Ухвала суду № 93663287, 17.12.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

про закриття провадження

17 грудня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/2921/20

Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Кравчук О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін матеріали справи

за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 )

до Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (код ЄДРПОУ 34977816; адреса: вул. Преображенська, буд. 2, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006)

про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Кіровоградського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 45468136, виданий 26 грудня 2014 року, видавник Ленінський ВДВС Кіровоградського МУЮ;

- скасувати запис про обтяження № 10133101, вчинений 22 червня 2015 року, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про арешт нерухомого майна ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Ухвалою судді від 19 серпня 2020 року відкрите провадження в адміністративній справі; справу вирішено розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 14 вересня 2020 року у відповідача - Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) - витребувані належно засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження № 45468136, в межах якого була винесена спірна постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Однак, під час перебування судді у відпустці, 17 листопада 2020 року, відповідач повідомив суд про те, що витребувані матеріали виконавчого провадження № 45468136 знищені.

За таких умов, за правилами перебігу процесуальних строків, що визначені статтею 120 Кодексу адміністративного судочинства України, дана справа розглядається після закінчення відпустки судді.

При вивченні матеріалів справи суд дійшов таких висновків.

Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У свою чергу, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункти 1,2 частини першої статті 4 кодексу адміністративного судочинства України).

Так, відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

За правилами пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Водночас неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суд виходить із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Частиною першою статті 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Тобто, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон України № 1404-VIII).

Частинами першою, другою статті 56 Закону України №1404-VIII визначено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Згідно з частиною першою статті статті 59 Закону України №1404-VIII особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини (частина друга статті 59 Закону України №1404-VIII).

Отже, стаття 59 Закону України "Про виконавче провадження" є спеціальною нормою, в якій закріплено порядок вирішення спорів, що виникають між органом державної виконавчої служби та особою, яка не є боржником у виконавчому провадженні, з приводу накладення арешту на майно особи. За змістом цієї статті у разі виникнення зазначеної спірної ситуації належним способом захисту прав особи є саме звернення до суду з позовом про визнання права власності на майно і зняття з нього арешту.

Пунктом 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Позови про зняття арешту з майна пред`являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини (частина друга статті 114 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до частини другої статті 30 Цивільного процесуального кодексу України позови про зняття арешту з майна пред`являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.

Тобто, вимога спрямована на зняття арешту з майна, розглядається за правилами, визначеними нормами Цивільного процесуального кодексу України.

Відтак у разі якщо позивач бажає захистити свої саме приватно - правові інтереси та вирішити питання про зняття арешту з належного йому нерухомого майна, бажаючи в подальшому користуватись таким майном у відповідності до приписів Цивільного кодексу України, то вказане питання повинно вирішуватись в порядку цивільного, а не адміністративного, судочинства.

Аналогічні підходи до розмежування судових юрисдикцій у таких категоріях спорів застосували Верховний Суд в постанові від 19 грудня 2019 року по справі № 820/6756/16 та Велика Палата Верховного Суду в постановах від: 28 березня 2018 року у справі № 826/14433/16, від 18 квітня 2018 року по справі № 910/8132/17, від 17 жовтня 2018 року у справі № 826/17908/14 і від 12 лютого 2020 року по справі № 813/1341/15.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка просить про захист свого порушеного майнового права шляхом скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 45468136, виданої 26 грудня 2014 року Ленінським ВДВС Кіровоградського МУЮ, а також скасування запису про обтяження № 10133101, вчиненого 22 червня 2015 року.

Так, ОСОБА_1 зазначає, що спірна постанова винесена у межах виконавчого провадження, боржником у якому був її нині померлий чоловік ОСОБА_2 . Натомість у вказаній постанові зазначений ідентифікаційний код позивачки, яка не є стороною у відповідному виконавчому провадженні та, як наслідок накладений арешт на належне їй нерухоме майно (із внесенням відповідного запису про обтяження у Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень).

Порушення своїх прав позивачка вбачає в тому, що оскаржена постанова державного виконавця про накладення арешту та заборони на відчуження майна перешкоджає ОСОБА_1 вільно користуватись та розпоряджатись належним їй майном.

Тобто підставою для звернення до суду є наявність у ОСОБА_1 суб`єктивного переконання щодо порушення її права власності на об`єкти нерухомого майна у зв`язку із накладенням на нього арешту.

Ураховуючи суть спірних правовідносин та суб`єктний склад сторін у справі, суд дійшов висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів.

У той же час суд звертає увагу, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні в справі «Занд проти Австрії» висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства

Викладене обумовлює висновок суду про відсутність підстав для розгляду спору у порядку адміністративного судочинства та про необхідніть закриття провадження у справі.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року № 3674-VI, питання про повернення позивачці сплаченого нею судового збору наразі не вирішується, з огляду на відсутність відповідного клопотання.

Керуючись статтями 238, 239, 241, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (код ЄДРПОУ 34977816; адреса: вул. Преображенська, буд. 2, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006) про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Роз`яснити позивачці право звернення до відповідного місцевого загального суду за правилами цивільного судочинства з урахуванням територіальної юрисдикції (підсудності).

Копію цієї ухвали надіслати (вручити) особі, що звернулася із позовною заявою.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.В. Кравчук