Рішення № 93690075, 16.12.2020, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

2/243/2083/2020

243/6189/20

РІШЕННЯ

І м е н е м У к р а ї н и

16 грудня 2020 року м. Слов`янськ

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Дюміної Н.О.,

за участю

секретаря судового засідання Прилуцькій А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Слов`янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по невиплаченій заробітній платі, остаточного розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В :

20 липня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області з уточненою в ході судового розгляду позовною заявою до АТ «Українська залізниця про стягнення заборгованості по невиплаченій заробітній платі, остаточного розрахунку при звільненні, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 20 жовтня 2015 року її було прийнято на посаду юрисконсульта 2 категорії ДП «Донецька залізниця» в Донецьку дистанцію зв`язку. 08 липня 2016 року ДП «Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця». З березня 2017 року підприємство не виплачувало заробітну плату працівникам.

Згідно із Наказом від 17.07.2017 року № 9111/ДС-ОС, ОСОБА_1 , було звільнено на підставі ч.1 ст. 40 КЗпП у зв`язку зі скороченням штату.

Вказала, що до теперішнього часу їй не була виплачена заробітна плата за період з березня по липень 2017 року у розмірі 11 021,01 грн.

Також вказала, що 18 вересня 2017 року їй було виплачено 1760 грн заборгованості за першу частину березня 2017 року, таким чином заборгованість стала складати 9 261,01 грн без врахування податків.

22 листопада 2017 року у відповідь на її вимогу про розрахунок вона отримала лист від 04 вересня 2017 року № НГ-437-06/1910, яким її було повідомлено, що при наявності в структурному підрозділі «Донецька дирекція залізничних перевезень» за адресою: м. Лиман, вул. Привокзальна, б. 22 необхідного повного пакету документ оформлених відповідно до вимог чинного законодавства, для остаточного розрахунки за період працевлаштування в ПАТ «Укрзалізниці», буде розглянуто питання ще де проведення остаточного розрахунку. Зазначає, що з вказаного листа неможливо зрозуміти які необхідно зібрати документи. При звільненні нею були зібрані деякі копії документів, завірені начальником відокремленого підрозділу, в якому вона працювала.

Також зазначає, що відповідно до даних з її особистого кабінету на Порталі Електронних послуг Пенсійного фонду України вбачається, що в період з лютого 2016 року по червень 2016 року та з 01 квітня 2017 року до 17 липня 2017 року підприємством за неї не сплачувались податки, зокрема з податок на обов`язкове державне соціальне страхування.

Просить суд, визнати протиправними дії АТ «Українська залізниця» щодо невиплаті їй заборгованості по заробітній платі, не здійснення остаточного розрахунку при звільненні; зобов`язати АТ «Українська залізниця» виплати їй заборгованість по невиплаченій заробітній платі; зобов`язати АТ «Українська залізниця» виплати за працівника - ОСОБА_1 - обов`язкові платежі за період з лютого 2016 року по червень 2016 року та з 01 квітня 2017 року до 17 липня 2017 року; зобов`язати АТ «Українська залізниця» виплатити їй остаточний розрахунок при звільненні; зобов`язати АТ «Українська залізниця» виплатити їй компенсацію за несвоєчасний розрахунок при звільнені.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, до суду надала заяву в якій просила розгляд справи проводити у її відсутності, позовні вимоги просила задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача АТ «Українська залізниця» будучи повідомленим у встановленому законом порядку (належним чином) про час і місце судового розгляду, у судове засідання не з`явився, 04 грудня 2020 року надав відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що АТ «Українська залізниця» не погоджується з позовними вимогами ОСОБА_1 з наступних підстав.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-УІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції»(далі - Закон № 1669) період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-УН «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон № 1669) період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Виходячи з наведених приписів, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014. Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України Президентом України на сьогоднішній день не видавався.

У зв`язку з захопленням невідомими особами адміністративної будівлі та виробничих об`єктів ПАТ «Укрзалізниця» розташованих, зокрема, у м. Донецьк у відповідача з 20 березня 2017 року відсутній доступ до документації підприємства (кадрової, первинної, технічної, договірної, податкової, архівної та іншої), до комп`ютерних баз та втрачено контроль над господарською діяльністю.

