Постанова № 93690298, 21.12.2020, Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа № 305/1987/20

Номер провадження 3/305/771/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2020 Суддя Рахівського районного суду Закарпатської області Марусяк М.О., розглянувши матеріали, які надійшли від Західного регіонального управління Мукачівського прикордонного загону відділу прикордонної служби "Ділове"І категорії (тип В) про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , з середньою освітою, неодруженого (проживає в цивільному шлюбі, з особою яка на утриманні має 1 н/л дитину), тимчасово непрацюючого, -

за ч.2 ст.185-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

17 грудня 2020 року, близько 09:00 год., ОСОБА_1 , у складі групи осіб, спільно з громадянином ОСОБА_2 , був затриманий прикордонним нарядом «Секрет» від відділу прикордонної служби (тип С) Мукачівського прикордонного загону на відстані близько 2500 м. від державного кордону, на напрямку 328 прикордонного знаку, на території Діловецької селищної ради Рахівського району Закарпатської області, під час спроби незаконного, поза пунктами пропуску, перетину державного кордону з України в Румунію на напрямку 328 прикордонного знаку (територія Діловецької селищної ради Рахівського району Закарпатської області) з метою переміщення до Румунії тютюнових виробів. Під час затримання, ОСОБА_1 вчинив злісну непокору законній вимозі військовослужбовця Державної прикордонної служби під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охоронною державного кордону, а саме на законні, неодноразові вимоги, про зупинку з метою контролю за дотриманням прикордонного режиму (повноваження надані п .10 постанови Кабінету Міністрів України №1147 від 27.07.1998року). При затриманні ОСОБА_1 вдався до втечі, також було здійснено попереджувальні постріли в гору з пристроїв для відстрілу гумовими кулями «Форт» після чого його вдалось затримати. Своїми діями, громадянин України ОСОБА_1 вчинив злісну непокору законній вимозі військовослужбовця Державної прикордонної служби під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охоронною державного кордону у складі групи осіб, відповідальність за яке передбачено ч.2 ст.185-10 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 , вину визнав частково та пояснив, що 16 грудня 2020 року, від чоловіка на ім`я ОСОБА_3 , прізвища якого незнає, разом з товаришем ОСОБА_2 , отримали пропозицію перенести тютюнові вироби через кордон за грошову винагоду, на що погодився. Так, 17 грудня 2020 року, вранці, за попередньою домовленістю зустрілися з ОСОБА_3 , після чого вони відправилися до незнайомої йому особи, де отримали 8 пакунків сигарет. Коли почали рухатися у бік кордону їх виявили прикордонники. На крик стій він відразу зупинився, впав на землю, до втечі від прикордонників не вдавався. У письмових поясненнях відібраних під час складання протоколу про адміністративне правопорушення ствердив, що втікав від прикордонників, оскільки дуже сильно злякався.

Заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши в повному обсязі встановлені на підставі поданих доказів обставини, у їх сукупності, приходжу до наступного висновку.

Так, відповідно до вимог ст.2 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" основними функціями Державної прикордонної служби України є: охорона державного кордону України на суші, морі, річках, озерах та інших водоймах з метою недопущення незаконної зміни проходження його лінії, забезпечення дотримання режиму державного кордону та прикордонного режиму; здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна, а також виявлення і припинення випадків незаконного їх переміщення; ведення розвідувальної, інформаційно-аналітичної та оперативно-розшукової діяльності в інтересах забезпечення захисту державного кордону України згідно із законами України "Про розвідувальні органи України" та "Про оперативно-розшукову діяльність".

Статтею 20 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" передбачено права Державної прикордонної служби України. За якою, органам, підрозділам, військовослужбовцям, а також працівникам Державної прикордонної служби України, які відповідно до їх службових обов`язків можуть залучатися до оперативно-службової діяльності, для виконання покладених на Державну прикордонну службу України завдань надається право в тому числі, вимагати від фізичних осіб припинення правопорушень і дій, що перешкоджають здійсненню повноважень Державної прикордонної служби України (п. 12);

Крім того, відповідно до Постанови КМУ від 27.07.1998 № 1147 "Про прикордонний режим" постановою установлено вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм прикордонну смугу у межах прилеглих до кордону територій селищних і сільських рад, де запроваджується прикордонний режим та затверджено перелік міст і районів, в межах територій яких можуть бути встановлені контрольовані прикордонні райони, в тому числі до переліку яких у Закарпатській області увійшли місто Ужгород, Берегівський, Великоберезнянський, Виноградівський, Перечинський, Рахівський, Тячівський, Ужгородський, Хустський райони.

Також Постановою КМУ №304 визначено межі прикордонної смуги в межах прилеглих до кордону територій селищних та сільських Рад народних депутатів.

