Рішення № 93667817, 10.12.2020, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/10624/20

Категорія 38

2/295/2551/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2020 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

Головуючого-судді Стрілецької О.В.

за участі секретаря судового засідання Ярошовець В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

03.09.2020 року АТ КБ «Приватбанк» звернувся з позовом, в якому вказано, що відповідач звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву б/н від 16.07.2013 року.

Своїм підписом в анкеті-заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку складає договір про надання банківських послуг, на підставі якого банком відкрито кредитний рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування рахунку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 15000,00 грн.

АТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі та надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 11 серпня 2020 року утворилася заборгованість у розмірі 210108,98 грн, з яких: 25087,64 грн - заборгованість простроченим тілом кредиту; 8766,88 грн – заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 176254,46 грн – пеня.

Посилаючись на викладене, АТ КБ «ПриватБанк» просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 16 липня 2013 року.

ІІ. Процедура та позиції сторін

21.09.2020 року ухвалою судді Богунського районного суду м. Житомира позовну заяву було залишено без руху та встановлено строк для усунення виявлених недоліків, що не перевищує 7 (семи) днів з моменту отримання копії ухвали, на виконання якої 29.09.2020 року засобами поштового зв`язку позивач направив на адресу суду заяву про усунення недоліків.

22.10.2020 року після усунення позивачем виявлених недоліків ухвалою суду було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача в судові засіданні не з`являвся, одночасно з подачею позовної заяви надав клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та просив задоволити, проти заочного розгляду справи не заперечував (а.с. 7).

Відповідач подав до суду заяву, в якій просив відмовити у задоволенні позову у зв`язку з пропуском позивачем строку позовної давності, розгляд справи просив проводити без його участі.

На підстав ч. 3 ст. 211 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, які скористалися своїм правом та подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Разом з позовною заявою позивач подав клопотання про огляд веб-сайту, в якому просить здійснити огляд та фіксування змісту розділу 2.1 Умов та правил надання банківських послуг, актуальний на 01.06.2012 року, які розміщені на офіційному веб-сайті АТ КБ «Приватбанк» за посиланням https://privatbank.ua/terms.

Клопотання позивача про огляд веб-сайту задоволенню не підлягає, оскільки позивач не надав докази, які підтверджують, що саме розміщені на веб-сайті Умови та правила надання банківських послуг, актуальні на 01.06.2012 року, є невід`ємною частиною укладеного між сторонами кредитного договору від 06.06.2012 року.

За правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІІІ. Національне законодавство, що підлягає застосуванню

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

В частинах першій, другій статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 629 ЦК договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У статтях 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов забороняється.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Позовна давність-це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (частина перша статті 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (частина перша статті 257 ЦК України). Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (частина перша статті 253 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята статті 261 ЦК України).

Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо) (частина перша статті 266 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини три та чотири статті 267 ЦК України).

За правилами ч.ч. 1, 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

ІV. Обставини, встановлені судом, докази на їх підтвердження та мотиви суду

16.07.2013 року відповідачем було підписано Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «Приватбанк», відповідно до якої він погодився, що підписана ним заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Відповідач ознайомився з договором до його підписання та згодний з його умовами та погодилась отримати екземпляр договору про надання банківських послуг шляхом роздруківки із сайту privatbank.ua. Умови та Правила надання банківських послуг розміщені на офіційному сайті Приватбанку за адресою: privatbank.ua. Відповідач зобов`язався виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг та регулярно ознайомлюватися з їх змінами нас сайті банку (а.с. 22).

З огляду на викладене, на підставі ст.ст. 633, 634, 1054, 1055 ЦК України, суд дійшов висновку, що між позивачем та відповідачем укладений кредитний договір, умови якого відповідач не виконує належним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість.

На підтвердження розміру заборгованості позивач надав суду Розрахунок заборгованості за договором №б/н від 16.07.2013 року, зі змісту якого вбачається, що станом на 11 серпня 2020 року утворилась заборгованість у розмірі 210108,98 грн, з яких: 25087,64 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 8766,88 грн – заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 176254,46 грн – пеня.

Як вбачається з довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти, оформленої на ім`я ОСОБА_1 , 25.04.2014 року було встановлено кредитний ліміт у розмірі 10000,00 грн, та у подальшому – 20.11.2015 року кредитний ліміт було збільшено до 15000,00 грн (а.с. 75).

В довідці, виданій АТ КБ "ПриватБанк", зазначено, що на виконання укладеного між сторонами кредитного договору б/н ОСОБА_1 було видано наступні кредитні картки: № НОМЕР_1 від 16.07.2013 року з терміном дії до 11/16; № НОМЕР_2 від 25.04.2014 року з терміном дії до 08/17; № НОМЕР_3 від 10.12.2015 року з терміном дії до 01/18; № НОМЕР_4 від 08.09.2016 року з терміном дії до 09/18; № НОМЕР_5 від 26.04.2018 року з терміном дії до 03/22 (а.с. 76).

Згідно виписки по рахунку ОСОБА_1 регулярно використовував кредитну картку для зняття готівки та оплати товарів та послуг, однак користувався кредитними коштами у межах суми кредитного ліміту в розмірі 15000,00 грн та його витрати по кредитній карті не перевищували його розміру (а.с. 15-19).

