Рішення № 93683321, 21.12.2020, Новомиргородський районний суд Кіровоградської області

Справа № 395/1147/20 Провадження № 2/395/305/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2020 року м. Новомиргород

Новомиргородський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Забуранному Р.А.,

при секретарі Лисенку В. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новомиргороді в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

До суду із позовом звернулось Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, вказавши, що 14.07.2014 року між Акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № б/н, згідно якого відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

У подальшому кредитний розмір було збільшено до 6000,00 гривень, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 (договір б/н).

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір, про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

АТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 25.08.2020 року має заборгованість – 14338,28 грн., яка складається з наступного: 9851,07 грн. - заборгованість за тілом кредита; 4487,21 грн. – заборгованість за простроченими відсотками.

На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов`язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав АТ КБ «Приватбанк».

У зв`язку з наведеним, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитом у розмірі 14338,28 грн. та судові витрати.

11 листопада 2020 року відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому вона не визнає пред`явлені позовні вимоги та заперечує проти задоволення цього позову аргументуючи це тим, що при розгляді справи можуть братись лише умови викладені в анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку від 14.07.2014 року. Також вказує, що позивач самостійно, без повідомлення відповідача про збільшення процентної ставки збільшив процентну ставку, а потім з власних переконань нарахував заборгованість за наступними процентними ставками. На підставі викладено у відзиві на позовну заяву позивач просить суд застосувати до вказаних правовідносин строк позовної давності та відмовити у задоволені позовної заяви в повному обсязі.

20 листопада 2020 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву про стягнення заборгованості в якій позивач не визнає аргументи відповідача та просить задовольнити позов повністю.

Представник позивача повідомлений у встановленому законом порядку про час, дату та місце розгляду справи у судове засідання не з`явився, проте направив разом з позовом до суду клопотання, в якому зазначив, що просить розглянути справу без його участі, позов підтримує у повному обсязі, не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідач та представник відповідача повідомлені про місце та час, дату та місце розгляду справи у судове засідання не з`явилися, проте, представник відповідача направила до суду заяву в якій просила суд розглянути справу без участі представника позивача.

За відсутності заперечень проти розгляду позову в порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе проводити розгляд справи за наявними в матеріалах справи доказами у відповідності до ст. 279 ЦПК України.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши письмові матеріали справи суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 14.07.2014 року між Акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № б/н, згідно якого відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

У подальшому кредитний розмір було збільшено до 6000,00 гривень, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 (договір б/н).

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір, про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

АТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

У зв`язку з порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 25.08.2020 року має заборгованість – 14338,28 грн., яка складається з наступного: 9851,07 грн. - заборгованість за тілом кредита; 4487,21 грн. – заборгованість за простроченими відсотками.

Відповідно до п.1.1.6.1. Умов і Правил надання банківських послуг (далі Правил, Умов) Договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку ні одна із сторін не інформує другу сторону про припинення дії Договору, він автоматично пролонговується на цей же строк.

Відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця.

Із Розрахунку заборгованості за Договором №б/н від 14.07.2014 року вбачається, що відповідач активно користувався карткою.

20.09.2017 року ОСОБА_1 було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку "Універсальна'’ № НОМЕР_1 зі строком дії до 09.2021 року, що підтверджується довідкою банку по виданим карткам.

В подальшому картка неодноразово перевипускалася.

Відповідач згідно кредитного договору б/н від 14.07.2014 року, отримав картки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 зі строком дії перевипущеної картки до останнього дня 07.2022 року.

Отримання перевипущених карток підтверджується випискою по рахунку в якій відображено, як знаття кредитних коштів, так і погашення.

Під перевипуском карти слід розуміти випуск та приєднання карти з новим строком дії до раніше відкритого клієнту карткового рахунку, а тому вся сума заборгованості за кредитним лімітом відображається та враховується на перевипущеній картці.

За договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі-зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст.. 261 ЦК), а не закінчення строку дії картки.

У постанові Верховного Суду від 27.02.2019 року по справі № 743/150/17, провадження № 61-8135св18 Верховним Судом визначено: «Висновок судів попередніх інстанцій про початок перебігу позовної давності з моменту внесення позичальником останнього платежу на погашення кредитної заборгованості є помилковим. Згідно з пунктом 2.1.1.2.11 Умов та Правил, які є складовою частиною кредитного договору, картка діє до останнього дня місяця, зазначеного на титульній сторінці карти, включно. За таким договором перебіг позовної давності щодо місячних платежів починається після настання чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі-зі спливом останнього дня дії картки». Відтак, перебіг позовної давності про повернення кредиту в повному обсязі починається зі спливом останнього дня місяця дії картки, тобто з 31 липня 2022 року при умові, якщо така не буде перевипущена.

Із матеріалів позовної заяви встановлено, що Банк звернувся в суд з позовною заявою 30.09.2020 року, тобто в межах строку позовної давності.

Із наданого Банком Розрахунку про рух коштів вбачається, активне використання кредитних коштів у 2019 році.

Часткова сплата відповідачем заборгованості за Кредитним договором вказує на вчинення відповідачем дій, що свідчать про визнання ним боргу. Так, 24.10.2019 року відповідач внесла суму коштів у розмірі 493 гривні 41 копійку на погашення заборгованості. Відповідно до ст.264 ЦК такі дії переривають перебіг позовної давності. Виходячи з викладеного суд не приймає заперечення відповідача стосовно застосування строків позовної давності до даних правовідносин.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК).

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В анкеті-заяві позичальника від 14.07.2014 року процентна ставка не зазначена.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім заборгованості за кредитом (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за простроченими відсотками.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 14.07.2014 року, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, як невід`ємну частину спірного договору, однак цим Витягом, що наданий позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору, позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 Умов та правил надання банківських послуг в «Приватбанк»), та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку розумів відповідач та ознайомився і погодився з ним, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови, зокрема й щодо сплати заборгованості за простроченим тілом кредиту та саме у зазначеному в доданих банком до позовної заяви документах розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (14.07.2014 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-якій редакції, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами наданий банком Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин в даній справі суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року по справі №342/180/17.

Таким чином, зваживши у сукупності надані АТ КБ "Приватбанк" докази по справі, аргументи відповідача, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не виконує взятих на себе зобов`язань, а тому позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню, а саме, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 9851,07 грн. - заборгованість за кредитом, в задоволенні іншої частини позовних вимог необхідно відмовити.

Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача слід задовольнити частково.

Вирішуючи питання щодо судових витрат суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме в сумі 1444,18 грн., що відповідає вимогам ст.141 ЦПК України.

Враховуючи викладене, у відповідності до ст.ст.264, 525-527, 530, 625, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст.4, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість по наданому кредиту в розмірі 9851 (дев`ять тисяч вісімсот п`ятдесят одну) гривню 07 копійок та судовий збір у розмірі 1444 (одна тисяча чотириста сорок чотири) гривні 18 копійок, а всього стягнути 11295 (одинадцять тисяч двісті дев`яносто п`ять) гривень 25 копійки.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Кропивницького апеляційного суду через суд першої інстанції. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Р. А. Забуранний

Повний текст судового рішення виготовлений 21 грудня 2020 року.