Рішення № 93681587, 20.10.2020, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/1953/19

№ 2/183/674/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2020 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Городецького Д. І.,

секретаря судового засідання Пономаренко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» в особі уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра»про визнання кредитного договору припиненим,-

в с т а н о в и в:

27 березня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого посилалася на те, що 11 липня 2008 року між нею та Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк «Надра» в особі начальника відділення № 3 філії ВАТ КБ «Надра» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Надра») був укладений кредитний договір №849715/ФЛ, відповідно до якого банк надав їй кредит в розмірі 57 767,36 доларів США за програмою Нове житло строком до 10 серпня 2022 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 14,49% річних, що обчислюються виходячи із 360 днів у році. Цільове використання кредиту: проведення розрахунків по договору купівлі-продажу від 11 липня 2008 року, що укладений між нею (позичальником) та ОСОБА_2 , згідно якого позичальник придбає у власність нерухоме майно – 2-кімнатну квартиру АДРЕСА_1 ; оплата комісії за розрахунки за кредитним договором.

Відповідно до п.п. 1.1, 3.3.1, 3.3.2, 3.3.3 кредитного договору позичальник зобов`язується своєчасно здійснювати повернення кредиту та сплачувати нараховані відсотки у строки та в розмірах, що встановлені кредитним договором щомісячно, шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням.

Позивач зазначає, що в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором було укладено договір іпотеки № 849715/ФЛ-3 від 11 липня 2008 року.

Згідно п.п. 4.2.4 кредитного договору банк має право вимагати від позичальника дострокового виконання зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих відсотків та інших платежів, передбачених цим договором, можливих штрафних санкцій, якщо позичальник не вніс чергові мінімально необхідні платежі у термін, визначений п.п. 3.3.3 цього договору, а також у випадку, не виконання умов передбачених у п.п. 4.3.6 цього договору.

ОСОБА_1 зазначила, що банк скористався своїм правом, пред`явивши до неї вимогу, що датована 13.11.2012 року за вих. № 5-3-01292 про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом в т.ч. процентів за користування кредитом, а також штрафних санкцій, що складає 80 307,01 доларів США, в термін 30 календарних днів з дати відправлення вимоги.

Позивач вказує, що за таких обставин банк змінив строк виконання основного зобов`язання, тобто з 10.08.2022 року на 13.12.2012 року та мав право звернутися до суду з позовом про дострокове стягнення заборгованості.

При цьому, відповідач ПАТ КБ «Надра» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спірним договором 15.05.2014 року, та рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2016 року вимоги банку були задоволені в повному обсязі.

ОСОБА_1 зазначила, що наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який в цій частині змінений кредитором, а отже строк дії договору змінився з дати, зазначеної в повідомленні з вимогою про дострокове повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом вважається таким, що має бути виконаним у повному обсязі, а тому приписи ч. 1 ст. 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору.

Посилаючись на правову позицію, що викладена у постановах Верховного Суду України від 02.12.2015 року у справі № 6-1707цс15, № 6-249цс15 та від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 ОСОБА_1 вважає, що після того, як банк направив їй вимогу про дострокове погашення кредиту, що було передбачено умовами кредитного договору, визначений термін повернення кредиту частинами до 10.08.2022 року, був правомірно змінений банком, а саме кредитний договір припинив свою дію з дати направлення їй вимоги про дострокове погашення кредиту. Після зміни строку виконання зобов`язання усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мали правового значення, оскільки за вимогою позичальник зобов`язаний повернути кредит в повному обсязі в термін, зазначений у вимозі, а всі наступні щомісячні платежі за графіком після письмового повідомлення з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості не підлягали виконанню.

У зв`язку з наведеним, позивач ОСОБА_1 просила суд визнати кредитний договір № 849715/ФЛ від 11 липня 2008 року, укладений між нею та відповідачем ПАТ КБ «Надра» припиненим з 13 грудня 2012 року.

Ухвалою суду від 01 квітня 2019 року відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася, згідно заяви просила розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила позов задовольнити, у разі повторної неявки відповідача не заперечувала проти проведення заочного розгляду справи.

