Рішення № 93679313, 01.12.2020, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/3747/19

Провадження № 2/175/1046/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 грудня 2020 року смт. Слобожанське

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Новік Л.М.,

при секретарі - Сапай О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАТРІВЕЙ ЮКРЕЙН» про визнання недійсним кредитного договору, -

В С Т А Н О В И В:

У веревні 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача, в якому просив визнати договір №1999237621 від 04 травня 2019 року укладений між ним, ОСОБА_1 та ТОВ «СМАТРІВЕЙ ЮКРЕЙН» - недійсним в цілому; вирішити питання про судові витрати.

Позивач в судове засідання не з`явився, суду надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, а також надав додаткові письмові пояснення (а.с.136-138).

Представник відповідача Хісорієв Р.З. просив відмовити в задоволенні позовних вимог; надав відзив на позов (а.с.19-26) та додаткові пояснення.

Вивчивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Судом встановлено, що між сторонами укладено кредитний договір №1999237621 від 04 травня 2019 року, за умовами якого кредитодавець ТОВ «СМАТРІВЕЙ ЮКРЕЙН» надав позивальнику ОСОБА_1 на умовах, що передбачених даним договором грошові кошти в сумі 5000 грн., строком на 30 днів, зі сплатою процентів у розмірі 1,19% від суми кредиту за кожен день користування кредитом.

Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Позивач вказує, як підставу визнання Кредитного договору №1999237621 від 04 травня 2019 року недійсним, не додержання встановленого законодавством порядку укладення договору на підставі відсутності особистого підпису, не дотримання письмової форми договору, а сам договір містить умови, які є несправедливими в цілому, суперечать принципу сумлінності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків на погіршення становища споживача. Позивач звертає увагу, що відповідно до ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається в письмовій формі. Кредитний договір укладений з недодержанням письмової форми є нікчемним.

Відповідач посилається, що Кредитний договір між сторонами укладений в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» та відповідно до Правил надання грошових коштів у кредит, які діяли на момент укладення Договору та є його невід`ємною частиною, забезпечує дотримання ТОВ «СМАТРІВЕЙ ЮКРЕЙН» вимоги щодо письмової форми для даного виду Договору.

Закон України «Про електронну комерцію», визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що Кредит надається Позичальнику виключно за допомогою мобільного додатку Кредитодавця, доступного в інтернет-магазинах мобільних додатків App Store та Google Play під оригінальною назвою Smartiway (надалі - Мобільний додаток»), за умови ідентифікації Товариством Позичальника та акцептування Позичальником відповідної Оферти щодо укладення цього Договору в Мобільному додатку з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

В пункті 2.2. Договору також зазначено, що цей Договір є укладеним з моменту акцептування Позичальником індвивідуальної Оферти Кредитодавця в Мобільному додатку та набуває чинності з моменту перерахування Суми Кредиту на поточний банківський рахунок, до якого емітована (прив`язана) платіжна картка, вказана Позичальником для укладення цього Договору.

Пунтом 8.1. Договору передбачено, що невід`ємною частиною Договору є «Правила надання коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАРТІВЕЙ ЮКРЕЙН» (далі - Правила) (редакція від 01.04.2019 року, яка діяла на дату укладання Договору). Уклавши цей Договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розмішений на веб-сайті Кредитодавця: www.smarfiwav.com.ua.

Пункт 1.4. Правил передбачає, що Правила є частиною публічної пропозиції (Оферти), у розумінні ст. 641, 644 Цивільного кодексу України та відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію», щодо укладення Договору на умовах, що встановлені Товариством, і застосовуються у випадку подання Заявником Заявки в Мобільному додатку Товариства та акцептування Заявником Оферти в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства, а саме Мобільному додатку та вчинення інших обов`язкових дій, передбачених цими Правилами.

В пункті 2.1. Правил передбачено поняття «Одноразовий ідентифікатор», тобто алфавітно-цифрова послідовність, яка генерується Товариством та передається Заявнику шляхом реєстрації в Мобільному додатку Товариства, під оригінальною назвою «Smartiway». Товариство може передавати Одноразовий ідентифікатор Заявнику засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у інформаційно - телекомунікаційній системі Товариства, в тому числі, шляхом направлення CMC - повідомлення за номером телефону або шляхом надсилання текстового повідомлення на електронну адресу (email адреса) та додається (приєднується) до електронного повідомлення від Заявника.

Згідно вимог пункту 4.1, Правил, для перевірки відповідності Заявника (фізична особа, яка має намір укласти Договір з Товариством шляхом приєднання до запропонованих умов і вчинення дій, передбачених цими Правилами) умовам, які містяться у цих Правилах, та отримання Оферти (пропозиції) укласти Договір (взяти на себе права та обов`язки, передбачені Кредитним договором та Правилами), Заявник повинен подати Заявку на отримання Фінансового кредиту через Мобільний додаток Товариства, обов`язково вказуючи всі дані, визначені в Заявці як обов`язкові для заповнення.

