Рішення № 93663222, 21.12.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/4693/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправними дій, скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача (Головного управління Держгеокадастру в Одеській області) у ненаданні адміністративної послуги по заяві (про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність) ОСОБА_1 , учаснику АТО) від 25.09.2020 року відповідно до пункту 5 статті 10 ЗУ "Про адміністративні послуги" у строк, встановлений законом (Земельним Кодексом - пункт 9 статті 118).

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області затвердити громадянину України ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення садівництва площею 0,06 га, яка розташована на території Молодіжненської сільської ради (за межами населеного пункту) Овідіопольського району Одеської області, кадастровий номер 5123782000:01:002:1491.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він як учасник АТО з метою реалізації свого права на отримання до 0,06 га землі сільськогосподарського призначення для ведення садівництва подав заяву до Головного управління Держгеокадастру у Одеській області про затвердження проекту землеустрою через Центр надання адміністративних послуг, яка отримана Центром адмінпослуг 28.09.2020 та передана Головному управлінню Держгеокадастру у Одеській області. Позивач вказує, що відповідно до Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Позивач зазначає, що адміністративна послуга вважається наданою з моменту отримання її суб`єктом звернення особисто або направлення поштою (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) листа з повідомленням про можливість отримання такої послуги на адресу суб`єкта звернення. Однак, протягом строку встановленого Земельним кодексом України та Законом України "Про адміністративні послуги" відповіді ним отримано не було. Таким чином, на переконання позивача, адміністративна послуга відповідачем йому не надана у строк, встановлений законодавством. Позивач вважає, що оскільки він виконав всі передбачені законодавством умови необхідні для затвердження проекту землеустрою, а відповідач у свою чергу не довів факт їх невиконання, просить суд розглянути можливість про необхідність зобов`язати відповідача вчинити певні дії, а саме затвердити проект землеустрою. Також, позивач посилався на те, що компетенція Головного управління Держгеокадастру полягає лише в наданні земельної ділянки. На думку позивача, протиправно надавати відмову з підстав, які ґрунтуються на недоліках змісту, форми, завдань та положень проекту землеустрою, за умови наявності позитивного висновку про його погодження. Також, зазначає, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено у порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої ділянки у Державному земельному кадастрі. У заяві про збільшення позовних вимог, позивач посилається на протиправність наказу від 26.10.2020 про відмову у затвердженні проекту землеустрою, та мотивує його незаконність тим, що на його думку, відповідач взагалі не має права відмовляти у затвердженні проекту землеустрою, після того як останній погоджено у встановленому законом порядку (а.с.126-131).

Відповідач у письмовому відзиві на позовну заяву (а.с.149-155), заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилався на правомірність та обґрунтованість прийнятого відповідачем рішення, оскільки до Головного управління на затвердження від ОСОБА_1 надійшов проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення садівництва площею 0,06 га, яка розташована на території Молодіжненської сільської ради (за межами населеного пункту) Овідіопольського району Одеської області, кадастровий номер 5123782000:01:002:1491, який не відповідав вимогам Закону України "Про землеустрій", що було підставою для відмови позивачу у затвердженні даного проекту.

Позивач подав до суду відповідь на відзив (а.с.175-177), в якій наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Стверджував, що відповідач не має права перевіряти вже погоджений проект землеустрою, оскільки єдиною підставою для відмови у його затвердженні може бути лише те, що проект землеустрою не погоджений в порядку, встановленому статтею 1861 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи, у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Ухвалою судді від 26.10.2020 року відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (а.с.51-52).

Ухвалою суду від 01.12.2020 прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог, в якій позивач просив також визнати наказ Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 26.10.2020 №15-15319/13-20-СГ протиправним та скасувати його (а.с.163).

Дослідивши докази і письмові пояснення позивачів, викладені у заявах по суті справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з таких підстав.

ОСОБА_1 , 21 квітня 2020 року звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області із заявою про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення садівництва на території Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області за межами населеного пункту, орієнтовним розміром 0,06 га. (а.с.68).

