Рішення № 93692666, 10.12.2020, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/1663/19 Провадження № 2/450/1457/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2020 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого – судді Добош Н.Б,

при секретарі Гев`як Ю.С.

за участі позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Сихівський відділ державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про предмет спору : звільнення від сплати заборгованості по аліментах повністю на двох неповнолітніх дітей та стягнення аліментів у встановленому законом порядку, починаючи з 17.12.2018 року,-

стислий виклад позиції позивача та відповідача :

підстава позову (позиція позивача) з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 11.12.2019 року : з січня 2012 року, позивач постійно та щомісяця сплачував аліменти, а з квітня 2013 року (про що засвідчує заява відповідачки про повернення виконавчого листа № 1319/11325/2012 від 12.02.2012 р. без виконання) до листопада 2018 року, згідно з укладеною з відповідачкою усною домовленістю про сплату аліментів та здійснення додаткових витрат на одяг, відпочинок, лікування та навчання дітей, що позивач виконував. Позивач вважає, що відповідач ввела в оману Сихівський районний суд м. Львова, оскільки у її заяві немає жодного слова про те, що він постійно протягом 5-ти років сплачує аліменти та надає матеріальну допомогу дітям в різних формах.

В судовому засіданні позивач та його представник заявлені позовні вимоги підтримали, просили такі задоволити. Позивач зазначив, що протягом 2013-2018 років сплачував аліменти, однак не в межах виконавчого провадження, оскільки в них така була домовленість з відповідачем. Постійно возив дітей на відпочинок, купував одяг та надав всі можливі матеріальні блага дітям. Також представник позивача вказала, що державним виконавцем в межах виконавчого провадження, здійснено перерахунок заборгованості позивача. Державним виконавцем враховано квитанції представлені позивачем, з яких можливо було встановити отримувача платежу. Таким чином вважають, що добровільна сплата аліментів, є істотною обставиною для звільнення позивача від сплати аліментів.

В судове засідання відповідач не з`явилася, однак з`явилась її представник, яка заперечила, щодо задоволення заявлених позовних вимог, просила в задоволенні позовних вимог відмовити за безпідставністю. Додатково пояснила, що між позивачем та її довірителькою жодної домовленості про сплату аліментів не було.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, подав письмові пояснення, розгляд справи просить проводити у його відсутності.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.

Постановою Львівського апеляційного суду від 16.07.2020 року, ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 28.02.2020 року про закриття провадження у справі в частині вимог, щодо звільнення від сплати заборгованості по аліментах повністю на двох неповнолітніх дітей та стягнення аліментів у встановленому законом порядку, починаючи з 17.12.2018 року скасовано та справу в цій частині направлено для продовження розгляду до Пустомитівського районного суду Львівської області; 11.09.2020 року письмові пояснення відповідача; 06.10.2020 року письмові пояснення третьої особи; 15.10.2020 року клопотання позивача про відкладення розгляду справи; 16.10.2020 року ухвала про відкладення розгляду справи; 17.11.2020 року заява представника відповідача про розгляд справи у її відсутності; 17.11.2020 року ухвала про призначення справи до судового розгляду; 01.12.2020 року клопотання третьої особи про долучення доказів.

Суд заслухавши думку позивача, представника позивача та представника відповідача, на підставі позовної заяви, а також долучених письмових доказів, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна із сторін зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір.

Відповідно до ч. 5 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 28.12.2012 року, яке набрало законної сили у справі № 1319/11325/2012, ухвалено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти за утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1 / 3 частки з усіх видів доходів, але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 27.11.2012р. і до досягнення ними повноліття.

На підставі ухвали Сихівського районного суду м. Львова від 28.11.2018 року, яка набрала законної сили у справі № 1319/11325/2012 видано дублікат виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти за утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1 / 3 частки з усіх видів доходів, але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 27.11.2012р. і до досягнення ними повноліття.

