Вирок № 93668025, 21.12.2020, Житомирський районний суд Житомирської області

1-кп/278/59/20

278/1142/18

В И Р О К

Іменем України

21 грудня 2020 року м. Житомир

Житомирський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді - Мокрецького В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Літинського А.С.,

прокурора - Талавєра О.С.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника - Новика Л.В.,

потерпілої - ОСОБА_2 ,

представника потерпілої особи - Наумової А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12017060170001084 по обвинуваченню:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Комарівка, Хорошівського району Житомирської області, громадянина України, з вищою освітою, непрацюючого, одруженого, має на утриманні двоє малолітніх дітей - ОСОБА_32 ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого та мешканця АДРЕСА_1 , відповідно до ст. 89 КК України раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 186 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Формулювання обвинувачення, яке пред`явлене ОСОБА_1 та визнане судом доведеним

Тридцятого жовтня 2017 року опівночі ОСОБА_1 , перебуваючи у с. Комарівка, Хорошівського району, запропонував ОСОБА_4 , який не був обізнаний із злочинними намірами обвинуваченого, приїхати на мікроавтобусі «Рено Мастер», державний номерний знак НОМЕР_1 , у вантажному відділі якого знаходились дві полімерні ємності по 1000 літрів кожна, на АЗС «ЕЙЕНПІ» №9, що розташована на 140-ому км автодороги «Київ-Чоп» в с. Оліївка, Житомирського району, та нібито придбати дизельне пальне, шляхом заповнення полімерних ємностей, при цьому не повідомляючи ОСОБА_4 про свої реальні наміри, направлені на відкрите викрадення пального, запевнивши останнього, що він замовить у оператора АЗС відповідну кількість дизельного пального, розрахується за нього та залишиться на території АЗС, а ОСОБА_4 , на його прохання, на цьому ж автомобілі із придбаним пальним, за його вказівкою, після розрахунку, має відвезти пальне в раніше обумовлене місце, на що ОСОБА_4 погодився.

При цьому ОСОБА_1 не повідомив ОСОБА_4 про те, що відволікаючи увагу касира та імітуючи розрахунок за пальне, він має намір відкрито викрасти це пальне.

Діючи в межах попередньо досягнутої домовленості, реалізуючи свій злочинний умисел, цього ж дня близько другої години ночі ОСОБА_1 разом з ОСОБА_4 на вищезазначеному автомобілі під`їхали до колонки з дизельним пальним №6 на території вказаної АЗС, після чого ОСОБА_1 , з метою відкритого викрадення чужого майна, умисно з корисливих спонукань, підійшов до каси та демонструючи оператору ОСОБА_2 несправжні (сувенірні) грошові купюри, як намір нібито розрахуватись за пальне, попросив у останньої повністю заправити полімерну ємність, що знаходилась у згаданому автомобілі, дизельним пальним, вартість якого станом на 30.10.2017 складала 24 грн. за 1 л, фактично не маючи наміру розраховуватись за це пальне.

В цей час ОСОБА_4 відчинив двері автомобіля, надавши заправнику АЗС ОСОБА_5 можливість заповнити дизельним пальним ємності у вантажному відділі, після чого оператор ОСОБА_2 , не здогадуючись про злочинні наміри обвинуваченого, увімкнула автоматизовану систему для заповнення дизельного пального з колонки №6. Коли ємність заповнилась пальним у кількості 700 л, загальною вартістю 16800 грн., оператор ОСОБА_2 вказала обвинуваченому про необхідність розрахунку за це пальне, на що останній попросив зачекати.

Після прохання ОСОБА_1 зачекати із розрахунком, ОСОБА_2 вийшла із операторного приміщення АЗС та, підійшовши до заправної колонки №6, наказала заправнику ОСОБА_5 припинити процес заправки, попередивши обвинуваченого про виклик працівників поліції у разі його відмови оплатити отримане пальне.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_1 , з метою відкритого викрадення отриманого пального, відволікаючи увагу оператора ОСОБА_2 , наказав ОСОБА_4 на згаданому автомобілі відвезти отримане дизельне пальне в раніше обумовлене між ними місце.