Листом від 01 липня 2020 року № К-10131/0-238/0/37-20 Головне управління Держгеокадастру в Одеській області повідомило позивача про відмову у задоволенні його заяви з посиланням на доручення віце-прем`єр-міністра - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Гройсмана В.Б. від 08.10.2014 року №37732/0/1-14, з огляду на те, що наразі відсутнє погодження Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області щодо надання ОСОБА_1 у власність земельної ділянки.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.10.2020 по справі №340/2863/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про скасування рішення, зобов`язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру в Одеській області щодо ненадання адміністративної послуги за заявою ОСОБА_1 від 21 квітня 2020 року відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України "Про адміністративні послуги". Визнано протиправною та скасовано викладену в листі від 01 липня 2020 року № К-10131/0-238/0/37-20 відмову Головного управління Держгеокадастру в Одеській області у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки у власність для ведення садівництва на території Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, орієнтовною площею 0,06 га. Зобов`язано Головне управління Дсржгеокадастру в Одеській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення садівництва, що розташована на території Молодіжненської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, орієнтовною площею 0,06 га, у строк не більше тридцяти днів з дня набрання цим рішенням законної сили. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено (а.с.198-199).

Судом встановлено, що за замовленням позивача, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було розроблено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення садівництва площею 0,06 га, яка розташована на території Молодіжненської сільської ради (за межами населеного пункту) Овідіопольського району Одеської області, кадастровий номер 5123782000:01:002:1491 (а.с.56-122), який був погоджений, що підтверджується висновком про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с.114-115).

25.09.2020 позивачем надіслано до Головного управління Держгеокадастру у Одеській області заяву, через Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради, в якій просив затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення садівництва площею 0,06 га, яка розташована на території Молодіжненської сільської ради (за межами населеного пункту) Овідіопольського району Одеської області, кадастровий номер 5123782000:01:002:1491 (а.с.39). До вказаної заяви додано копії документів, а саме: проект землеустрою (у тому числі висновок про погодження), згода на збір та обробку персональних даних, витяг з ДЗК, висновок про погодження проекту землеустрою експертом системи Держгеокадастру, посвідчення учасника АТО. Вказана заява з додатками отримана Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради 29.09.2020 (а.с.195).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Одеській області від 26.10.2020 №15-15319/13-20-СГ "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки" відмовлено позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Молодіжненської сільської ради (за межами населеного пункту) Овідіопольського району Одеської області, кадастровий номер 5123782000:01:002:1491, з таких підстав: відсутність дати складання, кадастрового номера земельної ділянки, не визначені номери межових знаків; присутні різні відомості щодо опису меж земельної ділянки у матеріалах документації із землеустрою та у витязі з Державного земельного кадастру про земельну ділянку; у завданні на виконання робіт невірно зазначено цільове призначення земельної ділянки (а.с.132).

Не погодившись з вказаним наказом та діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Щодо протиправних дій відповідача у ненаданні адміністративної послуги по заяві позивача у строк, встановлений законом.

Правові засади реалізації прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері надання адміністративних послуг визначає Закон України "Про адміністративні послуги" від 06.09.2012 №5203-VI (далі Закон №5203-VI в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За визначеннями, наведеними у статті 1 цього Закону: 1) адміністративна послуга - результат здійснення владних повноважень суб`єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов`язків такої особи відповідно до закону; 2) суб`єкт звернення - фізична особа, юридична особа, яка звертається за отриманням адміністративних послуг; 3) суб`єкт надання адміністративної послуги - орган виконавчої влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, державний реєстратор, суб`єкт державної реєстрації, уповноважені відповідно до закону надавати адміністративні послуги.

Відповідно до частин 2, 3 статті 3 Закону №5203-VI надання адміністративних послуг здійснюється відповідно до цього Закону з урахуванням особливостей, визначених законами, які регулюють суспільні відносини у відповідних сферах, зокрема Законом України "Про ліцензування видів господарської діяльності".

