Рішення № 93684679, 21.12.2020, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/4532/20

Провадження №2/639/1472/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2020 року м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді – Рубіжного С.О.

за участю секретаря – Чубенко О.С.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – Литвиненка В.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Красноградське лісове господарство» про стягнення заборгованості по заробітній платі,

ВСТАНОВИВ:

22 липня 2020 року до Жовтневого районного суду м. Харкова звернувся ОСОБА_1 із позовною заявою до ДП «Красноградське лісове господарство» про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 62851,70 грн.. В обґрунтування заяви позивач посилається на те, що з 01 грудня 2017 року по 19 травня 2020 року він перебував у фактичних трудових відносинах з відповідачем по справі, займаючи посаду виконуючого обов`язки майстра лісу. На підставі наказу від 19 травня 2020 року № 64-к його було звільнено за угодою сторін відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, проте не була виплачена заробітна плата у розмірі 52851,70 за період з 01 вересня 2019 по 19 травня 2020 року та компенсація за невикористану відпустку в сумі 10000 грн.. В день звільнення його не було повідомлено про нараховані суми до виплати та не здійснено виплату.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 23 липня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі Призначено судове засідання.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, зазначивши, що на час звернення позивача до суду з позовом, відсутній спір між сторонами. 28 липня 2020 року з позивачем було здійснено розрахунок по заборгованості заробітної плати в сумі 28600, 83 грн.. Також на підставі наказу № 106-а від 19.05.2020 з заробітної плати позивача було утримано 10 440 грн. для покриття заподіяним останнім шкоди підприємству. На день звільнення позивач не працював , підприємство вживало всіх заходів щодо належного вирішення питання. Копія трудової книжки була надіслана поштою. Позивач в свою чергу в силу ст. 116 КЗпП України не пред`явив вимогу про розрахунок.

Позивачем було подано відповідь на відзив, в якому не заперечуючи факти виплати частини грошових коштів, наполягав на стягненні заборгованості з відрахуванням сплачених сум від нарахованих, та просив стягнути 34250, 87 грн.. Також зазначив, що матеріальні цінності він не приймав у відповідача, оскільки в накладній вимозі поставлено не його підпис, тому відповідачем безпідставно утримано з його заробітної плати компенсацію за шкоду підприємству.

Відповідачем було подано заперечення проти відповіді на відзив із зазначенням нарахувань та виплат по заробітній платі. Зазначивши, що за вказаний період було нараховано 48441.90 грн, після утримання податку та інших обов`язкових платежів призначено до виплати 38 743,34 грн. в дані розрахунки було також враховано компенсація за невикористану відпустку.

Позивач та його представник у судовому засіданні заявлений позов підтримали в повному обсязі, просила суд його задовольнити. При цьому підтвердили той факт, що позивачу було сплачено грошові кошти в рахунок заборгованості по заробітній платі в сумі 30 785, 47 грн. крім суми яка була нарахована для виплати в травні 2020 року

Суд, вислухавши пояснення позивача, його представника, дослідивши надані та долучені до матеріалів докази, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Статтею 233 КЗпП України передбачено строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів.

Так, частиною першою зазначеної статті передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Разом з тим у частині другій цієї статті зазначено, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Проаналізувавши зміст частини другої статті 233 КЗпП України, можна зробити висновок про те, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.

Оскільки предметом даного спору є стягнення заборгованості за заробітною платою, така позовна вимога може бути пред`явлена працівником без обмеження будь-яким строком.

Згідно із ст. ст. 21, 43 Конституції України, ст. ст. 94, 115 КЗпП України, ст. ст. 21, 24 Закону України «Про оплату праці» кожна людина має право на заробітну плату за виконану роботу та її своєчасне одержання в повному обсязі.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно із ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавцем, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Статтею 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок.

Як передбачено ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівнику при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення.

У судовому засіданні було встановлено, що сторони перебували у трудових відносинах та на підставі наказу від 19 травня 2020 року № 64-к його було звільнено за угодою сторін відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України позивача було звільнено за угодою сторін відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Позивач зазначає, що у день звільнення з ним не було проведено кінцевого розрахунку.

Вважає, що на теперішній час у відповідача перед ним мається заборгованість по заробітній платі в розмірі 52851,70 грн. за період з 01 вересня 2019 по 19 травня 2020 року та компенсація за невикористану відпустку в сумі 10000 грн..

Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу Пенсійного фонду України, форми ОК-5 на ім`я позивача, за період з 01 вересня 2019 по 19 травня 2020 року було нараховані щомісячно заробітну плату, загальна сума якої складає 52851,70 (а.с. 8-10).

З довідки про заробітну плату вбачається, що нарахування по заробітній платі співпадають з нарахованими сумами, визначеними в індивідуальних відомостях про застраховану особу Пенсійного фонду України, форми ОК-5, крім березня 2020 року, в якому підприємством нараховано заробітну плату в розмірі 342, 33 грн.. (а.с.110).

На виконання ухвали суду про витребування доказів від 07 жовтня 2020 року, відповідачем надано інформацію про нараховані компенсації за не використану відпустку та заробітну плату за березень 2020 року. Як зазначено відповідачем, в березні позивачем відпрацьовано один робочий день, на який нараховано суму в розмірі 342, 33 грн., після утримань склала сума 272, 15 грн. до виплати. В травні нараховано 10085, 40 грн. компенсацію за невикористану відпустку та 338,64 грн. втрату частини заробітку у зв`язку з порушенням строків виплати, що разом склало 10424,04 грн., та після утримань склало 8287, 11 грн..

На підставі наказу № 106-а від 19.05.2020 з заробітної плати позивача було утримано грошову суму, що не перевищую середнього місячного заробітку в розмірі 10 440 грн. для покриття заподіяним останнім шкоди підприємству, про відмову від ознайомлення позивачем складено відповідний акт (а.с. 41, 42).

Згідно копій табелів робочого часу за березень, квітень та травень 2020 року, позивачем в березні відпрацьовано один день, в квітні та травні позивач не працював, що останнім не спростовується (а.с. 35, 111,112).

При цьому позивач надав пояснення, що в травні він працював, проте роботодавцем це не було відображено, проте доказів не надав.

Також в підтвердження заперечень, відповідачем надано копію індивідуальних відомостей про застраховану особу Пенсійного фонду України, форми ОК-7 на ім`я позивача, з яких вбачається, що нарахування по заробітній платі співпадають з нарахованими сумами, визначеними в індивідуальних відомостях про застраховану особу Пенсійного фонду України, форми ОК-5, крім вересня 2019 року в якому нараховано 2614,86 грн. та березня 2020 року, в якому підприємством нараховано заробітну плату в розмірі 342, 33 грн.. (а.с. 142).

Зазначені нарахування співпадають із нарахованими сумами, зазначеними в довідці про заробітну плату. Після утримання податків та інших обов`язкових платежів, за вказаний період загальна сума до сплати складала 38743, 34 грн.

В заявлених вимогах позивач просив стягнути суми нарахованої заробітної плати фактично без утримання податків та інших обов`язкових платежів, що суперечить законодавству.

Відповідно до п. 167.1. ст.. 167 Податкового кодексу України (далі - ПК України), ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.

Статтею 168 ПК України, визначений порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету. Пунктом 168.1.2. визначено. Що податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Пк України визначено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Як зазначено позивачем, йому було виплачено відповідачем кошти в розмірі 30785, 47 грн., крім нарахувань в травні 2020 року, що силу ч.1 ст. 82 ЦПК України вважаться встановленим.

Нараховані в травні суми в розмірі 8287,11 грн. та 272, 15 грн. були утриманні в рахунок відшкодування шкоди підприємству позивачем . При цьому позивачем не спростовано доводи відповідача щодо завданої шкоди та не оспорено наказ № 106-а від 19.05.2020 про утримання із заробітної плати.

Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Проте зазначені положення ЦПК України при розгляді трудових спорів повинні застосовуватися лише у межах можливого для сторони - працівника. Саме у роботодавця знаходиться більша частина доказів, причому досить велику кількість документів роботодавець оформляє не тому, що, користуючись своїми правами і диспозитивними нормами права, вирішив зафіксувати свій статус, а тому, що закон прямо зобов`язує його оформляти їх. Оскільки письмові докази повинні знаходитися у роботодавця, саме на нього і має покладатися обов`язок по їх наданню. Тому тягар доведення виплати заробітної плати чи вчинення або невчинення інших дій чи бездіяльності, які відповідно до закону вчинив чи мав вчинити або яких фактично припустився роботодавець під час трудових правовідносин з працівником-позивачем, покладається повною мірою на роботодавця.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши надані сторонами докази в підтвердження своїх доводів та заперечень, суд не вбачає підстав для задоволення позову з підстав відсутності заборгованості по заробітній платі.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, відповідно до законодавства, судовий збір компенсується за рахунок Держави.

У На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 4, 5 , 13, 76-81, 133, 141, 265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного підприємства «Красноградське лісове господарство» про стягнення заборгованості по заробітній платі – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі через Жовтневий районний суд м. Харкова апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи – протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 21.12.2020.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Державне підприємство «Красноградське лісове господарство», код ЄДРПОУ 00993159, місцезнаходження: с. Наталине, Красноградський район, Харківська область, вул..Промислова, 124-А.

Суддя С.О. Рубіжний