17.12.2018 року державним виконавцем Сихівського відділу державної виконавчої служби м. Львова ГТУЮ у Львівській області Лабою Я.М. на підставі заяви ОСОБА_4 , відрито виконавче провадження № 57919347, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1 / 3 частки з усіх видів доходів, але не менше, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 27.11.2012р. і до досягнення ними повноліття.

Відповідно до письмових пояснень державного виконавця від 06.10.2020 року встановлено, що із пред`явленого до примусового виконання виконавчого документа № 1319/11325/2012 від 27.11.2018 року Сихівського районного суду м. Львова вбачається, що аліменти слід стягувати від 27.11.2012 року, проте вказаний виконавчий документ у Сихівському ВДВС у м. Львові вже перебував на виконанні, та боржником ОСОБА_1 надано копію заяви ОСОБА_4 від 15.04.2013 року, згідно із якою, станом на момент подачі заяви (а саме 15.04.2013 року), заборгованість із виплат аліментів - відсутня.

Згідно наданого державним виконавцем розрахунку заборгованості в ОСОБА_1 станом на 28.03.2020 року була заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 280 949, 74 грн., з врахуванням сплачених аліментів у розмірі 121 087, 00 грн.

Станом на 13.11.2020 року існує заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 282 090, 25 грн., з врахуванням сплачених аліментів у розмірі 135 091, 00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 СК України, аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більш як за десять років, що передували пред`явленню виконавчого листа до виконання.

Судом встановлено, що визнаючи в цілому свій обов`язок по сплаті аліментів, ОСОБА_1 як підставу для звільнення його від сплати аліментів зазначає тривалість звернення відповідача із виконавчим листом до виконавчої служби, та сплатою ним аліментів не в межах виконавчого провадження та надання матеріальної допомоги дітям з 2013 по 2018 роки в добровільному порядку.

Однак доводи позивача про те, що він добровільно надавав матеріальну допомогу на утримання дітей за період з 2013 по 2018 рік, суд не приймає до уваги, оскільки надання такої допомоги є його правом, як батька, однак за відсутності доказів, не доводить сплати аліментів у розмірі визначеному рішенням суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.

Сплачені суми аліментів, можуть бути зараховані в рахунок погашення заборгованості по аліментам за заявою платника аліментів та надання підтверджуючих документів про оплату такої, в порядку передбаченому ст. 195 СК України.

Згідно до вимог ч. 2 ст. 166 та ст. 180 СК України , батьки зобов`язані утримувати своїх неповнолітніх дітей .

Вирішуючи вимоги позивача про звільнення його від сплати заборгованості по аліментам, суд виходить з положень ч.2 ст.197 СК України , згідно яких за позовом платника аліментів, суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Дійсно, вказана правова норма не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення (повного або часткового) від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом. За наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення, платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати заборгованості за ними на підставі судового рішення.

Тобто, в розумінні цих положень закону, підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами, є лише важка хвороба платника аліментів чи інша істотна обставина, наявність якої повинна бути доведена платником аліментів.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду Українивід 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених ст.197 СК України умов повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Таким чином зазначені позивачем обставини, а саме що він з 2013 року добровільно виконував рішення суду щодо сплати аліментів на дітей, а також пред`явлення відповідачем до примусового виконання виконавчого листа тільки в 2018 році, не мають правового значення для вирішення питання щодо звільнення позивача від сплати заборгованості по аліментам.

Отже, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що зазначені позивачем обставини не доведені доказами, а відтак позивачем, не доведено наявності істотних обставин, що є обов`язковою умовою для звільнення від сплати аліментів за ч. 2 ст. 197 СК України.

Тому з врахування наведеного, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог, слід відмовити.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору на користь позивача не відшкодовуються.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 259, 263- 265, 268 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду через Пустомитівський районний суд Львівської області.

Позивач : ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Відповідач : ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 .

Третя особа : Сихівський відділ державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), ЄДРПОУ 35009295, м. Львів, пр. Червоної Калини, 109.

Повний текст судового рішення складено 18.12.2020 року.

СуддяН. Б. Добош