У свою чергу ОСОБА_4 , не усвідомлюючи злочинних намірів обвинуваченого, сприймаючи його прохання правдивим, на вищезазначеному автомобілі залишив територію АЗС разом із пальним, а ОСОБА_1 у такий спосіб відкрито викрав згадане дизельне пальне у кількості 700 л, загальною вартістю 16800 грн, що належить ТОВ «Фортуна Сіті Торг», та розпорядився цим пальним на власний розсуд, чим спричинив вказаному ТОВ матеріальну шкоду на зазначену вище суму.

У подальшому, близько другої години ночі 30 жовтня 2017 року ОСОБА_1 , знаходячись на території згаданої АЗС, з метою уникнення його затримання потерпілою ОСОБА_2 , яка тримала останнього за одяг, застосував до потерпілої насильство, а саме, умисно розпилив їй в обличчя вміст аерозольного балону марки «Терен-16» - газову суміш сльозоточивої і дратівливої дії, а потім двома руками штовхнув потерпілу в область голови та тулуба, чим заподіяв ОСОБА_2 легкі тілесні ушкодження у вигляді хімічного опіку першого ступеня кон`юктиви обох очей та садна на обличчі.

Отже, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж) та ч. 1 ст. 125 КК України, як нанесення потерпілій легких тілесних ушкоджень.

Пояснення учасників кримінального провадження

Обвинувачений ОСОБА_1 визнав винним себе в частині спричинення потерпілій легких тілесних ушкоджень, а у вчиненні грабежу вини не визнав та пояснив, що вночі 30.10.2017 року, попередньо домовившись із заправником про купівлю пального за дешевшою ціною, він із знайомим ОСОБА_6 на вантажному мікроавтобусі «Рено Мастер», у якому знаходились дві бочки ємністю по 1000 л кожна, приїхали за АЗС в село Оліївка. Під`їхавши до колонки, заправник ОСОБА_7 сказав, що треба попросити дозволу у оператора-касира заповнити дизельним пальним згадані ємності, що він і зробив. Коли одна із бочок була заправлена приблизно на 700 л заправка припинилась, до автомобіля підійшла оператор ОСОБА_2 з вимогою розрахуватись за це пальне. У зв`язку з цим він розрахувався із заправником ОСОБА_8 за ці 700 літрів пального за попередньо обумовленою з ним ціною. Після цього до автомобіля знову прийшла ОСОБА_2 , з якою у нього виникла словесна суперечка з приводу оплати за отримані 700 л пального. При цьому він повідомив потерпілу, що розрахувався із ОСОБА_8 за ці 700 літрів дизельного пального справжніми грошима у розмірі 10500 грн. Але ОСОБА_2 чомусь подумала, що він втече та не заплатить за пальне, а тому почала його штовхати та тримала за руки, внаслідок чого він застосував до неї газовий балончик та відштовхував від себе. В цей час ОСОБА_9 на згаданому автомобілі з вказаним дизельним пальним, без будь-яких вказівок, з невідомих причин, поїхав з території заправки. Працівникам поліції, які згодом приїхали на місце, він також пояснив, що розраховувався із заправником за куплене пальне, яке вивіз на автомобілі ОСОБА_9 . Яким чином сувенірні купюри потрапили на територію заправки пояснити не може.

Потерпіла ОСОБА_2 розповіла, що вночі 30.10.2017, на згадану вище заправку, де вона працює оператором, приїхав ОСОБА_10 з невідомим хлопцем. Обвинувачений підійшов до неї із грошима та сказав заправити дизельним пальним його мікроавтобус до повного баку, при цьому купив енергетичний напій, цигарки та воду. Під час заправки ОСОБА_10 не підходив до неї щоб розрахуватися за пальне, а тому вона підійшла до колонки і наказала заправнику ОСОБА_11 зупинити заправку та попросила обвинуваченого заплатити за отримане пальне. На вказане звернення ОСОБА_12 взяв у кабіні свого автомобіля якісь речі та сказав аби вона поверталась на своє робоче місце, тобто до каси, де він з нею розрахується за придбане пальне. Проте обвинувачений, не розрахувавшись за пальне, наказав другому хлопцю їхати геть з території заправки, тобто намагався викрасти це пальне та втекти з місця пригоди. З метою затримання обвинуваченого, вона тримала його за одяг, у зв`язку з цим між ними почалась штовханина. Коли вона з обвинуваченим опинилися біля операторної, ОСОБА_10 , скориставшись газовим балончиком, розпилив їй в очі сльозоточивий газ, після чого вона відчула різкий біль в очах, проте продовжувала тримати обвинуваченого до приїзду працівників поліції.

