Рішення № 93678702, 08.12.2020, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 520/627/17

Провадження № 2/947/973/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.2020 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого – судді Калініченко Л.В.

при секретарі Кириковій О.О.,

за участі:

представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 ,

представника відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 – ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою

ОСОБА_1

до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

треті особи – Управління державної архітектурно-будівельної інспекції

Одеської міської ради,

ОК «Дачно-будівельний кооператив імені 1-го травня»,

про визнання договору недійсним

та усунення перешкод у користуванні власністю,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 19.01.2017 року звернулась до суду з позовом, який вточнила, до ОСОБА_3 , третя особа – Управління державної архітектурно-будівельної інспекції Одеської міської ради, про усунення перешкод у користуванні власністю, в якому просить суд:

- зобов`язати відповідача ОСОБА_3 не чинити позивачу ОСОБА_1 перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ) шляхом введення заборони будівництва відповідачем садового будинку на території земельної ділянки позивача;

- зобов`язати відповідача ОСОБА_3 усунути наслідки порушення ним права власності позивача ОСОБА_1 на земельну ділянку розташовану за адресою: АДРЕСА_1 ), шляхом демонтажу фундаменту і каркасу будівлі, та відновлення межі земельної ділянки позивача.

В обґрунтування позиву, представник позивача посилається на те, що позивач - ОСОБА_1 , є власником земельної ділянки та окремого домоволодіння, що знаходиться на території дачно-будівельного кооперативу (ДБК) імені 1-го Травня за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідачем, ОСОБА_3 , якому на праві спільної часткової власності належить 13/1000 частин у ДБК імені 1-го Травня, що складається з окремого дачного будинку, поряд з будинком позивача розпочато нове будівництво за «Ескізом намірів забудови земельної ділянки», який згідно проекту має бути дерев`яним. Як стверджує представник позивача, вказаний будинок відповідачем будується безпосередньо впритул до будинку позивача, що є порушенням державних будівельних норм (ДБН), зокрема щодо дотримання вимог протипожежної безпеки (ДБН 360-92**), норм інсоляції та санітарних норм, а також, мають місце не лише грубіші порушення вимог ДБН щодо відстані між існуючим об`єктом нерухомості та об`єктом, що будується, а також порушення меж земельної ділянки позивача. На Відповідач зніс огорожу будинку позивача та залив фундамент під будівництво дачного будинку, при цьому заступив на територію земельної ділянки позивача. Представник також посилається на те, що згоди на будівництво за вказаним проектом забудови, та порушення меж своєї земельної ділянки, позивачка у жодній формі не надавала. Таким чином, будівництво розпочате відповідачем ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_2 ,поряд з будинком позивача, не відповідає діючим будівельним нормам і суттєво порушує права власності позивача на земельну ділянку та її право користуванняналежним їй житловим будинком. Звернення позивача до Управління архітектури і містобудування Одеської міської ради та Управління державної архітектурно-будівельної інспекції Одеської міської ради, результатів не дало. Управлінням архітектури і містобудування Одеської міської ради скарга позивача була переадресована за належністю до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради для прийняття ним рішення.

Вищевикладені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу було розподілено судді Калініченко Л.В.

Позивачем усунуті недоліки поданої заяви відповідно до ухвали судді Київського районного суду міста Одеси від 20.01.2017 року.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 30.01.2017 року відкрито провадження на підставі вказаної позовної заяви та призначено по справі попереднє судове засідання.

Разом з позовною заявою, стороною позивача. надано заяву про забезпечення позову, за наслідком розгляду якої Київським районним судом міста Одеси 30.01.2017 року постановлено ухвалу, якою вжито заходи забезпечення позову по цивільній справі №520/627/17, шляхом встановлення заборони та зупинення фізичним та юридичним особам здійснення будь-яких будівельних робіт на земельній ділянці, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , яка суміжна з земельною ділянкою ОСОБА_1 , що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 01.02.2017 року було виправлено описку по тексту ухвали судді Київського районного суду міста Одеси від 30.01.2017 року про відкриття провадження у справі №520/627/17 та по тексту ухвали Київського районного суду міста Одеси від 30.01.2017 року про забезпечення позову по справі №520/627/17, вказавши вірно третю особу, як: «Управління державної архітектурно-будівельної інспекції Одеської міської ради», замість помилкового: «Управління державної архітектурно-будівельної інспекції Одеської області».

Відповідач ОСОБА_3 будучи незгодним з вказаною ухвалою суду від 30.01.2017 року надав до суду апеляційну скаргу, за наслідком розгляду якої Апеляційним судом Одеської області 17.05.2017 року постановлено ухвалу, якою апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилено. Ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 30.01.2017 року залишено без змін.

08.02.2017 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла заява від представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_6 про забезпечення позову, в якій представник просив суд накласти арешт на 13/1000 часток дачних будівель ДБК Імені 1-го Травня, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , що належать ОСОБА_3 , на підставі договору дарування від 10 травня 2016 року.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 09.02.2017 року заяву представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_6 про забезпечення позову – залишено без задоволення.

24.02.2017 року до Київського районного суду міста Одеси повторно надійшла заява від представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_6 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на 13/1000 часток дачних будівель ДБК Імені 1-го Травня, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , що складається з дачного будинку під літерою «Ц», загальною площею 75,5 кв.м., які належать ОСОБА_3 .

В обґрунтування заяви представник позивача посилався на те, що 02 лютого 2017 року Київським відділом ДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області було відкрито виконавче провадження з примусового виконання вищевказаної ухвали Київського районного суду м. Одеси від 30 січня 2017 року про забезпечення позову по цивільній справі №520/627/17.

03 лютого 2017 року державним виконавцем Київського відділу ДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області Поляковим О.Г. доведено до відома працівників будівельної бригади та головного інженера УММК «Строй» Гуренко Володимира Ілліча про заборону ведення будівельних робіт, введену Київським районним судом м. Одеси ухвалою від 30 січня 2017 року, про що було складено акт, та розміщено на фасаді першого поверху будівлі ОСОБА_3 постанову про відкриття виконавчого провадження за ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 30.01.2017р.

Представником позивача зазначено, що не зважаючи на це, будівельні роботи зупинені не були, у зв`язку з чим 14 лютого 2017 року державним виконавцем Київського відділу ДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_7 повторним виходом на місце забудови було доведено до відома працівників будівельної бригади про заборону ведення будівельних робіт, введену Київським районним судом м. Одеси ухвалою від 30 січня 2017 року, про що складено акт, та повторно розміщено на фасаді першого поверху будівлі ОСОБА_3 постанову про відкриття виконавчого провадження за ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 30.01.2017р. Однак, не зважаючи на це будівельні роботи зупинені не були.

Також суд повідомлено, що до звернення до суду з цим позовом, ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до Приморського районного суду м. Одеси з вимогою скасувати реєстрацію декларації зареєстровану Управлінням ДАБК ОМР на ім`я ОСОБА_3 про початок будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_2 , а також просила вжити заходів забезпечення позову, шляхом зупинення дії вказаної декларації.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 25 січня 2017 року зупинено дію декларації про початок будівельних робіт зареєстрованої Управлянням архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на ім`я ОСОБА_3 , що було доведено до відома останнього та голови ДБК ім. 1-го Травня. Однак, вжиті судами заходи забезпечення позову виконанні не були.

17 лютого 2017 року після чергового виклику наряду поліції на місце проведення ОСОБА_3 незаконного будівництва, ОСОБА_1 стало відомо, що станом на 07.02.2017 р., коли будівельні роботи були зупинені і заборонені судом, Управлінням ДАБК ОМР було зареєстровано декларацію ОСОБА_3 про готовність до експлуатації об`єкту розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

Також після звернення до відділу реєстрації речових прав позивачеві стало відомо, що 17 лютого 2017 року до державного реєстру речових прав державним реєстратором були внесені і зареєстровані зміни щодо 13/1000 частин нерухомого майна у ДБК імені 1-го Травня, що належать ОСОБА_3 , зокрема в частині збільшення площі дачного будинку.

Таким чином, представник позивача зазначив, що нова будівля ОСОБА_3 зведена на території ДБК 1-го Травня за адресою АДРЕСА_2 , з порушенням вимог ДБН і з заступом на земельну ділянку позивачки, вже введена в експлуатацію, та зареєстровано зміни площі будинку, здійсненні в процесі цього будівництва, а тому може бути відчужена ОСОБА_3 в любий час, що може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду за цим позовом.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 27.02.2017 року заяву представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_6 про забезпечення позову – задоволено. Вжито заходи забезпечення позову по цивільній справі №520/627/17, шляхом: накладення арешту на 13/1000 часток дачних будівель ДБК Імені 1-го Травня, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , що складається з дачного будинку під літерою «Ц», загальною площею 75,5 кв.м., які належать ОСОБА_3 .

02.03.2017 року до суду надійшла заява від представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_6 про забезпечення позову, в якій представник просив суд накласти арешт на 13/1000 часток дачних будівель ДБК Імені 1-го Травня, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , що складається з дачного будинку під літерою «Ц», загальною площею 75,6 кв.м.

В обґрунтування заяви представник позивача зазначив, що ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 27.02.2017 року накладено арешт на 13/1000 часток дачних будівель ДБК Імені 1-го Травня, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , що складається з дачного будинку під літерою «Ц», загальною площею 75,5 кв.м., які належать ОСОБА_3 . Однак, 01 березня 2017 року державним реєстратором управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради Кравцан М.М., було прийнято рішення про відмову у державній реєстрації вказаного обтяження. Надалі представникові стало відомо, що саме 27.02.2017 року коли судом були вжиті заходи забезпечення позову, ОСОБА_3 були відчужені 13/1000 часток дачних будівель ДБК Імені 1-го Травня, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , що складається з дачного будинку під літерою «Ц», загальною площею 75,6 кв.м. на користь ОСОБА_4 .

Враховуючи вищевикладене, представник позивача був вимушений знов звернутись до суду з заявою про забезпечення позову, в якій вважає, що невжиття додаткових заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду у разі його постановлення на користь позивача, оскільки з вищевикладених обставин можливо припустити та встановити, що відповідач будь-яким способом намагається ухилитись від відповідальності за порушення містобудівного законодавства та вимог ДБН.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 02.03.2017 року вказану заяву представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_6 про забезпечення позову – задоволено. Вжито заходи забезпечення позову по цивільній справі №520/627/17, шляхом накладення арешту на 13/1000 часток дачних будівель ДБК Імені 1-го Травня, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , що складається з дачного будинку під літерою «Ц», загальною площею 75,6 кв.м.