Висновком торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року щодо унеможливлення виконання обов`язків передбачених законодавством України про працю при вивільненні (звільненні) працівників, спричиненого впливом дії форм-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відносно ПАТ «Укрзалізниця» засвідчено настання форс-мажорних обставин при здійсненні господарської діяльності на території, непідконтрольній українській владі, у тому числі у м. Донецьк, м. Горлівка, м. Ясинувата. З 20 березня 2017 року господарська діяльність та управління виробничими потужностями відповідача унеможливлено неправомірними діями третіх осіб. Майно АТ «Укрзалізниця», що знаходиться в тому числі в м. Донецьк перебувають у незаконному володінні та під контролем третіх осіб. Фактично відповідач втратив контроль і доступ до своїх виробничих потужностей та іншого майна, у тому числі, до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, у тому числі затвердження та введення в дію штатного розпису, особових справ працівників. Початок дій форс-мажорних обставин (обставин не переробної сили) є 20 березня 2017 року.

Отже, відповідач фактично відсутній за фактичним місцем ведення діяльності та розташування офісу, зокрема у м. Донецьк місцем роботи позивача по справі, і цей факт зумовлений поважними причинами.

Відповідно до п. 1.6. наказу Держкомстату України від 28.09.2005 р. №286 «Про затвердження Інструкції зі статистики кількості працівників» до первинної облікової документації підприємства, установи, організації (далі - підприємства) належать: накази (розпорядження) про прийняття на роботу, переведення на іншу роботу, припинення трудового договору; накази (розпорядження) про надання відпустки; табель обліку використання робочого часу; розрахунково-платіжні відомості, розрахункові відомості, платіжні відомості.

Ведення табельного обліку робочого часу на підприємствах, в установах і організаціях регламентується наказом Держкомстату України від 05.12,2008 р, № 489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці». У табелі обліку використання робочого часу (типова форма №П-5) робляться відмітки про фактично відпрацьований час, відпрацьовані за місяць години, в т. ч. надурочні, вечірні, нічні години роботи та ін., а також інші відхилення від нормальних умов роботи. Отже, табель обліку робочого часу є первинним документом, відповідно до даних якого здійснюється нарахування заробітної плати.

Табель обліку робочого часу — це поіменний список усіх працівників відділу, служби чи іншого структурного підрозділу або установи в цілому з відмітками про використання робочого часу протягом облікового періоду.

Отже, табель є документом, який дозволяє врахувати фактично відпрацьований співробітником час; первинним документом щодо обліку розрахунків з персоналом; — базою для статистичних розрахунків.

На підставі вищевикладеного, у зв`язку з відсутністю первинних документів в структурному підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» нарахування заробітної плати здійснити не можливо.

Зазначили, що для підтвердження суми заборгованості заробітної плати позивачем надані лише щомісячні розрахунки заробітної плати. Надані позивачем розрахунки є довільної форми та не містять посилань на бухгалтерські документи, не підписані уповноваженою особою, тому не є належним доказом.

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Відповідно до Науково-правового висновку щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні (звільненні) працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин не переробної сили) № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року терористична загроза та загроза територіальної цілісності України, у тому числі територій міст: Донецьк, Горлівка, Єнакієве, Харцизьк, Дебальцеве, Ясинувата Ясинуватського району Донецької. області, що супроводжується актами тероризму, для подолання яких направлене проведення в Донецькій та Луганській областях антитерористичної операції у 2014 році та станом на поточну дату заходи її проведення тривають є надзвичайними, непередбачуваними та невідворотними обставинами, що об`єктивно унеможливлюють виконання обов`язків сторонами, передбачених умовами трудового договору (контракту), законодавчими та іншими нормативними актами. Відповідач при звільненні працівників повинен провести з ними розрахунок в день звільнення за умови: 1) виконання працівником своїх функціональних обов`язків, що має бути підтверджено лише документами з первинного обліку праці та заробітної плати, зокрема: штатним розписом; розцінками та нормами праці; наказами та розпорядженнями (на виплату премій, доплат, надбавок, матеріальної допомоги тощо), табелем обліку використання робочого часу, розрахунково-платіжної відомістю; 2) провадження мережі господарської діяльності.

