Рішення № 9366978, 29.04.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.04.10 р.                     Справа № 4/57                               

Представниками сторін не надані письмові клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу. Відповідно до статті 81-1 ГПК України складається протокол судового засідання.

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Гринько С.Ю.

при секретарі судового засідання Кужель А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви:

за участю представників сторін:

від позивача – Потапов Д.І. – довіреність від 21.04.2009р.,

від відповідача – не явився,

за позовом - Приватного підприємства „Летол” м. Київ

до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю „Рон Інвест” м. Краматорськ

про стягнення 151612,05грн. заборгованості, індексу інфляції, 3%річних, суму збільшення ціни товару, збитків у вигляді правової допомоги по складанню позовної заяви

в с т а н о в и в :

Позивач 15.03.2010р. звернувся до господарського суду з позовною вимогою про стягнення з відповідача 151612,05грн., з яких: 107554,95грн. – заборгованість, 3975,53грн. – інфляційні за період з вересня по грудень 2009р., 1086,30грн. - 3%річних за період з 30.09.2009р. по 31.01.2010р., 32426,00грн. – сума збільшення ціни товару за прострочення його сплати, 6570,00грн. – збитки у вигляді правової допомоги по складанню позовної заяви.

В підтвердження позову позивач посилається на укладений з відповідачем договір купівлі-продажу №19 від 09.09.2009р., замовлення відповідача №18/9-09 від 18.09.2009р., видаткову накладну №РН-00073 від 19.09.2009р. на суму 107554,95грн. та довіреність №09/11-1 від 11.09.2009р., на підставі яких отриманий товар відповідачем, договори про надання юридичних послуг №236Ю від 12.11.2009р., №237Ю від 22.01.2010р., платіжні доручення №397 від 12.11.2009р. на суму 600,00грн., №458 від 12.02.2010р. на суму 5370,00грн., яким оплачені юридичні послуги.

Відповідач не явився на виклик суду в судове засідання, про час і місце якого був належним чином повідомлений неодноразово. Не надано ним і відзиву на позов.

При дослідженні матеріалів справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає достатніми матеріали, надані позивачем для вирішення спору по суті без явки представника на підставі ст. 75 ГПК України.

При дослідженні матеріалів справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено, що між сторонами підписаний договір купівлі-продажу №19 від 09.09.2009р., в якому передбачені всі істотні умови, тому він вважається судом укладеним.

За цим договором позивач взяв на себе зобов’язання поставити відповідачу будівельний та дорожній бітум, найменування, кількість та асортимент якого зазначаються в рахунках, які являються невід’ємною частиною договору партіями на підставі замовлень покупця (п. 1 договору), а покупець оплатити товар на умовах 100% попередньої оплати, якщо інше не погоджене письмово (п. 2.3 договору).

Таким чином, сторонами в договорі передбачений конкретний порядок та строк оплати товару.

За умовами статті 193 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону і укладеного договору.

На виконання умов договору відповідачем направлене позивачу замовлення №18/9-09 від 18.09.2009р., в якому відповідач просить поставити йому бітум дорожній БНД 60/90 у кількості 30тон автотранспортом на умовах поставки СРТ (перевезення оплачене до АБЗ райавтодор, м.

2

Гуляй Поле Запорізької області) с Кременчуцький НПЗ за ціною 4090,00грн. з ПДВ на умовах оплати – протягом 10 календарних днів з моменту отримання товару.

Таким чином, в замовленні, яке прийняте позивачем до виконання, змінені терміни оплату товару.

Позивачем поставлений, а відповідачем на підставі довіреності отриманий бітум дорожній БНД 60/90 у кількості 26,150тон за ціною без ПДВ 3427,50грн. по видатковій накладній №РН-00073 від 19.09.2009р. на загальну суму 107554,95грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 4 ст. 268 ГК постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупроводжувальним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі.

У разі будь-якого порушення постачальником умов договору щодо якості товарів покупець має право відмовитися від прийняття товарів, що не відповідають зазначеним умовам, і від їх оплати.

