Рішення № 93681724, 07.12.2020, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/10383/18

Провадження № 2/185/296/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2020 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Бондаренко В.М.,

за участю секретаря: Данильченко Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Павлограді Дніпропетровської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд –

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2018 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якій просило суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 109 783,31 грн. та судові витрати по справі.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилався на те, що на підставі заяви б/н від 18.03.2008 року ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг. Відповідач зобов`язувався погашати заборгованість за кредитом, процентами за його використання, оплачувати комісії на умовах, передбачених Договором про надання банківських послуг. У порушення зазначених норм законодавства та умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав. У зв`язку з чим, станом на 31.10.2018 року виникла заборгованість у розмірі 188 237,39 грн., яка складається з наступного: 3 090,37 грн. – заборгованість за кредитом; 179 348,31 грн. – заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 5 798,71 грн. – заборгованість за пенею та комісією. Однак, кредитор має право на свій розсуд вимагати від боржника повернення будь-якої частини суми заборгованості, тому просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 109 783,31 грн., яка складається з наступного: 3 090,37 грн. - заборгованість за кредитом; 106 692,94 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 18.03.2008 року по 30.03.2018 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 січня 2019 року відкрито провадження по справі, справу призначено до розгляду у порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Не погодившись з позовом, у порядку ст. 178 ЦПК України, представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, до змісту якого представник відповідача зазначив, що позов подано з порушенням строків позовної давності, тому просить суд при вирішенні справи застосувати строк позовної давності та відмовити у позові.

У судове засідання представник позивача не з`явився, просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги не визнає у повному обсязі та просить суд відмовити у задоволенні позову.

Суд, вивчивши матеріали цивільної справи, приходить до наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 18.03.2008 року відповідач звернувся до АТ КБ "ПриватБанк" з метою отримання банківських послуг, а саме грошових коштів, у зв`язку із чим підписав анкету-заяву № б/н, згідно з якою отримав отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитну картку «Універсальна». У анкеті-заяві відповідача зазначені: вид кредитної картки, бажаний ліміт 1 000,00 грн., не зазначені умови, проценти, порядок і підстави зміни процентної ставки, розміри пені, штрафів.

З вищевказаної анкети-заяви вбачається, що відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифи складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

До кредитного договору банк додав Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ "ПриватБанк" ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.

Відповідно до довідки АТ КБ "ПриватБанк" від 04.03.2019 року за № 30.1.0.0/2-20181128/905 за кредитним договором б/н від 18.03.2008 року відповідачу позивачем видавалася кредитні картки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 зі строком дії пере випущеної картки до останнього дня 03.2016 року.

Зобов`язання передбачені кредитним договором відповідач не виконав. Станом на 31.10.2018 року заборгованість за договором склала 188 237,39 грн., в тому числі: 3 090,37 грн. – заборгованість за кредитом; 179 348,31 грн. – заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 5 798,71 грн. – заборгованість за пенею та комісією.

Однак, кредитор має право на свій розсуд вимагати від боржника повернення будь-якої частини суми заборгованості, тому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 109 783,31 грн., яка складається з наступного: 3 090,37 грн. - заборгованість за кредитом; 106 692,94 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 18.03.2008 року по 30.03.2018 року.

Відповідачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Статтею 258 ЦК України передбачена спеціальна позовна давність для окремих видів вимог.

Згідно із частиною першою статті 259 ЦК України позовна давність, установлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

За статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Умови, в яких установлено збільшену позовну давність, не містять підпису позичальника, а відтак ці Умови не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору сторін про збільшення позовної давності. Тому до даних правовідносин не може бути застосована договірна позовна давність, й керуватися у даному випадку правилами загальної та спеціальної позовної давності.

Вказані висновки також були висловлені у правовій позиції Верховного Суду України у справі № 6-757цс15 від 01 липня 2015 року.

Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до виписки по рахунку відповідача останній використовував кредитну картку та останній платіж по заборгованості внесено 09.08.2013 року у розмірі 160,00 грн., деталі операції: «ДГРУ, Павлоградское отделение № 2, перевод личных средств, пополнение карточного счета), всі інші платежі після 09.08.2013 року відповідачем не здійснювалися, так як операції зазначені банком як «автоматичне списання коштів, автоматическое погашение просроченной задолженности». Списання коштів в рахунок погашення заборгованості по кредитним коштам, процентам позивач проводив з грудня 2013 року, тобто позивач про своє порушене право довідався та міг довідатись у грудні 2013 року, коли почав автоматичне списання заборгованості, а до суду із позовною заявою позивач звернувся лише 28 листопада 2018 року (25 листопада 2018 року згідно штемпелю на поштовому конверті), тобто з пропуском строку загальної позовної давності у три роки.

Всі платежі після 09.08.2013 відповідачем не здійснювалися, так як операції зазначені банком як «автоматичне списання коштів, автоматическое погашение просроченной задолженности», тому не можуть враховуватись як переривання строку позовної давності.

За таких обставин та з підстав, передбачених вищевказаними нормами матеріального права, правильним є висновок суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні позову внаслідок пропуску строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем.

Доводи позивача про те, що перебіг позовної давності щодо повернення кредиту у повному обсязі починається зі спливом останнього дня місяця дії картки, тобто з квітня 2016 року, відхиляються судом з огляду на наступне.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті).

Оскільки договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу.

Отже, оскільки за умовами договору відповідач мав виконувати зобов`язання, черговими платежами впродовж строку кредитування, перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з цих щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу. А тому встановлення строку кредитування у договорі, який передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів.

Відтак, за наведених умов початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності для погашення всієї заборгованості за договором з моменту спливу строку кредитування, як на це посилається позивач.

Аналогічні висновки викладені у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 та відповідають висновкам Верховного Суду України, зокрема, викладеним у постановах від 19 березня 2014 року у справі № 6-20цс14, від 12 листопада 2014 року у справі № 6-167цс14, від 3 червня 2015 року у справі № 6-31цс15, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15, від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2104цс16 і від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2462цс16.

Інші доводи позивача суд не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо відсутності підстав для задоволення позову в повному обсязі, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для позивача, власним тлумаченням норм права, що має за мету задоволення позовних вимог, а не спростування висновків суду.

Позивач не обґрунтував позовні вимоги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування строків позовної давності, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості слід відмовити у повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до ст. 141 ЦПК України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 274, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення, а учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду – з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк", місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 14360570.

Відповідач – ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .

Суддя В.М. Бондаренко