Свідок ОСОБА_5 повідомив, що вночі 30.10.2017 на АЗС, де він працює заправником, приїхав обвинувачений зі своїм товаришем ОСОБА_13 та попросили наповнити дизельним пальним дві каністри, які знаходились у кузові вантажного мікроавтобуса. Він сказав їм запитати дозволу у оператора ОСОБА_14 на заповнення пальним окремих ємностей, оскільки це заборонено. ОСОБА_10 пішов до останньої, купив енергетичний напій, а коли повернувся, то повідомив, що ОСОБА_14 дозволила наповнити каністри дизельним пальним, у зв`язку з цим він почав їх наповнювати. Внаслідок отримання Надводнюком великого об`єму пального ОСОБА_14 зрозуміла, що заправляється не паливний бак мікроавтобуса, а інша ємність, тому остання наказала йому зупинити заправку, а обвинуваченому розрахуватися за отримане паливо. При цьому він бачив у обвинуваченого в руках пачку грошових купюр. Обвинувачений із потерпілою почали сваритися, а інший хлопець ОСОБА_13 на вказаному автомобілі, несподівано поїхав із заправки. Він намагався його догнати, але йому це не вдалося, тому він побіг до потерпілої, яка просила про допомогу у затриманні ОСОБА_15 . Коли потерпіла утримувала ОСОБА_1 , останній розпилив їй в очі якусь рідину з балончику, і як з`ясувалося згодом це був балончик «Терен». Йому, потерпілій та іншому заправнику ОСОБА_16 вдалося затримати ОСОБА_1 до приїзду працівників поліції, після чого обвинувачений викинув будівельні рукавиці та гроші, які виявилися не справжніми. Через півтори години товариш обвинуваченого ОСОБА_13 повернувся з цим пальним та повідомив, що шукає ОСОБА_1 , а також просив чек для оплатити пального, але слідчий йому відмовив у цьому. Також зауважив, що цього ж дня до вказаних подій ОСОБА_12 та ОСОБА_13 приїжджали та заправляли свій автомобіль дизельним пальним, при цьому обвинувачений питав його про можливість придбати пальне за більш дешевшою ціною.

Свідок ОСОБА_9 пояснив, що 29.10.2017 до нього зателефонував знайомий ОСОБА_1 та попросив допомогти у перевезенні пального, яке він хоче купити за вигідною ціною, на що він погодився. Разом з обвинуваченим вони поїхали до його сестри - ОСОБА_17 , у якої позичили гроші на заправку автомобіля у сумі 200 грн. Після цього поїхали на заправку «ЕЙЕНПІ», що знаходиться в с. Оліївка. Під час заправки автомобіля, ОСОБА_1 розмовляв із заправником, але про що саме він не знає. Заправивши автомобіль, вони поїхали в с. Комарівка, де взяли дві бочки ємністю по 1000 л для купівлі дизельного пального. Потім повернулись до нього додому, де він взяв водійське посвідчення та знову поїхали на АЗС в Оліївку. Приїхавши на заправку він залишився в машині, а обвинувачений пішов до працівника заправки і про щось з ним говорив, при цьому він бачив, що ОСОБА_1 тримав у руках барсетку та грошові купюри. Повернувшись до автомобіля ОСОБА_1 попросив його вийти і разом із заправником ОСОБА_8 наповнити каністри дизельним пальним, що він і почав робити. Коли одна бочка наповнилась десь на 700 л пального він побачив, що від ваги наповненої бочки автомобіль перехиляється, а тому попросив припинити заправку. Під час заправки пальним до них декілька разів підходила ОСОБА_2 та просила розрахуватись за це пальне, на що ОСОБА_1 відповідав, що обов`язково розрахується, при цьому останній тримав у руках барсетку та гроші. Не розрахувавшись за пальне, ОСОБА_1 сказав йому відвести це пальне до нього додому, де його мали б зустріти та вивантажити наповнену бочку, після чого він повинен був повернутися на АЗС для заправлення пальним іншої бочки, а обвинувачений в цей час буде розраховуватися за вже отримане пальне. Проте, приїхавши до місця проживання ОСОБА_1 у с. Комарівка, його ніхто не зустрів. Він, почекавши біля години, зателефонував обвинуваченому та помітив, що телефон ОСОБА_1 залишився у автомобілі. Тоді він повернувся на заправку, де вже знаходились працівники поліції та швидка допомога, а ОСОБА_1 не було. Категорично вказав, що у нього з ОСОБА_1 не було жодних домовленостей про крадіжку пального, він лише допомагав останньому у перевезенні цього пального.