Оскільки, відповідачем отриманий товар у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в термін, передбачений сторонами у договорі, так як відповідно до загальних умов виконання зобов’язання викладених в ст.ст. 526,530 ЦК боржник повинен сплатити одержаний товар в строки, передбачені умовами договору.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідачем, в порушення умов договору, товар неоплачений, таким чином, сума заборгованості на час звернення із позовом складає 107554,95грн.

Враховуючи, що позивачем доведений факт поставки товару та його не оплати, що є порушенням умов договору, суд задовольняє вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 107554,95грн. в повному обсязі.

Також позивач, крім заборгованості, просить стягнути з відповідача 3975,53грн. інфляційних за період з вересня по грудень 2009р., 1086,30грн. 3%річних за період з 30.09.2009р. по 31.01.2010р.

Вирішуючи ці питання, суд виходить з наступного:

З огляду на зміст статей 534,549 та частини 2 статті 625 ЦК правовими наслідками порушення грошового зобов’язання, тобто прострочення у виконанні зобов’язання сплатити гроші, є не лише обов’язок боржника повернути суму основного боргу, а й сплатити неустойку у формі пені, додаткову суму, що обраховується як добуток від суми основного боргу на індекс інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідно до пункту другого статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 3975,53грн. інфляційних за період з вересня по грудень 2009р., 1086,30грн. 3%річних за період з 30.09.2009р. по 31.01.2010р., суд, перевіривши розрахунки позивача, задовольняє ці вимоги в наступних розмірах: 3%річних в повному обсязі, інфляційні частково в сумі 3149,20грн., оскільки позивачем інфляційні нараховані за вересень 2009р., тоді, як зазначає і сам позивач, період прострочення оплати товару наступає з 30.09.2009р., тому вимоги позивача в частині стягнення інфляційних за вересень 2009р. є незаконними та необґрунтованими, тому не підлягають задоволенню в цій частині.

Також позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача 32426,00грн. суми збільшення ціни товару за прострочення його сплати на підставі п. 6.3 договору, в якому сторони самостійно узгодили, що в разі порушення умов цього договору щодо строків оплати, ціна на неоплачений товар автоматично збільшується на 10,00грн./т за кожен день прострочення, що повинне бути враховано при остаточному розрахунку за товар.

Господарський суд, відмовляє у цій вимозі, виходячи з наступного:

Відповідно до статті 245 ЦК України однією з обов’язкових умов договору поставки є ціна продукції (товарів).

При вирішенні спору, пов’язаного із стягненням заборгованості за договором поставки, суд виходив з тих умов відповідного договору, які містять погоджену сторонами ціну (а отже й загальну суму договору, визначену на підставі такої ціни).

3

Між сторонами укладено договір поставки № 19 від 09.09.2009р., відповідно до якого позивач зобов’язувався поставити відповідачу товар, а останній прийняти його та сплатити за ціною, за якою він одержаний.

За заявкою відповідача сторонами обумовлена ціна товару, як передбачено п.1.2 і п.2.2 договору, за яким ціна є фіксованою тільки у день виставлення рахунку. Договором обумовлено сторонами, що позивач повинен був виставляти відповідачу рахунок для попередньої оплати його. Але суд приймає до уваги, що сам позивач прийняв заявку, вимоги якої виконав в повному обсязі, в якої змінені умови і строки оплати: відсутня вимога про попередню оплату, не виставлявся рахунок позивачем для передплати, поставлена продукція без одержання попередньої оплати. Тобто сторонами змінені умови договру щодо умов поставки та строків оплати.

Відповідно до ст.245 ЦК України поставлена продукція має бути оплачена за встановленою договором ціною.

          Статтею 99 Конституції України визначено, що грошовою одиницею України є гривня.

          Пунктом 1 постанови КМ України від 18.12.98.№1998 “Про удосконалення порядку формування цін” визначено, що формування, встановлення та застосування суб’єктами підприємництва вільних цін на території України здійснюється виключно у національній грошовій одиниці.

          Статтею 117 Конституції України передбачено, що постанови і розпорядження КМ України є обов’язковими до виконання.

