Рішення № 93662509, 18.12.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2020 р. Справа№200/11341/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хохленкова О.В. за участю секретаря судового засідання Синкової А.О.

за участі:

представників позивача: Аржавітіної Н.В., Третьякової Ю.С.

представника відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про скасування постанов про накладення штрафу за невиконання виконавчого документу, -

У С Т А Н О В И В:

03 грудня 2020 року на адресу Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про скасування постанов про накладення штрафу за невиконання виконавчого документу.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду по справі №200/10558/19-а від 03.10.2019 року було задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати пенсії. Зобов`язано Покровське об`єднане УПФУ відновити ОСОБА_1 виплату пенсії з 01.06.2018 року.

Звернути до негайного виконання рішення суду в частині виплати ОСОБА_1 пенсії за один місяць.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі ,№ 200/10558/19-а Покровським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області було виконане в добровільному порядку та в повному обсязі відповідно до розпорядження про перерахунок пенсії від 21.12.2019 року, в межах функціональних повноважень та нормативно - правового поля, а саме: нараховано і виплачено пенсію ОСОБА_1 в межах одного місяця у листопаді 2019 року та проведено нарахування пенсії за рішенням суду з 01.06.2018 року. Поновлено виплату поточної пенсії з 01.01.2020 року.

17.01.2020 року Покровським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області отримано постанову відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 14.01.2020 року ВП №60962310 про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №200/1055 8/19-а виданого 19.12.2019 року Донецьким окружним адміністративним судом.

Заявою від 27.01.2020 року управлінням було повідомлено відділ примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції про виконання рішення суду в добровільному порядку.

Незважаючи на це, постанова про закінчення виконавчого провадження відповідно до п.9 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404 (повне фактичне виконання) до теперішнього часу державним виконавцем не винесена.

14.04.2020 року на адресу управління від відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) надійшла постанова про накладення штрафу від 09.04.2020 року в розмірі 5100 грн., яка винесена при примусовому виконанні виконавчого листа №200/10558/19-а щодо зобов`язання Покровського об`єднаного УПФУ відновити ОСОБА_1 виплату пенсії з 01.06.2018 року.

23.10.2020 року на адресу управління від відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) надійшла постанова про накладення штрафу від 20.10.21020 року в розмірі 10200 грн., яка винесена при примусовому виконанні виконавчого листа №200/10558/19-а щодо зобов`язання Покровського об`єднаного УПФУ відновити ОСОБА_1 виплату пенсії з 01.06.2018 року.

Управління вважає постанови про накладення штрафу від 09.04.2020 року та від 20.10.2020 року протиправними та такими, що підлягають скасуванню з наступних підстав.

Головним управлінням було здійснено запит на виділення додаткового фінансового ресурсу для виплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсії за рішенням суду нарахованої за період з 01.06.2018 року по 31.12.2019 року пенсії у сумі 136309,17 грн. направлено до Пенсійного фонду України листом від 13.10.2020 № 050-0202- 9/18911.

Листом Пенсійного фонду України від 10.11.2020 року №2800-030202-9/38840 повідомлено, що відповідно до зазначених у листі умов та на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03.10.2019 року по справі № 200/10558/19-а, щодо ОСОБА_1 (ПС 914550160785) виплату пенсії за визначений рішенням суду період буде здійснено з урахуванням вимог пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 05.11.2014 № 637 (з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №788) після прийняття Кабінетом Міністрів України передбаченого вказаною нормою окремого порядку.

Також, відповідач звертає увагу суду на постанову Верховного Суду від 24.01.2018 року по справі № 405/3663/13-а в якій суд констатував, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

На цих підставах просить суд:

Визнати протиправними та скасувати постанови державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) від 09.04.2020 (ВП №60962310) про накладення штрафу в розмірі 5 100,00 грн. та від 20.10.2020 (ВП №60962310) про накладення штрафу в розмірі 10 200,00 грн.

15 грудня 2020 року відповідачем надано відзив на адміністративний позов, у якому зазначено, наступне.

На виконанні відділу перебував виконавчий лист № 200/10558/19-а, виданий Донецьким окружним адміністративним судом 19.12.2019, про зобов`язання Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області відновити ОСОБА_1 виплату пенсії з 01.06.2018.

14.01.2020 року керуючись ст. З, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копії якої, в порядку передбаченому ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», скеровано сторонам виконавчого провадження.

На адресу відділу надійшов лист від Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області за вих. № 1169/13/25-1 від 27.01.2020 року в якому боржник повідомив, що стягувану поновлено виплату пенсії з 01.01.2020 року, а доплата за рішенням суду за період з 01.06.2018 по 31.12.2019 року в розмірі 144 474, 57 грн., як така, що не передбачена бюджетом Пенсійного фонду та потребує додаткового фінансування, буде фактично виплачена після отримання відповідного фінансового ресурсу.

