Рішення № 93681328, 23.11.2020, Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

179/1358/20

2/179/640/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2020 року смт. Магдалинівка

Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Ковальчук Т.А.

за участі секретаря судового засідання Хорольської І.П.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в смт. Магдалинівка цивільну справу за позовом Дніпропетровського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» до ОСОБА_1 про дострокове розірвання кредитної угоди від 21 березня 2003 р. № 123 та стягнення кредитних коштів,-

в с т а н о в и в :

11 вересня 2020 р. Дніпропетровське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» звернулося до Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області із позовом до ОСОБА_1 про дострокове розірвання кредитної угоди від 21 березня 2003 р. № 123 та стягнення кредитних коштів.

Посилається на те, що підставою звернення до суду стало невиконання відповідачем умов кредитного договору № 123 від 21 березня 2003 р., а саме прострочення позичальником термінів внесення щоквартальних платежів з погашення кредиту та сплати нарахованих відсотків за користування кредитом.

Згідно з п. 1.1 кредитної угоди, від імені держави позичальниці надано прямий адресний (цільовий) кредит у сумі 42859 грн. 00 коп. зі строком повернення 30 років з дати укладення кредитної угоди. Погашення кредиту має здійснюватися відповідачем відповідно до умов договору та розрахунку погашення кредиту та сплати відсотків за користування ним. Відповідно до п. 4.2.2 кредитної угоди, позичальник зобов`язується з дати реєстрації свідоцтва про право власності на збудоване (реконструйоване) житло протягом кожного кварталу, не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним кварталом, сплачувати суми коштів, що визначені у розрахунку розміру щоквартальних платежів, на рахунок в банку-агенті, вказаного у п. 1.3, до повного виконання зобов`язань за цією угодою.

У зв`язку з невиконанням відповідачем умов кредитної угоди (порушення строків погашення кредиту) позивач усно та письмово повідомляв про наявність порушень ОСОБА_1 з проханням про їх усунення. Підтвердженням даного факту є листи-претензії.

Станом на 04.08.2020 р. загальна сума непогашення кредитних коштів за кредитним договором становить 30831 грн. 84 коп. Залишок кредиту складає – 22394 грн. 62 коп. ( в т. ч.: прострочені зобов`язання тілу кредиту – 8787 грн. 55 коп.) та пеня 8437 грн. 22 грн.

На виконання п. 3.3 кредитної угоди між ОСОБА_1 та Дніпропетровськии регіональним управлінням Держмолодьжитла було укладено договір іпотеки від 01.04.2004 р. № 967.

03 червня 2020 р. було фактично проведено обстеження нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 , директором Дніпропетровського регіонального управління Держмолодьжитла Пліс Наталією Вікторівною, юрисконсультом ОСОБА_2 , в присутності особи, що користується майном, ОСОБА_1 , про що складено відповідний акт обстеження.

Відповідач 03 червня 2020 р. написала заяву, в якій зобов`язувалася сплатити пеню до 09 червня 2020 р. та погасити залишок кредиту до 01 вересня 2020 р. Проте відповідач не виконала свої зобов`язання.

Таким чином, відповідачем були порушені умови кредитної угоди № 123 від 21.03.2003 р. (п. 4.2.2, п. 4.2.3), що дає право позивачу розірвати дану угоду в односторонньому порядку, керуючись положеннями угоди та ст. 611 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правовові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору. Тому позивач звернувся до суду із позовом, в якому прохає розірвати укладену між ним та відповідачем кредитну угоду № 123 від 21 березня 2003 р., та стягнути з відповідача кредитні кошти у сумі 30831 грн. 84 коп., нараховані пені та штрафи.

Відповідно до ч. 2-6 ст. 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, серед іншого, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). З огляду на предмет позову, зокрема, те що дана справа є малозначною справою і ціна позову не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яка підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Обставини справи, що згідно ч. 3 ст. 274 ЦПК України, мають значення для вирішення питання про можливість розгляду справи в порядку спрощеного провадження, також свідчать про наявність підстав для розгляду цієї справи в спрощеному порядку.

Враховуючи викладене, суд вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідно ч. 5 ст. 278 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно правил ч. 6 ст. 19 ЦПК України, зазначений спір є малозначним, а тому відповідно до вимог ст. 274 ЦПК України справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Ухвалою суду від 14 вересня 2020 року відкрите провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Поштове повідомлення, повернуте на адресу суду, свідчить про отримання відповідачем копій ухвали про відкриття провадження у справі, позовної заяви з доданими до неї документами.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до положення статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що згідно з умовами Положення про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім`ям та одиноким молодим громадянам на будівництво (реконструкцію) житла, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.05.2001 р. № 584, між Дніпропетровським регіональним відділенням Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву» та ОСОБА_1 укладено кредитну угоду № 123, відповідно до якої Фонд від імені держави надав ОСОБА_1 прямий адресний (цільовий) кредит в сумі 42859,00 грн., з терміном повернення 30 років з дати укладення кредитної угоди, на будівництво (реконструкцію) житла загальною площею 55,67 кв. м., згідно з проектом за адресою: АДРЕСА_2 (будівел. номер 10).