Свідок ОСОБА_17 підтвердила що у жовтні 2017 року її брат ОСОБА_9 разом із обвинуваченим приїжджали до неї та позичали 200 грн. Обставини інкримінованого обвинуваченому злочину їй стали відомі від працівників поліції.

Свідок ОСОБА_18 вказав, що 30.10.2017 в нічний час він працював на АЗС «ЕЙЕНПІ» №10, що навпроти АЗС «ЕЙЕНПІ» №9, та побачив як ОСОБА_14 разом з ОСОБА_8 утримували обвинуваченого біля паркану та стверджували, що той намагався викрасти пальне. При цьому жодних автомобілів поруч не було. Коли допомагав працівникам АЗС утримувати обвинуваченого, то помітив як останній тримав у руках папірці схожі на підроблені грошові купюри. Згодом від ОСОБА_14 та ОСОБА_19 дізнався, що обвинувачений отримав дизельне пальне, за яке не розрахувався та намагався втекти, а тому вони його затримали. При цьому у ОСОБА_14 було почервоніння очей та остання скаржилась, що обвинувачений розпилив їй в обличчя якусь рідину.

Свідки ОСОБА_20 та ОСОБА_21 не надали суду будь-яких показань які підтверджували, або спростували висунуте ОСОБА_1 обвинувачення.

Докази на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих злочинів

Незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_1 не визнав себе винним у відкритому викраденні дизельного пального із АЗС, винуватість останнього у вчиненні інкримінованого йому злочину, окрім викладених показань свідків, повністю доведена дослідженими у судовому засіданні доказами.

Рапортом про надходження 30.10.2017 о 02 год. 29 хв. до чергової частини Житомирського РВП повідомлення від ОСОБА_22 про те, що цього ж дня о 02 год. 28 хв. на 140 км автодороги на автозаправці «ЕЙЕНПІ» затримали крадія, який намагався втекти (том 1, а.к.п 172).

Рапортом працівника поліції ОСОБА_23 про затримання на АЗС ОСОБА_1 , який разом з іншою особою викрав пальне (том 1, а.к.п. 173).

Протоколом прийняття заяви потерпілої ОСОБА_2 від 30.10.2017, у якій остання просить притягнути до кримінальної відповідальності чоловіка на ім`я ОСОБА_24 , який цього ж дня близько 01 год. 55 хв. на АЗС «ЕЙЕНПІ» на 140 км автодороги «Київ-Чоп» в с. Оліївка відкрито заволодів паливом на загальну суму 16800 грн. (том 1, а.к.п. 210).

Протоколом огляду місця події від 30.10.2017 з фототаблицями, під час проведення якого на території згаданої АЗС біля металевого паркану поблизу адміністративної будівні АЗС виявлені та вилучені сувенірні аркуші паперу з імітацією грошових купюр номіналом 200 грн. у кількості 35 штук, номіналом 100 грн. у кількості 78 штук (том 1, а.к.п. 174-178).

Заявою директорки ТОВ «Фортуна Сіті Торг» ОСОБА_25 від 30.10.2017 про вчинення кримінального правопорушення, а саме відкритого викрадення належного цьому Товариству дизельного пального (том 1, а.к.п. 185-186).

Актом інвентаризації №9 від 30.10.2017 згідно якого на АЗС виявлено нестачу 707 літрів дизельного пального та відповідно до довідки від 30.10.2017 №32/1 його вартість становить 24 грн. за один літр (том 1, а.к.п. 188-189, 190).

Дублікатом фіскального чека від 30.10.2017 про відпуск 700 л пального по 24 грн. за літр, на загальну суму 16800 грн (том 1, а.к.п.187).

Протоколом обшуку 30.10.2017 автомобіля «Рено Мастер», що належить ОСОБА_1 , у якому виявлено два пластикові контейнери, один з яких заповнений дизельним пальним у кількості 700 л, а також мобільні телефони марки «Айфон» та «Хуавей» (том 2, а.к.п. 191-207).