Тієї ж дати, 02.03.2017 року представником позивача було надано до суду заяву про уточнення позовних вимог до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа – Управління державної архітектурно-будівельної інспекції Одеської міської ради, про визнання договору недійсним та усунення перешкод у користуванні власністю, в якому позивачка просить суд:

- визнати договір дарування від 27.02.2017 року, на підставі якого ОСОБА_4 отримала в дар 13/1000 часток дачних будівель, загальною площею 995,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 147776451101, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Омаровою Віолеттою Султаналіївною, зареєстрований в реєстрі за №1743 – недійсним;

- зобов`язати ОСОБА_3 усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 права користування та розпорядження земельною ділянкою, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , та дачним будинком, розташованим за адресою: АДРЕСА_3 , шляхом демонтажу двох поверхової дерев`яної конструкції дачного будинку, самочинно збудованого відповідачем на земельній ділянці, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , та відновлення межі земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 .

В обґрунтування уточненого позову позивачка посилається на те, що з урахуванням викладених посилань в обґрунтування позову стосовно здійснення відповідачем ОСОБА_3 незаконних дій з будівництва будинку, за наслідком чого порушуються права та інтереси позивача. як суміжного землекористувача та власника сусіднього будинку, останнім не зважаючи на постановлені судом ухвали про заборону вчинення будівельних робіт, 07.02.2017 року було подано декларацію про готовність до експлуатації об`єкту за адресою: АДРЕСА_2 , яку в свою чергу було зареєстровано, за наслідком чого відповідач здійснив дії з реєстрації права власності на об`єкт нерухомості.

З урахуванням викладеного, позивач стверджує, що за наслідком завершення ОСОБА_3 будівельних робіт та введення об`єкту в експлуатацію, була необхідність в уточненні позовних вимог в частині вимоги про усуненні перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою та дачним будинком.

Позивачка також стверджує, що незважаючи на постановлені судом ухвали про забезпечення позову, ОСОБА_3 після введення спірного об`єкту в експлуатацію та реєстрації права власності на нього, були вчинені дії з передання в дар 13/1000 часток дачних будівель, загальною площею 995,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 147776451101, ОСОБА_4 , на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Омаровою Віолеттою Султаналіївною, зареєстрованого в реєстрі за №1743.

Позивачка вважає вказаний договір таким, що підлягає визнанню недійсним, з урахуванням того, що переданий в дар об`єкт нерухомості підлягає демонтажу, як збудований і введений в експлуатацію, з порушенням будівельних норм, а також через те, що зазначений договір був вчинений ОСОБА_3 без наміру настання реальних правових наслідків притаманних договору дарування, а з метою уникнення відповідальності за завдану майнову шкоди позивачеві та здійсненні дії зі самочинного будівництва вказаного об`єкту нерухомості.

16.03.2017 року судом було ухвалено прийняти до розгляду вказану уточнену позовну заяву, а також залучено до участі по справі в якості третьої особи - ОК «Дачно-будівельний кооператив імені 1-го травня».

31.03.2017 року до суду надійшла заява від представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_6 про вжиття додаткових заходів забезпечення позову.

В обґрунтування заяви представник позивача посилався на те, що в порядку забезпечення позову судом було вжито заходів забезпечення позову, зокрема встановлено заборону фізичним та юридичним особам здійснення будь-яких будівельних робіт на земельній ділянці, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , яка суміжна з земельної ділянкою ОСОБА_1 , що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Однак, вжиті судом заходи забезпечення позову відповідачем виконанні не були. Не зважаючи на заборону суду та постанову державного виконавця Київського відділу ДВС м. Одесі про заборону здійснення будівельних робіт, ОСОБА_3 продовжив будівництво, та 07.02.2017р. зареєстрував в Управлінні ДАБК ОМР декларацію про готовність його дачного будинку до експлуатації. 17 лютого 2017 року ОСОБА_3 були внесені зміни до державного реєстру речових прав, зокрема зазначено, що йому належать 13/1000 частин дачних будівель у ДБК імені 1-го Травня, за адресою: АДРЕСА_2 , що складається з дачного будинку під літерою «Ц», загальною площею 75,6 кв.м. 01 березня 2017 року, позивачу стало відомо, що 27 лютого 2017 року спірна будівля, була відчужена ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 за договором дарування. Представник позивача зазначив, що не зважаючи на судові заборони, нова будівля дачного будинку ОСОБА_3 , що була зведена на території ДБК 1-го Травня за адресою АДРЕСА_2 , була введена в експлуатацію, зареєстровано змінами площі будинку, здійсненні в процесі цього будівництва, та була відчужена третій особі, хоча будівельні роботи по зведенню конструкції 3-го поверху та даху продовжувалися до кінця березня 2017р. Станом на цей час тривають зовнішні та внутрішні оздоблювальні чим позивачу спричиняється майнова та моральна шкода. Враховуючи це, представник позивача вважав, що є необхідність у введені заходів забезпечення позову шляхом зобов`язання відповідача ОСОБА_4 та інших осіб зупинити будівельні та будь-які інші роботи з будівництва дачного будинку на території ДБК ім. 1-го Травня, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та заборонити експлуатацію вказаного дачного будинку, до вирішення судом спору по суті.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 03.04.2017 року вжито заходи забезпечення позову по цивільній справі №520/627/17, шляхом встановлення заборони ОСОБА_4 та будь-яким іншим особам залучених та/або уповноважених ОСОБА_4 до проведення будівельних робіт: здійснювати, при здійсненні – зупинити, будь-які роботи з будівництва, ремонту, обладнання мережами водо-, електро- чи газопостачання та оздоблення дачного будинку під літерою «Ц», загальною площею 75,6 кв. м, розташованого на території ДБК ім. 1-го Травня за адресою: АДРЕСА_2 , що складає 13/1000 частин дачних будівель.

28.03.2017 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла заява представника ОСОБА_1 – адвоката Безверського Руслана Васильовича про заміну сторони виконавчого провадження №53332231, відкритого 02 лютого 2017 року Київським відділом державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області з виконання ухвали Київського районного суду міста Одеси від 30 січня 2017 року про забезпечення позову по цивільній справі №520/627/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи – Управління державної архітектурно-будівельної інспекції Одеської міської ради, про усунення перешкод у користуванні власністю, шляхом заміни боржника ОСОБА_3 , його правонаступником – ОСОБА_4 , яку було повернуто заявникові ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 04.04.2017 року.

07.04.2017 року представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_6 в попередньому судовому засіданні заявив клопотання про призначення по справі судової земельно-технічної експертизи.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 07.04.2017 року вказане клопотання представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_6 про призначення судової земельно-технічної експертизи – задоволено.

Призначено по цивільній справі №520/627/17 - судову земельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлені наступні питання:

1. Визначити фактичні межі та площу земельної ділянки, розташованої за адресою АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_1 на підставі державного акту № АВ 295974 від 05.10.2005 року.

2. Чи відповідають фактичні межі та площа вищевказаної земельної ділянки ОСОБА_1 , межам і площі вказаної в її державному акті? Якщо не відповідають, то вказати де саме і в чому полягає невідповідність?

3. Чи має місце порушення землекористування, зокрема меж вищевказаної земельної ділянки ОСОБА_1 та вимог нормативно-правових актів? Якщо так, то з боку кого має місце порушення, та чи існує можливість усунення порушення та відновлення меж вищевказаної ділянки у відповідності до державного акту?

Ухвалою суду проведення експертизи доручено експертам ПП «Одеський науково-дослідний центр експертних досліджень ім. Скибінського С.С.».

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 18.04.2017 року вжито по справі додаткові заходи забезпечення позову, шляхом:

- встановлення заборону голові ОК «Дачно-будівельний кооператив імені 1-го травня» ОСОБА_8 та правлінню Дачно-будівельного кооперативу ім. 1- го Травня проводити загальні збори членів Дачно-будівельного кооперативу з приводу розгляду питання про прийняття у члени Дачно-будівельного кооперативу 1-го Травня ОСОБА_4 та надання їй дозволу на виділення 13/1000 часток дачних будівель у ДБК 1-го Травня в окрему одиницю.

- встановлення заборони Комунальному підприємству «Право» надавати ОСОБА_4 або її представникам, окрему адресу на нерухоме майно, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , що складає 13/1000 частин дачних будівель у ДБК імені 1-го Травня, за адресою: АДРЕСА_2 , що складається з дачного будинку під літерою «Ц», загальною площею 75,6 кв. м.

- встановлення заборони Управлінню державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради здійснювати реєстрацію та вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, щодо 13/1000 частин дачних будівель у Дачно-будівельному кооперативі імені 1-го Травня, за адресою: АДРЕСА_2 , що складається з дачного будинку під літерою «Ц», загальною площею 75,6 кв. м., що належать ОСОБА_4 .

03.07.2017 року на виконання ухвали суду від 07.04.2017 року, до суду надійшов з ПП «Одеський науково-дослідний центр експертних досліджень ім. Скибінського С.С.» висновок №061/2017 року судової земельно-технічної експертизи по справі №520/627/17, складений 22.06.2017 року.

16.08.2017 року до суду надійшло клопотання позивача ОСОБА_1 про забезпечення доказів шляхом призначення по справі судової будівельно-технічної експертизи.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 16.08.2017 року вказане клопотання представника позивача – задоволено. Призначено по справі судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлені наступні питання:

1. Чи є дачна будівля під літерою «Ц», що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що складає 13/1000 частин дачних будівель у ДБК 1-го Травня, що належить ОСОБА_4 , реконструйованою або новим об`єктом будівництва, та чи відповідає вона вимогам діючих в Україні будівельним, санітарним і протипожежним нормам і правилам (ДБН)?

2. Чи відповідають об`ємно-планувальні показники дачної будівлі під літерою «Ц» розташованої по АДРЕСА_2 , яка складає 13/1000 частин дачних будівель у ДБК 1-го Травня, об`ємно-планувальним показникам, вказаним в технічному паспорті від 27.05.2016 року?

3. Чи не перешкоджає дачна будівля під літерою «Ц» розташована по АДРЕСА_2 , яка складає 13/1000 частин дачних будівель у ДБК 1-го Травня, що належить ОСОБА_4 , суміжному власнику ОСОБА_1 , у користуванні нерухомим майном: дачним будинком під літерою «Е» розташованого на території ДБК 1 -го Травня по АДРЕСА_1 ?

Ухвалою суду проведення експертизи доручено експерту ПП «Одеський науково-дослідний центр експертних досліджень ім. Скибінського С.С.» - Скибінській Тетяні Михайлівні. Провадження по спарві до отримання висновку експерта – зупинено.

01.09.2017 року від директора ПП «Одеський науково-дослідний центр експертних досліджень ім. Скибінського С.С.» - Скибінської Т.М. надійшов до суду лист від 29.08.2017 року за №330, в яком директор, у зв`язку із значною завантаженістю судового експерта – Скибінської Т.М., просив суд надати письмову згоду на передоручення зазначеної експертизи іншому судовому експерту ПП «Одеський науково-дослідний центр експертних досліджень ім. Скибінського С.С.» - Мазуровій І.С.

