Рішення № 93663318, 21.12.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

21 грудня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4007/20

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання противоправною та скасування податкової вимоги,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління ДПС у Луганській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Луганській області), в якому позивач просив суд:

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 18.07.2019 форми «Ф» №55281-52;

- стягнути з відповідача судові витрати, включаючи витрати на правову допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що на розгляді Луганського окружного адміністративного суду знаходиться справа №360/3143/20 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Луганській області до ОСОБА_1 про стягнення коштів за податковим боргом.

У вересні 2020 року, з матеріалів, доданих ГУ ДПС у Луганській області до вказаного позову, позивачу стало відомо, що за ним обліковується податковий борг з орендної плати з фізичних осіб на загальну суму 192912,64 грн основною платежу, який виник на підставі податкових повідомлень - рішень форми «Ф» від 06.06.2019 № 53593-5206-1214 на суму 26548,42 грн за 2016 рік, № 53594-5206-1214 на суму 28141,33 грн за 2017 рік, №53595-5206-1214 на суму 28141,33 грн за 2018 рік, № 53592-5206-1214 на суму 28141,33 грн за 2019 рік, №53591-5206-1214 на суму 27313,41 грн за 2019 рік, зазначені податкові повідомлення - рішення, відповідно до поштового повідомлення про вручення вважаються врученими платнику 11.07.2019 та від 27.04.2017 за № 6009-1302 на суму 27313,41 грн за 2017 рік, яке відповідно до поштового повідомлення вважається врученим платнику 31.08.2017 та від 30.03.2018 за № 193037-1304-1214 на суму 27313,41 грн за 2018 рік.

ГУ ДПС у Луганській області ОСОБА_1 направлено податкову вимогу від 18.07.2019 форми «Ф» № 55281-52, яка, на думку відповідача, відповідно до поштового повідомлення вважається врученою 21.08.2019.

Однак позивач вважає такі висновку ГУ ДПС у Луганській області передчасними, а сама вимога є протиправною та підлягає скасуванню з огляду на те, що право на формування та надсилання податкової вимоги, у відповідності до пп.59.1., 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України виникає у контролюючого органу у разі, коли платник податків у зазначений Податковим кодексом України строк не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання.

Таким чином, обов`язковою умовою для винесення податкової вимоги є наявність узгодженого податкового боргу.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковим

боргом визнається сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

У даному випадку (тобто при адмініструванні орендної плати з фізичних осіб), у відповідності до п. 287.5 ст. 287 та пп. 58.1., 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України сума узгодженого грошового зобов`язання (податкового боргу), виникає зі спливом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

При цьому, позивач зазначив, що не отримував жодного податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги, а наведені документи не були належним чином ні оформлені, ні відправлені, ні вручені йому.

Позивач вважає, що, не маючи доказів отримання ним податкових повідомлень-рішень, відповідач не мав права направляти й податкову вимогу, так як був відсутній податковий борг, або узгоджена сума податкового зобов`язання.

На підставі викладеного, позивач просив суд задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі (а.с.1-4).

Відповідач позов не визнав, заперечував проти його задоволення, з цього приводу подав до суду відзив, в якому зазначив наступне.

На підставі інформації Сєвєродонецької міської ради ОСОБА_1 є орендарем земельних ділянок за кадастровими номерами 4412900000:02:001:0042 договір від 06.07.2004 р. та 4412900000:02:001:0042 договір від 06.11.2008 р.

ОСОБА_1 податковим органом було нараховано орендну плату з фізичних осіб за 2016 - 2019 роки та направлено податкові повідомлення - рішення від 06.06.2019 р. за № 53593-5206-1214 на суму 26548,42 грн за 2016 р., № 53594-5206-1214 на суму 28141,33 грн за 2017 р., № 53595-5206-1214 на суму 28141,33 грн за 2018 р., № 53592-5206-1214 на суму 28141,33 грн за 2019 р., № 53591-5206-1214 на суму 27313,41 грн за 2019 р., зазначені податкові повідомлення - рішення відповідно до поштового повідомлення про вручення вважаються врученими платникові 11.07.2019 р.; від 27.04.2017 р. за № 6009-1302 на суму 27313,41 грн за 2017 р., яке вважається врученим платникові 31.08.2017 р. та від 30.03.2018 за №193037-1304-1214 на суму 27313,41 грн за 2018 р., яке відповідно до відмітки на поштовому повідомленні, вручено платнику 23.05.2018 особисто.

Враховуючи, що зазначені податкові повідомлення - рішення платником не оскаржувались, то сума грошового зобов`язання зі сплати орендної плати з фізичних осіб є узгодженою.

Пунктом 287.5 ст. 287 ПК України передбачено, що податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення - рішення.

Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно п. 95.1 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пп. в 95.2 ст. 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (в редакції яка діяла на момент виникнення спірних вимог).

Пунктом 7 розділу IV Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 р. №610, податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному абзацом третім пункту 6 цього розділу.

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, така податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Враховуючи, що, обов`язок зі сплати орендної плати з фізичних осіб ОСОБА_1 не виконано, контролюючим органом з метою стягнення податкового боргу було направлено платнику податкову вимогу від 18.07.2019 р. за № 55281-52, яка відповідно до поштового повідомлення вважається врученою платнику 21.03.2019 р.

Таким чином, на думку відповідача, податковим органом було дотримано порядок формування та надсилання ОСОБА_1 оскаржуваної податкової вимоги від 18.07.2019 р. за № 55281-52 на суму 109430,54 грн.

На підставі вищевикладеного, відповідач просив суд у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі (а.с.34-37).

Правом подати відповідь на відзив позивач не скористався.

Судом по справі вчинені такі процесуальні дії.

Ухвалою суду від 23.10.2020 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу в письмовому провадженні без виклику сторін (а.с.27).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.72-79,90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 (а.с.21,22).

Позивач є орендарем земельних ділянок, за користування якими ГУ ДПС у Луганській області було нараховано орендну плату з фізичних осіб за 2016-2019 роки та направлено на його адресу податкові повідомлення-рішення:

-від 27.04.2017 за № 6009-1302 на суму 27313,41 грн за 2017 рік, яке не вручено позивачу особисто, а 31.08.2017 повернулось до відповідача з довідкою Укрпошта форми 20 за закінчення терміну зберігання (а.с.46,46- зворотній бік);

-від 30.03.2018 за №193037-1304-1214 на суму 27313,41 грн за 2018 рік, яке відповідно до відмітки на поштовому повідомленні, вручено платнику 23.05.2018 особисто (а.с.13, 13-зворотній бік);

- від 06.06.2019 за № 53593-5206-1214 на суму 26548,42 грн за 2016 рік, № 53594-5206-1214 на суму 28141,33 грн за 2017 рік, № 53595-5206-1214 на суму 28141,33 грн за 2018 рік, № 53592-5206-1214 на суму 28141,33 грн за 2019 рік, № 53591-5206-1214 на суму 27313,41 грн за 2019 рік, які не вручені позивачу особисто, а повернулись до ГУ ДПС у Луганській області 11.07.2019 з довідкою Укрпошта форми 20 за закінчення встановленого строку зберігання (а.с.43-45,45- зворотній бік).

18.07.2019 відповідачем сформовану податкову вимогу форми «Ф» №55281-52, відносно ОСОБА_1 про сплату податкового боргу у загальному розмірі 109430,54 грн та направлено позивачу за його адресою за місцем реєстрації (а.с.41). Вказана вимога також не отримана позивачем особисто та 21.08.2019 повернулась до ГУ ДПС у Луганській області з довідкою Укрпошта форми 20 за закінчення встановленого строку зберігання (а.с.42).

Згідно Інтегрованої картки платника податків за позивачем станом на липень 2019 року рахується недоїмка з орендної плати фізичних осіб у розмірі 109187,49 грн та пеня - 243,05 грн. Загальний розмір заборгованості - 109430,54 грн (а.с.47-49).

Позивач вважає вказану податкову вимогу протиправною, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав.

Вирішуючи по суті заявлені позовні вимоги, суд виходить з наступного.

Статтею 206 Земельного кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Частиною першою статті 96 Земельного кодексу України передбачено, що землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

При цьому безпосередній процес сплати податків регулюється Податковим Кодексом України.

Так відповідно до п.п.14.1.147. п.14.1 ст. 14 ПК України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди.

Статтею 288 ПК України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Пунктом 285.1. ст. 285 ПК України передбачено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Відповідно до п. 286.5 ст. 286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводяться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки) які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 01 липня поточного року податкове повідомлення - рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному ст. 58 цього Кодексу.

Пунктом 287.2 ст. 287 ПК України зазначено, що облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки щороку до 1 травня.

Згідно з пунктом 42.1. ст.42 ПК України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.

Пунктом 42.2. ст. 42 ПК України передбачено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Пунктом 42.5. ст. 42 ПК України зазначено, що у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Пункт 45.1 ст. 45 ПК України встановлює, що платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.

Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.

Пунктом 58.3. ст. 58 ПК України зазначено, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення (пункт 56.2 статті 56 ПКУ).

Скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою (пункт 56.15 статті 56 ПК України).

Процедура адміністративного оскарження закінчується, зокрема, днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків (підпункт 56.17.3 пункту 56.17 статті 56 ПК України).

Враховуючи вищевикладене, сума грошового зобов`язання, визначена податковими повідомленнями-рішеннями, вважається неузгодженою протягом строку від дня подання скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Пунктом 287.5 ст. 287 ПК України передбачено, що податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення - рішення.

Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно п. 95.1 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пп. в 95.2 ст. 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (в редакції яка діяла на момент виникнення спірних вимог).

Механізм формування, надсилання (вручення) та відкликання податкових вимог контролюючим органом регулюється Порядком направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 р. № 610, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.07.2017 за №902/30770 (далі - Порядок №610).

