Рішення № 93682305, 27.10.2020, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/6575/18

провадження 2/216/946/20

РІШЕННЯ

іменем України

27 жовтня 2020 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі: головуючого судді Кузнецова Р.О.,

за участю секретаря судового засідання Кузь А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду у місті Кривому Розі, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на майно в порядку спадкування,-

встановив:

20 грудня 2018 року ОСОБА_5 звернулася до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з уточненим позовом до виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради про визнання права власності на майно в порядку спадкування.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . В даному будинку проживала зі своїм чоловіком – ОСОБА_6 , який бу власником будинку на підставі договору пожиттєвого утримання. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер. Після смерті чоловіка відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку А-1, житловою площею 46,9 кв.м., загальною площею – 63,0 кв.м., з господарськими будівлями: літня кухня Б, погріб В, гараж Д, сарай Е, сарай Ж, огорожа №1, ворота №2, водоколонка І, замощення ІІ, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Після смерті чоловіка позивач звернулась до нотаріуса Першої криворізької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом, однак отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, в якій зазначено, що у будівлі була проведена реконструкція, у зв`язку з чим була змінена загальна та житлова площа будинку. Оскільки, нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальних дій, позивач змушена звернутись до суду з відповідною позовною заявою.

Ухвалою суду від 29 серпня 2019 року прийнято справу до провадження та призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні.

На підставі ухвали суду від 09 вересня 2020 року, замінено відповідача у справі, закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

Позивач у судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позов підтримує та наполягає на його задоволенні.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилися, кожен окремо, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності, проти задоволення позову не заперечують.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, відповідно до вимого ЦПК України, про причини неявки не повідомила.

Представник виконавчого комітету Центрально-Міської районної у місті ради надала клопотання в якому просила залучити у якості належного відповідача – Відділ з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконкому Криворізької міської ради, виключити виконком Центрально-Міської районної у місті ради з переліку відповідачів та вирішити питання, щодо залучення у якості третіх осіб власників суміжних земельних ділянок. Дане клопотання просить розглянути за відсутності представника виконкому.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, з метою недопущення порушення прав та інтересів осіб, суд вважає за необхідне першочергово розглянути по суті клопотання представника виконкому Центрально-Міської районної у місті ради.

Частиною 2 ст. 51 ЦПК України передбачено, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Разом з цим, п. 4 ч. 2 ст. 197 ЦПК України, зазначено, що у підготовчому засіданні суд вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача, об`єднання справ і роз`єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЦПК України, строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Водночас, згідно з ч. 2 ст. 126 ЦПК України, документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч. 1 ст. 127 ЦПК України).

Таким чином, оскільки клопотання представника виконкому Центрально-Міської районної у місті ради, в якому йде мова про вступ у справу інших осіб та заміну неналежного відповідача подане до суду 27.10.2020, тобто після закінчення підготовчого провадження (09.09.2020), приймаючи до уваги, відсутність у клопотанні вимог про поновлення строку для його подачі, в силу вимог ч. 2 ст. 126 ЦПК України, його слід залишити без розгляду.

Враховуючи відсутність перешкод для розгляду справи, суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 16.01.2017.

Зі свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 від 14.12.1974, убачається, що позивач ОСОБА_1 є дружиною померлого ОСОБА_6 .

На підставі договору пожиттєвого утримання від 04.11.1994, посвідченим державним нотаріусом Першої криворізької держконтори, вбачається, що за життя ОСОБА_6 належав житловий будинок з господарським спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 565 кв.м. На вказаній земельній ділянці розташований житловий будинок А-1, житловою площею 35,3 кв.м., літня кухня Б, погріб В, гараж Д, сарай Е, сарай Ж, водоколонка І, замощення ІІ, огорожа №1-5.

Вказаний договір зареєстровано у КП «Криворізьке БТІ» ДОР» у реєстровій книзі №246, стор. 242, запис 57872, про що свідчить довідка КП «Криворізьке БТІ» ДОР»

Зі спадкової справи заведеної у Першій криворізькій державній нотаріальній конторі вбачається, що після смерті ОСОБА_6 , із заявою про прийняття спадщини звернулися його дружина, позивач по справі - ОСОБА_1 та його діти, відповідачі по справі – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які кожен окремо, надали заяви про відмову від спадщини на користь ОСОБА_1 .

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 12.08.2017, позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки при обстежені техніком Криворізького БТІ житлового будинку виявлено, що 1995 році була проведена реконструкція житлового будинку «А-1», за рахунок чого загальна площа змінилась з 61,1 кв.м. на 63,0 кв.м., житлова площа змінилась з 35,3 кв.м. на 46,9 кв.м., що підтверджується відлмістю про технічний стан нерухомого майна за №243652 від 14.06.2017, а дозволу на реконструкцію та переобладнення органами місцевого самоврядування не видавалося.

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Нормою статті 1261 ЦК України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкоємця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, керуючись положеннями діючого законодавства України, суд дійшов висновку, що в розрізі даного спору, позовні вимоги про визнання права власності в порядку спадкування за законом, в частині визнання права власності на житловий будинок з господарським спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 565 кв.м., а саме, житловий будинок А-1, житловою площею 35,3 кв.м., літня кухня Б, погріб В, гараж Д, сарай Е, сарай Ж, водоколонка І, замощення ІІ, огорожа №1-5, в повній мірі доведені належними та допустимими доказами, внаслідок чого позов в цій частині підлягає задоволенню.

