Ухвала суду № 93679332, 21.12.2020, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Ухвала

Іменем України

21 грудня 2020 року смт. Слобожанське

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Реброва С.О.

при секретареві – Черкановій Я.С.

за участю сторін судового провадження:

прокурора – Бєлянського В.В.

обвинуваченого – ОСОБА_1

захисників – Скалецького В.А., Кречетникової О.А.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження № 22019040000000060 відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м.Баку Азербайджанська Республіка, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.263 КК України -

встановив:

20 серпня 2019 року на розгляд судді надійшов обвинувальний акт, внесений до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22019040000000060 від 07 серпня 2019 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч.1 ст.263 КК України.

21 серпня 2019 року ухвалою судді обвинувальний акт призначений до попереднього розгляду.

У підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання щодо об`єднання кримінальних проваджень в одне, тому як до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області надійшло кримінальне провадження №22020040000000012 по обвинуваченню ОСОБА_1 у скоєні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч.1 ст. 263 КК України та призначити справи до судового розгляду.

Заперечував проти задоволення клопотання відносно зміни запобіжного заходу обвинуваченому у вигляді застави, оскільки ризики передбачені ст. 177 КПК України на даний час не змінились.

Вважає клопотання захисника Скалецького В.А. про закриття кримінального провадження №22019040000000060 не обґрунтованим, оскільки обвинувальний акт було подано до суду у строк передбачений КПК України.

Щодо заявлених клопотань сторони захисту про недопустимість доказів заперечував, оскільки відповідно до ч.10 ст.216 КПК України він мав право об`єднати кримінальні провадження і порушення підслідності не було.

Захисник Скалецький В.А., не заперечував щодо об`єднання справ в одне провадження і просив розглядати окремо інші його клопотання після вирішення питання про об`єднання справ.

Підтримав скаргу на процесуальне рішення прокурора у відповідності ч.2 ст.303 КПК України, та просив скасувати постанову від 06 червня 2019 року про визначення підслідності у кримінальному провадженні та просив повернути обвинувальний акт прокурору.

Просив суд визнати протиправною бездіяльність прокурора, яка полягає у невиконанні вимог ст.ст.216, 218 КПК України відносно зміни підслідності кримінального провадження зі слідчого органу національної поліції за місцем вчинення кримінального правопорушення, та підтримав скаргу на бездіяльність та дію слідчого СВ УСБ України в Дніпропетровській області Козедуба В.Е., яка полягає у нездійсненні виклику у порядку встановленому ст.ст. 111, 137 КПК України.

Також заявив клопотання про закриття кримінального провадження по справі у зв`язку із закінченням строків досудового розслідування на підставі п.10 ч.1 ст.284 КПК України, оскільки загальний строк досудового розслідування кримінального провадження №22019040000000060 від 07.08.2019 тривав з 07.06.2019 по 20.08.2019, що становить 2 місяці 12 днів (за виключенням 1 дня (13.08.2019 - ознайомлення за матеріалами досудового розслідування). Як наслідок, прокурор у кримінальному провадженні в рамках двохмісячного строку досудового розслідування №22019040000000060 від 07.08.2019 з моменту повідомлення про підозру не виконав дії, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 283 КПК України, а саме не направив до суду обвинувальний акт.

В порядку ч.2 ст.303 КПК України, просив визнати протиправною дію слідчого відділу СБУ України в Дніпропетровській області Трачука Б.Е., а саме обшук у житловому приміщенні (квартирі) за адресою: АДРЕСА_2 на підставі ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 травня 2019 року.

Захисник Кречетникова О.А., підтримала позицію іншого захисника та зазначила, що досудове розслідування здійснювалось не належним органом, але заперечувала щодо об`єднання кримінальних проваджень оскільки це буде на її думку порушувати права обвинуваченого та її як захисника.

Окрім того, заявила клопотання про зміну запобіжного заходу у вигляді застави на такий, який не пов`язаний з матеріальним навантаженням і повернути заставодавцю внесену заставу. На її думку розмір застави є дуже великим.

Обвинувачений ОСОБА_1 не заперечував щодо об`єднання справ, та підтримав клопотання захисників. Будь-яких самостійних клопотань не мав.