Протоколом серії ЗхРУ №008306 від 17.12.2020, стверджено, що 17 грудня 2020 року, близько 09:00 год., ОСОБА_1 , у складі групи осіб, спільно з громадянином ОСОБА_2 , був затриманий прикордонним нарядом «Секрет» від відділу прикордонної служби (тип С) Мукачівського прикордонного загону на відстані близько 2500 м. від державного кордону, на напрямку 328 прикордонного знаку, на території Діловецької селищної ради Рахівського району Закарпатської області, під час спроби незаконного, поза пунктами пропуску, перетину державного кордону з України в Румунію на напрямку 328 прикордонного знаку (територія Діловецької селищної ради Рахівського району Закарпатської області) з метою переміщення до Румунії тютюнових виробів. Під час затримання, ОСОБА_1 вчинив злісну непокору законній вимозі військовослужбовця Державної прикордонної служби під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охоронною державного кордону, а саме на законні неодноразові вимоги про зупинку з метою контролю за дотриманням прикордонного режиму (повноваження надані п .10 постанови Кабінету Міністрів України №1147 від 27.07.1998року). При затриманні ОСОБА_1 вдався до втечі, також було здійснено попереджувальні постріли в гору з пристроїв для відстрілу гумовими кулями «Форт», після чого його вдалось затримати. Своїми діями, громадянин України ОСОБА_1 вчинив злісну непокору законній вимозі військовослужбовця Державної прикордонної служби під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охоронною державного кордону у складі групи осіб, тобто вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.2 ст.185-10 КУпАП.

Окрім протоколу, винуватість ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.185-10 КУпАП, підтверджується сукупністю зібраних по справі та досліджених у судовому засіданні доказів, а саме: протоколом про адміністративне затримання від 17.12.2020; рапортами інспектора прикордонної служби 1 категорії відділу прикордонної служби (тип С) Мукачівського прикордонного загону М. Медвідь від 17.12.2020; письмовим та особистим поясненням ОСОБА_1 .

З урахуванням наведеного, вважаю, що в діях громадянина ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.185-10 КУпАП України, яке виразилося у вчиненні злісної непокори групою осіб, законному розпорядженню чи вимогам працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків пов`язаних з охороною державного кордону, які полягали у вимозі зупинитись.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.

Таким чином, наведені докази кожен окремо та у своїй сукупності поза розумним сумнівом повністю доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Статтею33 КУпАП передбачено, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених КпАП та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Пом`якшуючими відповідальність обставинами враховую те, що ОСОБА_1 частково визнав винуватість, у вчиненому розкаявся.

Обтяжуючи відповідальність обставин в суді не встановлено.

Отже, з огляду на викладене, з урахуванням особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, характеру вчиненого правопорушення, приходжу до висновку, що у відношенні ОСОБА_1 , як особи, яка ніде непрацює, немає постійного та стабільного заробітку, доходу, одружений, на утриманні має малолітню дитину, отже немає можливості сплати штраф, слід обрати адміністративне стягнення у виді адміністративного арешту в межах санкції ч.2 ст.185-10 КУпАП.

Поряд з цим, згідно протоколу про адміністративне затримання від 17.12.2020 встановлено, що ОСОБА_1 з 09 години 00 хвилин по 17 годину 30 хвилин, 17 грудня 2020 року був затриманий для встановлення особи. Виходячи з наведеного, ОСОБА_1 у строк відбуття адміністративного арешту, слід зарахувати період затримання.

Відповідно до ст.40-1 КУпАП особа, на яку накладено адміністративне стягнення, сплачує судовий збір у розмірі, визначеному п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір».

Згідно ч.4 ст.15 ЗУ "Про виконавче провадження" за рішеннями про стягнення в дохід держави коштів або вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави, прийнятими у справах про адміністративні правопорушення, та за рішеннями, прийнятими у кримінальних провадженнях, стягувачем виступає державний орган, який прийняв відповідне рішення або за матеріалами якого судом прийнято відповідне рішення. За рішеннями про стягнення судового збору, про накладення штрафу (як засобу процесуального примусу) стягувачем є Державна судова адміністрація України.

Таким чином, з ОСОБА_1 , на користь Державної судової адміністрації України слід стягнути судовий збір в сумі 420 гривень 40 копійок.

Керуючись ст.ст. 33-35, 40-1, 283, 284, 307, 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим за ч.2 ст.185-10 Кодексу України про адміністративні правопорушення та піддати адміністративному стягненню у виді 10 (десять) діб адміністративного арешту.

Зарахувати ОСОБА_1 у строк відбуття адміністративного арешту, період його затримання з 09 години 00 хвилин по 17 годину 30 хвилин, 17 грудня 2020 року.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , в дохід Державної судової адміністрації України судовий збір в розмірі 420 (чотириста двадцять ) гривень 40 копійок, за кодом класифікації доходів бюджету22030106 "Судовий збір": отримувач коштів ГУК у м.Києві/ м.Київ/22030106; код за ЄРДПОУ 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача: 899998; рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001 код класифікації доходів бюджету:22030106.

Постанова суду, після набрання законної сили, підлягає негайному виконанню.

На постанову може бути подана апеляційна скарга в судову палату з кримінальних справ Закарпатського апеляційного суду через Рахівський районний суд Закарпатської області протягом 10 діб з моменту її проголошення.

Суддя Рахівського районного суду: М.О. Марусяк