Позивачем з дотриманням вищезазначених умов Правил, така Заявка була подана, та в якій було зазначено відомості, що могли бути відомі лише Позивачу - особисті дані про себе (включаючи реєстраційний номер облікової картки платника податків), реквізити платіжної картки (номер, строк дії, CVV2/CVC2-koa). Копія такої Заявки додасться доданого Відзиву на позовну заяву.

Після отримання відповідачем Заявки Позивача, йому була направлена індивідуальна Оферта, яка містила всі істотні умови Договору, та яка в подальшому була акцептована Позивачем в інформаційно - телекомунікаційній системі Відповідача через мобільний Додаток Відповідача.

Згідно вимог пункту 5.4. Правил, Позивач був згоден з тим, що Акцепт про прийняття Оферти про укладення Договору підписується за домовленістю Сторін згідно вимог, визначених законом України «Про електронну комерцію». Позивач підтвердив, що алфавітно-цифрова послідовність, яку він отримав для прийняття пропозиції (оферти) укласти електронний договір, шляхом реєстрації в інформаційно - телекомунікаційній системі Товариства через Мобільний додаток Товариства, та яка додається (приєднується) до електронного повідомлення від Заявника, є його електронним підписом одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), використовується ним в якості його аналогу власноручного підпису та є підтвердженням його особистості.

Також згідно умов пункту 5.5. та пункту 5.10. Правил, Позивач був ознайомлений та погодився з тим, що всі документи, засвідчені з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), є еквівалентними за значенням із документами в письмовій формі, підписаними власноручно, а також те, що Договір та всі Додатки до нього має таку саму юридичну силу для Сторін, як документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами Сторін, тобто вчинені в простій письмовій формі, у відповідності до Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Як вбачається з вищенаведеного порядку при укладенні Договору ОСОБА_1 здійснені дії, які чітко свідчать про його свідомий вибір щодо укладення Договору. Без відповідних дій з боку ОСОБА_1 укладення Договору було б неможливе.

Крім того, відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону є оригіналом такого документа.

Даний порядок укладення Договору відповідає ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» та вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, що також підтверджується інформаційним повідомленням Нацкомфінпослуг (державного регулятора на ринку фінансових послуг) від 13.02.2019 року.

Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із ст. 64 ЦПК України.

Щодо відсутності відомостей про те, що Позивачу передавались (перераховувались) кошти встановлено наступне.

Відповідач надав фінансову послугу Позивачу за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи, а саме мобільного додатку Smartiway (в електронній формі через мережу Інтернет). Прийняття пропозиції від Відповідача укласти електронний договір (акцепт) Позивачем здійснено шляхом натискання ним позначки «отримати позику» після чого Позивач отримав доступ до умов Договору для повторного ознайомлення і підтвердження його умов, натиснувши відповідну кнопку погодження «ТАК» що пітверджує підписання договору електронним підписом в мобільному додатку Smartiway одноразовим ідентифікатором, без заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття пропозиції в електронній формі.

Наслідком такого укладання Договору стало перерахування Відповідачем грошових коштів Позивачу в розмірі 5000,00 грн. на картковий рахунок Позивача № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою AT КБ «ПРИВАТБАНК» (вих. № 190712/1 від 12.07.2019 року).

Відповідач також повідомив суд, що Договір №0168-8070 від 11 травня 2019 року є вже неєдиним договором, який укладений ОСОБА_1 . Всі договори між позивачем та відповідачем укладені на однакових умовах.

Так, між ОСОБА_1 та відповідачем було укладено наступні Договори:

№5199781613 від 29.12.2018 року;

№5599502987 від 07.03.2019 року;

№ 5199362863 від 07.04.2019 року дані зобов`язання позивач виконав повністю.

Отже, ОСОБА_1 при укладенні договору, з метою отримання коштів був ознайомлений та обізнаний з усіма його умовами та порядком перерахування (отримання), неодноразово здійснював укладення Договорів на аналогічних умовах, а тому твердження ОСОБА_1 про відсутність відомостей щодо передачі коштів від відповідача є необґрунтованим.

Також , після перерахування грошей, позивачем, не було вчинено жодних дій щодо повернення цих грошових коштів, як помилково отриманих. Позивач їх прийняв та користувався. Також, ОСОБА_1 частково виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, зокрема, погасив суму процентів в розмірі 1785,00 грн.

Щодо твердження позивача про недосягнення згоди про істотні умови Договору, відповідно до Закону України «Про споживче кредитування» та Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», як спеціальних законів, що регулюють дану сферу правовідносин, встановлено наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про споживче кредитування», цей Закон не поширюється на: договори, що містять умову про споживчий кредит у формі кредитування рахунку зі строком погашення кредиту до одного місяця, та кредитні договори, що укладаються на строк до одного місяця.

