Рішення № 93681164, 30.11.2020, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

30.11.2020 Єдиний унікальний номер 205/6759/20

Єдиний унікальний номер судової справи: 205/6759/2020

Номер провадження: 2/205/2460/2020

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2020 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Мовчан Д.В.

при секретарі Волкобоєвої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Факторінгс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Факторінгс» (далі – Позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 24.10.2019 року між ПАТ «Родовід Банк» та ТОВ «ФК «Факторінгс» було укладено Договір № 32 про відступлення (купівлі – продажу) прав вимоги за Кредитним договором № 35/СЖ-290.08.1 від 03.04.2008 року, що укладений між ПАТ «Родовід Банк» і ОСОБА_1 та Договір про відступлення прав за договором іпотеки, посвідченим Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М., 03.04.2008 року за реєстровим № 4960 (далі – Договір іпотеки). Згідно з зазначеними договорами про відступлення прав ТОВ «ФК «Факторінгс», як новий кредитор та новий іпотекодержатель, набув право вимоги до ОСОБА_1 щодо сплати загальної суми заборгованості, яка включає суму боргу, проценти, нараховані на суму боргу, та будь – які штрафи та санкції.

ТОВ «ФК «Факторінгс» належним чином повідомило відповідача щодо укладання вищевказаних договорів відступлення прав вимоги, що підтверджується поштовими відправленнями № 4905120832031 від 29.10.2019 року та № 4912807200635 від 30.11.2019 року.

Відповідно до Додатку № 1 до Договору № 32 про відступлення (купівлі – продажу) прав вимоги від 24.09.2019 року ПАТ «Родовід Банк» передав ТОВ «ФК «Факторінгс» заборгованість у загальному розмірі 575 787 грн. 18 коп., де: тіло кредиту – 280 776 грн. 77 коп., проценти по кредиту – 249 421 грн. 15 коп., пеня – 44 254 грн. 04 коп. та 3 % річних – 1 335 грн. 22 коп.

Далі позивач зазначає, що заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 30.10.2013 року з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» було вирішено стягнути заборгованість за Кредитним договором № 35/СЖ-290.08.1 від 03.04.2008 року у загальному розмірі 151 908 грн. 30 коп. Однак, зазначене заочне рішення суду станом на 13.02.2020 року не виконано, заборгованість за вказаним кредитом відповідачем не була погашена.

У зв`язку з чим, представник позивача змушений звернутися до суду та просити суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Факторінгс» заборгованість у загальному розмірі 434 977 грн. 46 коп., де: заборгованість за кредитом за період з 01.12.2013 року по 02.09.2020 року у розмірі 151 908 грн. 30 коп., 3% річних за період з 01.12.2013 року по 02.09.2020 року – 30 814 грн. 49 коп., інфляційні втрати за період з 01.12.2013 року по 02.09.2020 року – 252 254 грн. 67 коп. та судові витрати по справі, а саме: витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 21 148 грн. 50 коп. та судовий збір у розмірі 6 415 грн. 07 коп.

Представник відповідача у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження по справі строк відзив на позовну заяву не подала. Будь-яких інших заяв по суті справи до суду також не надходило.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

25.11.2020 року представником відповідача подано до суду письмову заяву про застосування наслідків строку позовної давності щодо вимог, заявлених позивачем у вказаній позовній заяві.

Представник позивача у судовому засідання позовні вимоги підтримав в повному обсязі, та просив задовольнити позовну заяву в повному обсязі із посиланням на мотиви, що викладені в такій заяві по суті справи.

Представник відповідача у судовому засідання позовні вимоги не визнала, просила відмовити в їх задоволенні через сплив строку позовної давності, та неприпустимості повторного стягнення судовим рішенням суми основного боргу, яка вже була стягнута у судовому порядку.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) судом не застосовувалися.

Враховуючи нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів, та аргументів сторін, суд ухвалює рішення про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 03 квітня 2008 року між ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитним договором № 35/СЖ-290.08.1, згідно умов якого остання отримала кредит у розмірі 36 000 грн. 00 коп. строком по 02 квітня 2018 року, зі сплатою процентів у розмірі 14,5 річних.

Судом також встановлено, що заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 30.10.2013 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за Кредитним договором № 35/СЖ-290.08.1 від 03.04.2008 року у розмірі 150 404 грн. 26 коп., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 90 157 грн. 52 коп., простроченої заборгованості по процентам у розмірі 14 657 грн. 48 коп., пені за несвоєчасне погашення процентів по кредиту у розмірі 44 254 грн. 04 коп., суми трьох річних від суми простроченого кредиту у розмірі 731 грн. 75 коп., суми трьох процентів річних від суми прострочених процентів по кредиту у розмірі 603 грн. 47 коп., а також судовий збір у розмірі 1 504 грн. 04 коп., а всього 151 908 грн. 30 коп.