До адміністративних послуг також прирівнюється надання органом виконавчої влади, іншим державним органом, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, їх посадовими особами, державним реєстратором, суб`єктом державної реєстрації витягів та виписок із реєстрів, довідок, копій, дублікатів документів та інші передбачені законом дії, у результаті яких суб`єкту звернення, а також об`єкту, що перебуває в його власності, володінні чи користуванні, надається або підтверджується певний юридичний статус та/або факт.

Згідно зі статтею 5 Закону №5203-VI виключно законами, які регулюють суспільні відносини щодо надання адміністративних послуг, встановлюються: 1) найменування адміністративної послуги та підстави для її одержання; 2) суб`єкт надання адміністративної послуги та його повноваження щодо надання адміністративної послуги; 3) перелік та вимоги до документів, необхідних для отримання адміністративної послуги; 4) платність або безоплатність надання адміністративної послуги; 5) граничний строк надання адміністративної послуги; 6) перелік підстав для відмови у наданні адміністративної послуги.

Адміністративні послуги визначаються виключно законом.

Відповідно до частини 1, 2 статті 8 Закону№5203-VI суб`єктом надання адміністративних послуг на кожну адміністративну послугу, яку він надає відповідно до закону, затверджуються інформаційна і технологічна картки, а у разі якщо суб`єктом надання є посадова особа, - органом, якому вона підпорядковується.

Інформаційна картка адміністративної послуги, що надається територіальним органом центрального органу виконавчої влади, іншого державного органу, їх посадовими особами, які уповноважені відповідно до закону надавати адміністративну послугу, затверджується на підставі типової інформаційної картки, затвердженої відповідним центральним органом виконавчої влади, іншим державним органом.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону №5203-VI адміністративні послуги надаються суб`єктами надання адміністративних послуг безпосередньо або через центри надання адміністративних послуг.

Відповідно до частин 1, 2, 3, 4, 5 статті 10 Закону №5203-VI граничний строк надання адміністративної послуги визначається законом.

У разі якщо законом не визначено граничний строк надання адміністративної послуги, цей строк не може перевищувати 30 календарних днів з дня подання суб`єктом звернення заяви та документів, необхідних для отримання послуги.

Суб`єкт надання адміністративних послуг надає адміністративну послугу, а центр надання адміністративних послуг забезпечує організацію надання такої послуги у найкоротший строк та за мінімальної кількості відвідувань суб`єктом звернення.

У разі надання адміністративної послуги суб`єктом надання адміністративних послуг, який діє на засадах колегіальності, рішення про надання адміністративної послуги або про відмову в її наданні приймається у строк, визначений частиною першою або другою цієї статті, а в разі неможливості прийняття зазначеного рішення у такий строк - на першому засіданні (слуханні) після закінчення цього строку.

Адміністративна послуга вважається наданою з моменту отримання її суб`єктом звернення особисто або направлення поштою (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) листа з повідомленням про можливість отримання такої послуги на адресу суб`єкта звернення. У випадках, передбачених законодавством, відповідний документ може бути надісланий поштою (рекомендованим листом з повідомленням про вручення) або за допомогою засобів телекомунікаційного зв`язку. При цьому строк доставки поштової кореспонденції не зараховується до строку надання адміністративної послуги.

Статтею 16 Закону №5203-VI передбачено, що реєстр адміністративних послуг (далі - Реєстр) формується і ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері надання адміністративних послуг, з метою: 1) ведення обліку адміністративних послуг; 2) забезпечення відкритого і безоплатного доступу до інформації про адміністративні послуги.

Реєстр містить інформацію про: 1) перелік адміністративних послуг; 2) правові підстави надання адміністративних послуг; 3) суб`єкта надання адміністративних послуг; 4) розмір плати (адміністративний збір) за адміністративну послугу (у разі надання послуги на платній основі); 5) інші відомості, визначені Кабінетом Міністрів України.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №835 від 01.08.2011 року "Деякі питання надання Державною службою з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальними органами адміністративних послуг", якою затверджено Перелік платних адміністративних послуг, що надаються Державною службою з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальними органами (додаток 2), а також Перелік адміністративних послуг, що надаються Державною службою з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальними органами на безоплатній основі (додаток 3).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №523-р від 16.05.2014 року "Деякі питання надання адміністративних послуг органів виконавчої влади через центри надання адміністративних послуг" затверджено перелік адміністративних послуг органів виконавчої влади, які надаються через центр надання адміністративних послуг, згідно з додатком.

