Рішення № 93685565, 21.12.2020, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/15613/20

Провадження № 2/643/4526/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2020 року Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Довготько Т.М.

за участю секретаря судового засідання – Хотян К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу

за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог.

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 43747,70грн. та судові витрати.

Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Заяву б/н від 23.11.2010 року. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», та «Тарифами банку» складає між нею і банком Договір, що підтверджується підписом відповідача у заяві. Відповідач свої зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв`язку із чим станом на 15.09.2020 року у відповідача виникла заборгованість у сумі 43747,70грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 20379,88 грн., заборгованості за відсотками нарахованими за прострочений кредит згідно ст.625 в розмірі 7324,68 грн., пені у розмірі 16043,14грн.

2. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді від 13.10.2020 провадження по справі відкрито та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін .

3. Позиції учасників справи.

Відповідач ОСОБА_1 надала до суду відзив на позову заяву, в якому просить в задоволенні позову відмовити з тих підстав, що кредитний договір фактично не був укладений сторонами, та порушує принципи добросовісності, справедливості, і розумності оскільки платіжні зобов`язання позичальника за кредитним договором щодо сплати відсотків за користування кредитом є непомірно високими, що суттєво перевищує суму позики.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судом.

23.11.2010 року ОСОБА_1 було заповнено та підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк». З тексту даної анкети-заяви вбачається, що ОСОБА_1 висловила свою згоду на те, що дана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою і Тарифами складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. ОСОБА_1 ознайомившись з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, просила відкрити їй рахунок та надати зазначені в заяві послуги, зокрема кредитну картку.

23.11.2010 року ОСОБА_1 було підписано довідку про умови кредитування з використанням платіжної картки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», в якій сторонами погоджено умови кредитування.

З даної довідки вбачається, що сторонами досягнуто згоди про розмір процентної ставки, пені та штрафу, а саме: базова процентна ставка в місяць 3,0 %, розмір щомісячних платежів 7 процентів від заборгованості, але не менше 50,00 грн. та не більше залишку заборгованості, строк внесення щомісячних платежів до 25 числа поточного місяця. Пеня за несвоєчасне погашення заборгованості: пеня = пеня (1) + пеня (2), де: пеня (1) = (базова процентна ставка за договором)/30 нараховується за кожен день прострочення кредиту; пеня (2) = 1 проценту від заборгованості, але не менше 30 грн. в місяць, нараховується раз в місяць, за наявності прострочення по кредиту або процентах 5 і більше днів при виникненні прострочення на суму від 50 грн. та більше). Розмір штрафів за прострочення більш ніж на 30 днів за обов`язковими платежами за карткою: 500 грн. + 5 процентів від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість у ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 15.09.2020 року становить 43747,70грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 20379,88 грн., заборгованості за відсотками нарахованими за прострочений кредит згідно ст.625 в розмірі 7324,68 грн., пені у розмірі 16043,14грн.

5. Національне законодавство.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ч.1 ст. 626 та ч.1 ст. 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до абз. 2 ч.1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.1 та 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Частиною 1 статті 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно ч.1 та 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такий самій сумі або речі, визначені родинними ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.1 та 2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

6. Висновки суду.

З правового аналізу зазначених норм вбачається, що у разі укладення кредитного договору, він підлягає підпису сторонами, всі істотні умови договору повинні бути узгоджені позичальником та позикодавцем, проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

З матеріалів справи вбачається, що 23.11.2010 року ОСОБА_1 було підписано довідку про умови кредитування з використанням платіжної картки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду»», в якій сторонами погоджено умови кредиту.

З даної довідки вбачається, що сторонами досягнуто згоди про розмір процентної ставки, пені та штрафу.

З наданих позивачем до суду письмових доказів беззаперечно вбачається, що сторонами під час укладення кредитного договору були узгоджені умови щодо процентної ставки за користування кредитом, пені та штрафів.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 20379,88грн. та пені у розмірі 16043,14грн.

Що стосується вимог про стягнення заборгованості за відсотками нарахованими за прострочений кредит згідно ст.625 в розмірі 7324,68 грн., то суд приходить до наступного.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. З огляду на вказане Велика Палата Верховного Суду відхиляє аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16 вказано, що у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Як вбачається з матеріалів справи, термін дії перевипущеної ОСОБА_1 картки - до 09/21 року.

Верховний Суд України у постанові від 22 жовтня 2014 року у справі №127цс14 висловив правовий висновок про те, що строк дії картки є кінцевим терміном кредитування.

Отже, відповідно до умов Договору, укладеного між сторонами, кінцевий термін виконання кредитного зобов`язання відповідає строку дії останньої картки, тобто до вересня 2021 року (включно).

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

АТ «ПриватБанк» звернулось із позовом 08.10.2020 року, тобто про дострокове повернення всієї суми кредиту на підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Враховуючи вищевказані правові висновки, АТ КБ «ПриватБанк» мало право на стягнення процентів за користування кредитом у розмірі, передбаченому Кредитним договором до моменту пред`явлення позову, тобто 08.10.2020 року і тільки після 08.10.2020 року позивач вправі вимагати від відповідача сплати процентів згідно ст. 625 ЦК України.

Разом з тим у позові позивач просить стягнути заборгованість за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі 84,0% відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України у розмірі 7324,68 грн станом на 15.09.2020року. При цьому право вимагати від відповідача сплати процентів згідно ст. 625 ЦК України у позивача виникло тільки з 08.10.2020 року, з моменту пред`явлення позову.

Позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом у розмірі, передбаченому Кредитним договором до 08.10.2020 року позивач не заявляв.

Отже, позивач заявив про стягнення процентів за ст. 625 ЦК України у межах строку кредитування, на що він права не має. Протягом строку кредитування банк має право на стягнення процентів у розмірі, передбаченому кредитним договором, тобто за час правомірного користування кредитними коштами, однак такі вимоги не заявлялися.

Крім того, Банк нараховував відсотки на підставі ст. 625 ЦК України за підвищеною відсотковою ставкою, але, сторонами такий розмір процентів не погоджений.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по процентах, нарахованих на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України.

7.Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 80, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» заборгованість за договором № б/н від 23.11.2010 року в розмірі 36423 /тридцять шість тисяч чотириста двадцять три/ грн. 02 коп., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 20379,88 грн., пені в розмірі 16043,14 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» судовий збір у розмірі 1744,66грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду, протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 21.12.2020 року.

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», місце знаходження юридичної особи: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Т.М.Довготько