          З урахуванням зазначеного суд дійшов до висновку, що вимога позивача щодо стягнення 32426,00грн. у вигляді збільшення ціни на товар, який поставлений є збитками кредитора, вимоги по стягненню яких ним не заявлялась і не доводилися як збитки.

Позивач просить стягнути з відповідача 6570,00грн. збитків у вигляді правової допомоги по складанню позовної заяви.

В підтвердження цієї вимоги надав договори про надання юридичних послуг №236Ю від 12.11.2009р., №237Ю від 22.01.2010р., які укладені між позивачем та ТОВ „Юридична фірма „С.К.О. Форум”, платіжні доручення №397 від 12.11.2009р. на суму 600,00грн., №458 від 12.02.2010р. на суму 5370,00грн., яким оплачені юридичні послуги.

Господарський суд відмовляє у задоволенні цієї вимоги в повному обсязі з огляду на наступне:

Згідно ст.224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміють витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст.225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені особою, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Згідно ч.1 ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

В силу ч.2 ст.22 ЦК України, під збитками розуміються витрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливо лише при наявності певних, передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад цивільного правопорушення, який і є підставою цивільно-правової відповідальності.

Одним з елементів складу цивільного правопорушення, який вимагається законом для настання відповідальності у формі відшкодування збитків, є об’єктивна сторона, яку утворюють: наявність збитків у майновій сфері кредитора; протиправні дії, які виражені у невиконанні або неналежному виконанні боржником взятого на себе зобов’язання; причинний зв’язок між протиправними діями боржника та збитками.

4

При цьому важливим елементом об’єктивної сторони правопорушення є причинний зв’язок між збитками, які виникли у кредитора та протиправними діями боржника, які виражені у порушенні ним взятих на себе зобов’язань. Тобто, протиправна дія є причиною, а збитки –наслідком протиправної дії.

Між тим, заявлена позивачем до стягнення грошова сума витрачена ним у зв’язку з отриманням юридичних послуг від іншої юридичної особи безпосередньо, не може розглядатись як завдані йому (позивачу) відповідачем збитки, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному зв’язку з фактом неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань за іншим договором. (постанова ВСУ від 04.03.2002р. у справі №2/217).

Таким чином, віднесення цієї суми позивачем до збитків витрат позивача на правове обслуговування суперечить закону, зокрема положенням ст.ст.224,225 ГК України та ст.22 ЦК України, тому не підлягає задоволенню.

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладаються судові витрати пропорційно задоволеної судом суми.

На підставі ст.ст. 22,268,526,530,610,612,625,629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1930224,225 Господарського кодексу України та, керуючись статтями 44,49,82,84, 81-1,85 ГПК України, господарський суд –

В и р і ш и в:

Задовольнити позов Приватного підприємства „Летол” м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „РОН ІНВЕСТ” м. Краматорськ про стягнення 107554,95грн. заборгованості, 3975,53грн. – витрат від інфляції, 3%річних в усмі 1086,30грн., суму збільшення ціни товару в сумі 32426,00грн., збитків у вигляді правової допомоги по складанню позовної заяви в усмі 6570,00грн. частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „РОН ІНВЕСТ” м. Краматорськ-84301, вул. Двірцева, 10, кв. 65, ЄДРПОУ 35419782 на користь Приватного підприємства „Летол” м. Київ Приватного підприємства „Летол” м. Київ-02660, вул. Колекторна, 40а (поштова адреса: 04201, м. Київ, вул. Петра Панча, 7, офіс 103), ЄДРПОУ 35093083 заборгованість в сумі 107554,95грн., 3149,20грн. – інфляційних витрат, 1086,30грн. - 3%річних, 1117,90грн. державного мита та 174,70грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог відмовити за недоведеністю.

Суддя                               

Рішення господарського суду, повний текст якого оголошений 29.04.2010року, може бути оскаржено до Донецького апеляційного господарського суду через місцевий господарський суд в термін, передбачений ст.85 ГПК України.

Надруковано у 4прим.:

1 – суду,

2 – позивачу,

1 – відповідачу