Представник відповідача Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» в особі уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра»в судове засідання не з`явився, про місце, дату і час розгляду справи був належним чином повідомлений, причини неявки суду не повідомив, відзиву на адресу суду не подавав.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про місце, дату і час розгляду справи, повторно не з`явився в судове засідання, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

У зв`язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши надані позивачем письмові докази, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1ст.81 ЦПК України).

Враховуючи предмет спору, заявлені позовні вимоги, суд розглядає справу в межах наявності та достатності підстав для визнання кредитного договору припиненим, що відповідає вимогам ст. 129 Конституції України.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

За вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд встановлює такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню для цих правовідносин.

Судом встановлено, що 11 липня 2008 року між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк «Надра» в особі начальника відділення № 3 філії ВАТ КБ «Надра» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Надра») був укладений кредитний договір № 849715/ФЛ, відповідно до якого банк надав позивачу ОСОБА_1 кредит в розмірі 57 767,36 доларів США за програмою Нове житло строком до 10 серпня 2022 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 14,49% річних, що обчислюються виходячи із 360 днів у році. Цільовим використанням кредиту є проведення розрахунків по договору купівлі-продажу від 11 липня 2008 року, що укладений між нею (позичальником) та ОСОБА_2 , згідно якого позичальник придбає у власність нерухоме майно – 2-кімнатну квартиру АДРЕСА_1 ; оплата комісії за розрахунки за кредитним договором (п. 1 кредитного договору).

Згідн оз п.п. 3.3.1 Договору, щомісячна сума мінімально необхідного платежу складає 811,77 доларів США.

На підставі п.п. 3.3.3. Договору, позичальник вносить мінімально необхідний платіж по кредиту, визначений у п.п. 3.3.1. цього Договору, щомісячно до 10 числа поточного місяця, а Банк здійснює списання з поточного рахунку на рахунок погашення заборгованості до 12 числа поточного місяця. У випадку, коли Позичальник до 10 числа поточного місяця не вніс (повністю або частково) суми мінімально необхідних платежів, внаслідок чого станом на 12 число поточного місяця не була погашена поточна заборгованість Позичальника, Банк, починаючи з 13 числа поточного місяця, застосовує до Позичальника штрафні санкції.

У відповідності до п.п. 5.2 Договору, у випадку прострочення виконання зобов`язань Позичальника щодо повернення Кредиту, сплати всіх нарахованих відсотків, комісій та можливих штрафних санкцій у строк, визначений п.п. 3.3.3. цього Договору, Позичальник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла на час виникнення заборгованості несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

На підставі п.п. 5.3. Договору, у разі порушення Позичальником вимог п. 4.3 за виключенням п.п. 4.3.3; 4.3.4. цього Договору, Позичальник зобов`язаний сплатити Банку штраф у розмірі 10% від суми Кредиту , визначеної у п. 1.1 цього Договору за кожен випадок.

Згідно п.п. 4.2.4 Договору, Банк має право вимагати від Позичальника дострокового виконання зобов`язань щодо повернення Кредиту, сплати нарахованих відсотків та інших платежів, передбачених цим Договором, можливих штрафних санкцій, якщо Позичальник не вніс чергові мінімально необхідні платежі у термін, визначений п.п. 3.3.3 цього Договору, а також у випадку, не виконання умов передбачених у п.п. 4.3.6 цього Договору.

Судом встановлено, що в порушення Позичальником ОСОБА_1 вимог Договору, ПАТ КБ «Надра» скористалося своїм правом у відповідності до п.п. 4.2.4 Кредитного договору та 13 листопада 2012року за вих. № 5-3-01292 на адресу ОСОБА_1 направило досудову вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом в розмірі 80 307,01 доларів США, яка складається з: основної суми кредиту – 56 816,31 доларів США, відсотків за користування кредитом – 20 950,25 доларів США, комісії – 0,00 доларів США, а також пені та штрафів за порушення строків повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом – 2 540,45 доларів США, в термін 30 календарних днів з дати отримання цієї вимоги.

При цьому, суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять відомостей про дату отримання боржником ОСОБА_1 зазначеної досудової вимоги.