Враховуючи, що дане питання розглядається судом у відкритому судовому засіданні за участі сторін по справі, а провадження по справі зупинено, матеріали цивільної справи перебувають в ПП «Одеський науково-дослідний центр експертних досліджень ім. Скибінського С.С.» на проведенні судової будівельно-технічної експертизи, 04 вересня 2017 року Київським районним судом міста Одеси надіслано лист експерту з вимогою про повернення матеріалів цивільної справи №520/627/17 до Київського районного суду міста Одеси без проведення судової будівельно-технічної експертизи, призначеної згідно з ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 16.08.2017 року, для розгляду заяви директора ПП «Одеський науково-дослідний центр експертних досліджень ім. Скибінського С.С.» - Скибінської Т.М. про передоручення проведення експертизи іншому судовому експерту.

14.09.2017 року до Київського районного суду міста Одеси були повернуті матеріали цивільної справи №520/627/17 з експертної установи.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 14.09.2017 року поновлено провадження по справі.

05.10.2017 року в попередньому судовому засіданні представник позивача надав до суду технічний звіт про топографо-геодезичні вишукування щодо топографічного знімання земельної ділянки в існуючих межах за адресою: АДРЕСА_2 , який було судом ухвалено приєднати до матеріалів справи.

В попередньому судовому засіданні 19.10.2017 року представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_9 просив суд повторно задовольнити клопотання позивача ОСОБА_1 про призначення судової будівельно-технічної експертизи по цій справі, з тих самих підстав, поставивши на вирішення експертів заявлені позивачем питання, однак доручити проведення експертизи ПП «Одеський науково-дослідний центр експертних досліджень ім. Скибінського С.С.», без визначення експерта.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 19.10.2017 року призначено по справі судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлені наступні питання:

1. Чи є дачна будівля під літерою «Ц», що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що складає 13/1000 частин дачних будівель у ДБК 1-го Травня, що належить ОСОБА_4 , реконструйованою або новим об`єктом будівництва, та чи відповідає вона вимогам діючих в Україні будівельним, санітарним і протипожежним нормам і правилам (ДБН)?

2. Чи відповідають об`ємно-планувальні показники дачної будівлі під літерою «Ц» розташованої по АДРЕСА_2 , яка складає 13/1000 частин дачних будівель у ДБК 1-го Травня, об`ємно-планувальним показникам, вказаним в технічному паспорті від 27.05.2016 року?

3. Чи не перешкоджає дачна будівля під літерою «Ц» розташована по АДРЕСА_2 , яка складає 13/1000 частин дачних будівель у ДБК 1-го Травня, що належить ОСОБА_4 , суміжному власнику ОСОБА_1 , у користуванні нерухомим майном: дачним будинком під літерою «Е» розташованого на території ДБК 1 -го Травня по АДРЕСА_1 ?

Ухвалою суду проведення експертизи доручено експертам ПП «Одеський науково-дослідний центр експертних досліджень ім. Скибінського С.С.». Провадження по справі зупинено до отримання висновку експерта.

05 квітня 2018 року до Київського районного суду міста Одеси надійшли матеріали вказаної цивільної справи №520/627/17 з висновком судової будівельно-технічної експертизи №153/2017 від 29 березня 2018 року, відповідно до якого експертом надані відповіді на постановлені йому питання відповідно до ухвали Київського районного суду міста Одеси від 19 жовтня 2017 року, а саме:

- щодо першого питання експерт надав відповідь, що відповідно до ДБН А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», ДБН В.3.2-2009 «Житлові будинки, реконструкція та капітальний ремонт», та враховуючи проведений огляд, а також дані, зазначені в матеріалах справи і додатково наданої документації, встановлено, що дачна будівля під літерою «Ц», що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що складає 13/10000 частин дачних будівель у ДБК 1-го Травня, що належить ОСОБА_4 , є новим об`єктом будівництва. З причин того, що дачна будівля під літерою «Ц», яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що складає 13/1000 частин дачних будівель у ДБК 1-го Травня та належить ОСОБА_4 , є новим об`єктом будівництва, а також перекриває вікно приміщення №11-1-7 дачної будівлі під літ. «С», що належить ОСОБА_1 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , не відповідає: п. 3.25*ДБН360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень»; п. 1* Додатку 3.1 (обов`язковий) «Протипожежні вимоги» ДБН360-92** «Містобудування.

- щодо другого питання експерт надав відповідь, що виходячи з вищенаведеного встановлено, що об`ємно-планувальні показники дачної будівлі під літерою «Ц», розташованої по АДРЕСА_2 , яка складає 13/1000 частин дачних будівель у ДБК 1-го Травня, не відповідають об`ємно-планувальним показникам, вказаним в технічному паспорті від 27.05.2016 року;

- щодо третього питання експерт надав відповідь, що враховуючи не відповідність дачної будівлі під літерою «Ц», розташованої по АДРЕСА_2 , яка складає 13/1000 частин дачних будівель у ДБК 1-гоТравня, що належить ОСОБА_4 , вимогам діючих в Україні будівельним, санітарним і протипожежним нормам і правилам (ДБН), а також виявлені пошкодження в ході обстеження дачного будинку під літерою «С», розташованого на території ДБК 1-го Травня по АДРЕСА_2 , які належать ОСОБА_1 , експерт встановив, що дачна будівля під літерою «Ц», перешкоджає суміжному власнику ОСОБА_1 , у користуванні вищевказаним нерухомим майном.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 05 квітня 2018 року поновлено провадження по цивільній справі №520/627/17 та призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання.

27 серпня 2018 року до суду надійшло клопотання представника відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 – ОСОБА_10 про призначення додаткової судової будівельно-технічної експертизи, на задоволення якого представник відповідачів ОСОБА_10 у підготовчому судовому засіданні 21.09.2018 року не наполягав, та надав до суду клопотання в новій редакції про призначення додаткової судової земельно-технічної експертизи.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 21.09.2018 року, беручи до уваги посилання представників сторін щодо неповного з`ясування експертами усіх обставин щодо предмета дослідження, призначено по справі додаткову судову будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлені наступні питання:

1. Чи можливо провести перебудову об`єкта нерухомості, збудованого на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 , яка складає 13/1000 частин дачних будівель у ДБК 1-го Травня, що належить ОСОБА_4 , шляхом приведення його характеристик у відповідність до архітектурних вимог щодо мінімальних відступів від меж земельної ділянки, визначених у містобудівних умовах та обмеженнях земельної ділянки?

2. Яким чином дачна будівля під літерою «Ц» розташована по АДРЕСА_2 , яка складає 13/1000 частин дачних будівель у ДБК 1-го Травня, що належить ОСОБА_4 , перешкоджає, суміжному власнику ОСОБА_1 , у користуванні нерухомим майном: дачним будинком під літерою «С», розташованого на території ДБК 1-го Травня по АДРЕСА_2 та домоволодінням по АДРЕСА_2 ?

Проведення додаткової судової будівельно-технічної експертизи доручено експерту ПП «Одеського науково-дослідницького центру експертних досліджень ім. Скибінського С.С.» Мазуровій Інгі Станіславівні, якою здійснювалось первинне експертне дослідження, за наслідком чого надано висновок №153/2017 від 29.03.2018 року.

Призначити по справі №520/627/17 – додаткову судову земельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлене наступне питання:

1. Чи має місце порушення землекористування, зокрема порушення меж земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 згідно державного акту на право власності на земельну ділянку від 05.10.2005 року, серія ЯБ №295974, відповідно до правовстановлюючих документів та технічної документації із землеустрою, фактичним розташуванням дачного будинку літ. «Ц» (згідно технічного паспорту від 27.05.2016 року) за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 10.05.2016 року?

Проведення додаткової судової земельно-технічної експертизи доручено експерту ПП «Одеського науково-дослідницького центру експертних досліджень ім. Скибінського С.С.» Скибінській Т.М., якою здійснювалось первинне експертне дослідження, за наслідком чого надано висновок №067/2017 від 22.06.2017 року.

На час проведення експертизи, провадження по справі зупинено.

30 листопада 2018 року з ПП «Одеський науково-дослідний центр експертних досліджень ім. Скибінського С.С.» до суду надійшли матеріали цивільної справи №520/627/17 разом з висновком №175/2018 додаткової судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 23.11.2018 року.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 30.11.2018 року поновлено провадження по справі.

06.02.2019 року представником позивача було подано до суду клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів.

18.04.2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в якому останні просять суд відмовити у задоволенні позову, з підстав необґрунтованості. У відзиві представник додатково зазначив, що реконструкція будинку, належного ОСОБА_3 , здійснювалась в межах площі забудови будинку на земельній ділянці, а первинне будівництво його здійснювалось попереднім власником.

18.04.2019 року представником відповідача у підготовчому судовому засіданні було надано суду висновок експерта за №16/2019 судової будівельно-технічної експертизи по справі №520/627/17, складений 12 квітня 2019 року судовим експертом Чорною Юлією Петрівною, який було судом ухвалено залучити до матеріалів справи.

18 квітня 2019 року до суду надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_3 про витребування доказів: з Головного управління держгеокадастру в Одеській області належним чином завірені копії документів, що стали підставою для оформлення земельної ділянки, кадастровий номер 5110136900:39:004:0050, копію технічної документації із землеустрою по встановленню в натурі меж земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , переданої у приватну власність ОСОБА_11 із земель дачно-будівельного кооперативу «1 Травня», згодом ОСОБА_1 .

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 29.07.2019 року вказане клопотання про витребування доказів – залишено без задоволення.

В судовому засіданні 05.09.2019 року представник відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_5 знов надала до суду клопотання про витребування доказів: з Головного управління держгеокадастру в Одеській області належним чином завірені копії документів, що стали підставою для формування земельної ділянки, кадастровий номер 5110136900:39:004:0050, копію технічної документації із землеустрою по встановленню в натурі меж земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , переданої у приватну власність ОСОБА_11 із земель дачно-будівельного кооперативу «1 Травня», згодом ОСОБА_1 .

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 05.09.2019 року вказане клопотання про витребування доказів – залишено без задоволення.

11.11.2019 року до суду надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_3 про призначення повторної судової будівельно-технічної експертиз, яке залишено без задоволення ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 26.06.2020 року.

11.11.2019 року до суду надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_3 про призначення повторної судової будівельно-технічної експертизи, яке залишено без задоволення ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 26.06.2020 року.

11.11.2019 року представник відповідача ОСОБА_3 також надала до суду клопотання про призначення судової додаткової будівельно-технічної експертизи, яке залишено без задоволення ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 26.06.2020 року.