Кредитний договір №999237621 від 04 травня 2019 року на суму 5000 грн. укладений між сторонами терміном на 30 днів, отже згідно прямої норми Закону України «Про споживче кредитування», даний закон не розповсюджується на правовідносини за зазначеним договором, а відтак посилання ОСОБА_1 на положення Закону України «Про споживче кредитування», як на підставу для визнання його неукладеним є безпідставними, а позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими.

Щодо відсутності істотних умов, відповідно до ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а саме: відсутність підпису сторін, відсутність терміну на який видається кредит та умов взаєморозрахунків встановлено наступне.

Даний Договір укладений в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» та відповідно до Правил надання грошових коштів у кредит, які діяли на момент укладання Договору та є його невід`ємною частиною, забезпечує дотримання ТОВ «СМАТРІВЕЙ ЮКРЕЙН» вимоги щодо письмової форми (підпису сторін) для даного виду Договору.

Відповідно до п1.2 Договору №1999237621 від 04 травня 2019 року строк кредиту складає 30 днів. Кредит має бути повернутий згідно Графіку платежів до 03.06.2019 року.

Умови взаєморозрахунків (погашення кредиту) визначені Правилами, при цьому Позичальник самостійно сплачує послуги фінансового посередника, що здійснює перерахування грошових коштів, у відповідності до тарифів останнього. Таким чином, Договором та Правилами чітко визначені умови проведення взаєморозрахунків між ОСОБА_1 та ТОВ «СМАТРІВЕЙ ЮКРЕЙН».

Аналізуючи вищевикладені обставини, суд прийшов до висновку, що між ОСОБА_1 та ТОВ «СМАТРІВЕЙ ЮКРЕЙН» визначені та погоджені всі істотні умови Договору, а відтак позовні вимоги в даній частині є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Позивач зазначає щодо ведення ТОВ «СМАТРІВЕЙ ЮКРЕЙН» нечесної підприємницької практики, відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування». Проте з такими твердженнями ОСОБА_1 , суд не погоджується, оскільки дія Закону України «Про споживче кредитування» не поширюється на правовідносини між сторонами за Договором №1999237621 від 04 травня 2019 року, а тому вимоги в частині даних позовних вимог є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо твердження позивача про ненадання повної інформації про Кредитний Договір відповідно до ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено.

На офіційному веб-сайті відповідача у вільному доступі для всіх клієнтів ТОВ «СМАТРІВЕЙ ЮКРЕЙН» розміщена повна інформація щодо Договору кредиту (примірний Договір) та порядку його укладення.

Встановлено, що з метою отримання кредиту в ОСОБА_1 є необмежена кількість часу для ознайомлення з усіма умовами кредитування та в разі необхідності отримання додаткової інформації, він має можливість зателефонувати по зазначеним (розміщеним) на сайті ТОВ «СМАТРІВЕЙ ЮКРЕЙН» телефонним номерам за отриманням додаткових роз`яснень. При таких обставинах суд приходить до висновку, що ТОВ «СМАТРІВЕЙ ЮКРЕЙН» надано ОСОБА_1 повну та чітку інформацію щодо умов Договору кредиту, яка передбачена чинним законодавством та яка розміщена і доступна для вільного ознайомлення на сайті ТОВ «СМАТРІВЕЙ ЮКРЕЙН» (www.smartiway.com.ua).

Таким чином, посилання позивача на нечесну підприємницьку практику відповідача щодо ненадання інформації по Кредитному Договору, його нечіткість та незрозумілість є безпідставними та не відповідають дійсності.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

У ч. 2 ст. 207 ЦК України зазначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідності до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частиною 2 статті 639 ЦК України визначено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За положеннями ст. 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», передбачено перелік інформації, про яку споживача повинен повідомити кредитор перед укладенням договору.

За змістом ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткій, незрозумілій або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки Кредитний договір №1999237621 від 04 травня 2019 року укладений у спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо їх укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Відповідно підстави для визнання Кредитного договору №999237621 від 04 травня 2019 року недійсним відсутні.

З наведених вище підстав суд відмовляє у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 про визнання кредитного договору недійсним в цілому у зв`язку з його необґрунтованістю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, керуючись ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст. 141 ЦПК України, беручи до уваги відмову в задоволенні позову позивача, звільненому від сплати судового збору у порядку ст. 5 Закону України «Про захист прав споживачів», суд вважає за необхідне компенсувати судові витрати по сплаті судового збору за рахунок держави.

Керуючись ст. 203, 215, 549, 626-628, 627, 638, 639, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. 11, 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 2, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СМАТРІВЕЙ ЮКРЕЙН» про визнання недійсним кредитного договору, - відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.М.Новік