Рішення № 93684744, 21.12.2020, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 953/13844/20

Номер провадження 2/623/1094/2020

РІШЕННЯ

іменем України

21 грудня 2020 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

в складі: головуючого - судді Винниченка П.П.

з участю: секретаря - Ардашевої Я.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Ізюмі справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача АТ КБ «ПРИВАТБАНК» - Гребенюк О.С. 28.08.2020 року звернувся до Київського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №б/н від 30.10.2008 у розмірі 133797,63 грн. станом на 31.05.2020 та судові витрати.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 28 вересня 2020 року дану справу № 953/13844/20 передано за підсудністю до Ізюмського міськрайонного суду Харківської області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.11.2020 року дану справу було передано у провадження судді Винниченко П.П

Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 19.11.2020 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Відповідачу був наданий строк для подання заяви із запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, роз`яснено право ініціювати перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження лише у випадку, якщо доведе, що пропустив строк з поважних причин, встановлювався строк для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач мав право надіслати суду відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову; позивачу - копію відзиву та доданих до нього документів.

Сторони у судове засідання не з`явились.

Представник позивача надав клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Частиною 5 статті 279 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач в судове засідання на розгляд справи не з?явився, 10.12.2020 року надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що не згоден та не визнає позовні вимоги в повному обсязі, оскільки в термін з 2016 по 2018 рік мною, згідно чеків по справі сплачено позивачеві (Банку) на погашення заборгованості грошові кошти в сумі 25537 гривень, вважає, що копія “Умов та Правил надання банківських послуг” та копія наказу банку про затвердження “ Умов та Правил надання банківських послуг” належним доказом бути не може.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ "Приватбанк", з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 30.10.2008 року.

У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.

Проте Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як складову частину кредитного договору, укладеного між сторонами 30.10.2008 року шляхом підписання відповідачем заяви.

При цьому суд враховує правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17. Підстав, які унеможливлюють застосування правові висновки, викладених в цій постанові, у даній справі матеріали справи не містять.

За такого доводи відповідача про те, що сторонами було укладено кредитний договір відповідно до вимог законодавства шляхом підписання заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, що у заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді, що заборгованість банком була визначена відповідно до зазначених Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, Тарифами та не спростована відповідачем, не є підставою для відмови в задоволенні позову, так як ці доводи є суб`єктивним тлумаченням позивача як обставин справи, так і законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та направлені на переоцінку доказів.

Позивачем було надано суду підписану відповідачем 30.10.2008 року заяву, в якій зазначено про отримання кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», кредитний ліміт у розмірі 250 грн., тип валюти, базова процентна ставка у розмірі 2,5% на місяць на залишок заборгованості за кредитом, а також довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», яка містить дані як про базову процентну ставку у розмірі 2,5% в місяць на залишок заборгованості, а також штрафи при порушенні строків платежів за будь-яким грошовим зобов`язанням, складає 250 грн. + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту з врахуванням нарахованих та прострочених відсотків та комісій та інше.

Отже, матеріали справи свідчать про наявність між сторонами кредитних правовідносин на підставі кредитного договору № б/н від 30.10.2008 року, у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту, який був укладений сторонами шляхом підписання ОСОБА_1 заяви.

У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 29000,00 грн.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.3.2, п.3.3 Договору, на підставі яких Відповідач при укладанні Договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.

У порушення норм закону та умов договору Відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором Відповідач станом на 31.05.2020 року має заборгованість – 133797,63 грн., з яких:

- 3698,98 грн. – заборгованість за тілом,

- 130098,65 грн. – заборгованість по процентам за період з 30.10.2008 по 31.08.2019 року.

Порядок погашення кредиту встановлений договором.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язуються надати грошові кошти (кредит) позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Визначення поняття зобов`язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Згідно ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже, оскільки відповідачка уклала кредитний договір з позивачем та отримав кредитні кошти від банку, вона зобов`язана повернути їх та сплатити проценти за користування кредитними коштами.

Звертаючись до суду з позовом, позивач крім тіла кредит просив стягнути з відповідача проценти, нараховані на прострочений кредит у розмірі 130098,65 грн.

Заява та довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», які підписані відповідачем, містять в собі дані про встановлений розмір процентів, а саме 2,5% в місяць, що становить 30% річних. Доказів іншого стосовно розміру погодженої сторонами процентної ставки позивачем суду надано не було. Належних та допустимих доказів погодження інших підвищених процентних ставок з позичальником позивачем суду надано не було, а тому у позивача були відсутні підстави для нарахування процентів за користування кредитними коштами за збільшеними процентними ставками.

За такого загальна сума заборгованості за кредитом, зазначена в розрахунку банку, наданому до позовної заяви, не відповідає умовам укладеного між сторонами кредитного договору.

За таких обставин суд дійшов висновку, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Суд встановивши, що Витяг з Тарифів та Витяг з Умов які діяли на час підписання відповідачем заяви не містять підпису відповідача, правильно дійшов висновку, що їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 30.10.2008 року шляхом підписання заяви.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З урахуванням викладеного, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог та доводів, суд вважає, що позовна заява Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" підлягає частковому задоволенню в сумі 3698,98 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у сумі 58,02 грн.

Керуючись ст. 12, 13, 141, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, ст. 549-552, 625, 1048, 1054 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (49094, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 50) заборгованість по кредиту в розмірі 3698,98 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 58,02 грн., а всього 3757,00 грн. (три тисячі сімсот п`ятдесят сім грн. 00 коп.) на рах. № НОМЕР_2 , код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Головуючий суддя П.П. Винниченко