09.07.2020 року до суду надійшла заява від представника відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_5 про відвід судді Калініченко Л.В., оскільки існують обставини, що виникають сумніви в неупередженості або об`єктивності судді.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 09.07.2020 року визнано заяву представника відповідача ОСОБА_3 про відвід судді – необґрунтованою. Заяву передано до канцелярії Київського районного суду м. Одеси для визначення в порядку ч.1 ст. 33 ЦПК України судді, який буде вирішувати питання про відвід судді Калініченко Л.В.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями автоматизованою системою документообігу суду для вирішення питання про відвід судді визначено головуючого суддю Куриленко О.М.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 13.07.2020 року у задоволенні заяви відповідача ОСОБА_3 про відвід судді по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи - Управління державної архітектурно-будівельної інспекції Одеської міської ради. ОК «Дачно-будівельний кооператив імені 1-го травня», про усунення перешкод у користуванні власністю - відмовлено.

27.10.2020 року у підготовчому судовому засіданні представником відповідачів було надано до суду відзив на позовну заяву, з додатками до нього.

У підготовчому судовому засіданні 27.10.2020 року судом було встановлено, що представником подано відзив на позовну заяву з порушенням процесуальних строків на подання такого відзиву, без заявлення відповідного клопотання про поновлення процесуальних строків для його пред`явлення, за наслідком чого, з урахуванням того, що разом з відзивом на позовну заяву представником додані докази, також з порушенням процесуального строку, судом було ухвалено залучити екземпляр відзиву на позовну заяву разом з доданими до нього доказами до матеріалів справи, однак ухвалено не приймати їх під час розгляду справи, що відповідає вимогам ч.8 ст.83 ЦПК України, яка передбачає, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються.

У підготовчому судовому засіданні 27.10.2020 року відповідачем ОСОБА_3 було також заявлено заяву про відвід судді Калініченко Л.В., як головуючому в цій справі, з підстав того, що на думку відповідача існують обставини, що виникають сумніви в неупередженості або об`єктивності судді, яку ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 27.10.2020 року залишено без задоволення.

У підготовчому судовому засіданні 27.10.2020 року представник відповідача ОСОБА_3 заявила клопотання про зупинення провадження в цій справі до набранням законної сили судовим рішенням за наслідком розгляду цивільної справи №947/23170/20 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_11 , третя особа - ОСОБА_3 , про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, в якій позивач просить суд: визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серія ОД №057247, виданий ОСОБА_11 на земельну ділянку площею 0,0202 га для дачного будівництва за адресою АДРЕСА_2 ; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯВ№295974 від 05.10.2005 виданий ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0202 га для індивідуального дачного будівництва, кадастровий номер 5110136900:39:004:0050 за адресою: АДРЕСА_2 , з посиланням на те, що наслідки вказаної справи будуть мати важливе значення під час розгляду цієї справи та впливати на наслідки її розгляду, за наслідком чого є об`єктивна необхідність в зупиненні провадження в цій справі.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 27.10.2020 року зазначене клопотання залишено без задоволення.

У підготовчому судовому засіданні 27.10.2020 року судом також було здійснено розгляд клопотань сторін по справі, за наслідком чого постановлено відповідні ухвали суду від 27.10.2020 року, якими:

- клопотання представника відповідача ОСОБА_3 про призначення земельно-технічної експертизи за вх. №39212/20 від 06.08.2020 року та за вх.47359/20 від 21.09.2020 року по справі №520/627/17 – залишено без задоволення;

- клопотання представника відповідача ОСОБА_3 про призначення повторної земельно-технічної експертизи за вх. №47356/20 по цивільній справі №520/627/17 – залишено без задоволення;

- клопотання представника відповідача ОСОБА_3 про призначення земельно-технічної експертизи за вх. №39212/20 від 06.08.2020 року та за вх.47359/20 від 21.09.2020 року по цивільній справі №520/627/17 – залишено без задоволення;

- клопотання представника відповідача ОСОБА_3 про призначення судової будівельно-технічної експертизи за вх. №47362/20 по цивільній справі №520/627/17 – залишено без задоволення.

Тієї ж дати, 27.10.2020 року Київським районним судом міста Одеси було ухвалено, без видалення до нарадчої кімнати, закрити підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

В судовому засіданні 02.12.2020 року представник відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 – ОСОБА_5 заявила клопотання про поновлення процесуального строку на подання відзиву з доданими до нього доказами по справі №520/627/17, з посиланням на те, що подання відзиву обумовлено необхідністю викладення представником своїх посилань щодо позову, з урахуванням того, що ухвалами суду від 27.10.2020 року представнику було відмовлено у задоволенні клопотань про призначення судової будівельно-технічної та судової земельно-технічної експертиз. Також представник зазначає, що докази надані до відзиву були отримані представником лише напередодні 27.10.2020 року, після ознайомлення з матеріалами справи №947/231170/20, а відтак раніше представник не мала можливості подати до суду в рамках цієї справи ці докази. Також представниця зазначила, що відзив, який вона просить суд перебуває в матеріалах справи, який в минулому судовому засіданні було ухвалено долучити до матеріалів справи.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 02.12.2020 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про поновлення процесуального строку на подання до суду відзиву на позовну заяву по цивільній справі №520/627/17.

В судовому засіданні 08.12.2020 року представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 підтримав заявлені позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні в повному обсязі.

Представник відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 – ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог з підстав необґрунтованості та безпідставності.

Інші учасники процесу у судове засідання не з`явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлялись належним чином.

Під час вирішення питання судом про розгляд справи в судовому засіданні 08.12.2020 року, судом враховувалось наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі „Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Враховуюче вищевикладене, оскільки провадження в цій справі відкрито 30.01.2017 року, за період розгляду якої, суд зберігаючи об`єктивність і неупередженість, у відповідності до положень ст. 13 ЦПК України, зокрема сприяв учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, однак з урахуванням строків розгляду справи встановлених ЦПК України, з урахуванням дотримання гарантій ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, судом було ухвалено провести розгляд справи в судовому засіданні 08.12.2020 року.

Заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання договору недійсним, в іншій частині суд вважає позов необґрунтованим, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,0202 га за адресою: АДРЕСА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №295974, виданого 05.10.2005 р.

Згідно договору дарування нерухомого майно на зазначеній земельній ділянці розташована дачна будівля, за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору дарування нерухомого майна від 16.12.2004 р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Криворотенко Л.І., зареєстрованого в реєстрі за №13872.

Земельна ділянка ОСОБА_1 межує із земельною ділянкою, на якій знаходиться частка дачної будівлі, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме мано № 81624726 від 02.03.2017 р. на даний час належить, ОСОБА_4 , а саме:13/1000 частки дачних будівель, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договору дарування від 27.02.2017 р., зареєстрованого в реєстрі за №1743, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Омаровою Віолетою Султаналіївною, якою і було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 34052391 від 27.02.2017 р.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме мано № 80753072 від 20.02.2017 р., право власності на зазначену частку дачних будівель до дарування ОСОБА_4 належало ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 10.05.2016 р., укладеного між ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_3 , , зареєстрований у реєстрі за № 481 посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Алєксєєвою О.В., якою і було прийнято рішення № 29587653 від 10.05.2017 р. про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на 13/1000 частки дачних будівель, що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 .

Загальна площа будинку під літ «Ц», за адресою: АДРЕСА_2 , згідно Технічного паспорту, виготовленого КП «Бюро технічної інвентаризації Одеської міської ради» станом на 27.02.2016 р., виданого ОСОБА_3 становить 22,0 м2, в тому числі житлова площа становить 17,6 м2, допоміжна – 4,4 м2.

09.11.2016 р. Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради провело реєстрацію Декларації про початок виконання будівельних робіт № ОД 082163142548 з реконструкції частки дачних будівель ОК «Дачно-Будівельний кооператив ім. 1-го Травня» без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані за адресою: АДРЕСА_2 , замовник – ОСОБА_3 .

Також на замовлення ОСОБА_3 07.02.2017 р. Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради було видано Декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності № ОД 142170381860, якою введено в експлуатацію частку дачних будівель ОК «Дачно-Будівельний кооператив ім. 1-го Травня» без зміни геометричних розмірів.

Відповідно до якої загальна площа будинку під літ «Ц», за вказаною адресою, збільшена до 75,6 м2, з якої житлова площа – 41,1 м2, допоміжна площа – 34,5 м2, будівельний об`єм – 206,4 м2.

На підставі чого, державним реєстратором Одеської філії державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» Кравець Олександром Володимировичем було зареєстровано зміни до права власності ОСОБА_3 від 15.02.2017 р., індексний номер рішення № 33863573, а саме було додано: «13/1000 частки дачних будівель, що складається з дачного будинку літерою «Ц», загальною площею 75,6 кв.м., житловою площею 41,1 кв.м.».

Позивач звернулась до суду з цим позовом, з посиланням на те, що проведенні ОСОБА_3 будівельні роботи з реконструкції належної йому, до передання в дар ОСОБА_4 , частки дачних будівель є насправді новим будівництвом, здійсненні з багато численними порушеннями норм будівництва, за наслідком чого є самовільним будівництвом, внаслідок якого порушуються її права, як власника сусідньої земельної ділянки і дачної будівлі, через те, що частка будівлі ОСОБА_3 заступає на межі земельної ділянки позивача, а будинок останньої значно почав погіршуватись з технічної точки зору.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої, другої статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Згідно з частиною другою статті 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина 1 статті 373 ЦК України).

Елементом особливої правової охорони землі є норма частини другої статті 14 Конституції України про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; право власності на землю гарантується Конституцією України (частина друга статті 373 ЦК України).

Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення (частина четверта статті 373 ЦК України).

Цільове призначення земель України покладено законодавцем в основу розмежування правових режимів окремих категорій земель (розділ ІІ «Землі України» ЗК України), при цьому такі режими характеризуються високим рівнем імперативності, стосовно свободи розсуду власника щодо використання ним своєї земельної ділянки.

Так само є нормативно регламентованим право власника на забудову земельної ділянки, яке здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням (частина третя статті 375 ЦК України).

Відповідно до частини четвертої статті 375 ЦК України у разі, коли власник здійснює на його земельній ділянці самочинну забудову, її правові наслідки встановлюються статтею 376 ЦК України.

Згідно з частинами першою, другою, четвертою, п`ятою статті 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (стаття 331 ЦК України).

Перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, затверджується Кабінетом Міністрів України (пункт 1 частини першої статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Постановою Кабінету Міністрів України № 406 від 07 червня 2017 року затверджено Перелік будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, пунктом 3 у примітках до переліку (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що виконання будівельних робіт повинно здійснюватися з дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, стандартів і правил.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Із офіційним визнанням державою права власності пов`язується можливість матеріального об`єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.

Отже, законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.

Таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дає підстави вважати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

При цьому формулювання статті 376 ЦК України виключає можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.

Тож реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема, положень частини четвертої цієї статті.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом . Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стосовно надання оцінки проведеним ОСОБА_3 дій з реконструкції частки дачних будівель ОК «Дачно-Будівельний кооператив ім. 1-го Травня» без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі наявних в матеріалах справи документів, суд зазначає наступне.

