Ухвала суду № 93692009, 15.12.2020, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 2-757/11

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2020 року м.Львів

Залізничний районний суд м. Львова у складі:

головуючого судді: Іванюк І.Д.

за участю секретаря с\з – Гули М.І.

за участю представника скаржника – Сірого А.В.

представника Залізничного відділу ДВС у м. Львові ЗМУМЮ – Панчишина В.Р.

заінтересованої особи – ОСОБА_1

прокурор Львівська місцевої прокуратури №2 – Юрчишин Я.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові скаргу ОСОБА_2 на дії Залізничного відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, заінтересована особа – ОСОБА_1 , Львівська місцева прокуратура №2 при виконанні рішення Залізничного районного суду м. Львова від 07.03.2012 р. у справі № 2-757/11 та на постанову про відновлення виконавчого провадження від 21.09.2020 р.,-

в с т а н о в и в:

Скаржник звернувся до суду із скаргою, у якій просить визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Залізничного відділу ДВС у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції – Макухіної І.В. від 21.09.2020 р. про відновлення виконавчого провадження № 37114639 щодо виконання рішення суду від 15.03.2013 р. у справі № 2-757/11 про вселення ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1 . Свою скаргу мотивує тим, що вказана постанова є незаконною, оскільки постановою Львівського апеляційного суду від 27.02.2020 р. ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 22.12.2018 р., якою задоволено клопотання ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого листа, скасовано та постановлено рішення про відмову у видачі дублікату виконавчого листа у вказаній справі. При цьому, Львівський апеляційний суд у своїй постанові вказав, що ОСОБА_1 не звертався до суду із заявою про поновлення строків пред`явлення виконавчого листа до виконання, що є необхідним при розгляді питання про видачу дубліката виконавчого листа у вказаній справі. Також, п. 6 ст. 67 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження не відновлюється і повторне примусове вселення стягувача не здійснюється, якщо особа, яка перешкоджає його проживанню (перебуванню), не є боржником. Питання про вселення стягувача в такому разі вирішується в судовому порядку, а тому оскільки перешкоди у користуванні житлом чиняться не ОСОБА_2 , а його донькою і онукою позивача - ОСОБА_3 , яка зареєстрована у спірному житлі і не була стороною у справі, про що вона неодноразово повідомляла державного виконавця, то виконавче провадження не могло бути відновленим. Із врахуванням наведеного, того, що відсутній документ, на підставі якого слід відновити провадження, пропущено строк пред`явлення виконавчого листа до виконання, а також із врахуванням того, що ОСОБА_2 не чинить ОСОБА_1 жодних перешкод у користуванні спірним житлом, просить скаргу задоволити.

У судовому засіданні представник заявника скаргу підтримав з аналогічних підстав.

Представник Залізничного відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відповідно до довіреності від 24.02.2020 р. у судовому засіданні проти вказаної скарги заперечив, пояснив, що відповідно до ч. 6 ст. 67 Закону України «Про виконавче провадження» у випадку подальшого перешкоджання боржником проживанню (перебуванню) стягувача у приміщенні, в яке його вселено, стягувач має право звернутись до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. У такому разі державний виконавець має право повторно здійснити примусове вселення стягувача та накласти на боржника штраф у подвійному розмірі відповідно до статті 75 цього Закону. Оскільки ОСОБА_1 неодноразово після закінчення виконавчого провадження звертався у Львівську місцеву прокуратуру №2 та у Залізничний відділ державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про подальше чинення ОСОБА_2 йому перешкод у проживанні у спірному житлі, тому на підставі його звернення та звернення Львівської місцевої прокуратури № 2 (якою подано позов в інтересах ОСОБА_1 ) із заявою у Залізничний відділ державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, виконавче провадження було відновлене. Вказані дії відповідають вимогам закону, а тому просить у задоволенні скарги відмовити.

Зацікавлені особи - ОСОБА_1 та представник Львівської місцевої прокуратури № 2 у судовому засіданні проти скарги заперечили, додатково ОСОБА_1 підтвердив, що ОСОБА_2 надалі чинить йому перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 , а тому він підтримує відновлення виконавчого провадження.

Вивчивши матеріали скарги, дослідивши долучені до них докази, суд приходить до наступного висновку.

У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна людина має право на справедливий судовий розгляд.

Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував у своїх рішеннях, що право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у державі, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін (наприклад, справа «Жовнер проти України» від 29 червня 2004 року, заява № 56848/00, § 33). Право на звернення до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби правова система держав-учасниць Конвенції допускала, що судове рішення, яке набрало законної сили та є обов`язковим для виконання, залишалося би невиконаним по відношенню до однієї зі сторін всупереч її інтересам. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Статтею 67 Закону України «Про виконавче провадження» визначено порядок виконання рішення про вселення стягувача.

Так, у ч. 2 ст. 67 вказаного Закону визначено, що примусове вселення полягає у забезпеченні державним виконавцем безперешкодного входження стягувача у приміщення, зазначене у виконавчому документі, та його проживання (перебування) в ньому.

Ч. 6 ст. 67 вказаного Закону зазначає, що у разі подальшого перешкоджання боржником проживанню (перебуванню) стягувача у приміщенні, в яке його вселено, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. У такому разі державний виконавець має право повторно здійснити примусове вселення стягувача та накласти на боржника штраф у подвійному розмірі відповідно до статті 75 цього Закону. Виконавче провадження не відновлюється і повторне примусове вселення стягувача не здійснюється, якщо особа, яка перешкоджає його проживанню (перебуванню), не є боржником. Питання про вселення стягувача в такому разі вирішується в судовому порядку.