Отже, унеможливлення виконання заявником обов`язків, передбачених ст.ст. 47, 83, 115 і 116 КЗпП України, перед працівниками, що вивільнені за скороченням штату, згідно з п.іст.40 КЗпП України, а саме: в день звільнення кожному працівникові видати належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок, спричинено впливом дії форс- мажорних обставин, а саме: актами тероризму на території міста Донецьк та Донецькій області, що є обставинами, які не залежать від волі сторін за трудовим договором, а також мають надзвичайний і невідворотній характер та є підставою для звільнення заявника від відповідальності.

Провідні науковці у галузі трудового права стверджують, що підставою матеріальної відповідальності роботодавця є трудове правопорушення, що полягає у протиправному, винному невиконанні або неналежному виконанні роботодавцем обов`язку з управління працею, в результаті чого заподіяна майнова і/або немайнова шкода працівникові. Виходячи із наведеного АТ «Укрзалізниця» у відношенні позивача трудового правопорушення не скоїв.

З огляду на неврегульованість трудовим законодавством питань щодо унеможливлення виконання зобов`язань внаслідок впливу дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) роботодавцем, а ці питання регулюються відповідними положеннями цивільного законодавства, то підлягають застосуванню відповідні положення цивільного законодавства.

Позивачем 18.07.2017 було отримано заробітну плату за першу половину березня 2017 року у розмірі 1 760,30 грн. через касу у м. Лиман, що підтверджується видатковим касовим ордером № 2134 від 18 вересня 2017 року.

На підставі дії форс-мажорних обставин АТ «Укрзалізниця» не здійснювала нарахування заробітної плати (за період з 16.03.2017 по 17.07.2017 року) та господарської діяльності, а тому у відношенні позивача трудового правопорушення не скоєно.

Для підтвердження суми заборгованості заробітної плати позивачем надані лише що-місячні розрахунки заробітної плати, які не підписані, не є документами бухгалтерського обліку. Надані позивачем розрахунки є довільної форми та не містять посилань на бухгалтерські документи, тому не є належним доказом.

Крім того, до п.44.5 ст.45 Податкового Кодексу України платник податків має відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів.

В даному випадку відбулося захоплення майна підприємства, в тому числі і документації.

Відповідно до Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02,09,2014 року № 879 у разі встановлення фактів крадіжок або зловживань, псування цінностей в обсязі, визначеному керівником підприємства, обов`язково проводиться інвентаризація активів та зобов`язань, що перебувають на балансі суб`єкта господарювання.

При цьому згідно п.8 цього Положення, підприємства, що знаходяться на тимчасово окупованій території та/або на території проведення антитерористичної операції (або їх структурні підрозділи(відокремлене майно) перебувають на зазначених територіях), проводять інвентаризацію у випадках, обов`язкових для її проведення тоді, коли стане можливим забезпечити безпечний та безперешкодний доступ уповноважених осіб до активів, первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, в яких відображені зобов`язання та власний капітал цих підприємств.

Зазначені підприємства зобов`язані провести інвентаризацію станом на 01 число місяця, що настає за місяцем, у якому зникли перешкоди доступу до активів, первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, та відобразити результати інвентаризації в бухгалтерському обліку відповідного звітного періоду.

Суд, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по невиплаченій заробітній платі, остаточного розрахунку при звільненні, підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У статті 1 Загальної декларації прав людини проголошено, що всі люди народжуються вільними й є рівними за своєю гідністю та правами. Вони наділені розумом і совістю та повинні діяти один щодо одного в дусі братерства. Кожна людина має всі права і всі свободи, проголошені цією Декларацією, незалежно від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового, станового або іншого становища (ст. 2).

Згідно зі статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, всі особи є рівними перед судами і трибуналами. Це основоположні міжнародні правові норми з питань рівності прав людини, на які орієнтується всі правові держави світу.

Конституція України закріплює основні засади правового статусу людини і громадянина в Україні, тобто ті провідні ідеї, що покладені в основу змісту й умов реалізації прав та обов`язків людини і громадянина в нашій державі. Передусім це стосується частин 1, 2 ст. 24 Конституції України, відповідно до яких: «Громадяни мають рівні« конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Також, у відповідності до положень статей 55, 124 Конституції України та статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Суд на підставі ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 з 20 жовтня 2015 року працювала на посаді юрисконсульта 2 категорії ДП «Донецька залізниця» в Донецьку дистанцію зв`язку.