Як вбачається, на підставі наказу начальника Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради №24 ДАБК від 04.10.2016 року та звернення ОСОБА_1 (вх. №01-10/305-зг від 20.12.2016 року), проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил за адресою об`єкта: АДРЕСА_2 .

За результатами проведення позапланової перевірки в присутності свідків гр. ОСОБА_14 та гр. ОСОБА_6 , 03 лютого 2017 року складено акт про недопущення посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю на об`єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій.

03 лютого 2017 року складено протокол про адміністративне правопорушення відповідно до ч. 2 ст. 188-42 КУпАП та припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з терміном усунення виявлених порушень до 10.03.2017 року.

03 лютого 2017 року складено протокол про адміністративне правопорушення.

20 лютого 2017 року розглянуто справу про адміністративне правопорушення і винесено постанову №064/17 по справі про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 188-42 КУпАП (недопущення посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю на об`єкти будівництва під час здійснення ними державного архітектурно-будівельного контролю).

Відповідно до статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та згідно з Порядком здійснення архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року №553, на підставі наказу начальника Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради №01-13/4 ДАБК від 03.01.2017 року та звернення фізичної особи (вх. №01-10/305-зг від 21.02.2017 року), проведено повторно позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил за адресою об`єкта: АДРЕСА_2 .

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів.

Під час комісійної перевірки на місці 27 лютого 2017 року встановлено, що ОСОБА_3 проводилися будівельні роботи з зміною зовнішньої конфігурації будинку, а саме: будувався двоповерховий дерев`яний каркасно-щитовий будинок з мансардою. Проведення зазначених робіт потребує отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки відповідно до ст. 26 та ст. 29 Закону «Про регулювання містобудівної діяльності».

Згідно інформації отриманої від філії ТОВ «Українська будівельно-технічна експертиза» в Одеській області вх.№01-5/211-ог від 02.02.2017 року експертизу проекту за адресою АДРЕСА_2 (замовник - ОСОБА_3 ) не розглядалася та висновки не надавалися.

За результатами позапланової перевірки виявлені недостовірні дані в декларації про початок виконання будівельних робіт з будівництва з реконструкції частки дачних будівель без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані вищевказаного об`єкту за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрованої за № ОД 082163142548 від 09.11.2016 року, чим порушено ст. 34 та ч. 1 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Отже, інформація, яка вказана в декларації про наявність експертизи проекту будівництву, не відповідає дійсності.

Відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466, Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою / Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 461, на підставі акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил Управлінням було видано наказ від 28.02.2017 року № 01-13/66 ДАБК «Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт № ОД 082163142548 від 09.11.2016 року».

05 жовтня 2017 року ОСОБА_3 будучи незгодним з наказом Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради №01-13/66ДАБК від 28.02.2017 р. про скасування реєстрації Декларації про початок виконання будівельних робіт №ОД 082163142548 від 09.11.2016 року, звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування вказаного наказу №01-13/66ДАБК від 28.02.2017 р. (справа № 522/18684/17).

За наслідком розгляду вказаної справи, 12 листопада 2018 року Приморським районним судом м. Одеси ухвалено рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_3 був задоволений. Визнано протиправним та скасовано Наказ Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради №01-13/66ДАБК від 28.02.2017 року.

Однак, як вбачається, 06 червня 2019 року П`ятим апеляційним адміністративним судом ухвалено постанову по справі № 522/18684/17, якою апеляційну скаргу адвоката Рибак Христини Миколаївни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2018 року – задоволено. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2018 року скасовано та прийнято нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, третя особа ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу – відмовлено повністю.

Вищезазначені обставини встановлені вказаною постановою, яка набрала законної сили та в касаційному порядку не оскаржена.

Частинами 4,5 ст.82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.

Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені невірно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.

З огляду на викладене та відповідно до положення частини четвертої ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, суд не піддає сумніву та доказуванню обставини, встановлені постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2019 року по справі №522/18684/17, згідно засад інституту доказування у цивільному судочинстві, які не оскаржувались та набрали законної сили, а також не спростовані сторонами в цій справі.

Також вказаною постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2019 року по справі №522/18684/17 встановлено, що ОСОБА_3 не додержано містобудівних умов та обмежень на спірний об`єкт, що є порушенням ч. 2 ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Таким чином, беручи до уваги вищенаведене, а також те, що за результатами проведення позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності встановлено, що замовником будівництва ОСОБА_3 зазначені недостовірні дані в декларації про початок виконання будівельних, видом будівництва позивачем зазначалось – реконструкція частки дачних будівель ОК «Дачно-будівельний кооператив ім. 1-го Травня, без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані», а саме будівельні роботи проводяться зі зміною зовнішньої конфігурації будинку з мансардою, колегія суддів у постанові зазначила, що вважає, що наказ Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради №01-13/66ДАБК від 28.02.2017 р. про скасування реєстрації Декларації про початок виконання будівельних робіт №ОД 082163142548 від 09.11.2016 року прийнятий відповідно до норм чинного законодавства та не підлягає скасуванню.

На підставі вищевикладеного є доведеним той факт, що декларація про початок виконання будівельних робіт з будівництва з реконструкції частки дачних будівель без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані вищевказаного об`єкту за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрованої за № ОД 082163142548 від 09.11.2016 року, яка слугувала ОСОБА_3 початком для проведення будівельних робіт у спірному дачному будинку, є скасованою на підставі Наказу Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради №01-13/66ДАБК від 28.02.2017 року.

Судом також встановлено, що 20.01.2017 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Приморського районного суду міста Одеси із позовною заявою, в якій просила суд скасувати реєстрацію декларації №ОД 082163142548 від 09.11.2016 року про початок виконання будівельних робіт на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 , що межує з ділянкою позивача та скасувати реєстрацію декларації №ОД 142170381860 від 07.02.2017 року про готовність об`єкта будівництва до експлуатації. (Справа №522/1386/17).

За наслідком розгляду вказаної справи, 16 травня 2017 року Приморським районним судом міста Одеси було ухвалено рішення, яким позов ОСОБА_1 – задоволено частково.

Скасовано реєстрацію декларації №ОД 142170381860 від 07.02.2017 року, зареєстрованої Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на ім`я ОСОБА_3 про готовність до експлуатації об`єкта, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 , - залишено без задоволення. Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 16 травня 2017 року по справі №522/1386/17, - залишено без змін.

Отже, постанова Приморського районного суду міста Одеси від 16.05.2017 року по справі №522/1386/17 набрала законної сили 14.11.2017 року.

Зазначеною постановою суду встановлено, що факт недостовірності даних, зазначених в оскаржуваній декларації, підтверджується даними, встановленими відповідачем при проведенні позапланової перевірки, за результатами якої складено акт від 27.02.2017 року та прийнято рішення про скасування реєстрації декларації про початок будівельних робіт. Аналогічні дані зазначено і в декларації про готовність об`єкта до експлуатації, тож суд констатує їх недостовірність на підставі встановлених обставин та наявних в матеріалах справи доказів, що є підставою для скасування реєстрації декларації №ОД 142170381860 від 07.02.2017 року про готовність об`єкта будівництва до експлуатації.

Надалі, 06.07.2018 р. ОСОБА_1 звернулась до Приморського районного суду міста Одеси з позовом до Державного реєстратора Одеської філії державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» Кравець Олександра Володимировича, відповідно до якого позивач просила: скасувати рішення про державну реєстрацію змін до права власності (з відкриттям розділу), індексний номер 33863573 від 15.02.2017 р., внесене державним реєстратором Одеської філії державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» Кравець Олександр Володимирович, що стало підставою для реєстрації в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності, номер запису про право власності 14493201, дата реєстрації 10.05.2016 р. (справа №522/11888/18).

За наслідком розгляду вказаної справи, 21.11.2018 року Приморським районним судом міста Одеси було ухвалено рішення, яким позов – задоволено. Скасовано рішення про державну реєстрацію змін до права власності (з відкриттям розділу), індексний номер 33863573 від 15.02.2017, внесене державним реєстратором Одеської філії державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» Кравець Олександр Володимирович, що стало підставою для реєстрації в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності, номер запису про право власності 14493201, дата реєстрації 10.05.2016 року.

Як вбачається зазначене рішення суду не оскаржувалось та набрало законної сили.

Вказаним рішенням суду встановлено, що при збільшенні площі дачного будинку під літерою «Ц», було допущено порушення меж земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 , відповідно до Державного акту серії № АВ 295974 від 05.10.2005 р.

Судом в рамках розгляду цивільної справи №522/11888/18 було встановлено, що оскільки на підставі скасованої Декларації про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності № ОД 142170381860, якою введено в експлуатацію частку дачних будівель ОК «Дачно-Будівельний кооператив ім. 1-го Травня» було зареєстровано зміни в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, якими збільшено площу зазначених дачних будівель, позивача фактично позбавлено права на вільне та безперешкодне користування своєю власністю.

При вищевикладених обставинах вбачається, що документи на підставі яких ОСОБА_3 здійснювались роботи з реконструкції належної йому частки дачної будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що складається з будинку під літ «Ц», площею кв.м. 22,0 м2, а саме: декларація №ОД 082163142548, зареєстрована 09.11.2016 року про початок виконання будівельних робіт на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 та декларація №ОД 142170381860, зареєстрована 07.02.2017 року про готовність об`єкта будівництва до експлуатації, є скасованими, за наслідком чого було скасовано рішення про державну реєстрацію змін до права власності (з відкриттям розділу), індексний номер 33863573 від 15.02.2017, внесене державним реєстратором Одеської філії державного підприємства «Державний інститут судових економіко-правових та технічних експертних досліджень» Кравець Олександр Володимирович, що стало підставою для реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_3 права власності на 13/1000 часток дачних будівель, що складається з дачного будинку літерою «Ц», загальною площею 75,6 кв.м., житловою площею 41,1 кв.м., розташованих за адресою: АДРЕСА_2 .

Отже, проведені ОСОБА_3 роботи з реконструкції належної йому частки дачної будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , за наслідком чого площа будинку під літерою «Ц», становить 75,6 кв.м., житлова - 41,1 кв.м, є самовільним будівництвом.

Під час розгляду справи, ухвалою суду від 07.04.2017 року призначено судову земельно-технічну експертизу, за наслідком проведення якої експертом ПП «Одеський науково-дослідницький центр експертних досліджень ім.. Скибінського С.С.» Скибінською Т.М. складено 22.06.2017 року висновок за №067/2017, відповідно до якого встановлено, що:

Площа земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 , згідно копії Державного акту №АВ 295974 від 05.10.2005 року, становить 202 кв.м.;

Площа земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 становить 195,2 кв.м.

Відповідно до вимог нормативно-технічних актів, згідно даних вказаних в наданому технічному звіті про топографо-геодезичні вишукування щодо топографічного знімання земельної ділянки в існуючих межах, виконаного ФОП ОСОБА_15 , а саме схематичного плану по визначенню фактичного відхилення меж земельної ділянки від даних ДЗК, виконаного інженером – геодезистом В.А.Фоменко від 01.06.2017 року, експертом було встановлено порушення землекористування, зокрема меж та площі земельної ділянки ОСОБА_1 , а саме:

- з боку суміжного землекористувача, що знаходиться з тильної сторони будівлі літ. «Ж», що належить ОСОБА_1 , шляхом того, що частина будівлі вищевказаного землекористувача, площею 2,6 кв.м., знаходиться на земельній ділянці, що належить ОСОБА_1 , згідно копії Державного акту серія АВ 295974 від 05.10.2005 року;

-з боку суміжного землекористувача, що знаходиться з лівої бокової сторони будівлі літ. «Ж», що належить ОСОБА_1 , шляхом того, що частина земельної ділянки вищевказаного землекористувача, площею 1,9 кв.м. знаходиться на земельній ділянці, що належить ОСОБА_1 згідно копії Державного акту серія №АВ 295974 від 05.10.2005р.;

-з фасадної сторони земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 , шляхом того, що частина земельної ділянки, площею 2,8 кв.м., що знаходиться в фактичному користуванні ОСОБА_1 , знаходиться поза межами земельної ділянки, згідно копії Державного акту серія №АВ 295974 від 05.10.2005р.;

-з фасадної сторони земельної ділянки, шляхом того, що частина земельної ділянки, площею 1,4 кв.м., що належить ОСОБА_1 , згідно копії Державного акту серія №АВ 295974 від 05.10.2005р., знаходиться за межами земельної ділянки, згідно фактичного користування ОСОБА_1 ;

-з боку суміжного землекористувача, що знаходиться з правої бокової сторони земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 шляхом того, що частина земельної ділянки вищевказаного землекористувача, площею 0,6 кв.м., знаходиться на земельній ділянці, що належить ОСОБА_1 , згідно копії Державного акту серія №АВ 295974 від 05.10.2005р.;

-з тильної сторони земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 , шляхом того, що частина земельної ділянки, площею 0,4 м2, що знаходиться в фактичному користуванні ОСОБА_1 знаходиться на земельній ділянці суміжного землекористувача;

-з боку суміжного землекористувача, що знаходиться з правої бокової сторони будівлі під літ. «Ж», що належить ОСОБА_1 шляхом того, що частина будівлі вищевказаного землекористувача, площею 1,3 кв.м., що розташована по АДРЕСА_2 , знаходиться на земельній ділянці, що належить ОСОБА_1 , згідно копії Державного акту серія №АВ 295974 від 05.10.2005р.;

-з боку суміжного землекористувача, що знаходиться з правої бокової сторони будівлі під літ. «Ж», що належить ОСОБА_1 шляхом того, що частина будівлі вищевказаного землекористувача, площею 2,2 кв.м., що розташована по АДРЕСА_2 , знаходиться на земельній ділянці, що належить ОСОБА_1 , згідно копії Державного акту серія №АВ 295974 від 05.10.2005р.

Експертом зазначено, що відновлення меж земельної ділянки, яка належить ОСОБА_1 з правої сторони бокової сторони будівлі під літ. «Ж», що належить ОСОБА_1 неможливо у зв`язку з тим, що розташована будівля суміжного землекористувача по АДРЕСА_2 .

Також у відповідності до висновку №153/2017 судової будівельно-технічної експертизи, складеного судовим експертом ПП «Одеський науково-дослідницький центр експертних досліджень ім.. Скибінського С.С.» ОСОБА_16 встановлено, що:

- Відповідно до ДБН А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», ДБН В.3.2-2-2009 «Житлові будинки, реконструкція та капітальний ремонт», та враховуючи проведений огляд, а також дані, зазначені в матеріалах справи і додатково наданої документації, встановлено, що дачна будівля під літерою «Ц», що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що складає 13/1000 частин дачних будівель у ДБК 1-го Травня, що належить ОСОБА_4 , є новим об`єктом будівництва;

- Зіставляючи результати огляду обстежуваної дачної будівлі підл літ. «Ц», що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що складає 13/1000 чатсин дачних будівель у ДБК 1-го Травня, що належить ОСОБА_4 , дані зазначені в матеріалах справи і додатково наданої документації, виявлені пошкодження в ході обстеження будівель, розташованих поряд, які належать ОСОБА_1 , а також те, що експерт не потрапив у всередину будівлі і не зміг провести повне обстеження без дозволу власника обстежуваної будівлі, з вищевказаними вимогами нормативної законодавчо-технічної документації, експерт прийшов до думки про те, що обстежуваний об`єкт не відповідає наступним вимогам діючих в Україні будівельним, санітарним і протипожежним нормам і правилам (ДБН), а саме: З причин того, що дачна будівля під літерою «Ц», яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що складає 13/1000 частин дачних будівель у ДБК 1-го Травня та належить ОСОБА_4 , є новим об`єктом будівництва, а також перекриває вікно приміщення №ІІ-1-7 дачної будівлі під літ. «С», що належить ОСОБА_1 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , не відповідає: п. 3.25* 7П`Н360-92** «Містобудування. Планування і забудова міській j сільських поселень»; п. 1* Додатку 3.1 (обов`язковий) «Протипожежні вимоги» ДБН360-92** і «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень».

У зв`язку з тим, що експерт не потрапив у всередину будівлі і не зміг провести повне обстеження обстежуваної будівлі, експерт визначав відповідність об`ємно-планувальних показників дачної будівлі під літерою «Ц», розташованої по АДРЕСА_2 , яка складає 13/1000 частин дачних будівель у ДБК 1-го Травня, об`ємно-планувальним показникам, вказаним в Технічному паспорті від 27.05.2016 року, на підставі проведеного візуального огляду, в ході чого, встановлено, що дача під літ. «Ц» І - двоповерхова будівля з мансардним поверхом та копії Інформаційної довідки зі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с. 117 Том 1), загальною площею 75,6 кв.м., житловою – 41,1 кв.м., що не відповідає даним, вказаним в копії Техпаспорта від 27.05.2016 року, дача під літ. «Ц» - одноповерхова будівля, загальною площею 22,0 кв.м., житловою 17,6 кв.м.

Таким чином, виходячи з вищенаведеного встановлено, що об`ємно-планувальні показники дачної будівлі під літерою «Ц», розташованої по АДРЕСА_2 , яка складає 13/1000 частин дачних будівель у ДБК 1-го Травня, не відповідають об`ємно-планувальним показникам, вказаним в Технічному паспорті від 27.05.2016 року.

Враховуючи не відповідність дачної будівлі під літерою «Ц», розташованої по АДРЕСА_2 , яка складає 13/1000 частин дачних будівель у ДБК 1-го Травня, що належить ОСОБА_4 , вимогам діючих в Україні будівельним, санітарним і протипожежним нормам і правилам (ДБН), а також виявлені пошкодження в ході обстеження дачного будинку під літерою «С», розташованого на території ДБК 1-го Травня по АДРЕСА_2 та домоволодіння по АДРЕСА_2 , які належать ОСОБА_1 , експерт встановив, що дачна будівля під літерою «Ц», перешкоджає суміжному власнику ОСОБА_1 у користуванні вищевказаним нерухомим майном.

Так, під час розгляду справи, з необхідністю уточнень висновків експертів, ухвалою суду від 21.09.2018 року було призначено додаткову судову будівельно-технічну експертизу та додаткову судову земельно-технічну експертизу, до раніше наданих висновків №067/2017 від 22.06.2017 року та №153/2017 від 29.03.2018 року.

На виконання вказаної ухвали суду, судовим експертом ПП «Одеський науково-дослідницький центр експертних досліджень ім. Скибінського С.С.» Мазуровою І.С. було складено 23.11.2018 року висновок №4175/2018 додаткової судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи.

Відповідно до вказаного висновку експерту оскільки не було надано письмову згоду на залучення до проведення топографо-геодезичних робіт земельних ділянок сертифікованого інженера – геодезиста ОСОБА_17 , та не була здійснена оплата витрат пов`язаних з виконанням судової земельно-технічної експертизи, покладених на ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , відповісти на поставленні питання в частині проведення додаткової земельно-технічної експертизи, не надається можливим.

Стосовно додаткової судової будівельно-технічної експертизи, експертом зазначено, що провести перебудову об`єкта нерухомості збудованого на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 , яка складає 13/1000 частин дачних будівель у ДБК 1-го Травня, що належить ОСОБА_4 , без нанесення шкоди конструктивному рішенню цілісності конструкції, шляхом приведення його характеристик у відповідність до архітектурних вимог щодо мінімальних відступів від меж земельної ділянки, визначених містобудівних умовах та обмеженнях земельної ділянки, не можливо. Експертом у висновку визначено, яким чином дачна будівля, належна ОСОБА_4 , перешкоджає, суміжному власнику ОСОБА_1 , у користуванні належним їй нерухомим майном, з описом стін та площі таких перешкод.

До суду також було надано висновок експерта №16/2019 судової будівельно-технічної експертизи, складений 12 квітня 2019 року судовим експертом Чорною Ю.П., відповідно до якого, фактична ширина фасадної стіни (лінійний розмір між крайніми точками дощок дерев`яного каркасу стін) дачної будівлі літ. «Ц» по АДРЕСА_2 , складає 3,20 м. Ширина фасадної стіни дачної будівлі літ. «Ц» з урахуванням зовнішнього оздоблення зі спеціальної фанери складає 3,26 м.

Визначити фактичний лінійний розмір (довжину) бокових стін дачної будівлі літ. «Ц» експерту не надалось можливим у зв`язку з відсутністю доступу на суміжну земельну ділянку.

На дослідження замовником надана копія Технічного звіту про топографо-геодезичні вишукування щодо топографічного знімання земельної ділянки в існуючих межах за адресою: АДРЕСА_2 , виготовленого ФОП ОСОБА_15 у 2017 році. У відповідності до вказаного Технічного звіту довжина бокової стіни дачної будівлі літ. «Ц» зі сторони суміжної одноповерхової будівлі складає 8,14 м. Фактична довжина зовнішньої тильної стіни (лінійний розмір між крайніми точками дощок дерев`яного каркасу стін) дачної будівлі літ. «Ц» по АДРЕСА_2 складає 3,79 м. Визначити лінійний розмір (довжину) зовнішніх стін дачного будинку літ. «Ц» зі сторони суміжної двоповерхової кам`яної будівлі не надається можливим у зв`язку з відсутністю доступу на суміжну земельну ділянку.

Визначити в повному обсязі зовнішні лінійні розміри обстежуваного дачного будинку літ. «Ц» по АДРЕСА_2 експерту не надалось можливим. У зв`язку з чим, однозначно не надається можливим визначити фактичну площу забудови дачного будинку літ. «Ц» по АДРЕСА_2 . У результаті проведеного фактичного обстеження дачного будинку літ. «Ц», експертом встановлено, що геометричні розміри фасадної тильної та бокової стін (зі сторони суміжної одноповерхової будівлі) стін дачного будинку літ. «Ц», в АДРЕСА_2 , не збільшені, у порівнянні з даними Технічного висновку про стан конструкцій та можливість подальшої експлуатації дачних будівель за адресою: АДРЕСА_2 , ІТЦ «Аргумент» за 2006 рік, Технічного паспорту на садовий (дачний будинок) за адресою: АДРЕСА_4 станом на 23.04.2015 р., Технічного паспорту на садовий (дачний будинок) за адресою: АДРЕСА_4 станом на 27.05.2016 р.

Фактична ширина фасадної стіни дачної будівлі літ. «Ц» (лінійний розмір між крайніми точками дощок дерев`яного каркасу стін) складає 3,20 м, що відповідає лінійному розміру (ширині) стіни дачної будівлі літ. «Ц» по АДРЕСА_2 , вказаної в Технічному висновку про стан конструкцій та можливість подальшої експлуатації дачних будівель за адресою: АДРЕСА_2 , ІТЦ «Аргумент» за 2006 рік, Технічному паспорті на садовий (дачний будинок) за адресою: АДРЕСА_4 станом на 23.04.2015 р., Технічному паспорті на садовий (дачний будинок) за адресою: АДРЕСА_4 станом на 27.05.2016 р.

У відповідності до Технічного звіту про топографо-геодезичні вишукування щодо топографічного знімання земельної ділянки в існуючих межах за адресою: АДРЕСА_2 , виготовленого ФОП ОСОБА_15 у 2017 році довжина бокової стіни дачної будівлі літ. «Ц» зі сторони суміжної одноповерхової будівлі складає 8,14 м, що відповідає лінійному розміру (довжині) стіни дачної будівлі літ. «Ц» по АДРЕСА_2 , вказаної в Технічному висновку про стан конструкцій та можливість подальшої експлуатації дачних будівель за адресою: АДРЕСА_2 , ІТЦ «Аргумент» за 2006 рік, Технічному паспорті на садовий (дачний будинок) за адресою: АДРЕСА_4 станом на 23.04.2015 р., Технічному паспорті на садовий (дачний будинок) за адресою: АДРЕСА_4 станом на 27.05.2016 р.

Довжина тильної стіни складає 3,79 м, що на 0,19 м менше лінійного розміру (довжини) тильної стіни дачної будівлі літ. «Ц», вказаної в Технічному висновку про стан конструкцій та можливість подальшої експлуатації дачних будівель за адресою: АДРЕСА_2 , ІТЦ «Аргумент» за 2006 рік, Технічному паспорті на садовий (дачний будинок) за адресою: АДРЕСА_4 станом на 23.04.2015 р., Технічному паспорті на садовий (дачний будинок) за адресою: АДРЕСА_4 станом на 27.05.2016 р.

Стаття 76 ЦПК України передбачає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст. 102 ЦПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Отже, висновок експерта, є одним з видів доказів, та надається оцінка йому з урахуванням інших доказів в сукупності.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку вищевказаним висновкам судових експертиз, судом враховується, що 25 травня 2020 року за наслідком проведення засідання дисциплінарної палати Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України було прийнято рішення за №1, яким притягнуто судового експерта ОСОБА_16 до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді попередження.

Як вбачається з вказаного рішення, дисциплінарною комісією було розглянуто скаргу ОСОБА_3 від 18.02.2020 року щодо можливого допущення судовим експертом ОСОБА_16 порушення вимог нормативно-правових актів під час виконання висновку додаткової судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 23.11.2018 року за №175/2018.

За наслідком розгляду вказаної скарги, дисциплінарною комісією було встановлено вчинення порушень судовим експертом ОСОБА_16 , під час складення вказаного висновку, у зв`язку з чим суд не приймає висновок додаткової судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 23.11.2018 року за №175/2018, складений судовим експертом Мазуровою І.С. в якості належного та достатнього доказу в цій справі.

Натомість, як вбачається висновки №067/2017 від 22.06.2017 року за наслідком проведення судової земельно-технічної експертизи та №153/2017 від 29.03.2018 року за наслідком проведення судової будівельно-технічної експертизи, є чинними, дії судових експертів не визнані протиправними та невстановлені недоліки у вказаних висновках.

Одночасно, судом приймається до уваги, що оцінку висновку судової земельно-технічної експертизи №067/2017, складеного судовим експертом Скибінською Т.М., надавалось також П`ятим апеляційним адміністративним судом Приморським районним судом міста Одеси під час розгляду апеляційної скарги по справі №522/18684/17, за наслідком чого 06.06.2019 року було ухвалено відповідну постанову.

Так, у зазначеній постанові колегія суддів дійшла висновку, що у висновку №067/2017 від 22.06.2017 року зроблено висновок: «Відповідно до вимог нормативно-технічних актів згідно даних наданих в Технічному звіті про топографо-геодезичні вишукування щодо топографічного знімання земельної ділянки в існуючих межах за адресою: АДРЕСА_2 складеним ФОП ОСОБА_15 , встановлено порушення землекористування зокрема меж та площі земельної ділянки ОСОБА_1 ». Крім того зазначає про наявність пошкоджень дачного будинку апелянта, які з`явилися внаслідок будівництва двоповерхового будинку позивача. За наслідком чого, колегія суддів вважає, що даний доказ спростовує доводи позивача, щодо проведення ним реконструкції.

Проаналізувавши усі вищевикладені висновки судових експертів, не приймаючи до уваги висновок №175/2018 від 23.11.2018 року, приймаючи висновки викладені в постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2019 року про справі №522/18684/17, висновки викладені в рішенні Приморського районного суду міста Одеси від 16 травня 2017 року по справі № 522/1386/17, яке залишено без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2017 року, висновки викладені в рішенні Приморського районного суду міста Одеси від 21.11.2018 року по справі №522/11888/18, приймаючи висновки викладені в Акті перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 27.02.2017 року, складений інспектором Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, а також Наказ Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради №01-13/66ДАБК від 28.02.2017 р. про скасування реєстрації Декларації про початок виконання будівельних робіт №ОД 082163142548 від 09.11.2016 року, проаналізувавши вказані докази окремо, а також в сукупності, суд приходить до висновку, про наявність порушеного права ОСОБА_1 , що полягає в порушенні меж земельної ділянки належної позивачеві, через проведенні ОСОБА_3 будівельні роботи зі збільшення площі дачного будинку під літерою «Ц», за адресою АДРЕСА_2 , які є самочинним будівництвом та на переконання суду є будівництвом нового об`єкту, ані робіт з реконструкції, про що було зазначено ОСОБА_3 у декларації №ОД 082163142548, зареєстрованої 09.11.2016 року про початок виконання будівельних робіт на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 та декларації №ОД 142170381860, зареєстрованої 07.02.2017 року про готовність об`єкта будівництва до експлуатації, які на цей час є скасованими.

За змістом статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 7 ст. 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.

Збудований об`єкт нерухомості може бути знесений особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок лише на підставі судового рішення у випадках, передбачених частинами четвертою та сьомою статті 376 ЦК України: а) якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, що здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці; б) якщо така забудова порушує права інших осіб; в) якщо проведення перебудови об`єкта є неможливим; г) особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, відмовляється від проведення перебудови відповідно до прийнятого судом рішення.

Знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, з істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), допустиме лише за умови, якщо неможливо здійснити перебудову нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.

У постанові від 19 квітня 2017 року в справі № 6-129цс17 Верховний Суд України висловив правову позицію, відповідно до якої, вирішуючи питання про знесення нерухомого майна, суди в кожному випадку з`ясовують, яку частину земельної ділянки займає споруджена будівля, її розмір і конфігурацію, яка частина будівлі підлягає знесенню, чи не вплине знесення окремих конструктивних елементів будинку на його міцність і безпечність. За необхідності з`ясування питань, що виникають при розгляді справи і потребують спеціальних знань, суд має право призначити експертизу.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що під час розгляду справи встановлено порушення меж земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 , згідно копії Державного акту серія №АВ 295974 від 05.10.2005р., внаслідок дій ОСОБА_3 з проведених будівельних робіт зі збільшення площі дачного будинку під літерою «Ц», за адресою АДРЕСА_2 , які є самочинним будівництвом та на цей час належить на праві власності ОСОБА_4 .

Однак, позивач ОСОБА_1 заявляючи вимоги про проведення робіт з демонтажу двох поверхової дерев`яної конструкції дачного будинку, не довела суду належними доказами, чи є можливість перебудови самочинно збудованого об`єкта відповідачами, в чому полягає демонтаж, чи є він можливим з технічної точки зору, чи спірний об`єкт можна відокремити від інших споруд та чи не вплине знесення окремих його частин на міцність і безпечність самої будівлі.

Також під час розгляду справи, позивачем не доведено, що не можливість відновлення права позивача іншим шляхом ніж демонтаж самовільно збудованого об`єкту, шляхом перенесення межі земельної ділянки з урахуванням виплати відповідної компенсації, адже знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливо лише за умови, коли використано усі передбачені законодавством заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об`єкта нерухомості чи особа відмовляється від такої перебудови.

Стосовно перешкод у користуванні дачною будівлею, належної позивачеві, останньою взагалі не доведено, в чому полягає порушення внаслідок проведених дій відповідачем.

При цьому вказана правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду України, які викладені у постановах: від 19 квітня 2017 року № 6-129цс17

у справі № 354/612/13-ц; від 06 вересня 2017 року № 6-1721цс16 у справі

№ 642/7110/15-ц, і підстав для відступлення від них немає, а також узгоджується з висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 27 травня 2020 року по справі №442/615/18-ц, постанові від 04 грудня 2019 року по справі № 727/6104/16-ц.

При вищевикладених обставинах, суд доходить до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права в частині усуненні перешкод у користуванні власністю шляхом проведення демонтажу частину конструкції будівлі, належної ОСОБА_4 та відновлення межі земельної ділянки ОСОБА_1 , є не ефективним у розумінні статті 16 ЦК України та унеможливлює виконання такого рішення, за наслідком чого в цій частині вимога позивача задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги позивача про визнання договору дарування недійсним, суд зазначає наступне.

Як вже встановлено судом, 27 лютого 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був укладений договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Омаровою Віолеттою Султаналіївною, зареєстрований в реєстрі за №1743, за умовами якого ОСОБА_3 передав в дар, а ОСОБА_4 , як обдарована, отримала в дар 13/1000 часток дачних будівель, загальною площею 995,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 147776451101.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 ЦК України. Підстави недійсності правочину визначені у статті 215 ЦК України.

Згідно зі статтею 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

За змістом частини п`ятої статті 203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Верховним Судом вже неодноразово застосовувалися принцип добросовісності та конструкція недопустимості зловживання цивільними правами для забезпечення прав та інтересів кредитора.