За фактом відкритого заволодіння ОСОБА_1 дизельного палива були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (том 1, а.к.п. 208-209).

Протоколом пред`явлення особи для впізнання від 30.10.2017 року, де свідок ОСОБА_5 впізнав ОСОБА_4 , який того ж дня близько 02 год. 10 хв. на АЗС «ЕЙЕНПІ» №9 разом з обвинуваченим відкрито заволоділи дизельним пальним у кількості 700 літрів (том 1, а.к.п. 219-224).

Під час слідчого експерименту, який був зафіксований у протоколі від 27.11.2017 року з фототаблицями, свідок ОСОБА_9 відтворив події, що мали місце вночі 30.10.2017 на АЗС «ЕЙЕНПІ» №9, які відповідають його показанням наданим у суді (том 2, а.к.п. 1-10).

З протоколу проведення слідчого експерименту від 24.11.2017 з фототаблицями вбачається, що свідок ОСОБА_5 відтворив надані ним у суді покази про події на АЗС «ЕЙЕНПІ» №9 (том 2, а.к.п. 18-25).

Потерпіла ОСОБА_2 в ході слідчого експерименту 24.11.2017 показала яким чином обвинувачений ОСОБА_1 спричинив їй тілесні ушкодження, у тому числі, шляхом розпилення в очі рідин із газового балончика, під час того як вона затримувала обвинуваченого внаслідок його відмови розраховуватися за пальне (том 2, а.к.п. 26-35).

В свою чергу під час огляду 30.10.2017 місця події, за парканом території АЗС «ЕЙЕНПІ» №9 було виявлено та вилучено газовий балончик із надписом «Терен-16» (том 1, а.к.п. 179-184).

У відповідності до висновку експерта №10/123 від 22.12.2017 до складу рідини, що знаходиться у наданому аерозольному балончику з маркуванням «Терен-4», входить отруйна речовина подразнюючої дії - морфолід пеларгонової кислоти (том 2, а.к.п. 12-16).

З протоколу прийняття заяви 30.11.2017 від потерпілої ОСОБА_2 вбачається, що ОСОБА_1 30.10.2017 на АЗС «ЕЙЕНПІ» застосовував до неї насильство, а саме, викручував руки, розпилив в очі балончик, подряпав вухо та шию (том 1, а.к.п. 211).

За фактом умисного спричинення ОСОБА_1 потерпілій ОСОБА_2 тілесних ушкоджень були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (том 1, а.к.п. 208-209).

Описані потерпілою тілесні ушкоджені узгоджуються із висновками експерта №2331 від 30.10.2017 та №2574 від 28.11.2017, за яким у потерпілої ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження у вигляді садна на обличчі, які виникли від дії тупого предмета з обмеженою контактуючою поверхнею та хімічний опік першого ступеня обох очей, які відносяться до легких тілесних ушкоджень. При цьому наявний у потерпілої опік очей, остання могла отримати внаслідок сльозоточивої та дратівливої дії під час розпилення балончика «Терен-16» в обличчя на відстані 15-18 см. Вищеописані тілесні ушкодження у потерпілої могли виникнути при обставинах і в термін, вказаних потерпілою (том 1, а.к.п. 213, 214-215).

Вина обвинуваченого ОСОБА_1 у спричиненні потерпілій ОСОБА_2 легких тілесних ушкоджень, обвинуваченим не оспорюється та доводиться показаннями потерпілої, свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_18 , а також дослідженими вище доказами.

Висновки суду щодо доведеності вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України

Суд вважає не ґрунтовними доводи сторони захисту щодо відсутності у діях ОСОБА_1 прямого умислу, а також активних дій спрямованих на заволодіння дизельним пальним та можливості їм розпорядися з огляду на таке.

Відповідно до диспозиції ст. 186 КК України кримінально-карним діянням є грабіж.

Грабіж - це відкрите викрадення чужого майна у присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винної особи, яка у свою чергу усвідомлює, що її дії помічені і оцінюються як викрадення.

Суб`єктивна сторона грабежу характеризується наявністю у винної особи прямого умислу на протиправне заволодіння чужим майном і корисливим мотивом.

При цьому грабіж вважається закінченим з моменту заволодіння майном. Таким моментом визнається поява у злочинця реальної початкової можливості розпорядитися вилученим майном (винести, передати іншим особам тощо).