Встановлено, що 15 травня 2014 року ПАТ КБ «Надра» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором № 849715/ФЛ від 11 липня 2008 року.

Заочним рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 вересня 2016 року у справі № 183/3314/14 позовні вимоги ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 задоволені в повному обсязі, з ОСОБА_1 на користь банку стягнуто заборгованість за кредитним договором № 849715/ФЛ від 11.07.2008 року в розмірі 916 058,97 грн., яка складається з: заборгованості за сумою кредиту – 56 816,31 доларів США, що за курсом НБУ України станом на 12.03.2014 року (9,2975 грн. за 1 долар США) становить 528249,64 грн., заборгованості по процентам 31802,07 доларів США, що становить 295679,75 грн.; пені – 2649,58 доларів США, що становить 24634,47 грн., штрафи 7259,49 доларів США, що становить 67495,11 грн. Рішення суду набрало законної сили.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В той же час суд звертає увагу, що ОСОБА_1 не ставилося питання про перегляд зазначеного вище заочного рішення, тобто остання не зверталася до суду з відповідною заявою.

Як зазначалося вище, позивач ОСОБА_1 в позовній заяві посилалася на наявність підстав щодо припинення кредитного договору № 849715/ФЛ від 11.07.2008 року, укладеного між нею та відповідачем, оскільки, направивши їй вимогу (що датована 13.11.2012 року) про дострокове виконання зобов`язань за кредитом в термін 30 календарних днів з дня направлення вимоги, банк змінив строк виконання основного зобов`язання, тобто з 10.08.2022 року на 13.12.2012 року та мав право звернутися до суду з позовом про дострокове стягнення заборгованості. Після зміни строку виконання зобов`язання усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мали правового значення, оскільки за вимогою позичальник зобов`язаний повернути кредит в повному обсязі в термін, зазначений у вимозі, а всі наступні щомісячні платежі за графіком після письмового повідомлення з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості не підлягали виконанню.

Встановлено, що відповідач ПАТ «КБ «НАДРА» перебуває в стадії ліквідації.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 04.06.2015 № 356 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 05.06.2015 № 113 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «КБ «Надра» та призначення Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «КБ «Надра».

03 листопада 2016 року Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення № 2342 «Про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ КБ «НАДРА» та делегування повноважень ліквідатора», яким строк здійснення ліквідаційної процедури було продовжено по 03 червня 2020 року включно.

Згідно з рішенням Виконавчої дирекції Фонду № 3383 від 17.12.2018 року всі повноваження ліквідатора Банку з 18.12.2018 року було делеговано провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Білій І.В.

Інформацію про запровадження в установі ПАТ «КБ «НАДРА» ліквідаційної процедури було офіційно оприлюднено в засобах масової інформації, в т.ч. на офіційному сайті Фонду, та, крім того, внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку (ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Таким чином, між сторонами склалися правовідносини щодо виконання та припинення зобов`язання за кредитним договором, які врегульовані нормами Глави 50 та Глави 71 ЦК України.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. 3. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності справедливості.

Згідно до ст. 11 ЦК України, підставою для виникнення цивільних прав і обов`язків є договори.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець зобов`язується за кредитним договором надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За положеннями ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 1 ст. 550 ЦК України визначено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що в разі, якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути позику (кредит) частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини Позикодавець (Кредитор) має право дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до умов договору.

При вирішення спору по суті заявлених позовних вимог, суд застосовує наступні норми права.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відповідно до пункту 7 частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення правовідношення.

Згідно з частиною першою та другою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Правила припинення зобов`язання сформульовані в Главі 50 «Припинення зобов`язання» розділу І книги п`ятої «Зобов`язальне право» ЦК України. Норми цієї глави передбачають, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України), переданням відступного (стаття 600 ЦК України), зарахуванням (стаття 601 ЦК України), за домовленістю сторін (стаття 604 ЦК України), прощенням боргу (стаття 605 ЦК України), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (стаття 606 ЦК України), неможливістю виконання (стаття 607 ЦК України), смертю фізичної особи чи ліквідацією юридичної особи (статті 608 та 609 ЦК України).