17 липня 2017 року ОСОБА_1 була звільнена з роботи на підставі п.1 статті 40 КЗпП України, що підтверджено наявною у матеріалах справи копією трудової книжки. ( а.с.8-9).

У відповідності до ч.1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частиною першої ст. 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України.

Зі змісту ч.7 ст.43 Конституції України, ч.1 ст.115 КЗпП України, відповідач мав виплачувати працівнику заробітну плату регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженому у встановленому порядку, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У частині першій статті 1 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року, який є спеціальним нормативно - правовим актом, що регулює правовідносини у сфері оплати праці, міститься аналогічне визначення поняття «заробітна плата».

Згідно з ст. 2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок ( окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до ст.115 КЗпП України, статті 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлено колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництва трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представникам обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно правового висновку, який викладено у постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 18.01.2017 року у справі № 6-2912цс16, всі суми (заробітна плата, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

ЄСПЛ неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу №1 Конвенції є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

Згідно ст. ст. 115, 116 КЗпП України відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець.

ОСОБА_1 звернулася з позовною заявою до АТ «Українська залізниця» (юридична адреса: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815).

Згідно Наказу від 10 липня 2017 № 9111/ДН-ОС ОСОБА_1 звільнено з 17 липня 2017 року на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату (а.с.12).

Також в судовому засіданні встановлено та не спростовано у належний спосіб відповідачем у справі, що при звільненні, з ОСОБА_1 , не було проведено повний розрахунок та належні їй кошти не були виплачені.

Згідно розрахунків заробітної плати ВП ШЧ Донецьк СП «ДДЗП» філії Дон. зал. ПАТ УЗ ОСОБА_1 нараховано заробітну плату:

-за березень 2017 року – 4501,87 грн., сума до виплати – 3579,81 грн.;

-за квітень 2017 року - 3663,19 грн., сума до виплати – 2912,91 грн.;

-за травень 2017 року – 3663,19 грн.; сума до виплати – 2948,87 грн.;

-за червень 2017 року – 1105,86 грн., сума до виплати – 890,22 грн.;

-за липень 2017 року – 9427,74 грн., сума до виплати – 7730,75 (з урахуванням компенсації за невикористані 18 днів відпустки у сумі 3521,70 грн. та вих. допомоги при звільненні 5390,30 грн.).

Крім того, вказані розрахунки заробітної плати містять відомості про розмір оплати за час простою (а.с.40-44).

Відповідно до довідки про доходи ОСОБА_1 № 1418/2 вбачається, що за період січень - липень 2017 року останній нарахована заробітна плата за січень 2017 року у розмірі 4773,17 грн, до виплати – 3795 грн 54 коп., за лютий у розмірі 4534 грн 50 коп., до виплати - 3274 грн 30 коп., за березень у розмірі 2213 грн 71 коп., до виплати – 1760 грн 30 коп.

Відповідно до видаткового касового ордеру № 2134 від 18 вересня 2017 року, 18 вересня 2017 року ОСОБА_1 отримала у касі Дирекції м. Лиман заробітну плату за першу половину березня 2017 року у розмірі 1760,30 грн.

З огляду на викладене, за вирахуванням отриманої заробітної плати за першу половину березня 2017 року заборгованість склала 9260,71 грн.

Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», а позивач перебувала з відповідачем в трудових відносинах до 17 липня 2017 року, виконувала свої трудові обов`язки в повному обсязі, а також при звільненні не отримала усі належні їй платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду.

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (частина 1 статті 24 Закону України «Про відпустки»).

Відповідно до положень п. 2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстатом України від 13 січня 2004 року № 5, Фонд додаткової заробітної плати включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. До складу фонду додаткової заробітної плати входить, зокрема, оплата, а також суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток та додаткових відпусток працівникам, які мають дітей, у розмірах, передбачених законодавством.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що право позивача на отримання компенсації дні невикористаної щорічної відпустки – 3521,70 грн. - є безспірним, підтверджено наданим позивачем розрахунковим листком за липень 2017 року, Наказом про звільнення з роботи, а тому суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідач, обґрунтовуючи свою позицію, зазначив, що за відсутності будь-якої первинної документації щодо наявності заборгованості із заробітної плати та іншим виплатам такі нарахування та виплати здійснити неможливо і послався на наявність форс-мажорних обставин, що, на його думку, підтверджується науково-правовим висновком Торгово-промислової України від січня 2018 року №126/2/21-10.2.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З наданих документів, вбачається, що відповідачем визнається той факт, що позивач знаходився з ПАТ «Укрзалізниця» в трудових відносинах.