Пленум Верховного Суду України у пункті 17 постанови №10 від 06.11.2009 роз`яснив, якщо обман або зловживання довірою були лише способом отримання доступу до майна, а саме вилучення майна відбувалося таємно чи відкрито, то склад шахрайства відсутній. Такі дії слід кваліфікувати відповідно як крадіжку, грабіж або розбій.

Змістом умислу грабіжника охоплюється усвідомлення того факту, що вчинювані ним дії здійснюються в умовах очевидності - вони мають відкритий для потерпілого або інших осіб характер. При цьому винний ігнорує цю обставину.

За встановлених обставин судом достеменно встановлено, що обвинувачений перебуваючи на АЗС та усвідомлюючи, що не буде розраховуватися за отримане дизельне пальне, цілеспрямовано, з метою подальшого викрадення цього пального, увів у оману оператора-касира ОСОБА_2 щодо свого майнового стану, а саме демонстрував їй пачку сувенірних коштів, які остання, враховуючи темну пору доби та її відстань до цих сувенірних коштів, тобто з об`єктивних причин, не змогла відрізнити від справжніх грошей.

Винуватість обвинуваченого підтвердили свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_5 , а також потерпіла ОСОБА_2 , які показали, що при собі ОСОБА_1 мав чималу кількість коштів, яку демонстрував оператору ОСОБА_2 до заправки пального в ємність, адже перед замовленням пального купував у ОСОБА_26 напій та цигарки. Також ОСОБА_4 ствердив, що не бачив як ОСОБА_1 розрахувався за отримане пальне з оператором ОСОБА_2 чи заправником ОСОБА_8 .

Не знайшли свого підтвердження у суді покази обвинуваченого про те, що після передачі ОСОБА_5 10500 грн. у машині ще залишались кошти, оскільки під час обшуку автомобіля «Рено Мастер» належного обвинуваченого, будь-яких грошових коштів виявлено та вилучено не було.

Заперечення ОСОБА_1 щодо наявності у нього сувенірних коштів спростовується показами свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , а також протоколом огляду місця події, де на території АЗС були виявлені та вилучені суверніні аркуші паперу з імітацією грошових купюр номіналом 200 грн. та 100 грн.

При цьому суд звертає увагу на той факт, що в ході судового розгляду обвинувачений так і не зміг визначитися кому ж саме належать ці сувенірні кошти, які були виявлені та вилучені на місці затримання ОСОБА_12 працівниками АЗС.

Покази потерпілої ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_4 підтверджують те, що ОСОБА_1 на неодноразові вимоги оплатити пальне, відволікаючи увагу ОСОБА_26 під приводом того, що бере гроші в машині та йде до каси розраховуватися, при цьому розуміючи, що не може протидіяти вимогам останньої, з метою відкритого викрадення пального, наказав ОСОБА_4 відвести це пальне до себе додому, тобто розпорядився їм на власний розсуд.

Абсурдними є доводи обвинуваченого про те, що він попередньо домовився із заправником ОСОБА_8 про купівлю дизельного пального за ціною нижчою від ціни на АЗС «ЕЙЕНПІ», а також те, що сплатив ОСОБА_5 10500 грн за отримані 700 л дизельного пального, оскільки згідно фіскального чека від 30.10.2017 це пальне на АЗС коштує 16800 грн, тобто заправник ОСОБА_27 продавши Надводнюку 700 л пального за 10500 грн, мав решту коштів (6300 грн) сплатити з власної кишені.

Доводи сторони захисту про те, що обвинувачений мав можливість залишити місце пригоди також спростовуються показаннями потерпілої ОСОБА_26 , свідків ОСОБА_27 та ОСОБА_28 , з яких вбачається, що вони примусово утримували ОСОБА_1 до приїзду поліції.

До того ж, з показів потерпілої та усіх свідків вбачається, що обвинувачений під час його затримання та в подальшому нікому не повідомляв про те, що сплатив ОСОБА_27 будь-які кошти за отримане пальне. У свою чергу вказані доводи обвинуваченого повністю спростовуються показаннями ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , а тому суду вважає ці показання обвинуваченого брехливими та спрямовані на уникнення кримінальної відповідальності за вчинений ним злочин.

