Рішення № 9367524, 20.04.2010, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2010 р. Справа № 64/97-10

вх. № 1398/5-64

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, особисто (паспорт серія НОМЕР_2, виданий 11.03.2001р.); відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БМП-166", м. Харків

про стягнення 37110,25 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БМП-166" 37110,25грн. боргу та судові витрати. Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що відповідач не виконав свої зобов"язання за договором №14/04 від 30.07.2004р., а саме не сплатив позивачу винагороду, відповідно до п.4.3 та 5.1.4. договору в редакції додаткової угоди №1 від 14.11.2005р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25 лютого 2010 року за позовною заявою було порушено провадження по справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні.

15 березня 2010 року відповідач надав до канцелярії господарського суду Харківської області клопотання (вих. №80 від 15.03.2010 року), в якому просить суд відкласти розгляд справи, у зв"язку з неможливістю представника відповідача бути присутнім у судовому засіданні 15.03.2010р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 березня 2010 року розгляд справи був відкладений на 06 квітня 2010 року.

06 квітня 2010 року позивач надав до канцелярії господарського суду Харківської області заяву про збільшення розміру позовних вимог (вх. №7688), в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БМП-166" суму основного боргу у розмірі 37110,25грн.; суму інфляційних збитків у розмірі 7173,22грн.; 3% річних у розмірі 1710,20грн.; штраф за користування чужими грошовими коштами у розмірі 6473,50грн. та судові витрати. До заяви позивачем були надані документи для долучення до матеріалів справи, згідно додатку.

Суд прийняв заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству та продовжує розгляд справи з урахуванням цих змін.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 квітня 2010 року розгляд справи був відкладений на 20 квітня 2010 року.

14 квітня 2010 року відповідач надав до канцелярії суду відзив на позовну заяву (вих. №93 від 14.04.2010р.), в якому проти позовних вимог заперечує та просить суд відмовити в позові повністю. В обгрунтування заперечень відповідач посилається на те, що кінцевим результатом за договором №14/04 від 30.07.2004р. була постанова Вищого господарського суду України від 21.11.2006р. по справі 45/542-05 та вказує, що інші відносини між позивачем та відповідачем вже були не в рамках договору №14/04 від 30.07.2004р. та додаткової угоди №1 від 14.11.2005р. та позивач залучався до виконання конкретних обумовлених етапів робіт, ціни за надані послуги були прийняті за попередніми розцінками, що брались для проведення взаєморозрахунків. Разом з відзивом відповідач надав копії постанов Вищого господарського суду України від 13.09.2005р. по справі 21/310-04 та від 21.11.2006р. по справі 45/542-05.

20 квітня 2010 року позивач надав до канцелярії господарського суду Харківської області супровідним листом (вх. №7974) документи для долучення до матеріалів справи.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з"явився, причину неявки не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши у судовому засіданні пояснення позивача, суд встановив наступне.

30 липня 2004 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СМП-166» (відповідач) був укладений договір №14/04. Відповідно до розділу 1. договору, замовник (відповідач) доручає, а виконавець (позивач) зобов"язується на свій ризик за визначену між сторонами плату, надати замовнику консультаційні та юридичні послуги, у тому числі шляхом представництва інтересів останнього у господарському суді Харківської області, в Харківському апеляційному господарському суді, а також, у разі необхідності, у Вищому господарському суді України при новому розгляді справи за позовом Військового прокурора Північного регіону України в інтересах держави в особі Управління капітального будівництва МО України (в/ч 02500) про стягнення з ТОВ «СМП-166» 902205,00грн. У розділах 4 та 5 договору сторони встановили ціну договору та порядок розрахунків. Згідно до п.4.3. договору, у разі прийняття господарським судом прийнятного для замовника рішення, останній зобов"язаний сплатити виконавцю винагороду у розмірі 5% від незадовільненої господарським судом суми позовних вимог. Прийнятним для замовника є судове рішення у відповідності до якого позовні вимоги не задовільняються повністю або частково.

Відповідно до п.2 додаткової угоди №1 від 14.11.2005р. до договору №14/04 від 30.07.2004р., пункт 4.3. статті 4 договору «Ціна договору» було викладено в наступній редакції : «4.3. У разі прийняття господарським судом прийнятного для замовника рішення будь-якого, зі вказаного нижче, змісту, останній зобов"язаний сплатити виконавцю винагороду у розмірі 5% від незадовільненої господарським судом суми позовних вимог. Прийнятним для замовника буде судове рішення у відповідності до якого: позовні вимоги не задовільняються повністю або частково, позов залишиться без розгляду або буде припинено провадження по справі.

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.04.2008р. по справі 35/46-08 (н.р. 35/561-07) за позовом Військовий прокурора Північного регіону України м. Київ в особі Управління капітального будівництва Міноборони України (Військова частина А - 0200), м. Київ; до ТОВ "БМП- 166", м. Харків; про стягнення 902205,00 грн. в позові було відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Верховного суду України від 15.01.2009р. по справі 35/46-08 було відмовлено в порушенні провадження з перегляду у касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 11 листопада 2008 року у справі 35/46-08. Тобто, рішення господарського суду Харківської області від 22.04.2008р. по справі 35/46-08 (н.р. 35/561-07).

В процесі судового розгляду справи судом були досліджені матеріали справи 35/46-08 (н.р. 35/561-07), зокрема постанова Вищого господарського суду України від 11 листопада 2008 року у справі 35/46-08 (справа 35/46-08, т.IX, а.с. 107-111), відповідно до якої рішення господарського суду Харківської області від 22.04.2008р. та постанова Харківського апеляційного господарського суду від 13 серпня 2008 року були залишені без змін, касаційне подання - без задоволення.

Відповідно до п.5.1.4. договору №14/04 від 30.07.2004р., оплата за договором за п.4.3. даного договору здійснюється протягом 7-ми календарних днів з моменту набрання рішенням господарського суду та закінченням строку касаційного оскарження даного рішення.

Таким чином, строк оплати за вказаним договором настав 18 листопада 2008 року.

Відповідач в період з серпня 2009 року по листопад 2009 року частково сплатив позивачу грошові кошти за надані послуги відповідно до п.4.3. договору, а саме у розмірі 8000,00грн.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Посилання відповідача на те, що строк дії договору №14/04 від 30.07.2004р. та додаткової угоди №1 від 14.11.2005р. до нього скінчився є безпідставними та такими, що не відповідають матеріалам справи, оскільки, відповідно до п.2.2.2. договору, закінчення робіт визначається або належним виконанням певного етапу робіт або моментом набрання законної сили рішенням господарського суду.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Натомість з матеріалів справи вбачається, що позивач в повному обсязі виконав зобов"язання за договором №14/04 від 30.07.2004р. та додатковою угодою №1 від 14.11.2005р.

Окрім того, позивачем до матеріалів справи були надані акти здачі-приймання робіт підписані обома сторонами та посвідчені печатками сторін останній з яких підписаний сторонами від 19 березня 2008 року та в якому прямо вказано, що роботи здіснені на виконання договору №14/04 від 30.07.2004р. та додаткової угоди №1 від 14.11.2005р.

За таких обставин, суд доходить висновку про те, що строк дії договору №14/04 від 30.07.2004р. та додаткової угоди №1 від 14.11.2005р. не скінчився, отже посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на те, що позивач виконував роботи не на виконання цього договору та додаткової угоди до нього, є безпідставними та такими, що не відповідають матеріалам справи.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, а також те, що позовні вимоги позивача в частині стягнення боргу у сумі 37110,25грн. правомірні та обгрунтовані та такі що не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних, що становить суму у розмірі 1710,20 грн. та інфляційні у сумі 7173,22 грн., підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у звязку з чим підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Враховуючи, що, відповідно до ч.6 ст.238 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, та те, що відповідачем були порушені грошові зобов"язання перед позивачем, позовні вимоги в частині заявлених до стягнення 6473,50грн. штрафу обгрунтовані та доведені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст. 11, 509, 526, 530, 610, 625, 651 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СМП-166»(61014, м. Харків, вул. Рилєєва, 42/44, п/р 26000018671 в ХФ АБ «Экспресс-банк» в м. Харкові, МФО 350716; п/р 2600449010537 в ХФ ВАТ КБ «Хрещатик» м. Харків, МФО 350880; код ЄДРПОУ 01380447) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (61170, АДРЕСА_1; п/р НОМЕР_3 в ПАТ «Мегабанк» м. Харків, МФО 351629, ідентифікаційний номер ГРФЛПН НОМЕР_1) 37110,25грн. основного боргу, інфляційні збитки у розмірі 7173,22грн., 3% річних у розмірі 1710,20грн., штраф у розмірі 6473,50грн., 524,58грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Повний текст рішення підписаний 22 квітня 2010 року.