Згідно пунктів 2,3 Розділу ІІ Порядку №610 податкова вимога формується у разі, якщо платник податків не сплатив у встановлені Кодексом строки суму:

узгодженого грошового зобов`язання;

непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Кодексом.

Протягом періоду оскарження суми грошових зобов`язань, визначених контролюючим органом відповідно до Кодексу, податкова вимога з податку, що оскаржується, не надсилається.

Відповідно до пункту 1 Розділу ІV Порядку №610 податкова вимога надсилається (вручається) не раніше першого робочого дня після закінчення встановленого Кодексом граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Вказаний пункт Порядку №610 повністю узгоджується з вимогами п.59.3 ст.59 ПК України.

Згідно пунктів 2,3,6,7 Розділу IV Порядку № 610 при формуванні податкових вимог їм автоматично присвоюється порядковий номер за певний період, який заноситься до відповідного реєстру податкових вимог.

Після формування податкової вимоги та внесення даних до відповідного реєстру податкова вимога в той самий день реєструється в контролюючому органі та направляється (вручається) платнику податків.

Податкові вимоги, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та завірені печаткою такого контролюючого органу.

Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному абзацом третім пункту 6 цього розділу.

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, така податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, вказаний поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Так, дослідженням податкової вимоги, що є предметом оскарженням по даній справі, судом встановлено, що вона сформована податковим органом 18.07.2019, має відповідний номер, містить в собі підпис посадової особи та печатку контролюючого органу (а.с.41).

Дана податкова вимога була подана на відправлення контролюючим органом 19.07.2019 та надіслана за місцем реєстрації позивача, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.41). Повернута була на адресу відповідача 21.08.2019 у зв`язку з закінченням встановленого строку зберігання (а.с.42).

При цьому судом встановлено, що формування та надсилання податкової вимоги відбулося до закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання. Так, податкові повідомлення-рішення від 06.06.2019 № 53593-5206-1214, № 53594-5206-1214, № 53595-5206-1214, № 53592-5206-1214 та № 53591-5206-1214, суми яких увійшли в розрахунок заборгованості по податковій вимозі, вважаються врученими за вказаними вище вимогами ПК України та Порядком №610 11.07.2019.

Отже у платника податку було 60 днів з дня вручення податкових повідомлень - рішень сплатити податкове зобов`язання і лише після спливу цього строку та несплати податкового зобов`язання така сума набуває статусу податкового боргу.

Таким чином, податкова вимога із включенням в себе загального розміру податкового боргу станом на 17.07.2019 повинна була бути сформована та надіслана позивачу лише 10.09.2019 або не включати в себе суми, які увійшли за податковими повідомленнями-рішеннями від 06.06.2019.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Проаналізувавши вказані вище норми права у сукупності з фактичними обставинами справи, суд дійшов висновку про те, що контролюючим органом були допущені порушення під час формування податкової вимоги, оскільки станом на 17.07.2019 не всі суми податкового зобов`язання, які позивач повинен був сплатити, набули статусу податкового боргу, як наслідок, податкова вимога від 18.07.2019 форми «Ф» №55281-52 винесена передчасно та необґрунтовано, а отже є протиправною та підлягає скасуванню.

При цьому суд не перевіряє доводи позивача щодо податкових повідомлень-рішень, оскільки вони є самостійними актами індивідуальної дії, і правомірність їх винесення може бути перевірено лише у разі їх безпосереднього оскарження. Предметом оскарження по даній справі є лише податкова вимога.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу сторін на те, що оскільки позивач не скористався правом на адміністративне або судове оскарження вказаних податкових повідомлень - рішень, тому наразі всі вони є узгодженими.

Окрім цього, суд вважає за необхідне нагадати позивачу про те, що відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Таким чином, скасування судом податкової вимоги не нівелює конституційний обов`язок позивача сплатити податок з оренди за користування земельними ділянками.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вони не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з меж та підстав заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач в позовній заяві просив відшкодувати на його користь судові витрати, включаючи на правничу допомогу.

При цьому в матеріалах справи містяться лише докази щодо реальної сплати судового збору при зверненні до суду у розмірі 840,80 грн (а.с.5). Доказів, на підтвердження витрат по сплаті за послуги адвоката, суду станом на дату розгляду справи по суті не надано.

З огляду на зазначене та згідно із статтею 139 КАС України судові витрати позивача у вигляді спліти судового збору у розмірі 840,80 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 19, 20, 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 262, 296, пунктом 15.5 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Луганській області про визнання противоправною та скасування податкової вимоги задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу від 18.07.2019 форми «Ф» №55281-52, винесену відносно ОСОБА_1 про сплату податкового боргу у загальному розмірі 109 430 (сто дев`ять тисяч чотириста тридцять) гривень 54 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Луганській області (код ЄДРПОУ: 43143746, 93401, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, вул.Енергетиків, буд.72) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.М. Басова