Ухвала суду № 93681739, 21.12.2020, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Єдиний унікальний номер справи 181/138/18

Провадження № 1-кп/185/138/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2020 року Колегія Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської

області в складі:

головуючого судді Самоткан Н.Г.,

суддів Шаповалової І.С., Юдіної С.Г.,

секретаря судових засідань Перепелиці О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження,

внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016040480000554 від 18 грудня 2016 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Пушкіне, Красноармійського району Донецької області, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.1, п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України, -

за участю:

прокурора Скочка В.А.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого - адвоката Мелешка І.В.

В С Т А Н О В И Л А :

Від прокурора надійшло клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , строк якого спливає 28 грудня 2020 року, а ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не перестали існувати.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечував проти продовження йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив змінити на цілодобовий домашній арешт.

Захисник обвинуваченого Мелешко І.В. заперечував проти продовження запобіжного заходу, просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

З`ясувавши думку сторін кримінального провадження із зазначеного питання, кожного окремо, проаналізувавши та співставляючи зазначені питання між собою та у сукупності з позицією сторін кримінального провадження, змістом обвинувального акту, а також вимогами КК та КПК України, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 до наступного судового засідання закінчується, однак завершити кримінальне провадження не можливо, оскільки є необхідність відкладення розгляду справи з незалежних від суду причин.

Статтею 176 КПК України передбачений перелік запобіжних заходів, одним з яких є й такий запобіжний захід, як тримання під вартою.

Згідно зі ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, в тому числі:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

3)незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Окрім того, статтею 178 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про запобіжний захід, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, необхідно враховувати в тому числі й вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров`я обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.

На виконання вказаних вимог Закону судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 є особою, яка раніше неодноразово судима, обвинувачується у вчиненні умисного кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України – є особливо тяжким злочином, за яке передбачено покарання у вигляді довічного позбавлення волі, не працює, не одружений, не має місця реєстрація та проживання в м. Павлограді. Це підтверджує ризик того, що ОСОБА_1 під тяжкістю встановленого покарання на думку колегії суддів може переховуватись від суду, чинити тиск на недопитаних свідків, які є його родичами, вчинити інше кримінальне правопорушення. Це виправдовує подальше тримання обвинуваченого під вартою.

Таким чином, продовження існування зазначених вище обставин у їх сукупності, виправдовують подальше перебування обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, що відповідає, і є спів розмірним тяжкості і характеру діянь, які інкримінуються останньому, та більш м`які запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної його поведінки, а тому продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є найбільш прийнятним за наявних умов.

Оцінюючі вищевказані обставини, колегія суддів також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Даний висновок не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини, який неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

На думку колегії суддів, оскільки в цей час продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовження обвинуваченому строку тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу.

Згідно з ч. 4 ст. 183 КПК України розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України, не визначався, оскільки ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я.

Вирішуючи питання продовження дії запобіжного заходу щодо обвинуваченого, колегія суддів зважає на те, що зазначений прокурором ризик про переховування від суду продовжує існувати, бо під загрозою можливого покарання обвинувачений може ухилитись від правосуддя, вчинити інше кримінальне правопорушення, чинити тиск на недопитаних свідків, які є його родичами. З урахуванням вищевказаного, колегія суддів зазначає, що тяжкість злочину не є єдиною підставою продовження строку тримання під вартою.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 331, 372 КПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА :

Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 18 лютого 2021 року.

На ухвалу суду може бути подано апеляційну скаргу протягом семи днів з дня її проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Головуючий суддя: Н.Г. Самоткан

Суддя: І.С. Шаповалова

Суддя: С.Г. Юдіна