Доводи відповідача з посиланням на відсутність первинних документів, як підставу для відмови у нарахуванні та виплаті позивачу заробітної плати відхиляються судом, оскільки обов`язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само вести бухгалтерський, податковий облік тощо, лежить на саме на роботодавці, а не на працівникові. Суд акцентує увагу на тому, що невжиття роботодавцем (відповідачем) заходів для відповідного доступу до зазначеної документації з урахуванням того, що вже тривалий час (з 2014 року) на території Донецької області триває антитерористична операція, вочевидь не відповідає вимогам належної обачності і зазначене не може бути підставою для відмови у виплаті працівнику гарантованих Конституцією України і законами України виплат і безумовно не може будь-яким чином погіршувати стан останнього.

Згідно ст.83 КЗпП України та Закону України «Про відпустки», визначено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані дні щорічної відпустки.

Відповідно до статті 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у п. 6 ст. 36 та п. 1, 2 і 6 ст.40 КЗпП України, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме, наказу про припинення трудового договору з ОСОБА_1 № 9111/ДН-ос від 10.07.2017 року позивач має право на пільги, визначені ст.44 КЗпП України.

На підставі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в абзаці 5 пункту 6 постанови «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року № 13, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

ОСОБА_1 в позовній заяві обрано спосіб захисту своїх порушених трудових прав шляхом зобов`язання судом відповідача виплатити їй заборгованість по заробітній платі та остаточного розрахунку при звільненні, однак з огляду на ч. 2 ст. 5 ЦПК України, з метою ефективного способу захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визначити інший спосіб захисту, який не суперечить закону та ухвалити рішення про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по невиплаченій заробітній платі за період з 16 березня 2017 року по 17 липня 2017 року у розмірі 9260,71 грн. без утримання податків й інших обов`язкових платежів (11021,01 грн - 1760,30 грн. отриманих ОСОБА_1 відповідно до видаткового касового ордеру № 2134) з яких компенсація за відпустку у розмірі 3 521,70 грн., вихідна допомога при звільненні у розмірі 5 392,30 грн.

Щодо вимоги позивача ОСОБА_1 визнати протиправними дії АТ «Українська залізниця» щодо невиплати їй заборгованості по заробітній платі, не здійснення остаточного розрахунку при звільненні суд зазначає наступне.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна загроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо.

Відповідно до висновку Торгово-промислової палати України № 126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні (звільненні) працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відносно ПАТ «Укрзалізниця» засвідчено настання форс-мажорних обставин при здійсненні господарської діяльності на території, непідконтрольній українській владі, у тому числі за місцем роботи позивача. З 20.03.2017 року господарська діяльність та управління виробничими потужностями відповідача унеможливлено неправомірними діями третіх осіб. Майно ПАТ «Укрзалізниця», що знаходиться в тому числі за фактичним місцем роботи позивачки, перебуває у незаконному володінні та під контролем третіх осіб. Фактично відповідач втратив контроль і доступ до своїх виробничих потужностей та іншого майна, у тому числі, до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, у тому числі затвердження та введення в дію штатного розпису, особових справ працівників. Початок дій форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) є 20 березня 2017 року. Унеможливлення виконання ПАТ «Укрзалізниця», регіональною філією «Донецька залізниця» обов`язків, передбачених законодавством України про працю, зокрема, статей47,83,115,116 КЗпП України спричинено впливом дії форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме актами тероризму, тривалими перервами в роботі транспорту, регламентними умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, які продовжують діяти і дату закінчення їх дії встановити неможливо. Ці форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є надзвичайними, непередбачуваними і мають неминучий характер, їх дії не можна уникнути за звичайних обставин при всій обачливості зобов`язаної сторони за трудовим договором.

Зазначений висновок Торгово-промислової палати України є належним та допустимим доказом та підтверджує відсутність вини відповідача у непроведенні своєчасного розрахунку з позивачем при його звільненні, тому відсутні підстави для визнання дій АТ «Укрзалізниця» протиправними.

З урахуванням викладеного вимоги позивача про визнання протиправними дій АТ «Українська залізниця» задоволенню не підлягають.

Розглядаючи вимоги позивача щодо зобов`язання АТ «Українська залізниця» виплатити за працівника - ОСОБА_1 - обов`язкові платежі за період з лютого 2016 року по червень 2016 року та з 01 квітня 2017 року до 17 липня 2017 року суд вважає, що вони не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст.253 КЗпП України особи, які працюють за трудовим договором (контрактом) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання або у фізичної особи, підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

За п.2 ч.1 ст.1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі – Закону) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) – консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.1 вказаного Закону страхувальники – роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок.

Згідно з абз.1 п.1 ч.1 ст.4 вказаного Закону платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до ст.9 вказаного Закону:

- обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (ч.2);

- обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з частиною п`ятою статті 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (ч.4);

- сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі – договір про добровільну участь) (ч.5).

Відповідно до ч.1 ст.12 вказаного Закону завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.14 Закону органи доходів і зборів зобов`язані здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону.

Згідно із ст.25 Закону:

- у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею (ч.2);

- суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (ч.3);

- орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом (ч.4);

- вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом (ч.5);

- за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення (ч.6).

Із зазначених норм вбачається, що не передбачено права застрахованої особи на звернення до суду з метою зобов`язання платника єдиного внеску до виконання обов`язку по сплаті єдиного внеску, також не передбачено можливості реалізації відповідачем заявлених позивачем вимог.

Суд зазначає, що позивачем не доведено того, що невиконання відповідачем своїх обов`язків щодо сплати єдиного внеску порушує її права та має наслідком зменшення її страхового стажу. Нею не зазначено, в чому конкретно полягає порушення її прав внаслідок несплати відповідачем єдиного внеску.

Разом з тим, згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 27.03.2018 року у справі №208/6680/16-а, позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи з 12 жовтня 2006 року по 18 червня 2007 року до страхового стажу за порушення, вчинене Відкритим акціонерним товариством “Дніпродзержинський домобудівний комбінат”, оскільки згідно з Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник.

Отже, можна дійти висновку, що несвоєчасна сплата відповідачем вказаного єдиного внеску не порушує прав позивача, оскільки обов`язок його своєчасної сплати та відповідальність за нарахування, утримання та виплату його до бюджету покладено на роботодавця, який виплачує дохід працівнику, внаслідок чого несвоєчасна сплата єдиного внеску роботодавцем не позбавляє працівника підприємства на зарахування періоду роботи працівника до страхового стажу.

Таким чином вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню.

Розглядаючи вимоги ОСОБА_1 про компенсацію за несвоєчасний розрахунок при звільненні, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до статті 34 Закону України від 24.03.1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до Закону України від 19.10.2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) (стаття 1).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення) (стаття 2).

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (стаття 3).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4).

Відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» Кабінет Міністрів України постановою від 21 лютого 2001 року № 159 затвердив «Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати».

Відповідно до п. 2.2 рішення Конституційного Суду від 15.10.2013 року № 9-рп/2013 кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Відповідно до пунктів 4, 5 «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом (пункт 4).

Сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (пункт 5).

Відповідно до правових висновків Верховного Суду України, які викладені у постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21.05.2014 року у справі № 6-43цс14, від 14.12.2016 року у справі № 428/7002/14-ц, відповідно до ст. 34 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», Закону України від 19 жовтня 2000 року №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсація втрати частини заробітної плати провадиться підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності й господарювання своїм працівникам у будь-якому разі затримки виплати нарахованої заробітної плати на один і більше календарних місяців, незалежно від того, чи була в цьому вина роботодавця, якщо в цей час індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги зріс більше ніж на один відсоток.

Оскільки на теперішній час вищезазначена заборгованість позивачу не виплачена і затримка виплати заробітної плати складає більше, ніж на один місяць, суд вважає вимоги позивача про стягнення компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строків їх виплати обґрунтованими.

Розраховуючи компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням терміну їх виплат, суд зазначає, що відповідно до статті 3 Закону України від 19.10.2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється виходячи з суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць після утримання податків і обов`язкових платежів.

