ПТ/ПС від 16.10.2020 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 як голову Сколівської міської ради Львівської області за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 188-6 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1 343 грн., а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути з Головного управління Держпраці у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Сколівський районний суд Львівської області.

Повне найменування сторін у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

Відповідач: Головне управління Держпраці у Львівській області; місцезнаходження юридичної особи: 79005, м. Львів, пл. Міцкевича, буд. 8; ідентифікаційний код у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 39778297.

Суддя В.Я. Микитин

Рішення суду складене та підписане суддею 18 грудня 2020 року.