Державною службою України з питань геодезії, картографії та кадастру відповідно до статей 8, 9 та 19 Закону України "Про адміністративні послуги» видано наказ №280 від 17.07.2020 року "Про затвердження типових інформаційних та технологічних карток адміністративних послуг, які надаються територіальними органами Держгеокадастру".

На виконання цього наказу ГУ Держгеокадастру в Одеській області видано наказ №155 від 20.07.2020 року "Про затвердження інформаційних та технологічних карток адміністративних послуг, які надаються Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області" (а.с.185-186).

Відповідно до технологічної картки адміністративної послуги, затвердженої наказом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області 20.07.2020 №155 (далі за текстом технологічна картка №155) встановлено, що суб`єктом надання адміністративної послуги щодо видачі рішення про передачу у власність, надання у користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що перебувають у державній власності є Головне управління Держгеокадастру в Одеській області (а.с.187-190.

Отже, затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (відповідно до Закону України "Про адміністративні послуги") є адміністративною послугою у розумінні Закону №5203-VI, а заява про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки - заявою на отримання адміністративної послуги відповідно.

Технологічною карткою №155 визначено строк надання вказаної адміністративної послуги, який становить 14 календарних днів з дня реєстрації заяви в Головному управлінні Держгеокадастру в Одеській області.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив, що позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Одеській області, через Департамент надання адміністративних послуг Одеської міської ради, із заявою від 25.09.2020 про затвердження проекту землеустрою, яка надійшла до Департаменту надання адміністративних послуг 29.09.2020, та зареєстрована у відповідача 30.09.2020 (а.с.191-196).

При цьому, за результатами розгляду даної заяви відповідачем прийнято оскаржуваний наказ №15-15319/13-20-СГ лише 26.10.2020.

Відповідно до частини 9 статті 118 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Таким чином, наведені обставини свідчать про порушення відповідачем строків, встановлених ч.5 ст.10 Закону України "Про адміністративні послуги" та ч.9 ст.118 Земельного кодексу України, при наданні адміністративної послуги за заявою ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність від 25.09.2020 відповідно до пункту 5 статті 10 Закону України "Про адміністративні послуги".

Отже, суд вважає позовні вимоги про визнання протиправними дій Головного управління Держгеокадастру в Одеській області щодо ненадання адміністративної послуги за заявою ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність від 25.09.2020 відповідно до пункту 5 статті 10 Закону України "Про адміністративні послуги" у строк, встановлений законом, підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування спірного наказу, суд зазначає наступне.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст.14 Конституції України та ст.373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Статтею 3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до п."б" ч.1 ст.81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Згідно з частинами 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Пунктом "в" ч.3 ст.116 Земельного кодексу України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

На підставі п."в" ч.1 ст.121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара.

Частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою вказаної статті, у власність або у користування для всіх потреб.

У спірних правовідносинах, з огляду на Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15 та Положення про Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, затверджене Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру №285 від 12.11.2019 року, територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане - Головне управління Держгеокадастру в Одеській області.

Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Одеської області (пп.13 п.4 Положення).

Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру (п.8 Положення).

Держгеокадастр України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства аграрної політики та продовольства України (Мінагрополітики України), іншими актами законодавства України, дорученнями Президента України та Міністра.

Відтак, до повноважень відповідача, як територіального органу Держгеокадастру, належить розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення на території Одеської області, у тому числі передача таких земельних ділянок безоплатно у власність громадянам у порядку, передбаченому статтею 118 ЗК України.

Відповідно до частин 9, 10 ст.118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (ч.6 ст.186 Земельного кодексу України).

Приписами частин 1, 4, 5 статті 186-1 Земельного кодексу України визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Приписами статті 50 Закону України "Про землеустрій" визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна для об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.