Разом з цим, у позові позивач просить визнати за ним в порядку спадкування за законом право власності на житловий будинок А-1, житловою площею 46,9 кв.м., загальною площею – 63,0 кв.м., з господарськими будівлями: літня кухня Б, погріб В, гараж Д, сарай Е, сарай Ж, огорожа №1, ворота №2, водоколонка І, замощення ІІ, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з чим суд погодитися не може, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що за життя ОСОБА_6 належав житловий будинок з господарським спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 565 кв.м., а саме, житловий будинок А-1, житловою площею 35,3 кв.м., літня кухня Б, погріб В, гараж Д, сарай Е, сарай Ж, водоколонка І, замощення ІІ, огорожа №1-5.

За результатами проведеної технічної інвентаризації КП ДОР «Криворізьке БТІ» було видано технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_1 . Зокрема, під час інвентаризації було виявлено самочинне будівництво, а саме: житловий будинок після реконструкції «А-1» (1995 р.), загальною площею 63,0 кв.м., житловою – 46,9 кв.м. Зазначене підтверджується штампом на схематичному плані земельної ділянки та відомістю про технічний стан нерухомого майна.

Статтею 331 ЦК України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно виникає при умовах завершення його будівництва, введення його в експлуатацію та державної реєстрації права власності на нього. До завершення законного будівництва особа вважається власником матеріалів, які були використані в процесі створення цієї нерухомості.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися в наслідок його смерті.

Зважаючи на п. 6 постанови Пленуму ВССУ від 30.03.2012 року №6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво, так і їх спадкоємці. Права спадкоємців щодо самочинно збудованого майна визначаються судом відповідно до положень ст. 1218 ЦК України та з урахуванням роз`яснень, наданих у п. 7 ППВСУ від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування».

У своїй Постанові від 10 жовтня 2018 року у справі №520/17520/14-ц Верховний Суд зазначив, що за загальним правилом, закріпленим у частині другій статті 373 ЦК України, особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Згідно з частиною першою статті 376 ЦК України самочинно збудованим вважається об`єкт нерухомості, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без належного документа чи належно затвердженого проекту; 3) об`єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

У листі ВССУ від 16.05.2013 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» зазначено: «Рішення суду про визнання права власності на самочинно зведені будівлі та споруди за спадкоємцями має ґрунтуватись на оцінюванні наявних у матеріалах справи документів та інших доказів на підтвердження обставин, за наявності яких можливе задоволення таких вимог, зокрема: рішення компетентного органу про надання земельної ділянки для забудови; ступінь готовності самочинного будівництва; чи порушуються цим будівництвом права та законні інтереси інших осіб; в якому році було зведено самочинні будівлі; відповідність самочинно зведеної будівлі архітектурним, будівельним, санітарним, протипожежним правилам та нормам; наявність акта приймання (прийомки) в експлуатацію або сертифікату відповідності; якщо нерухомість збудована в сільській місцевості, то потрібно встановити чи зареєстрована вона у погосподарській книзі сільської ради».

Згідно з пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року №7, якщо будівництво здійснювалось згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов`язки як забудовника входять до складу спадщини. Отже, якщо об`єкт будівництва не був завершений спадкодавцем чи не був прийнятий в експлуатацію, або право власності не було за ним зареєстроване, то до складу спадщини входять усі належні спадкодавцеві як забудовнику права та обов`язки, а саме:

- право власності на будівельні матеріали та обладнання, які були використані спадкодавцем у процесі цього будівництва;

- право завершити будівництво (як правонаступник спадкодавця – замінений у порядку спадкування забудовник);

- право передати від свого імені для прийняття в експлуатацію завершений будівництвом об`єкт;

- право одержати на своє ім`я свідоцтво про право власності та зареєструвати право власності.

Із цього приводу Верховний Суд у вказаній постанові зазначив: якщо будівництво велося згідно із законом, то в разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов`язки як забудовника входять до складу спадщини.

Таким чином, право власності на об`єкти самочинного будівництва може бути визнано за спадкоємцем, що має право вимагати визнання такого права, виключно за умови наявності документів про право власності на землю або про право користування земельною ділянкою, що видані на ім`я спадкодавця або спадкоємця, та актів введення будівлі в експлуатацію, якщо їх наявність необхідна відповідно до вимог законодавства, чинного на час завершення будівництва.

Зважаючи на відсутність у матеріалах справи означених вище документів (документів про право власності на земельну ділянку або про право користування земельною ділянкою, що видані на ім`я спадкодавця або спадкоємця, акту введення будівлі в експлуатацію, декларації про готовність об`єкта до експлуатації), суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову в частині визнання права власності на житловий будинок А-1, житловою площею 46,9 кв.м., загальною площею – 63,0 кв.м., з господарськими будівлями: літня кухня Б, погріб В, гараж Д, сарай Е, сарай Ж, огорожа №1, ворота №2, водоколонка І, замощення ІІ, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який є самочинно реконструйованим.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 1216, 1218, 1261, 1267 ЦК України, статтями ст.ст. 5-8, 12-19, 23, 89, 128, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України суд,-

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на майно в порядку спадкування,- задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на житловий будинок з господарським спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 565 кв.м., а саме, житловий будинок А-1, житловою площею 35,3 кв.м., літня кухня Б, погріб В, гараж Д, сарай Е, сарай Ж, водоколонка І, замощення ІІ, огорожа №1-5.

У задоволенні решти позовних вимог,- відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

Рішення прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

- відповідачі: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Рішення надруковане суддею в одному примірнику.

Суддя Р.О.Кузнецов