Вислухавши учасників кримінального провадження, дослідивши заявлені клопотання, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.2 ст.334 КПК України у разі якщо на розгляд місцевого суду надійшли матеріали кримінального провадження щодо особи, стосовно якої цим судом вже здійснюється судове провадження, воно передається складу суду, що його здійснює, для вирішення питання про їх об`єднання.

Беручи до уваги те, що вищевказані кримінальні правопорушення (злочини) передбачені ч.1 ст.263 КК України вчинені однією й тією ж особою, суд приходить до висновку щодо необхідності об`єднати кримінальні провадження №22019040000000060 і №22020040000000012.

Приписами ч.1 ст.303 КПК України встановлено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені на досудовому провадженні.

Відповідно до ч.2 ст.303 КПК України скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.

Крім того, порядок проведення підготовчого судового засідання, права суду за наслідками його проведення, вирішення питань, пов`язаних з підготовкою до судового розгляду та закінчення підготовчого провадження і призначення судового розгляду визначені ст.314 КПК України.

Зокрема, ч. 3 ст. 314 КПК України встановлено, які рішення у підготовчому судовому засіданні має право прийняти суд, а саме:

1) затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу;

2) закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу;

3) повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу;

4) направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження;

5) призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру;

6) доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь.

Таким чином, суд, відповідно до вимог ч.3 ст.314 КПК України, не вправі виходити за межі наданих йому нормами КПК України повноважень при проведенні підготовчого судового засідання та вдаватись фактично до оцінки інших процесуальних документів у кримінальному провадженні, що передбачено стадією судового розгляду.

Як слідує зі змісту ст.314 КПК України, за наслідками підготовчого судового засідання суд має право прийняти рішення, виключний перелік яких наведено у ч.3 цієї статті КПК України. Так само не передбачено можливість ухвалення такого рішення ст.ст. 315-316 КПК України.

Враховуючи вище наведене, скарги на рішення прокурора, які не підлягають оскарженню слідчому судді та подані під час підготовчого судового засідання, мають бути враховані судом лише з огляду на те, чи впливають викладені у них доводи на прийняття рішень, передбачених ст.ст. 314-316 КПК України. Доводи щодо протиправності рішення слідчого та прокурора, про які йдеться у скаргах, поданих захисником Скалецьким В.А., на прийняття рішень, передбачених ст.ст.314-316 КПК України, не впливають. За таких обставин, оскільки, крім рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим та рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки, КПК України не передбачає можливості скасування під час підготовчого судового засідання будь-яких інших постанов прокурора, у задоволенні зазначених вище скарг слід відмовити. Разом з тим, доводи захисників, зокрема ОСОБА_2 , викладені у скаргах, суд може врахувати під час судового розгляду при вирішення питань щодо оцінки з точки зору їх допустимості окремих доказів.

З огляду на наведене, в даному випадку, згідно з приписами ч. 1 ст. 89 КПК України, суд повинен вирішувати питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. В разі визнання судом порушення кримінального процесуального закону слідчим чи прокурором під час досудового розслідування, це може вплинути на визнання доказу допустимим.

В зв`язку з зазначеним суд вважає за необхідне скарги захисників обвинувачених на бездіяльність слідчого та прокурора залишити без задоволення.

Згідно абз. 2 п.10 ч.1 ст.284 КПК України, слідчий, прокурор зобов`язані закрити кримінальне провадження також у разі, коли строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, закінчився та жодній особі не було повідомлено про підозру.

Дослідивши матеріали клопотання, суд вважає, що клопотання захисника не підлягає задоволенню, оскільки його розгляд потребує дослідження доказів, що можливо лише в стадії судового розгляду.

Без дослідження матеріалів кримінального провадження та обставин, на які посилається захист та прокурор, що можливо зробити лише під час судового розгляду, суд позбавлений можливості встановити під час підготовчого судового засідання обставини, на які посилаються сторони.

Як встановлено судом, 10 червня 2019 року ОСОБА_3 , було внесено заставу у розмірі 768 400,00 гривень та ОСОБА_1 , було звільнено з під-варти.