Також з виписки по рахунку ОСОБА_1 вбачається, що у період з 19.06.2016 року по 09.04.2017 року з картки ОСОБА_1 щомісячно здійснювалося відрахування коштів за здійснення покупок у розмірі по 928,42 грн. Однак, у позові не зазначено та не надано докази щодо підстав та порядку здійснення вказаних відрахувань.

Матеріали справи не містять доказів збільшення кредитного ліміту до 25087,64 грн, обов`язок доказування відповідно до ст. 12,13,83 ЦПК України покладено на позивача, а відтак суд вважає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту є частково обґрунтованими, а саме на суму 15000,00 грн, оскільки наявність такої суми заборгованості підтверджена належними доказами.

Щодо вимог позивача про стягнення відсотків згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України в розмірі 86,4 % річних та пені судом встановлено наступне.

В обґрунтування заявлених вимог про стягнення відсотків на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України в розмірі 84% річних позивач посилається на п. 2.1.1.2.12 Умов та правил надання банківських послуг, щодо стягнення пені також посилається на ці ж Умови та Правила.

Як встановлено судом і підтверджується письмовими доказами, наданими позивачем, кредитний договір між сторонами складають Заява, підписана відповідачем, Тарифи банку та Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, які були надані відповідачу для ознайомлення у письмовій формі (а.с. 22).

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 16.07.2013 року, в позовній заяві посилався на Тарифи банку та Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, як невід`ємні частини спірного договору.

Однак, до позовної заяви позивач не долучив Тарифи банку та Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, які підписував позичальник, та які містять умови укладеного між сторонами кредитного договору.

До позовної заяви представник позивача надав Умови та правила надання банківських послуг. Проте, докази того, що відповідач ознайомлювався саме з ними, що саме ці Умови є невід`ємною частиною укладеного між сторонами кредитного договору матеріали справи не містять, позивач такі обставини не довів належними та допустимими доказами, що є його обов`язком.

Крім того, п. 2.1.1.2.12 наданих позивачем до позову Умов та Правил надання банківських послуг взагалі взагалі не містить умов щодо відсотків за користування кредитом. В позовній заяві позивач також зазначив, що визначення річних у розмірі 84 % передбачено для картки "Універсальна голд", проте матеріали справи не містять доказів, які підтверджують, що відповідач отримав кредитну картку за тарифом "Універсальна голд".

Умови укладеного між сторонами договору (а.с. 22) взагалі не містять зобов`язань щодо сплати неустойки чи іншого виду відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

З врахуванням викладеного, суд вважає, що наданими позивачем доказами в обґрунтування заявлених позовних вимог не підтверджено обставини правомірності нарахування, річних в розмірі 84% від простроченої суми заборгованості та пені за невиконання грошового зобов`язання, не доведено, на яких умовах між банком та позичальником була досягнута згода щодо відповідальності за порушення умов кредитного договору, а тому ці вимоги є безпідставними.

Разом з тим, відповідач подав до суду письмову заяву про застосування до позовних вимог наслідків спливу позовної давності.

Оскільки договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

Зазначений правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12

З наданої позивачем виписки за договором б/н станом на 12.08.2020 року встановлено, що відповідач ОСОБА_1 користувався кредитними коштами для зняття готівки та оплати товарів і послуг, а також здійснював погашення кредиту.

Разом з тим, як вбачається зі змісту наданого позивачем розрахунку заборгованості та виписки по картковому рахунку відповідача, останній платіж на погашення заборгованості за кредитним договором був здійснений відповідачем 25.11.2016 року у сумі 2100,00 грн. В подальшому відповідач кредитною карткою не користувався. У період з 19.06.2016 року по 09.04.2017 року з картки ОСОБА_1 щомісячно здійснювалося відрахування коштів за здійснення покупок у розмірі по 928,42 грн. Однак, у позові не зазначено та не надано докази щодо підстав та порядку здійснення вказаних відрахувань. Крім того, відсутні докази, що такі покупки здійснювались шляхом свідомих дій відповідача, а не шляхом автоматичного списання коштів.

Прострочення невиконання зобов`язань за кредитним договором розпочалось 01.01.2017 року, нарахування штрафних санкцій - з 01.04.2017 року (а.с. 72).

Таким чином, відповідно до положень ст. 264 ЦК України суд вважає, що строк позовної давності розпочав перебіг з січня 2017 року. В той же час АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом у вересні 2020 року.

З огляду на те, що строк позовної давності до вимог позивача про стягнення заборгованості за кредитом розпочався 01.01.2017 року, а позивач звернувся до суду з позовом 03.09.2020 року, суд вважає, що позивач пропустив трирічний строк звернення до суду, відповідач заявив вимогу про застосування позовної давності, що згідно з положеннями ст. 267 ЦК України є підставою для відмови в задоволенні позову. В силу положень ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткових вимог.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови в задоволенні позову в частині стягнення тіла кредиту у зв`язку з пропуском позивачем строку позовної давності, а в задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків відповідно до с. 625 ЦК України та пені слід відмовити за безпідставністю.

V. Розподіл судових витрат

На підставі ст.141 ЦПК України, оскільки судом відмовлено в задоволенні позовних вимог, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 10-13, 76-83, 133, 141, 263-268, 354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д; ідентифікаційний код юридичної особи: 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_6 .

Суддя О.В. Стрілецька