Постанова № 936675, 25.05.2007, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №

м. Миколаїв

Миколаїв

за позовом

Відкритого акціонерного товариства “Югцемент”, Миколаївська область, Миколаївський район, смт. Ольшанське, вул. Промислова, 9.

до відповідача

Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Миколаївської області, м. Миколаїв, вул. Веселинівська, 50.

про

Скасування податкового повідомлення-рішення від 18.04.2007 року № 000282301/0.

Суддя Ткаченко О.В.

Секретар Засядівко О.О.

Представники:

Від позивача

Діордіца М.С.

Корнієнко С.В.

Від відповідача

Бабій Т.П.

Козлов В.В.

Воробйова С.Ю.

Предмет спору: Позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 18.04.2007 року № 000282301/0, згідно якого відповідачем застосовано штрафні санкції в сумі 3545,69 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається, зокрема на те, що підприємством не порушувались вимоги Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” від 23.09.1994 року № 185/94-ВР (з наступними змінами та доповненнями) під час здійснення розрахунків з ТОВ “НІКЦІМ Точмашприлад” за контрактом № 57 від 26.05.2004 року, а пеню за порушення терміну розрахунків в іноземній валюті в сумі 3545,69 грн. нараховано безпідставно та всупереч вимогам чинного законодавства України, оскільки датою фактичного отримання Товару позивачем від ТОВ “НІКЦІМ Точмашприлад” є дата передачі Товару і супровідних документів на цей Товар, яка передує даті граничного терміну поставки товару, встановленого чинним законодавством України.

Крім того, позивачем зазначено про безпідставність визначення пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у вигляді податкового зобов”язання, та оформлення такої пені у формі податкового повідомлення-рішення.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, зазначаючи, що фактично підприємством було сплачено митні збори та податки при розмитненні дисків лазерного зчитування програми компьютерного управління на суму 15000 RUR згідно ВМД від 22.02.2006 року № 504000005/6/500199 відповідно до вимог ст. 189 Митного Кодексу. А тому фактичною датою завершення імпортної операції по контракту від 26.05.2004 року вважається 22.02.2006 року, а затримка розмитнення склала 418 днів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, господарський суд встановив.

За результатами проведеної відповідачем виїзної, планової перевірки ВАТ “ЮГцемент” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.12.2006 року складено акт від 05.04.2007 року № 125/23-00293031, відповідно до якого встановлено (ст. 86), що станом на 01.01.2006 року на балансовому рахунку ВАТ “ЮГцемент” 3714 (розрахунки по виданим авансам в іноземній валюті) значиться дебіторська заборгованість в сумі 15000 RUR, або в національній валюті 2827,5 грн., яка виникла 27.10.2004 року по Контракту від 26.05.2004 року № 57 з ТОВ “НІКЦІМ Точмашприбор” (Росія), згідно п.п. 1.1. якого ТОВ “НІКЦІМ Точмашприбор” зобов”язався розробити, виготовити, атестувати та поставити машину випробувальну МИЦИС-300К.

Згідно додатку до Контракту № 57 від 26.05.2004 року в абзаці 2 “Технічні вимоги” зазначено, що машина повинна бути обладнана системою компьютерного управління, яке забезпечує автоматизоване управління процесом випробування, обробку результатів випробування та надання їх у вигляді протоколу.

Вказаний у Контракті № 57 від 26.05.2004 року товар містить об’єкти інтелектуальної власності, які, згідно постанови Кабінету Міністрів від 28.04.2001 року № 412 (зі змінами та доповненнями), підлягають включенню до реєстру товарів, що містять об’єкти інтелектуальної власності, який складається Держмитслужбою.

Згідно наданої ВМД від 22.02.2006 року № 50400005/2/500199 підприємством сплачено митні збори та податки при розмитнені товару на суму 15000 RUR. Таким чином відповідачем встановлено затримку розмитнення товару на 418 днів.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято рішення від 18.04.2007 року № 000282301/0, згідно якого за порушення позивачем ст. 2 Закону України від 23.09.1994 року № 185/94-ВР “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” (зі змінами та доповненнями) та на підставі ст. 4 Закону України від 23.09.1994 року № 185/94-ВР застосовано штрафні санкції у вигляді нарахування пені в сумі 3545,69 грн.

Представниками сторін у судовому засіданні не заперечується, що згідно п. 2.2. Контракту ВАТ “ЮГцемент” здійснив передплату товару в розмірі 50% його вартості, сплативши 10.06.2004 року на користь постачальника 576250,00 російських рублів платіжним дорученням № 8, а 30.08.2004 року постачальником був поставлений товар, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 442388 від 03.08.2004 року.

Встановивши обставини справи, суд вважає позовні вимоги, такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону України від 23.09.1994 року № 185/94-ВР “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

У разі пред’явлення резидентом ВМД уповноважений банк знімає імпортну операцію з контролю лише після отримання реєстру ВМД від відповідного митного органу згідно з вимогами Постанови КМУ і НБУ від 26.12.1995 року № 1044, тобто оформленої ВМД відповідно до п. 8 Положення про вантажну митну декларацію.

При проведенні перевірки (в разі наявності на момент проведення документальної перевірки у імпортера лише товаросупровідних документів з відтиском штампа “під митним контролем” при відсутності належним чином оформленої ВМД типу ІМ-40 після закінчення законодавчо встановлених термінів ввезення товарів на митну територію України з резидента стягується пеня, передбачена ст. 4 Закону України від 23.09.1994 року № 185/94-ВР “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”.

Відповідно до ст. 189 Митного Кодексу України від 11.07.2002 року ввезення товарів на митну територію України в режимі імпорту передбачає:

- подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови ввезення товарів на митну територію України;

- сплату податків і зборів, якими обкладаються товари під час ввезення на митну територію України;

- дотримання вимог, передбачених законом щодо нетарифного регулювання та інших обмежень.

Враховуючи викладене та те, що вказаний у Контракті № 57 від 26.05.2004 року товар містить об’єкти інтелектуальної власності, які, згідно постанови Кабінету Міністрів від 28.04.2001 року № 412 (зі змінами та доповненнями), підлягають включенню до реєстру товарів, що містять об’єкти інтелектуальної власності, який складається Держмитслужбою, ВАТ “ЮГцемент” порушило п. 6 Постанови КМУ від 28.04.2001 року № 412 (із змінами і доповненнями) в частині неподання заяви про внесення об’єкту інтелектуальної власності до реєстру, який складається Держмитслужбою.

Станом на 01.02.2006 року уповноважений банк –МФ ПриватБанк не надавав відомостей до ДПІ у Миколаївському районі про зняття з валютного контролю вказаної операції.

Враховуючи, що підприємством сплачено митні збори та податки при розмитненні дисків лазерного зчитування програми комп’ютерного управління на суму 15000 RUR згідно ВМД від 22.02.2006 року № 50400005/2/500199, фактичною датою завершення імпортної операції по контракту від 26.05.2004 року є 22.02.2006 року.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16.04.1991 року № 959 датою імпорту вважається дата надходження товару на митну територію України, фактичного перетину ним митного кордону України, що підтверджується проставленням відтиску штампа на CMR, товаросупровідних документах і означає початок перебування товару під митним контролем, але при обов”язковій наявності ВМД типу ІМ-40, оформленої відповідно до вимог ст. 8 Положення “Про вантажно митну декларацію” від 09.06.1997 року № 574 (за змінами та доповненнями).

Таким чином, затримка ромитнення товару склала 418 днів ( з 27.10.2004 року по 22.02.2006 року).

Згідно ст. 4. Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що відповідачем правомірно застосовано штрафні санкції у вигляді нарахування пені в сумі 3545,69 грн. згідно рішення від 18.04.2007 року № 000282301/0, та не вбачає підстав для його скасування.

Посилання позивача, як на підставу для задоволення позовних вимог, на безпідставність визначення пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у вигляді податкового зобов’язання, та оформлення такої пені у формі податкового повідомлення-рішення, судом до уваги не беруться, оскільки фактично оскаржується рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94,161-163 КАС України, господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні позову відмовити.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.