Також боржник зазначив, що рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі № 200/10558/19-а управлінням виконано відповідно до покладених судом зобов`язань в повному обсязі.

26.02.2020 року державним виконавцем скеровано вимогу на Головне управління Пенсійного фонду України у Донецькій області для з`ясування наявності фінансування для сплати заборгованості зі сплати пенсії у загальній сумі 144 474, 57 грн.

Керуючись п. 10 ч. З статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» та статтею 7 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", 09.04.2020 року державний виконавець звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з заявою про заміну способу та порядку виконання вищезазначеного рішення суду, але ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21.04.2020, заяву залишено без руху. |

09.04.2020 року державним виконавцем було винесено постанову про на|кладення штрафу в розмірі 5100, 00 грн., згідно ст.63, 75 Закону України «Про виконавче провадження».

20.10.2020 року державним виконавцем повторно було винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 10200, 00 грн., згідно ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження».

Враховуючи викладене, та те, що органами виконавчої служби вжито усіх заходів примусового характеру, які передбачені для виконання даної категорії, 21.10.2020 року на адресу Покровського відділу поліції ГУНП в Донецькій області надіслано повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення у порядку ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 382 Кримінального Кодексу України.

Керуючись вимогами п. 11 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», 22.10.2020 року державним виконавцем була винесена постанова про закінчення виконавчого провадження, копії якої, в порядку передбаченому ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», скеровано сторонам виконавчого провадження.

Всі заходи примусового характеру для цієї категорії рішень передбачені ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» та були проведені відповідно до вимог законодавства.

Вважає що він, приймаючи оскаржувані постанови про накладення штрафу, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Просив відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2020 року провадження по справі відкрито за правилами глави 11 розділу 2 «Розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ» КАС України та призначив судове засідання на 18 грудня 2020 року.

18 грудня 2020 року представники позивача в судове засідання з`явилися. Позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача 18 грудня 2020 року в судове засідання не з`явився. Був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Заслухавши представників відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивачем у справі є Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області яке є юридичною особою код ЄДРПОУ 42169323.

Відповідачем є відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) яке є юридичною особою код ЄДРПОУ 43315445 та суб`єктом владних повноважень.

Щодо строків звернення до суду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України , позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 17.07.2020 р.) було встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19),строки,визначені статтями 47, 79, 80,111, 122. 162, 163, 164, Ш 169, 177, 193, 295, 301 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13 жовтня 2020 року № 956 про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року № 641, у зв`язку з продовженням на всій території України дії карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої коронавірусом SARS - CoV-2», а також з метою запобігання розповсюдженню особливо небезпечного вірусного захворювання серед відвідувачів та працівників судової установи Донецький окружний адміністративний суд продовжено особливий режим роботи до 31.12.2020 року.

Судом також встановлено, що позивач двічі звертався до суду з аналогічними позовами про скасування постанов державного виконавця. Але, за відсутністю фінансування не мав змоги сплатити судовий збір і ці позови поверталися судом.

Тому, суд поновлює строк на звернення до суду.

Щодо суті позовних вимог.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03.10.2019 року задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати пенсії. Зобов`язано Покровське об`єднане УПФУ відновити ОСОБА_1 виплату пенсії з 01.06.2018 року.

Постановою відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 14.01.2020 року ВП №60962310 відкрите виконавче провадження з виконання виконавчого листа №200/1055 8/19-а виданого 19.12.2019 року Донецьким окружним адміністративним судом (а.с.8).

Листом Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 27.01.2020 року № 1169/13/25-1 було повідомлено відділ примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції про виконання рішення суду в добровільному порядку (а.с.9).

Постановою відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 09.04.2020 року ВП №60962310 про накладення штрафу на боржника - Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області за невиконання без поважних причин рішення, було накладено штраф в розмірі 5100,00 грн. (а.с.11).

Постановою відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 20.10.2020 року ВП №60962310 про накладення штрафу на боржника Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області за повторне невиконання без поважних причин рішення було накладено штраф в розмірі 10200,00 грн. (а.с.13-14).

Судом також встановлено, що Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області щомісяця зверталося до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецької області з листами про виділення коштів на виконання рішень суду (а.с.16-27).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частинами другою та третьою статті 14 КАС України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до статті 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Згідно з частиною першою, другою статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», що є спеціальним у відношенні виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) є сукупністю дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 1 частини 1статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

За правилами п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частинами 1 та п.1 ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено,що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії та здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з пунктом 1 ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (ч. 4 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з частинами 1-3 статті 63 Закону України «Про виконавче провадження», за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 75 Закону України "Про виконавче провадження", у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Поважними в розумінні наведених норм закону можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником та які не залежали від його волевиявлення. Даючи оцінку тому, чи правомірно на боржника накладено штраф за невиконання судового рішення, потрібно з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк.