Згідно з п. 2.4 угоди використання кредиту здійснюється виключно безготівково, шляхом перерахування банком-агентом з рахунку позичальника на рахунок підрядника суми коштів за розпорядженням фонду, відповідно до інвестиційної угоди, або на умовах п. 13 Положення згідно з угодами з органами влади та відповідними установами банків.

Пунктом 2.6 угоди передбачено, що термін використання кредитних коштів закінчується після здачі житлового будинку в експлуатацію, його дія розпочинається з дня першого перерахування банком-агентом замовнику (підряднику) коштів за виконані роботи або передачі фонду за актом прийому-передачі замовнику (підряднику) матеріальних ресурсів.

Відповідно до п. 2.1 кредитної угоди, позичальник вносить на рахунок в банку-агенті «Правекс-Банк» відповідно до розрахунку першого внеску: кошти попереднього внеску, а також кошти на страхування в період будівництва (реконструкції) житла в сумі 1368,00 грн.

Розрахунок розміру кредиту з визначенням внесків позичальника та коштів на страхування в період будівництва (реконструкції) житла (Додаток № 1 до кредитного договору) та розрахунок погашення кредиту та сплати відсотків за користування ним (додаток № 2 до кредитної угоди) є невід`ємними частинами угоди (п. 2.1 та п. 2.10 угоди).

Згідно розрахунку розміру кредиту, сум внесків позичальника та суми коштів на страхування в період будівництва (реконструкції) житла (додаток № 1 до угоди), розрахунковий розмір першого внеску позичальника складає: 2736,00 грн. в т.ч. попередній внесок в сумі 1368,00 грн., остаточний внесок в сумі 1368,00 грн., який може бути змінений (п. 9 розрахунку). Загальний розмір внеску позичальника складає: попередній внесок - 1368,00 грн., остаточний внесок - 1341,00 грн. (п. 11 розрахунку). Розмір кредиту – 42859,00 грн. в т.ч. кошти на страхування в розмірі 867,00 грн. (п. 12 розрахунку).

Пунктом 2.7 кредитної угоди передбачено, що плата за користування кредитом встановлюється у розмірі 3% річних суми зобов`язань за кредитом (позичальники, які мають дітей, звільняються від сплати відсотків за користування кредитом).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зважаючи на укладену угоду між позивачем і відповідачем, можна дійти висновку про те, що сторони у даній справі є учасниками інвестиційного процесу, відносини регулюються укладеною між ними угодою та Законом України «Про інвестиційну діяльність».

Так, статтею 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність» визначено, що основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб`єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладання договорів, вибір партнерів, визначення зобов`язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб`єктів інвестиційної діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, в тому числі, з договорів.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Так, за договором кредиту банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 ЦК України).

Кредитний договір укладається в письмовій формі (ст. 1055 ЦК України).

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором (ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов`язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вказаного Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною другою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України міститься у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання, так і на не договірні (деліктні) зобов`язання.

Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

З розрахунку позивача слідує, що сума основного боргу становить 8787,55 грн., сума боргу за нарахованими, але несплаченими процентами – 0 грн., сума боргу за пенею – 8437,22 грн., остання дата платежу 26.06.2020 р., сума залишку 22394,62 грн. (а. с. 35)

Вирішуючи питання по суті заявлених вимог, за наявними в матеріалах справи доказами, суд виходить з наступного.

Так, позивач надав кредитну угоду № 123 від 21 березня 2003 року про надання відповідачу ОСОБА_1 прямого адресного (цільового) кредиту в розмірі 42859,00 грн. на будівництво житла загальною площею 55,67 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (будівел. номер 10).

25 грудня 2003 р., згідно Акту № 27/р101-08, директор приватного малого підприємства «Дніпроагрокомплекс» ОСОБА_3 , з однієї сторони, та директор Дніпропетровського регіонального відділення Державного фонду сприяння молодіжному жиловому будівництву ОСОБА_4 і позивачльник ОСОБА_1 з іншої сторони склали цей акт про те, що перший передав, а другий прийняв нижче зазначену площу житлового будинку по АДРЕСА_3 на підставі договору про дольову участь в будівництві № 27/р/03. Всього передається одна квартира приведенною площею 55,67 кв.м, згідно кредитної угоди № 123 від 21 березня 2003 р. Вартість квартири складає 44701,00 грн. (а. с. 15)

Також вказує, що 01 квітня 2004 року в забезпечення виконання зобов`язання за кредитною угодою № 123 від 21 березня 2003 року, між позивачем та відповідачем було укладено іпотечний договір про заставу житлової квартири бланк ВВС № 312431, посвідчений приватним нотаріусом Магдалинівського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Солодовник В.В., за реєстровим № 967.

Пункт 4.2.2 кредитної угоди № 123 від 21.03.2003 року передбачає, що з дати реєстрації свідоцтва про право власності на збудоване (реконструйоване) житло, позичальник протягом кожного кварталу, але не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним кварталом, повинен сплачувати суми коштів, що визначені у розрахунку розміру щоквартальних платежів, на рахунок в банку-агенті, вказаного у п. 1.3 до повного виконання зобов`язань за цією угодою.

Пункт 2.10 угоди передбачає, що за сім календарних днів після дати реєстрації свідоцтва про право власності на збудоване (реконструйоване) житло фонд відповідно до п. 29 Положення проводить розрахунок розміру щоквартального платежу для погашення кредиту та сплаті відсотків за користування ним згідно з додатком № 2, який є невід`ємною частиною цієї угоди. (а. с. 12)

З огляду на те, що відповідач порушив грошове зобов`язання, позивач вважає, що у нього виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором, дата проведення розрахунку 12.08.2020 р. Прізвище, ініціали позичальника ОСОБА_1 . Реквізити кредитного договору, додаткових угод (від 21.03.2003 р. № 123). Інформація щодо виданого кредиту: дата проведення кредитної операції – 21.03.2003 р., відсоткова ставка – 0, сума виданого кредиту – 42859,00 грн. Сума основного боргу – 8787,55 грн. Сума боргу за нарахованими, але несплаченими процентами – 0 грн. Сума боргу за пенею – 8437,22 грн. Період (з дати виникнення простроченої заборгованості і по дату погашення за графіком) 3 квартал 2014 року – 3 квартал 2020 року. Остання дата платежу 26.06.2020 р. Сума залишку – 22394,62 грн. Нараховано тіло – 8787,55 грн., пеня – 10437,22 грн. Сплачено пеня 2000,00 грн. Борг тіло 8787,55 грн., пеня – 8437,00 грн. (а. с. 35).

Статтею 11 ЦК України визначено, що 1. Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. 2. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. 3. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. 4. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. 5. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. 6. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Так, Цивільний кодекс України в ч. 5 коментованої ст. 11 закріплює норму про те, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати зокрема з рішення суду. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути рішення суду, яке набрало законної сили. За своєю правовою природою рішення суду є публічним актом правозастосування державного органу, спеціально уповноваженого здійснювати судочинство від імені держави України. Судове рішення, яке набрало законної сили, може бути підставою набуття, зміни чи припинення цивільних прав та обов`язків. У зв`язку з цим, рушення суду може бути правоприпиняючим, правозмінюючим, правовідновлюючим. Сфера дії таких рішень суду універсальна, і тому може стосуватися як абсолютних прав (речової та інтелектуальної власності) і корпоративних прав, так і договірних та недоговірних зобов`язань. Судові рішення можуть бути підставою виникнення цивільних прав і обов`язків у зв`язку з договірними та недоговірними зобов`язаннями.

Таким чином, відповідачем були порушені умови кредитної угоди № 123 від 21.03.2003 р. (п. 4.2.2, п. 4.2.3), що дає право позивачу розірвати дану угоду в односторонньому порядку, керуючись положеннями угоди та ст. 611 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно ч. 2 ст. 598, ст. 651 ЦКУ передбачено, що заміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інакше не встановлено договором або законом. Як наслідок, якщо умовами договору та законом не передбачено розірвання договору в односторонньому порядку, то вирішувати дане питання необхідно в суді.

Згідно з частинами першою та шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем, на вимоги ст. ст. 76, 81 ЦПК України надано належні та допустимі докази на підтвердження укладення кредитної угоди № 123 від 21.03.2003 року між ним та відповідачем ОСОБА_1 на будівництво (реконструкцію) квартири за адресою АДРЕСА_4 .

При цьому, суд звертає увагу, що відповідач своїм правом на подання відзиву чи заперечень на позовну заяву не скористався.

Враховуючи вищевикладене та той факт, що порушуючи норми чинного законодавства та умови договору відповідач свої зобов`язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконав, у зв`язку із чим у позивача є всі наявні підстави вимагати виконання умов договору із застосуванням встановленим законодавством, кредитною угодою та іпотечним договором правових наслідків його неналежного виконання.

За наведених вище обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Дніпропетровського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», оскільки вони обґрунтовані та підтверджені належними доказами.

Згідно до вимог ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, судові витрати в розмірі 2102,00 грн. покласти на відповідача.

На підставі викладено та керуючись ст. ст. 76-81, 89, 141, 258-259, 263-268, 273, 274, 276, 354 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позов Дніпропетровського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» до ОСОБА_1 про дострокове розірвання кредитної угоди від 21 березня 2003 р. № 123 та стягнення кредитних коштів – задовольнити.

Розірвати кредиту угоду № 123 від 21 березня 2003 р., укладену між Дніпропетровським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву»,код ЄДРПОУ 25536948, та громадянкою ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючої за адресою АДРЕСА_1 , на користь Дніпропетровського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», код ЄДРПОУ 25536948, р/р НОМЕР_2 , кредитні кошти в сумі 30831,84 грн. та судовий збір в сумі 2102,00 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.А.Ковальчук