Матеріалами справи підтверджено, що вказане рішення суду набрало чинності у передбаченому законом порядку.

Судом також встановлено, а сторонами визнано, що на теперішній час заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 30.10.2013 року по цивільній справі № 205/5920/13-ц (2/205/2898/2013) відповідачем не виконано, стягнуті суми на користь позивача відповідачем фактично не сплачені.

Матеріалами справи підтверджено, що 24.10.2019 року між ПАТ «Родовід Банк» та ТОВ «ФК «Факторінгс» було укладено Договір № 32 про відступлення (купівлі – продажу) прав вимоги. Відповідно до умов даного договору та Додатку №1 до нього, ПАТ «Родовід Банк» відступив ТОВ «ФК «Факторінгс», належні банку права вимоги за Кредитним договором № 35/СЖ-290.08.1 від 03.04.2008 року.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем заборгованість відповідача за невиконання зобов`язання, встановленого заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 30.10.2013 року складає у загальному розмірі 434 977 грн. 46 коп., де: заборгованість за кредитом за період з 01.12.2013 року по 02.09.2020 року у розмірі 151 908 грн. 30 коп., 3% річних за період з 01.12.2013 року по 02.09.2020 року – 30 814 грн. 49 коп., інфляційні втрати за період з 01.12.2013 року по 02.09.2020 року – 252 254 грн. 67 коп.

У позасудовому порядку така заборгованість відповідачем не погашається, що змусило ТОВ «ФК «Факторінгс» звернутись до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 35/СЖ-290.08.1 від 03.04.2008 року у загальному розмірі 434 977 грн. 46 коп.

У зв`язку з наведеним, суд доходить висновку, що між сторонами виник спір, який підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Статтею 512 ЦК України передбачено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, а саме: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

На підставі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язані в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відтак, суд доходить висновку, що позивачеві належить право вимоги за Кредитним договором № 35/СЖ-290.08.1 від 03.04.2008 року.

Предметом позову у цій справі є стягнення основної суми боргу за Кредитним договором № 35/СЖ-290.08.1 від 03.04.2008 року, трьох процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України у зв`язку з неналежним виконанням судового рішення про стягнення грошових коштів.

Щодо стягнення основної суми боргу суд зазначає про наступне.

Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Як було встановлено судом заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 30.10.2013 року з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» стягнуто заборгованість за Кредитним договором № 35/СЖ-290.08.1 від 03.04.2008 року у загальному розмірі 151 908 грн. 30 коп. Вказане судове рішення відповідачем не виконано.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», а також, рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує установлена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь – якому спорі рішення суду, яке вступило в закону силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, оскільки із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» вже на підставі рішення суду було стягнуто заборгованість за Кредитним договором № 35/СЖ-290.08.1 від 03.04.2008 року, то стягнення ще раз такого боргу за новим судовим рішенням фактично призведе до подвійного стягнення.

Суд зазначає, що процедура стягнення основного боргу вже повинна відбуватись у площині виконання судового рішення, а не в площині повторного звернення до суду із вимогами, які вже були розглянуті судом по суті, та щодо яких постановлено судове рішення, яке набуло чинності у передбаченому законом порядку.

Таким чином, суд вимушений відмовити в задоволенні позову в частині стягнення із відповідача суми основного боргу у розмірі 151 908 грн. 30 коп., одночасно з цим наголосивши на обов`язковості виконання відповідачем заочного рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 30.10.2013 року.

Щодо стягнення 3% річних та суми інфляційних втрат.

Згідно частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Положення зазначеної норми права передбачають, що зобов`язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також з угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України), а тому її приписи поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 14-16цс18 (686/21962/15-ц) щодо необхідності відступити від правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15, який полягав у тому, що правовідносини, що виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільно-правову відповідальність за невиконання грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України).

Таким чином, оскільки судом встановлено, що на теперішній час рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 30.10.2013 року по цивільній справі № 205/5920/13-ц (2/205/2898/2013) відповідачем не виконано та заборгованість за кредитним договором не погашена, слід дійти висновку про наявність законних підстав, для притягнення відповідача до передбаченої ст. 625 ЦК України відповідальності за порушення нею строків виконання грошового зобов`язання.

В свою чергу, ст. 256 ЦК України визначено поняття позовної давності, згідно якої це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно зі ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч.3 ст. 267 ЦК України суд зобов`язаний застосувати позовну давність лише за заявою сторони у спорі, при чому така заява має бути подана до винесення судового рішення. В даному випадку, відповідач заявив про застосування позовної давності до виниклих правовідносин та просив відмовити з цих підстав у позові.