Таким чином, накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.

При цьому, умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. Джерелом відомостей про фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом можуть слугувати будь-які докази, що містять відповідну інформацію, вид та обсяг яких залежить від характеру правовідносин, суті та змісту покладеного на боржника зобов`язання та мотивів рішення, яке примусово виконується.

Матеріалами справи підтверджується, що рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03.10.2019 року у справі № 200/10558/19-а на теперішній час не виконано.

Суд зазначає, що порядок виплати пенсії, у тому числі й заборгованість по виплаті пенсії за минулий період, визначається виключно законами України, відповідно, підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлені нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Щодо заперечень позивача про те, що він не є розпорядником бюджетних коштів та виділення коштів не залежить від волі керівника територіального органу пенсійного фонду, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 3 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596 (далі Порядок № 1596) виплата і доставка пенсій та грошової допомоги здійснюється уповноваженими банками на умовах, визначених цим Порядком, та на підставі договорів, що укладаються: між уповноваженими банками та органами соціального захисту населення або центрами з нарахування та здійснення соціальних виплат; між уповноваженими банками та органами Пенсійного фонду, а у разі централізованого нарахування пенсій - між уповноваженими банками та головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві та органами Пенсійного фонду, у разі централізованого фінансування пенсій - між уповноваженими банками та головними управліннями Пенсійного фонду України в областях, м. Києві.

Пунктом 12 Порядку № 1596 передбачено, що органи Пенсійного фонду та органи соціального захисту населення на підставі заяв, передбачених пунктом 10 цього Порядку, складають: списки на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки (далі - списки) згідно з додатком 2 у двох примірниках; опис списків на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки (далі - опис) згідно з додатком 3 у трьох примірниках.

Згідно з п. 13 Порядку № 1596 списки у двох примірниках за один день до початку кожного виплатного періоду, за який виплачується пенсія та грошова допомога, подаються органами Пенсійного фонду та органами соціального захисту населення відповідним установам уповноважених банків разом з двома примірниками описів.

Списки подаються одночасно на паперових і магнітних (електронних) носіях, крім випадків, зазначених в абзаці третьому цього пункту.

За договорами, зазначеними у пункті 3 цього Порядку, та за наявності технічних можливостей сторін цих договорів списки можуть подаватися в електронній формі з використанням засобів кваліфікованого електронного підпису чи печатки, які містять вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних на них даних від несанкціонованого доступу, безпосереднього ознайомлення із значенням параметрів особистих ключів і їх копіювання.

Органи Пенсійного фонду та органи соціального захисту населення протягом місяця, за який виплачується пенсія та грошова допомога, можуть складати і подавати додаткові списки на зарахування пенсій та грошової допомоги одержувачам, які з різних причин не були внесені до основних списків, а також у разі перерахунків пенсій та грошової допомоги.

На підставі складених документів органи Пенсійного фонду та органи соціального захисту населення проводять протягом місяця за датами у межах виплатного періоду перерахування уповноваженим банкам коштів, необхідних для виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки одержувачів (абзац перший пункту 14 Порядку № 1596).

Постановою правління Пенсійного фонду України від 13 грудня 2018 року № 27-1 «Про невідкладні заходи щодо організації виплати пенсій у 2019 році» з метою забезпечення стабільного фінансування та виплати пенсій відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280, для здійснення з 01 січня 2019 року фінансування пенсійних виплат головними управліннями Пенсійного фонду України у Вінницькій, Волинській, Житомирській, Закарпатській, Запорізькій, Івано-Франківській, Київській, Луганській, Миколаївській, Одеській, Полтавській, Рівненській, Сумській, Тернопільській, Харківській та Чернігівській областях, начальникам відповідних головних управлінь доручено забезпечити у порядку, встановленому законом, укладання договорів з публічним акціонерним товариством «Укрпошта» та банками, уповноваженими на право виплати пенсій через поточні рахунки.

Постанова правління Пенсійного фонду України від 13 грудня 2018 року № 27-1 «Про невідкладні заходи щодо організації виплати пенсій у 2019 році» не визначає порядок виплати пенсій та грошової допомоги саме Головними управліннями Пенсійного фонду України в областях.

Пунктом 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за № 41/26486, обумовлено, що управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об`єднані управління (далі управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі Фонд).

За приписами підпунктів 7, 8 пункту 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 січня 2015 року за № 41/26486, управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань: призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства; забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством.