Окрім того, з досліджених судом доказів було встановлено, що ОСОБА_1 внаслідок затримання його потерпілою ОСОБА_2 умисно розпилив в обличчя останній вміст аерозольного балону марки «Терен-16», тобто газову суміш сльозоточивої і дратівливої дії, чим заподіяв останні тілесні ушкодження у вигляді хімічного опіку першого ступеня кон`юктиви обох очей, а також руками умисно спричинив потерпілій легкі тілесні ушкодження у виді садна на обличчі.

Ці обставини обвинувачений не заперечував, та визнав себе винним у заподіянні потерпілій ОСОБА_2 вказаних вище легких тілесних ушкоджень.

Таким чином, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, поза розумним сумнівом, дійшов висновку, що обвинувачений умисно, з корисливих мотивів, відкрито викрав 700 л дизельного пального, вартістю 16800 грн, та заподіяв потерпілій ОСОБА_2 легкі тілесні ушкодження, тобто вчинив злочини, передбачені ч. 1 ст. 186 КК України та ч. 1 ст. 125 КК України.

Мотиви призначення обвинуваченому покарання за ч. 1 ст. 186 КК України та звільнення його від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 125 КК України, а також мотиви прийняття рішення щодо цивільних позовів та речових доказів

Призначаючи покарання обвинуваченому за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України, суд ураховує ступінь тяжкості цього кримінального правопорушення, особу винного, його ставлення до вчиненого злочину, позитивну характеристику за місцем проживання, думку представника потерпілої особи ОСОБА_29 , яка наполягає на суворості покарання, той факт, що обвинувачений досі не відшкодував потерпілій особі ТОВ «Фортуна Сіті Торг» заподіяної шкоди, проте раніше не судимий, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей ОСОБА_30 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_31 ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів за ч. 1 ст. 186 КК України у виді арешту.

За правилами ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули два роки, у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.

У свою чергу, судом встановлено, що ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 125 КК України щодо потерпілої ОСОБА_2 30.10.2017, тобто понад два роки, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.

При цьому Верховний суд в постановах від 09.04.2019 та 12.11.2019 у справах № 760/18016/15-к та № 566/554/16-к, виходячи із системного аналізу ст. 49 КК України, а також положень п.1 ч.2 ст.284, ч.3 ст.285, ч.4 ст.286, ч.3 ст.288 КПК України, роз`яснив, якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом сторона кримінального провадження звертається до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання й у випадку встановлення передбачених у ст.49 КПК підстав та відсутності заперечень з боку обвинуваченого закрити кримінальне провадження, звільнивши особу від кримінальної відповідальності.

Таким чином, враховуючи думку ОСОБА_1 , який визнав себе винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та дав згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності за вчинення цього злочину у зв`язку з закінчення строків давності, суд вважає, що обвинувачений підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, на підставі ст. 49 КК України, а кримінальне провадження в цій частині закриттю.

Разом з тим, відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 31.03.1989 «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна», у разі закриття справи з передбачених законом підстав, цивільний позов не розглядається, а тому суд залишає цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 без розгляду та роз`яснює останній про її право звернутися із наведеним позовом у порядку цивільного судочинства.

Вирішуючи цивільний позов ТОВ «Фортуна Сіті Торг» про стягнення на їх користь з обвинуваченого 16800 грн. майнової шкоди, який ОСОБА_1 не визнав, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Судом встановлено, що обвинувачений відкрито викрав дизельне пальне у кількості 700 л, яке належить ТОВ «Фортуна Сіті Торг», чим заподіяв останньому підприємству майнову шкоду у розмірі 16800 грн., що підтверджується дослідженими судом доказами.

З огляду на викладене, суд задовольняє цивільний позов ТОВ «Фортуна Сіті Торг» та стягує із обвинуваченого ОСОБА_1 на користь Товариства 16800 грн. майнової шкоди.

Долю речових доказів у даному кримінальному провадженні суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.

Вирішуючи клопотання прокурора про повернення дизельного пального об`ємом 700 л ТОВ «Фортуна Сіті Торг», а автомобіль «Рено Мастер», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 , суд виходить з наступного.

Вказане дизельне пальне, дві ємності з цим пальним та згаданий автомобіль постановою слідчого від 30.10.2017 визнані речовими доказами та на них ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 31.10.2017 накладено арешт.

Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується на майно яке було предметом кримінального правопорушення, а також коли воно було підшукане, виготовлене, пристосоване або використане як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення.