Як вже зазначалося вище, згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду України.

Так, у пункті 91 постанови Великої Палати Верховного Суду України від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) зроблено висновок, що «після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».

У постанові від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) Велика Палата Верховного Суду України відступила від правових висновків Верховного Суду України, викладених у постановах: від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1206цс15, від 21 вересня 2016 року у справі № 6-1252цс16.

У постанові Великої Палати Верховного Суду України від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) зроблено висновок, що «звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України».

У постанові Великої Палати Верховного Суду України від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) вказано, що «у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання».

Судом встановлено, що пунктом 8.4 кредитного договору № 849715/ФЛ від 11 липня 2008 року передбачено, що цей договір набирає чинності з дати його підписання та діє до остаточного виконання позичальником зобов`язань.

Згідно п.п. 4.2.4 Договору, Банк має право вимагати від Позичальника дострокового виконання зобов`язань щодо повернення Кредиту, сплати нарахованих відсотків та інших платежів, передбачених цим Договором, можливих штрафних санкцій, якщо Позичальник не вніс чергові мінімально необхідні платежі у термін, визначений п.п. 3.3.3 цього Договору, а також у випадку, не виконання умов передбачених у п.п. 4.3.6 цього Договору.

Судом встановлено, що положення кредитного договору, на які посилається позивач, не містять вказівки на припинення зобов`язання та/або самого кредитного договору у разі пред`явлення банком до позичальника вимоги про дострокове повне погашення кредитної заборгованості.

Крім того, позивач ОСОБА_1 в позові посилається на те, що в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 849715/ФЛ від 11 липня 2008 року був укладений договір іпотеки № 849715/ФЛ-3 від 11 липня 2008 року, що передбачено п. 2 кредитного договору, натомість останньою на підтвердження даного факту не надано суду належних доказів.

Матеріали справи також не місять доказів виконання позивачем ОСОБА_1 як досудової вимоги банку про дострокове погашення кредитної заборгованості так і рішення суду про дострокове стягнення з неї суми заборгованості за кредитним договором, у зв`язку з чим суд вважає, що зобов`язання за кредитним договором не є припиненими в зв`язку з фактичним його невиконанням.

Оскільки матеріали справи не містять доказів щодо добровільного виконання позивачем ОСОБА_1 рішення суду від 20 вересня 2016 року, яким банк стягнув з неї заборгованість за кредитним договором, яка існувала станом на 12.03.2014 року, зокрема і не надано доказів отримання та виконання нею досудової вимоги у зазначені в ній строки, суд дійшов висновку, що в порушення вимог ст.ст. 598-599 ЦК України, зобов`язання за кредитним договором не були виконані позичальником в повному обсязі.

Між тим, частиною другою статті 25, статтею 27 Закону України "Про виконавче провадження" передбачене добровільне виконання рішення суду боржником.

Даючи оцінку підставам та доводам пред`явлених позовних вимог, а також аналізуючи чинне законодавство щодо цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позивачем на підтвердження свого права на звернення до суду з даним позовом в порушення вимог ст. 81 ЦПК України не додано доказів як наявності заборгованості за договором так і відсутності зазначеної заборгованості, не надано доказів виконання зобов`язання за договором, а також наявності підстав для припинення договору, які передбачені статтями 600, 601, 604, 605, 607, 609, 609 ЦК України.

За таких обставин, аналізуючи вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Згідно до вимог ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В той же час, оскільки позивач ОСОБА_1 при зверненні до суду з зазначеним позовом була звільнена від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів», в задоволенні позовних вимог останній відмовлено, у зв`язку з чим судові витрати слід віднести за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 4, 81, 82, 141, 142, 259, 263-265, 268, 272, 273, 274, 276, 280-284, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра»в особі уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра»про визнання кредитного договору припиненим – відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Учасники справи:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ;

- відповідач: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Надра» в особі уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра», код ЄДРПОУ 20025456, місцезнаходження за адресою: 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 15.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Повне рішення суду складено 20 жовтня 2020 року.

Суддя Д. І. Городецький