При цьому, ч.6 ст.186-1 Земельного кодексу України визначено, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Відповідно до ч.8 ст.186-1 Земельного кодексу України, у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений). Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки. Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.

Таким чином, ст.186-1 Земельного кодексу України передбачено два альтернативні варіанти рішень у формі висновку, які можуть бути прийняті територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за результатами розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: про затвердження цього проекту або про відмову в його затвердженні.

Статтею 186-1 Земельного кодексу України не передбачено можливості направлення проекту землеустрою на доопрацювання, при цьому, без складення висновку про відмову в затвердженні проекту землеустрою листом про розгляд заяви, як це було зроблено відповідачем по справі.

Також, частиною 17 статті 186 Земельного кодексу України встановлено, що підставою для відмови у погодженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, іншим суб`єктам, визначеним цією статтею, при погодженні та затвердженні документації із землеустрою забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до складу документації із землеустрою, встановленого Законом України "Про землеустрій"; надання погодження документації із землеустрою будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, погодження яких не передбачено цією статтею; проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт. Кожен орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інший суб`єкт, визначений цією статтею, розглядає та погоджує документацію із землеустрою самостійно та незалежно від погодження документації із землеустрою іншими органами (ч.18 ст.186 Земельного кодексу України).

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що проект землеустрою підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, який за результатом дослідження обов`язкових до подання документів, передбачених ст.50 Закону України "Про землеустрій", надає вмотивований висновок стосовно можливості його відведення. У разі встановлення недоліків проекту землеустрою, державний орган має надати суб`єкту звернення строк для їх усунення.

До того ж, реалізації права особи на отримання земельної ділянки для ведення садівництва передує декілька окремих етапів: 1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність; 2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні); 3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України; 4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі; 5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 липня 2020 року у справі №120/1583/19-а.

При цьому, згідно з абз.3 ч.7 ст.118 ЗК України у разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання орган виконавчої влади, який передає земельні ділянки державної власності у приватну власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє орган виконавчої влади. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Отже, абзацом 3 частини 7 статті 118 ЗК України запроваджено принцип мовчазної згоди на етапі отримання дозволу на розроблення документації із землеустрою, оскільки у випадку бездіяльності суб`єкта владних повноважень, внаслідок якої протягом місяця не розглянута заява про надання дозволу на виготовлення проектної документації, заявник має право здійснити замовлення проекту відведення земельної ділянки.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду 28 листопада 2019 року у справі №826/18649/15.

Проте, цією нормою абзацом 3 частини сьомої статті 118 ЗК України закріплено виключно право, а не обов`язок громадянина замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу.

Отже, отримавши заяву позивача від 21.04.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, відповідач повинен був у місячний строк перевірити цю заяву на відповідність її вимогам статей 116, 118, 121 ЗК України і за наслідками перевірки або надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (видати відповідний наказ), або, у разі виявлення обставин, передбачених ч. 7 ст. 118 ЗК України, надати позивачу мотивовану відмову у наданні дозволу. Неприйняття рішення за заявою протягом зазначеного строку визнається мовчазною згодою на надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.

Кіровоградський окружний адміністративний суд у рішенні від 02.10.2020 у справі 340/2863/20 зазначив, що відмову ОСОБА_1 надано поза межами строку, встановленого статтею 118 ЗК України.

Відповідно до ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Позивач, враховуючи той факт, що відповідачем протягом місячного терміну не прийнято жодного рішення по його заяві від 21.04.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, він на підставі абз.3 ч.7 ст.118 ЗК України скористався своїм правом замовити розроблення проекту землеустрою без надання дозволу на його розробку за мовчазною згодою, про що письмово повідомив Головне управління листом від 09.07.2020 року, долучивши до повідомлення договір про розроблення проекту землеустрою (а.с.76, 77-78).

При цьому, чинне законодавство не ставить в залежність факт повідомлення про виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки від наявності підтвердження отримання такого повідомлення, оскільки законодавством встановлено лише обов`язок заявника повідомити відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду 24 вересня 2020 року у справі №376/943/17.

Отже, відповідач не довів суду, що у позивача не виникло встановленого абз.3 ч.7 ст.118 ЗК України права на замовлення у місячний строк розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання дозволу.

Позивач замовив у ФОП ОСОБА_2 розроблення проекту землеустрою, уклавши з ним відповідний договір №298/ПР-МЗ від 09.07.2020 року (а.с.77-78)

Розроблений проект землеустрою був поданий розробником на погодження без наявності відповідного дозволу та за принципом екстериторіальності був погоджений експертом державної експертизи Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, про що складено висновок від 26.08.2020 №11768/82-20 (а.с.114-115). У даному висновку зазначено, що проект землеустрою відповідає земельному законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам.

До того ж, суд зауважує, що відповідач не спростовує, що зазначений проект землеустрою погоджений відповідно до вимог ст.186-1 ЗК України, а відомості щодо державної реєстрації сформованої земельної внесено до Державного земельного кадастру та присвоєно відповідний кадастровий номер.

Враховуючи, що з норм Земельного кодексу України вбачається, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. До того ж, ст.50 Закону України "Про землеустрій" містить вичерпний перелік, що включає проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №1640/2594/18 (провадження №К/9901/67463/18).

Таким чином викладені відповідачем у оскаржуваному наказі мотиви для відмови у затвердженні проекту землеустрою не містять, передбаченої ч.9 ст.118, ч.6 ст.186-1 Земельного кодексу України, підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність позивачу.

Отже, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач відмовив позивачу у затвердженні проекту землеустрою, з підстав, що не передбачені законодавством, тому суд визнає оскаржуваний наказ протиправним та вважає наявність підстав для його скасування.

Щодо вимог позивача про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру в Одеській області затвердити проект землеустрою, суд зазначає наступне.

Так, суд зазначає, що зобов`язання затвердити проект щодо відведення вказаної земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Затвердження такого проекту без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

Відповідно до Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акту.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В матеріалах справи наявні докази, які свідчать про наявність можливості у суб`єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення з урахуванням позиції суду.

З`ясувавши характер спірних правовідносин сторін, характер порушених прав позивача та можливість їх захисту в обраний ним спосіб, суд дійшов висновку, що з огляду на визнання протиправним наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 26.10.2020 №15-15319/13-20-СГ, яким відмовлено позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення йому у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення садівництва площею 0,06 га, яка розташована на території Молодіжненської сільської ради (за межами населеного пункту) Овідіопольського району Одеської області, кадастровий номер 5123782000:01:002:1491, порушене право позивача на отримання обґрунтованого рішення за його заявою має бути відновлено, шляхом зобов`язання відповідача прийняти відповідне рішення, тобто рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом подання звіту, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, суд першої інстанції може під час прийняття рішення у справі.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Водночас, встановлення строку на подачу звіту про виконання судового рішення є правом суду, який ухвалив судове рішення, а не його обов`язком.

Таким чином, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням зазначеного рішення.

При цьому, суд зазначає, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом (ч.4 ст.372 КАС України).

У разі ухилення відповідача від виконання у встановлений судом строк зобов`язання, покладеного на нього рішенням суду, це рішення підлягає примусовому виконанню у порядку, установленому Законом України "Про виконавче провадження".

У разі можливих зловживань з боку відповідача при виконанні цього рішення, позивач вправі на підставі статті 383 КАС України подати до суду заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання такого рішення суду або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Судові витрати сторонами не понесені.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 255, 262, 293, 295-297 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (65107, м.Одеса, вул.Канатна, 83, 13 поверх, ЄДРПОУ 39765871) про визнання протиправними дій, скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру в Одеській області щодо ненадання адміністративної послуги за заявою ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність від 25.09.2020 у строк, встановлений законом.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 26.10.2020 №15-15319/13-20-СГ.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області затвердити проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 у власність земельної ділянки для ведення садівництва площею 0,06 га, яка розташована на території Молодіжненської сільської ради (за межами населеного пункту) Овідіопольського району Одеської області, кадастровий номер 5123782000:01:002:1491.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Т.М. Кармазина