Після внесення застави та звільнення підозрюваного з-під варти, ОСОБА_1 , почав вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Згідно вимог ст.182 КПК України та параграфу 1 глави 18 КПК України строку дії застави як запобіжного заходу не передбачено.

Відповідно до п. 11 ст. 182 КПК України, п. 8 Порядку внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави як запобіжного заходу, затвердженого постановою КМУ від 11.01.2012р., застава повертається заставодавцю лише після припинення дії запобіжного заходу у вигляді застави та постановления вироку (ухвали), в якому міститься рішення про повернення застави.

Відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 202 КПК України з моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Тобто, з моменту внесення застави, обвинувачений є особою відносно якої у кримінальному провадженні застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Положеннями КПК України не визначено конкретного строку дії запобіжного заходу у виді застави.

Згідно зі ст. 203 КПК України, ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 368 КПК України питання, як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження вирішується судом при ухваленні вироку за наслідками судового розгляду кримінального провадження.

Таким чином, обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 , у вигляді застави, продовжує діяти до підстав, визначених ст.ст. 203, 368 КПК України.

В той же час за приписами ч. 11 ст. 182 КПК України вбачається, що застава може бути повернена заставодавцю.

При перевірці матеріалів встановлено, що застосований у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 , запобіжний захід у вигляді застави рішенням суду не змінювався та не скасовувався, вирок (ухвала) суду у кримінальному провадженні не ухвалювався. Таким чином дія запобіжного заходу у вигляді застави у кримінальному провадженні №22019040000000060 на момент розгляду клопотання заставодавця не припинялася.

Оскільки судовий розгляд у кримінальному провадженні №22019040000000060 на даний час не закінчене, строк дії запобіжного заходу у вигляді застави не припинив свою дію, то суддя дійшов висновку про відсутність підстав для повернення застави заставодавцю, а відтак клопотання задоволенню не підлягає.

Щодо клопотання сторони захисту про повернення обвинувального акту прокурору, дослідивши заявлене клопотання у нарадчій кімнаті, суд приходить до наступного.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити, зокрема виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Вивчивши виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважав встановленими, які містяться в обвинувальному акті, правову кваліфікацію кримінального правопорушення та формулювання обвинувачення суд дійшов висновку, що фактичні обставини, правова кваліфікація та формулювання обвинувачення узгоджуються між собою і не вбачає порушень п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України.

Прокурором дотримані вимоги вищезазначених статей КПК України, норми ст.291 КПК України щодо вимог до обвинувального акту прокурором дотримано, оскільки прокурором викладено обвинувачення у формі, в якій останній вважає його встановленим.

Обставини, на які посилається захисник для повернення даного обвинувального акту прокурору, мають бути встановлені або спростовані саме на стадії судового розгляду і не можуть бути підставою для повернення обвинувального акту, крім того суд звертає увагу на те, що клопотання захисника Скалецького В.А., про повернення обвинувального акту, об`єднання обвинувальних актів та закриття кримінального провадження протирічать по суті та змісту одне одному.

На підставі вищевказаного, та керуючись ст.ст. 54, 177, 194, 291, 314, 315, 334, 350 КПК України, суд –

ухвалив:

Матеріали кримінальної справи №175/3308/19 по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.263 КК України об`єднати в одне провадження з матеріалами кримінальної справи №203/600/20 по обвинуваченню у скоєні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.263 КК України, та призначити до судового розгляду в судовому засіданні в залі суду на 28 грудня 2020 року о 11 год. 00 хвилин. Резервним днем визначити: 21 січня 2021 року о 14 год. 30 хвилин.

Присвоїти кримінальній справі №175/3308/19.

Скарги захисника Скалецького В.А., в інтересах ОСОБА_1 , подані в порядку ч.2 ст.303 КПК України на бездіяльність слідчого та прокурора, а також їх протиправні дії - залишити без задоволення.

Відмовити у задоволенні клопотання захисника про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_1 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.

У задоволенні клопотання захисника Кречетникової Олени Анатоліївни про зміну запобіжного заходу та повернення застави – відмовити.

Клопотання сторони захисту про повернення обвинувального акту прокурору за кримінальним провадженням №22019040000000060 – залишити без задоволення.

Судове засідання провести за участю прокурора, обвинуваченого і його захисників.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С.О. Ребров