Відповідно до п.11 Постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року №14 "Про судове рішення у цивільній справі", суд, встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

В даному випадку позивач, обрахувавши 3 % річних та суму інфляційних втрат за період з 01.12.2013 року по 02.09.2020 року, фактично звертається до суду 03.09.2020 року.

Стороною позивача не обґрунтовано поважність причини пропуску звернення до суду із позовом про стягнення 3 % річних та суми інфляційних втрат за період з 01.12.2013 року по 03.09.2017 року. Суд вказує, що згідно ст. 262 ЦК України заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

З огляду на наведене, суд вважає за необхідне застосувати за заявою відповідача позовну давність до вимог про стягнення 3 % річних та суми інфляційних втрат за період з 01.12.2013 року по 03.09.2017 року. У зв`язку із чим 3 % річних від простроченої суми заборгованості за вказаним кредитними зобов`язання відповідача, з урахуванням строку позовної давності, підлягають стягненню виключно за період з 03 вересня 2017 року по 03 вересня 2020 року, та складають 13 684 грн. 23 коп. ( 151 908 грн. 30 коп. х 3% х 1096 днів прострочення / 365/100 = 13 684 грн. 23 коп.).

Що стосується індексу інфляції, то згідно із Методикою розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженою Наказом Держкомстату № 265 від 27 липня 2007 року індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує зміни у часі загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Він є показником зміни вартості фіксованого набору споживчих товарів та послуг у поточному періоді порівняно з базисним. Розрахунок індексу інфляції повідомляється Листом Національного банку України, за даними Держкомстату України наступного місяця, який слідує за розрахунковим.

Загальний індекс інфляції за період з 03 вересня 2017 року по 03 вересня 2020 року складає 122,26 %.

Таким чином, сума індексу інфляції від простроченої суми заборгованості за тілом кредиту за період з 03 вересня 2017 року по 03 вересня 2020 року становить (151 908 грн. 30 коп. х 122,26) -151 908 грн. 30 коп. /100 %) = 18 420 грн. 40 коп.

Отже, з огляду на наведене, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог. Зокрема, з відповідача на користь позивача слід стягнути 3 % річних від простроченої суми заборгованості за тілом кредиту за період з 03 вересня 2017 року по 03 вересня 2020 року у розмірі 13 684 грн. 23 коп., та інфляційні втрати від простроченої суми заборгованості за тілом кредиту за період з 03 вересня 2017 року по 03 вересня 2020 року у розмірі 18 420 грн. 40 коп., а в решті позовних вимог відмовити через їх необґрунтованість.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Щодо стягнення витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, суд виходив з наступного.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п. 4 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі- Закону) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, беручи до уваги співмірність розміру витрат на виконання професійної правничої допомоги з ціною позову та задоволення позовних вимог, виходячи із засад розумності, з відповідача на користь позивача слід стягнути 2 000 грн. 00 коп. понесених судових витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги при розгляді справи в суді.

Також відповідно до приписів ч. 1 ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути пропорційно до розміру задоволених позовних вимог витрати по сплаті судового збору в загальному розмірі 473 грн. 48 коп. (32 104 грн. 63 коп. х 6415 грн. 07 коп. / 434 977 грн. 46 коп.).

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 256, 262, 526, 549, 551, 615, 625, 629, 692, 1054 ЦК України, ст. ст. 141, 142, 258, 259, 263-265, 430 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Факторінгс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Факторінгс» (місце знаходження: 01601, м. Київ, Печерський узвіз, 5, каб. 109, код ЄДРПОУ 40298218) інфляційні втрати за період з 03.09.2017 року по 03.09.2020 року у розмірі 18 420 (вісімнадцять тисяч чотириста двадцять) грн. 40 коп. та 3% річних за період з 03.09.2017 року по 03.09.2020 року у розмірі 13 684 (тринадцять тисяч шістсот вісімдесят чотири) грн. 23 коп., а всього 32 104 (тридцять дві тисячі сто чотири) грн. 63 коп.

3. В задоволені частини позовних вимог щодо стягнення із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Факторінгс» суми решти інфляційних втрат та 3% річних, а також суми основного боргу у розмірі 151 908 (сто п`ятдесят одна тисяча дев`ятсот вісім) грн. 30 коп. – відмовити.

4.Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Факторінгс» (місце знаходження: 01601, м. Київ, Печерський узвіз, 5, каб. 109, код ЄДРПОУ 40298218) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп.

5. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Факторінгс» (місце знаходження: 01601, м. Київ, Печерський узвіз, 5, каб. 109, код ЄДРПОУ 40298218) пропорційно до розміру задоволених позовних вимог судовий збір у розмірі 473 (чотириста сімдесят три) грн. 48 коп.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Дніпропетровська, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Суддя: Мовчан Д.В.