На підтвердження заборгованості з виплати заробітної плати позивачем були надані розрахунки заробітної плати, в яких зазначені суми до виплати, тобто після утримання сум податків і обов`язкових платежів.

Компенсація судом розраховується станом на день постановлення рішення.

Судом встановлено, що заборгованість позивачу по виплаті заробітної плати за березень 2017 року складає 1 819,51 грн. (з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі вже утримані). Компенсація втрати частини грошових доходів за березень 2017 року станом на 16.12.2020 (дата ухвалення судового рішення), у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін за період з квітня 2017 року по листопад 2020 року, складає 547,67 грн (1 819,51 грн. х 0,301 – коефіцієнт приросту споживчих цін за період з квітня 2017 року по листопад 2020 року).

Крім того, індексації підлягає заробітна плата за березень 2017 року у розмірі 1760,30 грн., яка була отримана позивачем у касі м. Лиман 18.09.2017 за період з 01.03.2017 по 15.03.2017.

Компенсація втрати частини грошових доходів за березень 2017 року у сумі 1760,30 грн., у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін складає 70,41 грн. (1760.30 х 0,04 – коефіцієнт приросту споживчих цін за період з квітня 2017 року по серпень 2017 року).

Компенсація втрати частини грошових доходів за квітень 2017 року у сумі 2 912,91 грн у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін складає 841,83 грн. (2912,91 х 0,289 – коефіцієнт приросту споживчих цін за період з травня 2017 року по листопад 2020 року).

Компенсація втрати частини грошових доходів за травень 2017 року у сумі 2 948,87 грн у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін складає 802,09 грн (2948,87 х 0,272 коефіцієнт приросту споживчих цін за період з червня 2017 року по листопад 2020 року).

Компенсація втрати частини грошових доходів за червень 2017 року у сумі 890,00 грн. у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін складає 224,28 грн. (890,00 х 0,252 – коефіцієнт приросту споживчих цін за період з липня 2017 року по листопад 2020 року).

Компенсація втрати частини грошових доходів за липень 2017 року у сумі 7 730,75 грн. у зв`язку з порушенням термінів їх виплати з урахуванням індексів споживчих цін складає 1 932,68 грн. (7 730,75 х 0,25 – коефіцієнт приросту споживчих цін за період з серпня 2017 року по листопад 2020 року).

Загальна сума компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати складає 5 084,68 грн. (547,67 грн. + 70,41 грн. + 841,83 грн. + 802,09 грн. + 890 грн. + 1932,68 грн.).

Зазначена сума компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати підлягає виплаті позивачу за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, що відповідно до ст. 14.1.180, ст. 18, ст. 162.1.3, ст.168 Податкового кодексу України є обов`язком податкового агента, яким є відповідач.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з пунктом 1 частини 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI, від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Відповідно до п.п.1 п.1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, судовий збір справляється фізичною особою в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, на 3/5 частини, що складає 60 % позовних вимог.

З огляду на викладене, з відповідача на користь держави має бути стягнуто судовий збір у розмірі 1 відсотку від ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 840,80 грн.

При зверненні до суду позивач на підставі п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору за подачу даного позову.

З огляду на викладене, з відповідача на користь держави має бути стягнуто судовий збір у розмірі 504,48 грн. (60 % від 840,80 грн.).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 78, 81, 89, 141, 229, 235, 259, 263, 264, 265, 353, 355, 356 ЦПК України, Конституцією України, ст.ст. 116,117 КЗпП України, Законом України “Про оплату праці”, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці”, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по невиплаченій заробітній платі, остаточного розрахунку при звільненні – задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ), заборгованість із заробітної плати за період з 16.03.2017 року по 17.07.2017 року в розмірі 9260 грн. (дев`ять тисяч двісті шістдесят грн. 71 коп.), компенсацію за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати в сумі 5084 (п`ять тисяч вісімдесят чотири грн 68 коп.), з утриманням з цих сум податків й інших обов`язкових платежів.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь держави судовий збір у розмірі 504 (п`ятсот чотири) грн. 48 коп. на рахунок UA908999980313111256000026001, Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити у зв`язку з відсутністю підстав.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду через Слов`янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст рішення складений 21 грудня 2020 року.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду

Донецької області Н.О.Дюміна