Судом встановлено, що рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 15.03.2013 р. у справі № 2-757/11 задоволено позов прокурора Залізничного району м. Львова в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , третя особа: Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради, ЛКП “Скнилівок” про вселення та усунення перешкод у користуванні житлом, зобов`язано ОСОБА_4 та ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 , вселено ОСОБА_1 квартирою АДРЕСА_1 , стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 38,50 грн. судових витрат у користь держави, а у позові ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання таким, що втратив права на користування житлом будинком АДРЕСА_2 відмовлено за безпідставністю вимог.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 05.10.2012р. внесено виправлення у рішення Залізничного районного суду м. Львова від 07.03.2012р. по справі за позовом Прокурора Залізничного району м. Львова в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , третя особа: Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради, ЛКП “Скнилівок”про вселення та усунення перешкод у користуванні житлом та позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання таким, що втратив права на користування житлом, вказавши правильно прізвище позивача за первісним позовом, як ОСОБА_1 .

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 20.12.2012р. ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 05.10.2012р. залишено без змін.

На підставі рішення суду, 15.08.2012р. Залізничним районним судом м. Львова було видано виконавчий лист №2-757/11, а 13.03.2013 р. 4 виконавчі листи, виправлені з урахуванням ухвали суду від 05.10.2012 р., на підставі яких державним виконавцем Залізничного відділу ДВС ЛМУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 22.03.2013 р. (а.с. 135 скарги).

Надалі, 25.04.20213 р. державним виконавцем Залізничного відділу ДВС ЛМУЮ було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (а.с. 149 т. 2 справи).

22.12.2018 р. ухвалою Залізничного районного суду м. Львова задоволено заяву ОСОБА_1 та видано дублікат виконавчих листів у вказаній справі у зв`язку із втратою оригіналу.

05.08.2019 р. ОСОБА_1 подав заяву про відновлення виконавчого провадження.

06.08.2019 р. державним виконавцем Залізничного відділу ДВС ЛМУЮ було відновлене виконавче провадження про вселення ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1 на підставі ч. 6 ст. 67 ЗУ «Про виконавче провадження» (а.с. 131)

30.01.2020 р. ОСОБА_1 звернувся до начальника Залізничного ВДВС ЗМУ МЮ про повернення без виконання виконавчого листа № 2-757/11 від 15.03.20213 р. на підставі чого 30.01.2020 р. виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа (дубліката виконавчого листа) стягувачу.

Однак, ухвалою Львівського апеляційного суду від 27.02.2020 р. ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 22.12.2018 р. про видачу ОСОБА_1 дубліката виконавчого листа скасовано з тих підстав, зокрема, що постанова про закінчення виконавчого провадження є чинною. Таким чином , на підставі вказаної ухвали Львівського апеляційного суду дублікат виконавчого листа, на підставі якого відновлене виконавче провадження, втратив чинність.

17.09.2020 р. заступник керівника Львівської місцевої прокуратури № 2 Львівської області звернувся до Залізничного ВДВС ЗМУ МЮ про відновлення виконавчого провадження, оскільки рішення суду про вселення ОСОБА_1 станом на час звернення не виконане, боржником ОСОБА_5 чиняться ОСОБА_1 перешкоди у користуванні вказаною квартирою, що підтверджується неодноразовими скаргами та заявами ОСОБА_1 на адресу місцевої прокуратури.

На підставі даного звернення 21.09.2020 р. державним виконавцем Залізничного відділу ДВС ЛМ УЮ винесено постанову про відновлення виконавчого провадження серії ВП № 37114639. Водночас державний виконавець Залізничного відділу ДВС ЛМ УЮ звернувся до суду із поданням про видачу дубліката виконавчого листа.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова відповідає вимогам п. 6, 7 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, ОСОБА_2 є боржником у виконавчому провадженні, державний виконавець при її винесенні діяв у відповідності до вимог ч. 6 ст. 67 Закону України «Про виконавче провадження».

Суд критично оцінює пояснення представника боржника з приводу того, що ОСОБА_2 не чиняться перешкоди ОСОБА_1 у користуванні спірним житлом, оскільки протилежне вбачається із заяви та скарги стягувача, а також даний факт ствердив ОСОБА_1 у судовому засіданні, в той час як до повноважень державного виконавця не входить перевірка обґрунтованості заяви стягувача про перешкоджання боржником його проживанню (перебуванню) у спірній квартирі

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду України від 01.06.2020 р. у справі № 754/5146/15ц, провадження № 61-1922св18.

Також суд критично оцінює пояснення представника боржника з приводу того, що стягувачем пропущено строк предявлення виконавчого документа до виконання, оскільки такий був предявлений ОСОБА_1 до виконання 19.03.2013 р., а отже у строк, визначений законодавством, а ст. 67 Закону України «Про виконавче провадження» не визанчено строків, по спливу яких виконавче провадження не може бути відновлене.

Із врахуванням наведеного, у задоволенні скарги слід відмовити за безпідставністю такої.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 447-452 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII, суд,-

п о с т а н о в и в :

У задоволенні скарги ОСОБА_2 на дії Залізничного відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, заінтересована особа – ОСОБА_1 , Львівська місцева прокуратура №2 при виконанні рішення Залізничного районного суду м. Львова від 07.03.2012 р. у справі № 2-757/11 та на постанову про відновлення виконавчого провадження від 21.09.2020 р. - відмовити за безпідставністю.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 354, 355 ЦПК України, п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України, а саме до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м.Львова протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала, набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

При цьому, у відповідності до вимог п.3 Прикінцевих положень ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 21.12.2020 р.

Суддя: