Рішення № 93684658, 21.12.2020, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/651/20

Провадження №2/639/721/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2020 року Жовтневий районний суд м. Харкова

у складі: головуючого - судді Труханович В.В.,

за участю секретаря – Безбородько І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу № 639/651/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Харківської міської Ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на частину житлового будинку із надвірними будівлями, в порядку набувальної давності, суд

ВСТАНОВИВ :

03 лютого 2020 року до Жовтневого районного суду міста Харкова звернувся ОСОБА_1 із позовом та просить ухвалити рішення, на підставі якого визнати за ним право власності на 7/100 частин домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку набувальної давності.

В обґрунтування позову посилається на те, що з 26.02.1997 року він постійно проживає та зареєстрований у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 , у якому за правом приватної власності йому належить 45/100 частини домоволодіння, на підставі Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 29.11.2011 року по справі № 2-3132 2011 рік, Заочного рішення (додаткове) Жовтневого районного суду м. Харкова від 15.02.2012 року по справі 2-3132/2011. Під час постановлення судового рішення Жовтневим районним судом міста Харкова по справі №2-3132, позивачу стало відомо, що власниками 7/100 частини домоволодіння є подружжя ОСОБА_4 , які зі слів сусідів вже давно померли. ОСОБА_4 займали приміщення 3-2,3-3,3-4 у будинку літ. А-1, якими позивач користується з часу заселення у домоволодіння. Позивач вважає, що він добросовісно заволодів зазначеними приміщеннями, бо не міг знати про наявність права власності на них у інших осіб, що він постійно користується ними, здійснює за ними господарчий догляд, завдяки якому будинок А-1 зберігся та виконує належні йому функції, що він ніколи не приховував свого володіння цією нерухомістю та ніхто та ніколи не претендував на неї. Позивач вважає, що в нього є всі підстави для звернення до суду з позовом про визнання за ним права власності на ці приміщення, в порядку набувальної давності. Додатково позивач посилається на те, що вважав зазначену частку вже отриманою ним за рішенням суду від 29.11.2011 р.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 04.02.2020 року відкрито загальне позовне провадження по вищезазначеній цивільній справі, призначене підготовче судове засідання.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 02.03.2020 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів, витребувано у державного нотаріусу Другої Харківської міської державної нотаріальної контори відомості щодо звернення спадкоємців ОСОБА_5 , яка раніше мешкала у АДРЕСА_1 та ОСОБА_6 , який раніше мешкав у АДРЕСА_1 , із заявами про прийняття спадщини або відмови від прийняття спадщини. Витребувано з Харківського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області відомості про смерть у місті Харкові ОСОБА_5 , яка раніше мешкала у АДРЕСА_1 та ОСОБА_6 , який раніше мешкав у АДРЕСА_1 .

17.03.2020 від позивача ОСОБА_1 надійшла уточнена позовна заява, відповідно до якої він визначився щодо коло осіб у справі та зазначив в якості відповідачів Харківську міську раду, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 при цьому не змінював підстави та предмет позову,

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 27.04.2020 року витребувано з Харківського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) відомості про смерть у місті Харкові ОСОБА_5 , 1905 року народження, яка раніше мешкала у АДРЕСА_1 та ОСОБА_6 , 1950 року народження, який раніше мешкав у АДРЕСА_1 .

26.05.2020 року до суду надійшов відзив Харківської міської ради на позов, в якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування відзиву зазначає, що позивачу з часу прийняття рішення Жовтневим районним судом міста Харкова від 29.11.2011 року по справі 2-3132/2011 відомо про існування власників спірної частини домоволодіння, але їм не надано документально підтверджених доказів, які б підтвердили добросовісність володіння даним майном, тому відсутні правові підстави для визнання за ОСОБА_1 права власності на 7/100 частини житлового будинку із надвірними будівлями в порядку набувальної давності.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 19.06.2020 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів. Витребувано з Харківського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) відомості про смерть у місті Харкові у 1993-1997 роках ОСОБА_7 , яка мешкала за адресою: АДРЕСА_2 . Витребувано у державного нотаріусу Шостої Харківської міської державної нотаріальної контори відомості щодо звернення спадкоємців ОСОБА_7 , яка мешкала за адресою: АДРЕСА_2 , із заявами про прийняття спадщини або відмови від прийняття спадщини.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 09.09.2020 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів. Витребувано з Харківського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) відомості про зміну прізвища ОСОБА_7 (можливий рік народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ), яка мешкала за адресою: АДРЕСА_2 , а також надати відомості про її смерть. Витребувано у державного нотаріусу Шостої Харківської міської державної нотаріальної контори відомості щодо звернення спадкоємців ОСОБА_8 (можливий рік народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 ), яка мешкала за адресою: АДРЕСА_2 , із заявами про прийняття спадщини або відмови від прийняття спадщини.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 30.10.2020 року закрито підготовче провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Харківської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на частину житлового будинку із надвірними будівлями, в порядку набувальної давності. Призначено справу до судового розгляду в судове засідання.

В судове засідання сторони не з`явилися, про день, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином.

Представник позивача адвокат Фуженков К.Ю. подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність та відсутність позивача, просив позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача Харківської міської ради в судове засідання не з`явився, подав заяву із проханням слухати справу у відсутності представника відповідача та постановити рішення згідно чинного законодавства України.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надали суду заяви, у яких просили слухати справу у їх відсутність, проти позову не заперечували.

При вирішенні питання можливості розгляду справи, судом враховано, що відповідачем - Харківською міською радою до суду подано відзив, в якому висловлена позиція щодо позовних вимог та представник відповідача висловив свою позицію щодо участі у судовому засіданні. Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відзиви не надавали, свою позицію щодо позову висловили у своїх заявах.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Враховуючи, що у справі маються достатні дані про права і взаємовідносини сторін, враховуючи строки розгляду справи, наявність в матеріалах справи відзиву на позов, та відсутність будь-яких інших клопотань, які заявлені та не розглянуті судом, враховуючи висловлену позицію сторін за позовом, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін на підставі наявних доказів, які містяться в матеріалах справи, оскільки подальший не розгляд справи порушує права учасників щодо розумності строків розгляду справи.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини і відповідні ним правовідносини.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Вимогами ч.3 ст.12, ч.1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 належить за правом приватної власності: 45/100 частини - ОСОБА_1 , на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 29.11.2011 року по справі № 2-3132 2011 рік, Заочного рішення (додаткове)Жовтневого районного суду м. Харкова від 15.02.2012 року по справі 2-3132/2011, право власності зареєстроване у КП «ХМБТІ» 23.03.2012 р. за №1129, в книзі 1; 36/100 частини - ОСОБА_2 , на підставі договору дарування частки житлового будинку від 17.08.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Остапенко Є.М., реєстровий №1920, право власності зареєстроване 17.08.2016 р. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №15953267; 12/100 частини - не зареєстровано за ОСОБА_9 ; 5/100 частини - не зареєстровано за ОСОБА_5 ; 2/100 частини - не зареєстровано за ОСОБА_6 . ( а.с. 13, 20 )

Як вбачається з паспорту громадянина України позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 постійно зареєстрований у житловому будинку АДРЕСА_1 з 26.02.1997 року. ( а.с. 6 )

Саме з цього часу позивач постійно мешкає у домоволодінні, як власник, який отримав його частину в порядку дарування за відповідним договором, посвідченим 15.01.1997 р. 5-ю ХДНК, р.№3-88, та здійснює всі права та обов`язки власнику домоволодіння, за особисті кошти зробив поліпшення житлових умов для користування своєї сім`ї, іншого житла не має. Зазначені відомості підтверджуються чинним Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 29.11.2011 р., №2-3132.

З Технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташований у АДРЕСА_1 , виготовленим станом на 25.11.2019 р., вбачається, що домоволодіння складається з двох житлових будинків літ. А-1, П-1, прибудови а,а4,а8,а10, ганків а5,а9,п, літньої кухні Е, сіни е, вбиралень Ж,Ф,У, навісів Х,С, гаражів Т,Р, погребів Ап/п, Ап, ворота №3,6, паркану№4, вигрібної ями №7. ( а.с. 14-18 )

У своєму позові позивач зазначає, що з часу заселення у домоволодіння він користується належною йому часткою, а також у будинку літ.А-1 приміщеннями 3-2,3-3,3-4, власники яких йому відомі не були та які він займає з часу заселення у домоволодіння. Тільки у 2011 році під час звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво, позивачу стало відомо про документальне існування права власності ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які фактично у домоволодінні не проживали та за поясненнями сусідів давно померли.

Згідно відомостей Харківського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Харків) та копій актових записів, наданих 12.05.2020 р. на виконання Ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова від 27.04.2020 р., вбачається, що ОСОБА_5 , 1905 року народження померла у місті Харкові 14.10.1989 р., про що складений актовий запис про смерть за №12318, внесений до Державного реєстру актів цивільного стану за №00084674812, а ОСОБА_6 , 1950 року народження помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у місті Харкові, про що складений актовий запис про смерть за №12028, внесений до Державного реєстру актів цивільного стану за №00039124023. ( а.с. 86-89 )

Виконуючи Ухвалу суду, Друга Харківська міська державна нотаріальна контора 02.06.2020 р. повідомила, що за даними перевірки після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_5 , спадкова справа не заводилась. Після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 заведена спадкова справа за № 461/93, в матеріалах якої є заява про прийняття спадщини сестри спадкодавця ОСОБА_7 . Свідоцтва про право на спадщину не видавалось. Документів, що підтверджують родинний зв`язок зі спадкодавцем, у спадковій справі не міститься. Відповідно до відомостей Харківського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану від 02.09.2020 р., ОСОБА_7 ,1938 р.н. померла у місті Харкові 17.01.2000 р. ( а.с. 106 )

Не зареєстровані після перерозподілу часток у праві власності згідно рішенню Жовтневого районного суду м. Харкова від 29.11.2011 року по справі № 2-3132 2011 рік, Заочному рішенню (додаткове)Жовтневого районного суду м. Харкова від 15.02.2012 року по справі 2-3132/2011, 12/100 частини за ОСОБА_9 , після смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_5 , успадковані його дочкою ОСОБА_3 , на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданим 31.01.2020 р., р. №1-58. ОСОБА_3 є належним відповідачем у справі за позовом ОСОБА_1 .

За сукупністю письмових доказів та враховуючи обставини, вказані в позові, суд приходить до висновку, що у позивача є всі законні підстави звернутись до суду з позовом про визнання права власності на спірну частину домоволодіння, у порядку набувальної давності.

Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ» № 5 від 7 лютого 2014 року, можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК України, а також ч. 4 ст. 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності. Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своє власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом ч.ч.1, 4 ст.344 ЦК України, на яку посилається позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Таким чином, відповідно до ч.1 ст.344 ЦК України, для такого набуття необхідна сукупність умов: - наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; - законність об`єкта володіння; - добросовісність заволодіння чужим майном; - відкритість володіння; безперервність володіння; - сплив установлених строків володіння; - відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.

Аналізуючи поняття «добросовісність володіння» як ознаку набувальної давності за ст.344 ЦК України, Верховний Суд України в Постанові від 06.09.2018 року, по справі № 205/1178/16-ц, прийшов до висновку, що добросовісність, як одна із загальних засад цивільного судочинства, означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна, тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Крім того, позивач, як володілець майна, повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи, і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

Згідно правових позицій, викладених у Постановах Верховного Суду від 27.09.2018р. по справі № 571/1099/16-ц та Постанові від 31.10.1018р. по справі № 683/2047/16-ц, добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

Аналогічний висновок, викладений також у Постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі №645/2540/17-ц, де зазначено, що за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий.

При зверненні до суду з вимогами про визнання за набувальною давністю права власності на нерухоме майно позивачем має бути доведено факт існування такого нерухомого майна, відкритість і безперервність володіння ним без правової підстави; добросовісність заволодіння майном; факт володіння спірним майном протягом строку, який становить не менше ніж 10 років. Отже, набуття відповідною особою права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності всіх зазначених умов у сукупності. Такого правового висновку дійшла Велика палата ВС у постанові від 14.05.2019 у справі №910/17274/17 (провадження №12-291гс18).

Задоволення судом вимог про визнання за володільцем права власності на нерухоме майно на підставі статті 344 ЦК України можливе лише за наявності необхідних умов: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності, безтитульності володіння. Норми цієї статті не підлягають застосуванню у випадках, коли володіння майном протягом тривалого часу здійснювалося на підставі договірних зобов`язань (договорів оренди, зберігання, безоплатного користування, оперативного управління тощо), чи у будь-який інший передбачений законом спосіб, оскільки право власності у володільця за давністю виникає поза волею і незалежно від волі колишнього власника.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, враховуючи те, що судом було встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що позивач ОСОБА_1 досить тривалий час, а саме з 1997 року, володіє частиною домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , при цьому, частиною домоволодіння - на підставі титульного володіння та іншою частиною домоволодіння, яка не належить йому на праві власності. Позивач протягом всього часу володіння майна був впевнений, що на це майно не претендують інші особи . Тягар по утриманню цієї частини домоволодіння несе лише позивач. Позивач володіє майном відкрито та безперервно протягом вже більше 10 років, що було підтверджено наявними в матеріалах справи доказами.

Судом встановлені відомості щодо наявності інших власників спірних 7/100 частини, які померли у різні роки, ще до заволодіння позивачем спірною частиною, а також відомості про відсутність спадкоємців, а також інших осіб, які б претендували на зазначену частину домоволодіння. Ці обставини не були відомі позивачу на час заволодіння спірною нерухомістю, що підтверджує його добросовісність у заволодінні та подальшому володінні зазначеним майном. Обізнаність позивача про існування власників ОСОБА_5 і ОСОБА_6 під час звернення до суду у 2011 році, судом не приймається до уваги у якості недобросовісності володіння, бо позивач до звернення до суду із дійсним позовом, був впевнений, що доля цієї частки була вирішена судом на його користь. Тобто володіння позивачем 7/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1 , - є добросовісним, відкритим та безперервним.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем доведено всі обставини, передбачені в ст. 344 ЦК України, необхідні для набуття права власності за набувальною давністю. Суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що позивач не заявляв вимогу щодо стягнення судових витрат з відповідачів, питання щодо розподілу судових витрат не вирішувалося.

На підставі викладено та керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 223, 265, 280-282 ЦПК України, ст. 41 Конституції України, ст. ст. 316, 317, 328, 344 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Харківської міської ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на частину домоволодіння, в порядку набувальної давності, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 7/100 (сім сотих) частини домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку набувальної давності.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриття чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 21 грудня 2020 року.

Найменування сторін:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Харківська міська рада, розташована за адресою: м. Харків,майдан Конституції, буд.7.

Відповідач - ОСОБА_2 , 1983 року народження. РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач – ОСОБА_3 , 1979 року народження, РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя В.В.Труханович