Наведене вище підтверджує, що позивач наділений повноваженнями відносно забезпечення своєчасного фінансування та виплати пенсій.

Щодо посилання позивача на постанову Верховного Суду від 24.01.2018 року по справі № 405/3663/13, суд зазначає наступне.

Аналіз вищезазначеної постанови Верховного Суду дає підстави вважати, що в цій постанові розглядаються правовідносини, врегульовані правовими нормами Закону України № 606 «Про виконавче провадження», який втратив чинність з набранням законної сили Законом України «Про виконавче провадження» № 1404.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В даній справі розглядаються правовідносини, врегульовані іншим законом – Законом України «Про виконавче провадження» № 1404, а тому застосування норм права, викладеними в Законі № 606 та врахування висновків Верховного Суду викладених у постанові по справі № 405/3663/13 в даній справи неможливо.

Спірним питанням в даній справі є правомірність прийняття державним виконавцем постанов про накладення штрафу за невиконання рішення суду.

Судом встановлено, що державним виконавцем були прийняті постанови про накладення штрафу на Покровське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області за невиконання судового рішення.

Згідно з ч.2 ст.14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, одним з головних чинників реалізації покладеного на адміністративні суди завдання є забезпечення виконання судових рішень. Саме виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст..6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

Відповідно до чіткої й усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін (див. рішення від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції", п. 40). Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (див. рішення у справі "Immobiliare Saffi" проти Італії", заява N 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).

Проблема невиконання остаточних рішень проти держави розглядалась у пілотному рішенні ЄСПЛ проти України у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15 жовтня 2009 року, заява N 40450/04), а також у ряді інших справ проти України, які також розглядались на основі усталеної практики Суду з цього питання.

У п. 53 цього рішення ЄСПЛ зауважив, що саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції (рішення у справі Войтенка; рішення у справі "Ромашов проти України" (Romashov v. Ukraine), N 67534/01, від 27 липня 2004 року; у справі "Дубенко проти України" (Dubenko v. Ukraine), N 74221/01, від 11 січня 2005 року; та у справі "Козачек проти України" (Kozachek v. Ukraine), N 29508/04, від 7 грудня 2006 року). Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою (див. рішення у справі "Шмалько проти України" (Shmalko v. Ukraine), N 60750/00, п. 44, від 20 липня 2004 року). Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (див. рішення у справі "Сокур проти України" (Sokur v. Ukraine), N 29439/02, від 26 квітня 2005 року, і у справі "Крищук проти України" (Kryshchuk v. Ukraine), N 1811/06, від 19 лютого 2009 року).

В одній з перших справ проти України, в якій ЄСПЛ розглядав питання наявності ефективних засобів юридичного захисту щодо скарг на тривале невиконання судових рішень, Суд нагадав свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого ст. 1 Протоколу N 1 (п.53 рішення ЄСПЛ у справі "Войтенко проти України" від 29 червня 2004 року N 18966/02).

При цьому, беручи до уваги свою усталену практику (рішення від 15 жовтня 2009 року у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", заява N 40450/04, п. п. 56 - 58 та 66 - 70) ЄСПЛ неодноразово постановляв, що у зв`язку з тривалим невиконанням рішень, винесених на користь заявників, мало місце також порушення ст. 13 Конвенції, оскільки заявники не мали ефективного національного засобу юридичного захисту, за допомогою якого вони могли б отримати відшкодування шкоди, завданої таким невиконанням.

У той же час, Україну було зобов`язано вжити необхідних заходів для вирішення цієї проблеми, зокрема, запровадити ефективні засоби юридичного захисту або поєднання таких засобів, здатні забезпечити адекватне та достатнє відшкодування за невиконання або несвоєчасне виконання рішень національних судів відповідно до принципів Конвенції, які закріплені в практиці Суду (див. рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", згадане вище, п. 94 та п. 5 резолютивної частини).

У п. 1 ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" зазначено, що "Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції щодо визнання обов`язковою, і без укладання спеціальної угоди, юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції", а ст.ст. 13 і 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" від 23.02.2006 року передбачено, що "при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права" та змінюють практику застосування національного закону відповідно до Рішення цього Суду.

Отже, забезпечення адекватного виконання рішень національних судів є прямим обов`язковим держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші протии Україн” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Оцінюючи у сукупності встановлені обставини та перевіривши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 139 КАС України при відмові у позовних вимогах позивача, судовий збір не повертається.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

У позовних вимогах Покровського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про скасування постанов про накладення штрафу за невиконання виконавчого документу, відмовити.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті та його вступну та резолютивну частину проголошено в судовому засіданні 18 грудня 2020 року

В повному обсязі рішення складене 21 грудня 2020 року.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Хохленков