Оскільки дизельне пальне у кількості 700 л було отримане внаслідок вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, тобто є предметом злочину, а дві пластикові ємності, в одній з яких знаходиться це пальне, та вантажний мікроавтобус «Рено Мастер» є знаряддям цього злочину, суд приходить до висновку про наявність підстав для застосування спеціальної конфіскації цього майна.

Однак, у відповідності до п. 4 ч. 1 згаданої статті, якщо власник (законний володілець), не знав і не міг знати про незаконне використання його майна, спеціальна конфіскація до цього майна не застосовується, а майно повертається останньому.

Враховуючи, що власником вантажного мікроавтобуса «Рено Мастер», д.н.з. НОМЕР_1 , який був використаний як знаряддя вчинення злочину є батько обвинуваченого - ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 (том 1, а.к.п. 201), а також зауважуючи на те, що в ході судового розгляду не встановлено факту обізнаності батька обвинуваченого про незаконне використання останнім цього автомобіля у своїй злочинній діяльності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для конфіскації згаданого автомобіля «Рено Мастер». Відтак арешт, накладений на цей автомобіль підлягає скасуванню, а автомобіль поверненню власнику - ОСОБА_1 .

Разом з тим, враховуючи вимоги потерпілої особи ТОВ «Фортуна Сіті Торг» про стягнення на їх користь з обвинуваченого вартості викраденого дизпалива, а не самого палива в натурі, яке є предметом злочину, суд до згаданого дизельного пального в кількості 700 л застосовує спеціальну конфіскацію, яку також застосовує і до двох пластикових контейнера (ємностей), як до знаряддя злочину, в одній з яких зберігається вказане пальне.

Враховуючи особу обвинуваченого, його поведінку під час досудового розслідування та судового розгляду, а також відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд не вбачає підстав для обрання ОСОБА_1 запобіжного заходу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368-371, 373-376 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) місяців арешту.

Цивільний позов ТОВ «Фортуна Сіті Торг» задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фортуна Сіті Торг» 16800 (шістнадцять тисяч вісімсот) грн майнової шкоди.

Звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 125 КК України у зв`язку із закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження №278/1142/18 відносно останнього за вказаною статтею - закрити.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 залишити без розгляду.

Скасувати арешт, накладений ухвалами Богунського районного суду м. Житомир від 31.10.2017 на:

- мобільний телефон марки «Айфон» із сім карткою ПрАТ «Київстар» № НОМЕР_3 ;

- телефон марки «Хуавей» із сім карткою ПрАТ «Київстар» № НОМЕР_4 ;

- повітряний компресор «Сталь КСТ-40»;

- автомобіль марки «Рено Мастер», д.н.з. НОМЕР_1 та свідоцтво про його реєстрацію серії НОМЕР_2 .

Речові докази:

- два пластикові контейнери в металевій сітці з гравіюванням «PREKM-TII NFT WF.IGHT.KC.1000», об`ємом на 1000 л та дизельне паливо об`ємом 700 л. - піддати спеціальній конфіскації та звернути це майно у дохід держави;

-сувенірні листівки у вигляді несправжніх грошових купюр номіналом 200 грн. у кількості 35 штук та 10 євро у кількості 78 штук, які зберігаються в камері схову речових доказів Житомирського РВП, а також балончик, заповнений газовою сумішшю з маркуванням «Терен-16» - знищити;

-тканинні рукавиці чорного кольору; телефон марки «Хуавей» із сім карткою ПрАТ «Київстар» № НОМЕР_4 ; повітряний компресор «Сталь КСТ-40», які зберігаються в камері схову речових доказів Житомирського РВП - повернути ОСОБА_1 ,

-мобільний телефон марки «Айфон» із сім карткою ПрАТ «Київстар» № НОМЕР_3 - повернути ОСОБА_4 ;

- автомобіль «Рено Мастер», д.н.з. НОМЕР_1 , який поміщений на майданчик тимчасового утримання транспортних засобів ГУНП в Житомирській області та свідоцтво про реєстрацію цього транспортного засобу серії НОМЕР_2 - повернути власнику ОСОБА_1 ;

- ДВД-диск із записом з камер спостереження - залишити у матеріалах кримінального провадження.

На вирок може бути подана апеляція до Житомирського апеляційного суду через Житомирський районний суд протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення вказаного строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя: