Рішення № 93670226, 21.12.2020, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/3443/20

Провадження № 2/539/1176/2020

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2020 року м. Лубни

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді – Алтухової О.С.,

за участю секретаря – Гусак А.О.

учасники по справі у судове засідання не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Лубенського міськрайонного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" звернувся до суду з вказаним позовом. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що відповідач ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг підписала заяву б/н від 30.06.2011 року, згідно якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Позивач вказує, що свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Однак відповідач свої зобов`язання щодо повернення суми кредиту не виконувала, внаслідок чого 18.09.2014 року позивач звернувся до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області з позовною заявою про стягнення заборгованості з відповідача.

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 14.01.2015 року були задоволені позовні вимоги позивача, з відповідача стягнуто заборгованість за період з дати укладення кредитного договору до дати поточної заборгованості, а саме за період з 30.06.2011 року по 31.08.2014 року в розмірі 26991,54 гривні.

Посилаючись на ст. 599, ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач вказує на те, що зобов`язання припиняються його виконанням, проведеним належним чином, а не в силу вже прийнятого рішення. Отже, якщо боржник прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора він зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач продовжує ухилятися від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за договором, прохає стягнути з неї заборгованість за період з 19.09.2014 року по 31.08.2020 року у розмірі 26596,91 грн, яка складається з - 23327,65 грн - індекс інфляції за прострочення виконання зобов`язання; - 3269,26 грн – 3% річних від простроченої суми.

Ухвалою від 17.11.2020 року відкрито спрощене провадження у справі та призначено судове засідання.

В судове засідання представник позивача не з`явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином шляхом направлення судових повісток поштовим повідомленням з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Заяв про поважність неявки в судове засідання, відзиву, заперечень на позовну заяву не надала.

За відсутності учасників процесу розгляд цивільної справи здійснено в порядку ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 280 ЦПК України, судом проведено заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши, відповідно до ст.ст. 89, 263 ЦПК України, докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. У ст.12 ЦПК України, говориться, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частинами 1, 2 ст.83 ЦПК України передбачено подання доказів сторонами та іншими учасниками справи безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатись до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Судом встановлено, що 30.06.2011 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір №б/н, згідно змісту якого, відповідач отримала від позивача кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Позивач в позовній заяві посилається на анкету – заяву, яку 30.06.2011 року підписала відповідач ОСОБА_1 , як на підтвердження її згоди на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг в АТ КБ «Приватбанк», які маються в матеріалах справи, складають договір про надання банківських послуг.

Заочним рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 14.01.2015 року по цивільній справі №539/4375/14-ц позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 задоволено та вирішено стягнути з останньої на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 30.06.2011 року у розмірі 26596,91 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, встановлені вищевказаним рішенням суду обставини доказуванню не підлягають.

Згідно з наданим банком розрахунком заборгованості за вказаним договором за період прострочення грошового зобов`язання - з 19.09.2014 року по 31.08.2020 року, ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 26596,91 грн, яка складається з наступного: 23327,65 грн - індекс інфляції за прострочення виконання зобов`язання; 3269,26 грн - 3% річних від простроченої суми.

До даного часу вказане судове рішення не виконано, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 інфляційних втрат та 3% річних.

Статті 526, 527, 530 ЦК України передбачають, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином та в установлений термін.

У відповідності до положень ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позику у строк та в порядок, що встановлені договором.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що у разі якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за ч. 1 ст. 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення ст. 625 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З постанов Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц вбачається, що за змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Судом встановлено, що позивач скористався правом звернення з вимогою про дострокове повернення кредиту, звернувшись 18.09.2014 року до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом, вимоги якого задоволено заочним рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 14.01.2015 року.

Згідно правового висновку, викладеного Верховним Судом в постанові від 14.02.2018 року по справі № 564/2199/15-ц, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора надає кредитору право лише на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.

З матеріалів позову вбачається, що позивачем заявлено вимоги про стягнення коштів саме на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України (23327,65 грн - індекс інфляції за прострочення виконання зобов`язання; 3269,26 грн - 3% річних від простроченої суми).

Отже, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних витрат, сукупний розмір яких становить 26596,91 грн, є такими, що підлягають задоволенню.

Питання про стягнення судових витрат, суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України. За частиною першою вищевказаної статті, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» заборгованость за кредитним договором б/н від 30.06.2011 року за період з 19.09.2014 року по 31.08.2020 року у розмірі 26596 (двадцять шість тисяч п`ятсот дев`яносто шість) гривень 91 копійки, яка складається з: 23327,65 грн - індекс інфляції за прострочення виконання зобов`язання; 3269,26 грн - 3% річних від простроченої суми.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» судові витрати у виді судового збору у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:

Позивач – Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ 14360570, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д.

Відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено та підписано 21 грудня 2020 року.

Суддя Лубенського міськрайонного суду О.С. Алтухова