Так, у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07 грудня 2018 року у справі № 910/7547/17 зроблено висновок, що з конструкції частини третьої статті 13 ЦК України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи-стягувача за рахунок майна цього власника, може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора;

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2019 року у справі № 646/3972/16-ц (провадження № 61-28761св18) зазначено, що, укладаючи 01 квітня 2015 року оспорюваний договір дарування, сторони були обізнані про наявність спору щодо квартири та про існування рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 16 березня 2015 року, яким було припинено право власності ОСОБА_18 на 1/6 частку спірного майна, отже, могли передбачити негативні наслідки для себе у випадку набрання цим рішенням законної сили. […] Пунктом 6 статті 3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність. Відповідно до частини другої–четвертої статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Скасовуючи рішення місцевого суду та задовольняючи первісний позов в частині визнання недійсним договору дарування, суд апеляційної інстанції дійшов правильного по суті висновку, що оспорюваний договір не направлений на реальне настання правових наслідків, а спрямований на встановлення ОСОБА_19 перешкод у розпорядженні спірною квартирою. Тобто дії відповідача свідчать про недобросовісну поведінку, спрямовану на позбавлення позивача в майбутньому законних майнових прав;

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 317/3272/16-ц (провадження № 61-156св17) зроблено висновок, що згідно із частиною третьою статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Поділ майна спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу та накладено арешт на його майно, та його дружина, які здійснюють поділ майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки поділ майна порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) в українському законодавстві регулюються тільки в певних сферах (зокрема: у банкрутстві (стаття 20 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкротом»); при неплатоспроможності банків (стаття 38 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»; у виконавчому провадженні (частина четверта статті 9 Закону України від 02 червня 2016 року «Про виконавче провадження»).

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку) про стягнення коштів, що набрало законної сили. Боржник (дарувальник), проти якого ухвалено вирок про стягнення коштів та відкрито виконавче провадження, та його сини (обдаровувані), які укладають договір дарування, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки укладається договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року по справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19), дійшла висновку, що відсутні правові підстави для відступу від висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року (провадження № 6-1873цс16), від 23 серпня 2017 року у справі 306/2952/14-ц та від 09 вересня 2017 року у справі № 359/1654/15-ц.

Велика Палата Верховного Суду погодилась з висновками, зробленими у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2019 року у справі № 646/3972/16-ц (провадження № 61-28761св18) та зазначила, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

Верховний Суд у постанові від 24.07.2019 року по справі №405/1820/17 зазначив, що вирішуючи питання про наявність підстав для визнання недійсним правочину внаслідок укладення договору, зміст якого суперечить ЦК України, Верховний Суд врахував, що:

1) відповідач відчужив майно після пред`явлення до нього позову про стягнення заборгованості;

2) майно відчужене на підставі безвідплатного договору;

3) майно відчужене на користь близького родича;

4) після відчуження спірного майна у відповідача відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором.

На переконання Верховного Суду, сукупність наведених обставин доводить той факт, що відповідач діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника.

Досліджуючи оспорюваний договір дарування від 27 лютого 2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Омаровою Віолеттою Султаналіївною, зареєстрований в реєстрі за №1743, суд надає оцінку діям ОСОБА_3 , який передав в дар, а ОСОБА_4 , як обдарована, отримала в дар 13/1000 часток дачних будівель, загальною площею 995,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно з листом №Б-1967Г524 від 23.01.2017 р. виданим Київською районною адміністрацією Одеської міської ради, 05.01.2017 р. було проведено комісійне обстеження місця забудови на якому також був присутній ОСОБА_3 та встановлено, що ОСОБА_20 був винесений та самовільно демонтований межовий знак без погодження з ОСОБА_1 (а.с. 96, 1 Том).

30.01.2017 року Київським районним судом міста Одеси постановлено ухвалу, якою вжито заходи забезпечення позову по цивільній справі №520/627/17, шляхом встановлення заборони та зупинення фізичним та юридичним особам здійснення будь-яких будівельних робіт на земельній ділянці, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , яка суміжна з земельною ділянкою ОСОБА_1 , що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

09.02.2017 року ОСОБА_3 подав до суду апеляційну скаргу на зазначену ухвалу суду від 30.01.2017 року, в якій повідомив, що отримав копію ухвали суду 04.02.2017 року.

З зазначеного вбачається, що 04.02.2017 року ОСОБА_3 був обізнаний про наявне судове провадження стосовно нього з приводу проведення будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_2 , та заявлені вимоги про усунення перешкод шляхом демонтажу фундаменту і каркасу будівлі та відновлення меж земельної ділянки.

Відповідно до актів державного виконавця від 03.02.2017 р., державним виконавцем було доведено до відома будівельників які проводили будівництво на земельній ділянці що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , про ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 30.01.2017 р. та встановлену заборону та зупинення фізичним та юридичним особам здійснення будь-яких будівельних робіт на земельній ділянці, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , яка суміжна з земельною ділянкою ОСОБА_1 , що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с. 101-103, І Том).

Відповідно до актів від 14.02.2017 р., 03.02.2017 р., 27.01.2017 р. складених головою та бухгалтером ДБК ім. 1-го Травня, керівництвом ДБК неодноразово було доведено до відома ОСОБА_3 про заборону проведення будівельних робіт на земельній ділянці, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . (А.с. 104-106, І Том).

З постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2019 року по справі №

522/18684/17, вбачаються наступні встановлені факти, які в силу презумпції не підлягають додатковому доказуванню.

Так, на підставі наказу начальника Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради №24 ДАБК від 04.10.2016 року та звернення ОСОБА_1 (вх. №01-10/305-зг від 20.12.2016 року), проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил за адресою об`єкта: АДРЕСА_2 .

За результатами проведення позапланової перевірки в присутності свідків гр. ОСОБА_14 та гр. ОСОБА_6 , 03 лютого 2017 року складено акт про недопущення посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю на об`єкти будівництва, підприємства будівельної галузі для виконання покладених на них функцій.

Також, 03 лютого 2017 року складено протокол про адміністративне правопорушення відповідно до ч. 2 ст. 188-42 КУпАП та припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з терміном усунення виявлених порушень до 10.03.2017 року.

03 лютого 2017 року складено протокол про адміністративне правопорушення.

20 лютого 2017 року розглянуто справу про адміністративне правопорушення і винесено постанову №064/17 по справі про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 188-42 КУпАП (недопущення посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю на об`єкти будівництва під час здійснення ними державного архітектурно-будівельного контролю).

27 лютого 2017 року головним спеціалістом інспекційного відділу №1 Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Заіченко Світланою Анатоліївною проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил ОСОБА_3 ( АДРЕСА_5 ) реконструкції частки дачних будинків ОК «Дачно-будівельний кооператив ім.. 1-го Травня» за адресою: м. Одеса, вул. Золотий берег, 35, про що складений Акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 27.02.2017 року.

Відповідно до акту перевірки в зареєстрованій декларації про початок виконання будівельних робіт з реконструкції частки дачних будівель без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані в АДРЕСА_2 , за № ОД 082163142548 зазначено недостовірні дані, чим порушується п. 1 ч. 2 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності.

Зазначені обставини підтверджуються встановленими фактами в постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2019 року по справі №

522/18684/17.

Також, суд у постанові дійшов висновку, що безпідставним також є посилання позивача ОСОБА_3 та суду першої інстанції, як на одну з підстав для задоволення позовних вимог, про позбавлення можливості ОСОБА_3 бути присутнім під час проведення перевірки, ознайомитися з актом, зробити свої пояснення, зауваження та заперечення, оскільки колегія суддів зазначає, що про вищевказані матеріали перевірки, а саме акт, протокол, припис, позивачу було відомо, про що свідчить відмітка про їх отримання.

З огляду на зазначене вбачається, що ОСОБА_3 був в повній мірі обізнаний, що на момент укладення спірного договору дарування, в провадженні Київського районного суду м. Одеси наявна справа та контролюючими органами проводяться перевірки щодо незаконності проведення будівництва.

Крім того, суд зазначає, що ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 27.02.2017 року заяву представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_6 про забезпечення позову – задоволено. Вжито заходи забезпечення позову по цивільній справі №520/627/17, шляхом: накладення арешту на 13/1000 часток дачних будівель ДБК Імені 1-го Травня, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , що складається з дачного будинку під літерою «Ц», загальною площею 75,5 кв.м., які належать ОСОБА_3 .

Враховуючи висновки Верховного суду, суд вважає, що здійснюючи відчуження за договором дарування, ОСОБА_3 діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам позивача, оскільки відчуження спірного майна відбулося з метою уникнення від відповідальності щодо знесення незаконно самовільно зведеної спірної будівлі, на земельній ділянці: АДРЕСА_2 .

За наслідком чого суд доходить до висновку, що в момент укладення спірного договору дарування від 27.02.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Омаровою Віолеттою Султаналіївною, зареєстрованого в реєстрі за №1743, ОСОБА_3 діяв без наміру настання реальних обумовлених ним правових наслідків, за наслідком чого в цій частині вимоги позивача суд вважає обґрунтованими та підлягаючими до задоволення, за наслідком чого вказаний договір підлягає визнанню недійсним.

Одночасно, судом враховується, що відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування . Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Проаналізувавши вищевказані норми діючого законодавства та встановлені у справі докази та обставини, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню в частині визнання договору дарування недійсним.

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог, з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь позивача в межах частки задоволених позовних вимог, у відповідності до ст.141 ЦПК України, підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору за одну вимогу немайнового характеру в рівних частках у розмірі 640,00 грн.

З урахуванням вищевикладеного та керуючись ст.ст. 1, 2, 3, 10, 76-83, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 352, 354, п. 15.5 розділу ХІІІ Перехідні положення, ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_6 ) до ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_7 ), ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_8 ), треті особи – Управління державної архітектурно-будівельної інспекції Одеської міської ради (місцезнаходження: 65009, м. Одеса, вул. Черняхівського, 6), ОК «Дачно-будівельний кооператив імені 1-го травня» (місцезнаходження: 65038, м. Одеса, вул. Золотий берег, 35), про визнання договору недійсним та усунення перешкод у користуванні власністю – задовольнити частково.

Визнати договір дарування від 27.02.2017 року, на підставі якого ОСОБА_4 отримала в дар 13/1000 часток дачних будівель, загальною площею 995,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 147776451101, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Омаровою Віолеттою Султаналіївною, зареєстрований в реєстрі за №1743 - недійсним.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у відшкодування судових витрат зі сплати судового збору грошові кошти в сумі 320 (триста двадцять) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 у відшкодування судових витрат зі сплати судового збору грошові кошти в сумі 320 (триста двадцять) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 21.12.2020 року.

Головуючий Калініченко Л. В.